Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №420/4464/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4464/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) та Військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місце знаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 17 лютого 2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) та Військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місце знаходження: АДРЕСА_3 ), в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 щодо незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року, при розрахунку всіх складових грошового забезпечення позивача за період з 27.02.2022 року по 31.05.2022 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 здійснити перерахунок посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх складових грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року, та виплатити різницю недоотриманих сум грошового забезпечення за період з 27.02.2022 року по 31.05.2022 року;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо незастосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року, при розрахунку всіх складових грошового забезпечення позивача за період з 01.06.2022 року по 28.10.2023 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 здійснити перерахунок посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх складових грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року, та виплатити різницю недоотриманих сум грошового забезпечення за період з 01.06.2022 року по 28.10.2023 року.

Позовна заява обґрунтована тим, що дії відповідачів щодо відмови у здійсненні належного перерахунку грошового забезпечення є протиправними.

Ухвалою від 20 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

До канцелярії суду 02.03.2026 року через канцелярію суду надійшла заява про поновлення процесуального строку.

Ухвалою від 09.03.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо не нарахування грошового забезпечення за спірний період з 19.07.2022 року по 28.10.2023 року та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу без розгляду та прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_4 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо ненарахування грошового забезпечення за спірний період з 27.02.2022 року по 18.07.2022 року та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, з урахуванням ухвали від 09.03.2026 року, предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги ОСОБА_1 в частині нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 27.02.2022 року по 18.07.2022 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він у період з 27.02.2022 року по 28.10.2023 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_6 , яка у подальшому була переформована у Військову частину НОМЕР_2 , на посадах водія та водія-екскаваторника.

Позивач зазначає, що у період з 27.02.2022 року по 31.05.2022 року Військова частина НОМЕР_6 перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_4 .

З метою отримання інформації щодо нарахованого та виплаченого за період проходження військової служби грошового забезпечення позивач звертався до відповідних військових частин. Позивач зазначає, що про розміри нарахованих та виплачених йому сум грошового забезпечення дізнався з листів від 18.11.2025 року та 11.12.2025 року.

На думку позивача, під час нарахування йому грошового забезпечення неправомірно застосовувалася розрахункова величина – прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2018 року, у розмірі 1762 грн.

Позивач вважає, що після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, розміри посадового окладу та окладу за військовим званням військовослужбовців повинні визначатися відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

У зв`язку із цим позивач вважає, що за спірний період з 27.02.2022 року по 18.07.2022 року при визначенні розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та залежних від них складових грошового забезпечення підлягав застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2022 року, а не прожитковий мінімум станом на 01.01.2018 року.

На переконання позивача, застосування при визначенні його посадового окладу та окладу за військовим званням розрахункової величини у розмірі 1762 грн призвело до нарахування та виплати належного йому грошового забезпечення у меншому розмірі, оскільки від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням залежить розмір інших складових грошового забезпечення.

З огляду на викладене позивач вважає дії відповідачів протиправними та такими, що порушують його право на отримання грошового забезпечення у належному розмірі.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він у період з 27.02.2022 року по 28.10.2023 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_6 , яка у подальшому була переформована у Військову частину НОМЕР_2 , на посадах водія та водія-екскаваторника.

Позивач зазначає, що у період з 27.02.2022 року по 31.05.2022 року Військова частина НОМЕР_6 перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_4 , що, за його твердженням, підтверджується відповідними витягами з наказів командування військової частини.

Позивач вказує, що під час проходження військової служби йому нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення, до складу якого входили посадовий оклад, оклад за військовим званням та інші основні і додаткові види грошового забезпечення, розмір яких залежав від установлених йому посадового окладу та окладу за військовим званням.

З метою з`ясування правильності нарахування та виплати грошового забезпечення позивач звертався до відповідних військових частин із запитами щодо надання інформації та документів про проведені йому нарахування. За результатами таких звернень Військовою частиною НОМЕР_4 було надано відповідь від 18.11.2025 року, а Військовою частиною НОМЕР_2 – відповідь від 11.12.2025 року з відповідними додатками щодо нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення.

Позивач зазначає, що саме після отримання вказаних відповідей йому стало відомо про те, що при визначенні розміру належного йому грошового забезпечення посадовий оклад та оклад за військовим званням обчислювалися із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 року, у розмірі 1762 грн.

Позивач вважає такі дії протиправними та зазначає, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 у первісній редакції розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до цієї постанови.

При цьому позивач посилається на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 були внесені зміни, якими передбачалося застосування для визначення відповідних посадових окладів та окладів за військовими званнями прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року.

Разом із тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, яким, зокрема, були внесені відповідні зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, визнано протиправним та скасовано.

У зв`язку із цим позивач вважає, що з 29.01.2020 року відновлено дію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції, яка існувала до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №103, а тому розміри посадового окладу та окладу за військовим званням повинні визначатися з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а не із застосуванням незмінної розрахункової величини станом на 01.01.2018 року.

Позивач також посилається на правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 та зазначає, що встановлення законами про Державний бюджет України на відповідний рік нового розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб є підставою для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням такого розміру прожиткового мінімуму.

Таким чином, на переконання позивача, за спірний період, який залишився предметом судового розгляду, а саме з 27.02.2022 року по 18.07.2022 року, відповідачами при визначенні його посадового окладу та окладу за військовим званням мав застосовуватися прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2022 року, шляхом множення його розміру на відповідний тарифний коефіцієнт.

Позивач наголошує, що неправильне визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням вплинуло не лише на розмір зазначених виплат, а й на розмір інших належних йому складових грошового забезпечення, обчислення яких здійснюється залежно від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що застосування при нарахуванні його грошового забезпечення розрахункової величини у розмірі 1762 грн призвело до нарахування та виплати грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, а тому вважає наявними підстави для визнання відповідних дій відповідачів протиправними та здійснення перерахунку і виплати недоотриманих сум грошового забезпечення.

До канцелярії суду 25.03.2026 року (сформовано в ЕС 24.03.2026 року) від Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні. При цьому у відзиві Військова частина НОМЕР_2 виходить із того, що предметом спору щодо неї є нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу за період з 01.06.2022 року по 18.07.2022 року.

Представник відповідача зазначив, що відповідно до положень статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення військовослужбовців виплачується у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, а порядок його виплати визначається Міністром оборони України. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на пункт 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 року №870, відповідно до якого визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які були ним скасовані або визнані такими, що втратили чинність. У зв`язку із цим представник відповідача вважає, що скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 не мало наслідком автоматичного відновлення попередньої редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704.

Відповідач наголошує, що після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 Кабінетом Міністрів України не було прийнято нормативно-правового акта, яким би поновлювалася дія пункту 4 постанови №704 у редакції від 29.12.2017 року, яка передбачала застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року. З огляду на це доводи позивача про відновлення з 29.01.2020 року попередньої редакції пункту 4 постанови №704 відповідач вважає необґрунтованими.

Також представник відповідача посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481, якою пункт 4 постанови №704 викладено в редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення цієї величини на відповідний тарифний коефіцієнт. На думку відповідача, прийняття зазначеної постанови підтверджує незмінність застосованої розрахункової величини.

Окрім цього, Військова частина НОМЕР_2 посилається на положення статті 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та зазначає, що зміна розміру грошового забезпечення працівників бюджетної сфери та державних органів можлива виключно в межах бюджетних призначень на оплату праці. На переконання відповідача, застосування прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня кожного календарного року, замість показника 1762 грн суперечило б відповідним бюджетним обмеженням.

При цьому відповідач визнає, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 року встановлено у розмірі 2481 грн, однак зазначає, що бюджетні видатки Міністерства оборони України на виплату грошового забезпечення розраховувалися із застосуванням величини 1762 грн. На думку відповідача, застосування показника 2481 грн призвело б до істотного збільшення видатків державного бюджету.

З урахуванням наведеного Військова частина НОМЕР_2 вважає, що правові підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, відсутні.

Ухвалою від 20 квітня 2026 року заяву представника військової частини НОМЕР_4 про продовження строку на подачу відзиву на позовну заяву, - задоволено. Продовжено відповідачу строк на подачу відзиву на позовну заяву на сім днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

До канцелярії суду 22.04.2026 року (сформовано в ЕС 21.04.2026 року) від Військової частини НОМЕР_4 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача також проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції представник відповідача посилається на практику Верховного Суду щодо визначення протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зазначає, що для судового захисту недостатньо самого посилання на порушення вимог законодавства, а необхідним є встановлення конкретного порушення прав або законних інтересів позивача відповідними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Військова частина НОМЕР_4 підтверджує, що у період з 27.02.2022 року по 30.05.2022 року Військова частина НОМЕР_6 перебувала на її фінансовому забезпеченні. Водночас відповідач зазначає, що інформацією про розмір прожиткового мінімуму, який використовувався як розрахункова величина при нарахуванні грошового забезпечення ОСОБА_1 у зазначений період, Військова частина НОМЕР_4 не володіє.

Представник відповідача пояснює це тим, що безпосереднє нарахування грошового забезпечення позивачу здійснювалося бухгалтером Військової частини НОМЕР_6 , до списків особового складу якої був включений позивач, тоді як Військова частина НОМЕР_4 здійснювала виплату вже нарахованих сум відповідно до поданих розрахунково-платіжних відомостей. На підтвердження зазначених обставин до відзиву додано витяг з розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення позивачу за період з 27.02.2022 року по 30.05.2022 року.

Також відповідач зазначає, що докази вручення позивачу грошового атестата у Військовій частині НОМЕР_4 відсутні, оскільки ОСОБА_1 військову службу безпосередньо у Військовій частині НОМЕР_4 не проходив.

Представник Військової частини НОМЕР_4 посилається на положення Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, відповідно до якого підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є, зокрема, штат військової частини, накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу, накази про встановлення і виплату основних та додаткових видів грошового забезпечення, накази про присвоєння військових звань та грошовий атестат або довідка про грошові виплати.

Відповідач наголошує, що грошове забезпечення військовослужбовців Військової частини НОМЕР_6 нараховувалося бухгалтером саме цієї військової частини на підставі її штату, відповідних наказів командира та грошових атестатів військовослужбовців. У зв`язку із цим Військова частина НОМЕР_4 вважає, що повноваження щодо визначення та нарахування основних і додаткових видів грошового забезпечення позивачу у період з 27.02.2022 року по 30.05.2022 року належали Військовій частині НОМЕР_6 , тоді як Військова частина НОМЕР_4 була наділена лише повноваженнями щодо виплати вже нарахованого грошового забезпечення на підставі поданих розрахунково-платіжних відомостей.

На підтвердження своєї позиції відповідач також посилається на Положення з бухгалтерського обліку в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 21.06.2007 року №363, та зазначає, що організація бухгалтерського обліку у Військовій частині НОМЕР_6 належала до компетенції командира цієї військової частини.

Крім того, Військова частина НОМЕР_4 посилається на Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджені наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 року №280, та зазначає, що командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини – розпорядника бюджетних коштів, організовує своєчасне оформлення та подання всіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення.

З огляду на викладене Військова частина НОМЕР_4 вважає заявлені до неї позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами, у зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідь на відзив не надходила.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_6 , яка у подальшому була переформована у Військову частину НОМЕР_2 .

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 27.02.2022 року по 30.05.2022 року Військова частина НОМЕР_6 перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_4 . Вказана обставина також не заперечується Військовою частиною НОМЕР_4 у відзиві на позовну заяву.

З матеріалів справи також вбачається, що предметом спору в частині вимог, заявлених до Військової частини НОМЕР_2 , з урахуванням ухвали суду від 09.03.2026 року є нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу за період з 01.06.2022 року по 18.07.2022 року. Вказаний період як спірний зазначений і Військовою частиною НОМЕР_2 у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, у межах цієї справи судом підлягає вирішенню питання щодо правильності визначення розміру грошового забезпечення позивача за період з 27.02.2022 року по 18.07.2022 року, а саме щодо наявності правових підстав для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, та здійснення відповідного перерахунку залежних від них складових грошового забезпечення.

Проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та встановлені судом факти та обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється, зокрема, Законом України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Частиною четвертою статті 9 Закону України №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, схеми тарифних коефіцієнтів за посадами та додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 пункт 4 постанови №704 викладено в редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 визнано протиправним та скасовано.

Таким чином, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили зазначеним судовим рішенням, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 підлягав застосуванню без змін, внесених пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України №103.

При цьому Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року встановлено у розмірі 2481 грн. Факт установлення такого розміру прожиткового мінімуму не заперечується і Військовою частиною НОМЕР_2 у поданому відзиві.

Суд зазначає, що з 29.01.2020 року положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 підлягали застосуванню у редакції, яка передбачала визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

При цьому суд враховує, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 року встановлено у розмірі 2481 грн.

Таким чином, у спірний період з 27.02.2022 року по 18.07.2022 року при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача підлягав застосуванню саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2022 року.

Доводи Військової частини НОМЕР_2 про те, що після скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 не відбулося автоматичного відновлення попередньої редакції пункту 4 постанови №704, суд відхиляє, оскільки предметом правового регулювання після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 залишилися положення постанови №704 без змін, внесених скасованим пунктом 6 постанови №103.

Суд також відхиляє посилання Військової частини НОМЕР_2 на постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 як на підтвердження правомірності застосування розрахункової величини у розмірі 1762 грн у спірний період, оскільки зазначена постанова прийнята значно пізніше спірного періоду та не може змінювати правове регулювання відносин, які виникли у 2022 році.

Суд не приймає і посилання відповідача на положення статті 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та необхідність дотримання бюджетних призначень, оскільки сам по собі порядок бюджетного фінансування не може бути підставою для невиконання нормативно встановленого механізму визначення грошового забезпечення військовослужбовця. Наведені відповідачем розрахунки можливого збільшення видатків Міністерства оборони України не спростовують права позивача на отримання грошового забезпечення у розмірі, визначеному відповідно до чинних на той час нормативних приписів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що застосування у спірний період розрахункової величини у розмірі 1762 грн при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача не відповідало вимогам чинного законодавства.

Оскільки розмір інших складових грошового забезпечення визначається залежно від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, неправильне визначення зазначених складових мало наслідком неправильне визначення й інших належних позивачу виплат, які обчислювалися з їх урахуванням.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у період з 27.02.2022 року по 30.05.2022 року Військова частина НОМЕР_6 перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_4 .

При цьому безпосереднє нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснювалося бухгалтером Військової частини НОМЕР_6 , до списків особового складу якої був включений позивач, тоді як Військова частина НОМЕР_4 здійснювала виплату вже нарахованого грошового забезпечення на підставі поданих розрахунково-платіжних відомостей.

Судом також враховано, що відповідно до пункту 3 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є, зокрема, штат військової частини, накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення, накази про присвоєння військових звань, а також грошовий атестат або довідка про грошові виплати.

Матеріалами справи підтверджується, що грошове забезпечення військовослужбовців Військової частини НОМЕР_6 нараховувалося бухгалтером цієї військової частини на підставі її штату, відповідних наказів командира військової частини та документів щодо грошового забезпечення військовослужбовців. Військова частина НОМЕР_4 у зазначений період здійснювала виплату вже нарахованих сум на підставі відповідних розрахунково-платіжних відомостей.

Таким чином, суд погоджується з доводами Військової частини НОМЕР_4 у тій частині, що безпосереднє визначення та нарахування розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, а також інших основних та додаткових видів грошового забезпечення позивача у зазначений період не здійснювалося Військовою частиною НОМЕР_4 .

За таких обставин суд вважає, що покладення на Військову частину НОМЕР_4 обов`язку здійснити перерахунок посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення позивача не відповідало б встановленому судом порядку здійснення такого нарахування.

Разом з тим зазначена обставина не спростовує встановленого судом порушення права позивача на отримання грошового забезпечення у належному розмірі, оскільки у спірний період розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача підлягав визначенню із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, та відповідного тарифного коефіцієнта згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України №704.

Щодо періоду з 01.06.2022 року по 18.07.2022 року судом встановлено, що спірні правовідносини в частині нарахування та виплати грошового забезпечення позивача стосуються Військової частини НОМЕР_2 . Зазначений період як предмет спору щодо Військової частини НОМЕР_2 визначений і самим відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведене правове регулювання, суд дійшов висновку про протиправність дій Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення грошового забезпечення позивача за період з 01.06.2022 року по 18.07.2022 року без урахування при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року.

З метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.06.2022 року по 18.07.2022 року, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України №704, а також здійснити перерахунок інших складових грошового забезпечення, розмір яких залежить від посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум.

Натомість позовні вимоги, заявлені до Військової частини НОМЕР_4 щодо зобов`язання здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача, задоволенню не підлягають, оскільки матеріалами справи не підтверджено здійснення Військовою частиною НОМЕР_4 безпосереднього нарахування позивачу посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у матеріалах справи, у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачами не доведено наявності правових підстав для застосування у спірний період при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 року у розмірі 1762 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково правомірними, а тому належать задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) та Військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місце знаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії– задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) щодо обчислення грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за період з 27.02.2022 року по 18.07.2022 року без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.02.2022 року по 18.07.2022 року, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог, – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко