Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №420/26675/24 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/26675/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці, в якій представник позивача просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000116/2 від 05.08.2024 року, прийняте Одеською митницею;

стягнути з відповідача судові витрати.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 28.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.07.2022 року між RUIAN TONGQI SHOES СО., Ltd (Продавець) та TOB «СТІЛЛІ» (Покупець) укладено Контракт № 1, за умовами якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - взуття. Згідно з п. 1.5. Контракту № 1 номенклатура товару та ціни визначаються у Додатках до цього Контракту, які є його невід`ємною частиною. Згідно з п. 2.1. Контракту № 1 всі ціни визначаються у пропозиціях продавця і встановлюються у Доларах США. Продавець не має права змінювати ціни з моменту надання пропозиції. Згідно з п. 2.2. Контракту № 1 загальною вартістю Контракту є ціна всіх товарів, погоджених сторонами у Додатках протягом дії цього Контракту. Згідно з Додатковою угодою від 19.07.2022 року до Контракту № 1 сторони вирішили викласти п. 3.1. Контракту № 1 в новій редакції; 3.1. Умови поставки: (базові умови) - FOB. 20.02.2024 року на виконання умов Контракту № 1 продавцем було виставлено Інвойс №85 з переліком товарів на загальну суму 61989,98 доларів США. Відповідач безпідставно прийняв оскаржуване рішення, оскільки позивачем для підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору були надані усі необхідні документи. З наданих декларантом документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару, зокрема, ціна зазначена в Інвойсі відповідно до вимог Контракту. У поданих документах відсутні будь-які суперечності та неповнота, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару. Відповідач лише формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими. Окремо стосовно кожного з недоліків про які вказувалось у рішенні про коригування митної вартості товарів позивач зазначає, що у наданих декларантом документах відсутні будь-які вказівки на те, що витрати по оплаті упаковки та робіт з пакування не включаються в ціну, а тому в силу пп.в) п.1 ч.10 ст.58 МК України, така вартість не може бути додана до ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари. Крім того, в Інвойсі передбачено, що пакування відповідно до заявки покупця включено в ціну; задля підтвердження розміру транспортних витрат декларантом було надано відповідачу Довідку про вартість міжнародного перевезення вантажу від 02.08.2024 року, яка містить вартість перевезення за весь маршрут від постачальника до покупця. Позивач зауважує, що частина 2 статті 53 МК України передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому вказана норма не встановлює конкретних вимог щодо виду таких документів. Надана декларантом довідка є таким документом, що містить відомості про вартість перевезення товарів. Посилання відповідача на наказ МФУ № 599 від 24.05.2012 року у даному випадку є безпідставним, оскільки такий наказ регулює правила заповнення декларації митної вартості та містить наступне формулювання: «Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:». З цього випливає, що наказ наводить можливі приклади документів в підтвердження вартості перевезення. Він не передбачає вичерпного переліку таких документів. Стосовно пропозицій та зауважень, позивач зауважує у своєму позові, що перелік товарів вважається узгодженим у разі підтвердження з боку покупця інвойсу відповідно до розд. 3 Контракту. Відповідний інвойс було надано. Будь-які інші замовлення чи пропозиції не підлягають документальному оформленню (Контрактом не передбачено), з поданих документів однозначно можливо встановити вартість придбаного товару за ціною договору.

12.02.2024 відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечував, мотивуючи тим, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийняте з передбачених чинним законодавством підстав, правомірно, обґрунтовано та вмотивовано. Відповідач зазначає, що декларантом для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці було подано митну декларацію (МД) № 24UA500020006887U9 від 05.08.2024, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ «СТІЛЛІ» - взуття жіноче, опис якого наведено у митній декларації з додатковою інформацією товар №1, товар №2. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) 24UA500020006887U9 від 05.08.2024 року позивачем надані документи, зазначені в графі 44 МД. Відповідач зауважує, що на виконання вимог статті 54 МК України, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли позивачу та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, декларантом разом з митною декларацією (МД) 24UA500020006887U9 від 05.08.2024 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000116/2 від 05.08.2024 року а саме: 1) п.1 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. 2) Також, відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та наведено їх перелік. Проте таких документів для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано; 3) в п. 2.1 Контракту № 1 від 18.07.2022 передбачена пропозиція продавця щодо ціни товару та згідно п. 3.2. Контракту: поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця, відомості про які відсутні. Відповідач стверджує, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, відповідач вважає, що у нього були наявні у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МК України підстави для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з урахуванням опису та фізичних характеристик товару, що продається на аналогічних комерційних умовах, експорт в Україну здійснюється з тієї ж країни, є більшим та становить: 1) товар № 1 -10,07 дол. США/пар. (МД від 18.03.2024 № UA100380/2024/309523); 2) товар № 2 -10,06 дол. США/пар. (МД від 18.03.2024 № UA100380/2023/310495). Враховуючи вищевикладене митну вартість товару скориговано товар № 1: з рівня 6,723 дол. США/пар до рівня 10,7 дол.США/пар; товар №2: з рівня 6,728 дол. США/пар до рівня 10,06 дол.США/пар.

Також, відповідач подав суду клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду положень ч. 6 ст. 262 КАС України, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, адже категорія справи є типовою, її обставини не відрізняються суттєвими особливостями;

Дослідивши матеріали справи, обставини, якими обґрунтовуються вимоги позову, відзиву на позовну заяву, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне.

18.07.2022 між Компанією RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №1, за умовами якого продавець зобов`язаний поставити, а Покупець прийняти та оплатити ТОВАР на умовах цього Контракту. Товаром за цим Контрактом є взуття. Номенклатура ТОВАРУ та ціни визначаються у ДОДАТКАХ до цього Контракту, які є його невід`ємною частиною (п.1.1, 1.2, 1.5 розділу 1 Контракту).

Згідно з розділом 2 (п.2.1-2.3) Контракту всі ціни визначаються у пропозиціях ПРОДАВЦЯ і встановлюються у Доларах США. Продавець не має права змінювати ціни з моменту надання пропозиції. Загальною вартістю Контракту є ціна всіх ТОВАРІВ, погоджених сторонами у ДОДАТКАХ протягом дії цього Контракту. Всі витрати, в тому числі митні, після укладення Контракту сплачуються сторонами на територіях своїх країн.

Приписами розділу 3 «Умови поставки» Контракту, визначено, що умовами поставки є (базові умови) CPT. Детальні умови визначаються у Додатках. Поставка товару здійснюється партіями, що сформовані на підставі замовлень покупця та наявності товару на складі продавця. Замовлення вважається прийнятим, якщо продавець виставив покупцю попередній інвойс. Інвойс набирає чинності з моменту підтвердження покупцем згоди на його оплату. Продавець зобов`язується протягом 5 днів з моменту підтвердження покупцем згоди на оплату інвойсу відвантажити товар зі складу виробника. Продавець зобов`язаний повідомити покупця про факт відвантаження товару у найкоротший строк, зазначивши: дату відвантаження, номер Контракту та додатку, засіб доставки, номер супроводжуючого документа, опис, кількість та вагу товару. Право власності на товар переходить покупцю після його передачі до визначеного перевізника.

Умови оплати сторонами були узгоджені у розділі 4 Контракту, відповідно до п.4.1 якого, з урахуванням укладеної 06.02.2023 додаткової угоди до Контракту №1 від 18.07.2022, умови оплати визначаються в інвойсах.

Згідно з умовами п.5.1 розділу 5, п.6.1-6.3 розділу 6, п.7.1 розділу 7 Контракту, з урахуванням укладеної 02.01.2023 додаткової угоди до Контракту №1 від 18.07.2022, товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товарів в Інвойсах та не підлягають окремій оплаті. Товар вважається поставленим продавцем та прийнятим покупцем відповідно до супровідних документів. Остаточне приймання товару здійснюється у країні покупця. Товари приймаються: за кількістю упаковок на момент отримання товару від експедитора (перевізника); за вмістом в упаковці не пізніше двох тижнів з дати отримання товару, а також на момент відкриття упаковки; за якістю не пізніше місяця після відкриття упаковки. Якість товару повинна мати повну відповідність Сертифікату якості, виданого виробником, та відповідати чинним міжнародним стандартам для даного виду товару.

Строк дії Контракту до 31.12.2024 (з урахуванням додаткової угоди від 31.12.2023).

Для здійснення митного оформлення товару отриманого за вказаним вище Контрактом, до Одеської митниці декларантом позивача подано митну декларацію (МД) 24UA500020006887U9 від 05.08.2024 року відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ «СТІЛЛІ», а саме:

1.Взуття жіноче, халявки якого нижче щиколотки, спереду мають шнуровку, верх взуття виготовлено з синтетичного полімерного матеріалу, підошва взуття виготовлена з синтетичного полімерного матеріалу, без металевого підноска, не відносяться до спеціального спортивного взуття, з устілкою завдовжки менш як 24см:- арт. AD200-3, розміром 36-37 - 88 пар.;- арт. AD200-4, розміром 36-37 – 10 пар.;- арт. AD200-6, розміром 36-37 - 10 пар.;- арт. AD200-7, розміром 36-37 - 10 пар.;- арт. AD200-11, розміром 36-37 - 10 пар.;- арт. AD200 -12, розміром 36-37 - 10 пар.;- арт. AD200-13, розміром 36-37 - 10 пар.;- арт. AD200-17, розміром 36-37 - 10 пар.;- арт. AD 200-20, розміром 36-37 - 15 пар.;- арт. C20-45, розміром 36-37 - 120 пар.;- арт. C20-1, розміром 36-37 - 120 пар.;- арт. C20-46-2, розміром 36-37 - 200 пар.;- арт. C20-60, розміром 36-37 - 120 пар.;- арт. C-20-3, розміром 36-37 - 80 пар.;- арт. C20-92, розміром 36-37 - 80 пар.;- арт. C20-15, розміром 36-37 - 120 пар.;- арт. C20-7, розміром 36-37 - 120 пар.;- арт. C20-41, розміром 36-37 - 120 пар.;- арт. C20-10, розміром 36-37 - 120 пар - арт. V250-1, розміром 36-37 - 80 пар.;- арт. V250-2, розміром 36-37 80 пар.;- арт. V250-3, розміром 36-37 - 74 пар.;- арт. V250-14, розміром 36-37 - 70 пар.;- арт. V250-5, розміром 36-37 - 80 пар.;- арт. V260-1, розміром 36-37 - 80 пар.;- арт.V260-2 , розміром 36-37 - 52 пар.;- арт. V260-3 , розміром 36-37 - 78 пар.;- арт. V260-4 , розміром 36-37 -80 пар.;- арт. V260-5 , розміром 36-37 - 78 пар.;- арт. V260-6 , розміром 36-37 - 80 пар.;- арт. V270-1 , розміром 36-37 - 80 пар.;- арт. V270-2, розміром 36-37 - 80 пар.;- арт. V270-3 , розміром 36-37 - 80 пар.;- арт. SD10-15, розміром 36-37 - 158 пар.;- арт. SD10-17, розміром 36-37 - 36 пар арт. SD10-14, розміром 36-37 - 52 пар Торгівельна марка: STILLI Виробник: RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD Країна виробництва: CN Китай;

2.Взуття жіноче, халявки якого нижче щиколотки, спереду мають шнуровку, верх взуття виготовлено з синтетичного полімерного матеріалу, підошва взуття виготовлена з синтетичного полімерного матеріалу, без металевого підноска, не відносяться до спеціального спортивного взуття, з устілкою завдовжки менш як 24см:- :- арт. AD200-3 розміром 38-41 пар." арт. AD200-6 розміром 38-41 264 пар.;- арт. AD200-4 розміром 38-4130

apт. AD200-10, розміром 38-41 42 пар.,- арт. AD200-11, розміром 38-41 30 пар.;- арт. 30 пар.;- арт. AD200-7, розміром 38-41 39 пар.;4D200-12 розміром 38-4130 пар.;- арт. AD200-13 розміром 38-41 AD200-17 розміром 38-4130 пар.;- арт. AD200-20, розміром 38-40 30 пар.;- арт.С20-45, розміром 38-40 360 пар.;- арт. C20-1 розміром 38-40 25 пар.;- арт 2 розміром 38-40 600 пар.;- арт. С20-60, розміром 38-40 360 пар.;- арт. C20-46- розміром 38-40 240 пар.;- арт. C20-92 розміром 38-40 360 пар.;- арт. С20-3, розміром 38-40 360 пар.;- арт. C20-7, розміром 38-40 240 пар.;- арт. С20-15 розміром 38-41 360 пар.; арт. C20-10, розміром 38-41 360 пар.;- арт. C20441 розміром 38-41 240 пар.;- арт. V250-2, розміром 38-41 360 пар.;- арт. V250-1 розміром 38-41 222 пар.;- арт. V250-4 розміром 38-41 240 пар.;- арт. V250- розміром 38-41 240 пар.;- арт. V260-1 розміром 38-41 210 пар.;- арт. V250- 240 пар.;- арт. V260- розміром 38-41 156 пар.;- арт. V260-3, розміром 38-41 234 пар.;- арт. V260- розміром 38-41

240 пар.;- арт. V260-5, розміром 38-41 234 пар.;- арт. V260 розміром 38-41 240 пар.;- арт. V270-1 розміром 38-41 240 пар.;- арт. V270 розміром 38-41 240 пар.,- арт. V270-3, розміром 38-41 240 пар.;- арт. SD10- розміром 38-41 474 пар.;- арт. SD10-17, розміром 38-41 108 пар.; арт. SD10-14, розміром 38-41 – 156 пар. Торгівельна марка: STILLI Виробник: RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD Країна виробництва: CN Китай;

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД, а саме: Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 20.02.2024, Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 85 від 20.02.2024, Домашній коносамент (House bill of lading) BW24050332 від 05.06.2024, Автотранспортна накладна (Road consignment note) 790 від 01.08.2024, Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 24C700000074/00269 від 30.06.2024, Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 3886/5 від 02.08.2024, Додаткова Угода від 19.07.2022, Додаткова Угода від 26.12.2022, Додаткова Угода від 02.01.2023, Додаткова Угода від 06.01.2023, Додаткова Угода від 06.02.2023, Додаткова Угода від 31.12.2023, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу 1 від 18.07.2022, Договір про надання послуг митного брокера БР-518 від 21.07.2023, Договір (контракт) про перевезення 21072023-01 від 21.07.2023, Договір (контракт) про перевезення СМБ-7 від 30.07.2024, Інші некласифіковані документи Акт про зважування ТЗ з вантаж 05.08.2024.

Згідно рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000116/2 від 05.08.2024, митну вартість товарів 1, 2 скориговано товар №1: з рівня 6,723 дол. США/пар до рівня 10,07 дол. США/пар; товар № 2 з рівня 6,728 дол. США/пар до рівня 10,06 дол. США/пар.

В прийнятому рішенні, відповідач зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) Відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) від 18.07.2022 1(з додатками), та рахунку-фактури (інвойс) від 20.02.2024 85 поставка товару здійснюється на умовах FOB CN NINGBO, відповідно до погоджених правил Інкотермс викладені 2020p. За умовами постачання FОВ до митної вартості не включено витрати на транспортування та витрати на страхування у зв`язку із таким перевезенням. До митного оформлення надані наступні документи, що підтверджують витрати на транспортування: довідка про транспортно-експедиційні витрати від 2.08.2024 N 3886/5, також договір транспортного експедування від 21.07.2023 № 21072023-01, договір на перевезення від 30.07.24 NCMБ-7. Вказані документи не містять інформації щодо умов поставки товару. Вказане унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування. Згідно п.1 розд.2 статті 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 53 МКУ, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано;

3) в п.2.1 Контракту № 1 від 18.07.2022 передбачена пропозиція продавця щодо ціни товару та згідно п.3.2. Контракту поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця, відомості про які відсутні.

Митний орган в своєму рішенні також вказав, що відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. 05.08.2024 митним органом отримано лист уповноваженої особи від 05.08.2024 № 0508-1 щодо надання додаткових документів, пояснення щодо розбіжностей та відмови надання витребуваних документів в повному обсязі протягом 10 діб, також в листі зазначено, що на вимогу митного органу надається в якості додаткових документів: банківський платіжний документ, що стосується товару від 31.05.2024 № 183; рахунок-фактура про надання транспортно-експлуатаційних послуг №1241 від 21.06.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експлуатаційних послуг № 1535 від 01.08.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експлуатаційних послуг № 1536 від 01.08.2024. В результаті розгляду додатково наданих документів, встановлено, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах. Тому, відповідно до п. 6 ч. 2ст. 54 Митного кодексу України та у відповідності до п.1 ст.55 Митного кодексу України митну вартість товару, заявленого до митного оформлення за МД скориговано.

За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів є більшим і становить: товар № 1 - 10,07 дол. США/пар (МД від 18.03.2024 № UA100380/20241309526). Товар №2 -10,06 дол. США/пар (МД від 25.03.2024 UA100380/2023/310495). Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару скориговано товар №1 з рівня 6,723 дол. США/пар до рівня 10.07 дол.США/пар; товар №2: з рівня 6,728 дол. США/пар до рівня 10,06 дол. США/пар

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 Митного Кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Отже, з системного аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналізуючи наведені у оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості товарів, обставини, котрі слугували підставою власне для його винесення, та враховуючи доводи, аргументи учасників справи, наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Так, як вбачається зі змісту оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000116/2 від 05.08.2024 року, та зазначено вище, останнє, у тому числі, обґрунтоване наступним: відповідно до вимог розділу ІІІ Правил…, затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано.

Зі змісту наданих позивачем доказів вбачається, що на підтвердження розміру транспортних витрат декларантом було надано відповідачу Довідку про вартість міжнародного перевезення вантажу № 3886/5 від 02.08.2024 року.

Згідно з ч.2 ст.53 МК України (яка передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів) не визначено конкретних вимог щодо виду таких документів та інформації, яка додатково повинна там зазначатися, а тому надані позивачем довідки є належними документами, що містять відомості про вартість перевезення товарів.

У висновках, викладених у Постанові Верховного суду по справі № 804/16553/14 від 31.05.2019 року, акцентовано, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Згідно з п.6 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Суд зазначає, що незазначення у довідці № 3886/5 від 02.08.2024 року посилань на умови поставки, не може впливати на митну вартість товару. Відповідач, суб`єкт владних повноважень, не зазначив яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчить про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

При цьому, умови поставки товару (FOB) були зазначені в інших документах, які надавали до митного оформлення, зокрема в контракті та інвойсі, що не позбавляло відповідача отримати відомості про умови поставки товару.

Також, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, а саме з контракту № 1 від 18.07.2022 року, з урахуванням додаткової угоди від 02.01.2023 року, пунктом 5.1 визначено, що товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товарів в інвойсах та не підлягають окремій оплаті.

Разом з тим, при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару). Оскільки вартість пакування або пакувального матеріалу не є окремою складовою митної вартості товару, тому, виходячи зі змісту частини 10 статті 58 МК України, не потребує окремого документального підтвердження.

Таким чином, за умовами контракту № 1 від 18.07.2022 ціна товару включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому відповідно до приписів підпункту «в» пункту 1 ч. 10 статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості, та, відповідно вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 18 грудня 2019 року по справі № 160/8775/18 та постанові від 06 лютого 2020 року по справі № 520/10709/18.

При цьому, копія контракту № 1 від 18.07.2022 року та додаткової угоди від 02.01.2023 року надавались декларантом ТОВ «СТІЛЛІ» до митного органу.

Крім того, контрактом № 1 від 18.07.2022 року не визначено того, що вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням підлягає окремій сплаті постачальнику.

Таким чином, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є неправомірними.

Посилання відповідача як на підставу для коригування митної вартості товару на те, що в п.2.1 Контракту № 1 від 18.07.2022 передбачена пропозиція продавця щодо ціни товару та згідно п.3.2. Контракту поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця, відомості про які відсутні, суд не приймає, оскільки умовами контракту від 18 липня 2022 року №1, сторонами (RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD (продавець) та ТОВ «СТІЛЛІ» (покупець) не погоджувалась обов`язкова умова документального оформлення замовлень, пунктом 3.3 вказаного контракту чітко визначено, що замовлення вважається прийнятим якщо продавець виставив покупцю попередній інвойс.

З наданих до суду доказів вбачається, що 06.02.2023 року між RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD (продавець) та ТОВ «СТІЛЛІ» (покупець) укладено додаткову угоду до контракту від 18 липня 2022 року №1, яким п. 4.1 викладено в новій редакції умови оплати визначаються в інвойсах.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та для прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін на висновки суду по суті справи не впливають. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем законність оскаржуваного рішення не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.

Отже позовні вимоги ТОВа «СТІЛЛІ» є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 7122,69грн. на підставі ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 241- 246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити повністю.

Визнати противоправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000116/2 від 05.08.2024 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» суму сплаченого судового збору у розмірі 7122(сім тисяч сто двадцять дві)грн. 69коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (ЄДРПОУ 44601800; місцезнаходження: Грецька площа, буд.1, оф.201-Б, м. Одеса, 65026).

Відповідач: Одеська митниця (ЄДРПОУ ВП 44005631; місцезнаходження: вул. Лип Івана та Юрія, буд.21А м. Одеса, 65078).

Суддя М.М. Аракелян