Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №420/14339/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14339/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,0796, 1,115, починаючи з 17.11.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести починаючи з 17.11.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115) та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 2023 року.

За твердженням представника позивача, для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 рр., в розмірі 12236,71 гривень.

Представник позивача вказує, що з 01.03.2024 до 01.03.2026 пенсія підлягала щорічній індексації на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрів України, якими передбачався перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою КМУ від 20.02.2019 №124, із застосуванням таких коефіцієнтів збільшення: з 01.03.2024 – 1,0796; з 01.03.2025 – 1,115, з 01.03.2026 – 1,121.

На переконання представника позивача, позивачу не була належним чином проіндексована пенсія, у зв`язку з чим позивач, через свого представника, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із вимогою провести перерахунок пенсії.

Водночас, як зазначено у позовній заяві, листом від 15.04.2026 №1500-1905-8/56047 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило, що позивачу з 01.03.2024 був проведений перерахунок пенсії відповідно до постанови КМУ від 23.02.2024 №185 та Порядку №124 із застосуванням заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки, збільшеної на відповідні коефіцієнти, а з 01.03.2025 на підставі підпункту 6 п.2 Постанови КМУ №209 індексація пенсії позивача була здійснена з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,0345, а не 1,115, а з 01.03.2026 на підставі підпункту 6 п. 2 Постанови КМУ №236 – з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,048, а не 1,121.

Представник позивача вказує, що такі дії суб`єкта владних повноважень є протиправними.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області проти задоволення позовних вимог заперечує, вказує, що ОСОБА_1 з 08.03.2023 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020– 2022 роки у розмірі 12236,71 грн.

Відповідач вказує, що коефіцієнти індексації 1,0796, 1,115 та 1,121, передбачені відповідними постановами Кабінету Міністрів України, застосовуються до показника середньої заробітної плати за 2014– 2016 роки, який використовувався для обчислення пенсій станом на 01.10.2017, а тому не підлягають застосуванню до показника середньої заробітної плати за 2020– 2022 роки, використаного під час призначення пенсії позивачу.

За твердженням відповідача, пенсію позивача було проіндексовано в установленому законодавством порядку: з 01.03.2025 — із застосуванням коефіцієнта 1,0345, унаслідок чого показник середньої заробітної плати збільшено до 12658,88 грн, а з 01.03.2026 — із застосуванням коефіцієнтів 1,0345 та 1,048, унаслідок чого цей показник становив 13266,50 грн. Отже, на думку Головного управління, вимоги позивача ґрунтуються на неправильному тлумаченні порядку індексації пенсій.

Щодо виплати сум пенсії, нарахованих на виконання судового рішення, відповідач посилається на обмеженість бюджетних призначень та зазначає, що такі виплати здійснюються в порядку черговості й у межах бюджетних асигнувань відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

З урахуванням наведеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 22.05.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України в електронній формі, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Дослідивши заяви по суті справи та наявні в матеріалах справи докази, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх належними і допустимими доказами, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 08.03.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З розрахунку заробітку для обчислення пенсії ОСОБА_1 вбачається, що при розрахунку пенсії позивача застосовано середні заробіток за 3 попередні роки (2020-2022 роки) у розмірі 12236,71 грн.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 15.04.2026 №1500-1905-8/56047 повідомило представнику ОСОБА_1 , що, згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для здійснення перерахунку індексації заробітку ОСОБА_1 з 01.03.2024 – на коефіцієнт 1,0796, з 01.03.2025 – на коефіцієнт 1,115, з 01.03.2026 – на коефіцієнт 1,121, підстав немає.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, а тому, вирішуючи спір, суд керується такими нормами.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з частиною другою цієї статті, виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, а також порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Частиною першою статті 27 Закону №1058-IV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 42 Закону №1058-IV, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом четвертим цієї ж частини передбачено, що розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII, індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На виконання наведених приписів Кабінет Міністрів України постановою від 20.02.2019 №124 затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №124).

Згідно з пунктом 2 Порядку №124, перерахунку підлягають пенсії, обчислені, зокрема, відповідно до Закону №1058-IV. Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок. Пунктом 4 Порядку №124 визначено також, що перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Абзацом першим пункту 5 Порядку №124 встановлено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Абзацом другим цього ж пункту передбачено, що кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням зазначеного показника проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, установлені пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 - 1,11; пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 - 1,11; пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 - 1,14; пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 - 1,197; пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 - 1,0796; пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 - 1,115; пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 - 1,121.

Порівняння абзацу першого частини другої статті 42 Закону №1058-IV та абзацу першого пункту 5 Порядку №124 показує, що ці приписи по-різному визначають показник, який збільшується на коефіцієнт: Закон вимагає збільшувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тоді як Порядок - показник, який враховувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені норми, суд враховує висновок Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24:

«Отже, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення» (пункт 88 постанови).

У пункті 96 цієї ж постанови Верховний Суд зазначив:

«З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами судова палата доходить висновку, що застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним».

Наведений висновок суд визнає застосовним до спірних правовідносин, оскільки обставини справи, у якій його сформульовано, є подібними до обставин цієї справи за предметом спору (перерахунок пенсії у зв`язку з щорічною індексацією), суб`єктним складом (пенсіонер та територіальний орган Пенсійного фонду України) та змістом правовідносин (застосування органом Пенсійного фонду показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 замість показника, врахованого при призначенні конкретної пенсії).

Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.01.2026 у справі №140/8002/24:

«Суд зазначає, що індексація пенсій відповідно до постанов КМУ № 127, № 118, № 168 та № 185 здійснюється шляхом послідовного застосування усіх встановлених коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії. Застосування лише одного коефіцієнта без урахування попередніх коефіцієнтів суперечить правовій природі індексації» (пункт 26 постанови).

У пункті 27 тієї ж постанови Верховний Суд вказав:

«Тому, навіть у межах шестимісячного строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України, суд зобов`язаний застосувати усі встановлені законодавством коефіцієнти індексації, починаючи з 01.03.2021, у тому числі 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796, що підлягають послідовному застосуванню до показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії».

Застосовуючи цей алгоритм до встановлених обставин, суд виходить з того, що пенсію позивачу призначено з 08.03.2023, тобто до 31.12.2023, а отже її пенсія відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку №124 підлягала перерахунку в межах щорічної індексації починаючи з перерахунку 2024 року.

Показником, який враховувався для обчислення пенсії позивача при її призначенні, є середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн, що підтверджено розрахунком заробітку в пенсійній справі та визнано відповідачем.

Отже, для забезпечення індексації пенсії позивача збільшенню на коефіцієнти 1,0796, 1,115, 1,121 підлягав показник 12236,71 грн, а не показник 3764,40 грн станом на 01.10.2017. Оскільки відповідач збільшував саме останній показник, його дії щодо непроведення перерахунку пенсії позивача шляхом збільшення показника 12236,71 грн є протиправними.

Визначаючи період, з якого підлягає проведенню перерахунок, суд виходить з того, що позивач заявив вимоги за період, який починається з 17.11.2025, а позовну заяву сформовано та підписано в системі «Електронний суд» 17.05.2026. Заявлений позивачем період перебуває в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а суд згідно з частиною другою статті 9 КАС України розглядає справу в межах позовних вимог. Тому перерахунок належить провести починаючи з 17.11.2025, застосувавши при цьому послідовно всі коефіцієнти збільшення, які передували цій даті, а з 01.03.2026 - додатково коефіцієнт 1,121.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що частина друга статті 42 Закону №1058-IV не передбачає збільшення саме того показника, з урахуванням якого призначено конкретну пенсію. Закон не містить приписів про існування окремого, спеціально визначеного для індексації показника середньої заробітної плати: абзац перший частини другої статті 42 Закону №1058-IV прямо називає той показник, «який враховується для обчислення пенсії», тобто показник, застосований у формулі частини другої статті 40 цього Закону при обчисленні конкретної пенсії. Уведення іншої базової величини здійснено не законом, а пунктом 5 Порядку №124, тобто підзаконним актом.

Суд вважає помилковими доводи відповідача щодо мети запровадженого механізму - зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, - та щодо його узгодженості з принципом рівноправності застрахованих осіб, закріпленим статтею 7 Закону №1058-IV. Стаття 7 Закону №1058-IV поряд із принципом рівноправності застрахованих осіб закріплює принципи законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу). Механізм, за якого пенсія обчислена з вищого показника середньої заробітної плати, індексується від нижчої умовної величини, не усуває диспропорцій, а нівелює диференціацію, на якій ґрунтується обчислення пенсії за статтями 27 і 40 Закону №1058-IV.

За результатом розгляду справи, суд доходить висновку, що позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії позивача шляхом збільшення показника 12236,71 грн на коефіцієнти 1,0796, 1,115, починаючи з 17.11.2025, та 1,121, починаючи з 01.03.2026, є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Обґрунтованою є і похідна від неї вимога про зобов`язання відповідача провести відповідний перерахунок пенсії.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Судовому захисту підлягає порушене право, а не таке, порушення якого є можливим у майбутньому.

Суд встановив, що перерахунок пенсії позивача у спосіб, визначений цим рішенням, відповідач ще не проводив, а тому виплата перерахованої пенсії не здійснювалась та жодного порядку такої виплати відповідач до позивача не застосовував.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що ця вимога не є передчасною, оскільки стосується вже чинного правового режиму виконання судових рішень. Наявність нормативного регулювання сама по собі не свідчить про порушення права конкретної особи, а порушення виникає лише за умови фактичного застосування відповідного механізму до виплат позивачу, чого на час розгляду справи не відбулось.

Суд також враховує, що Постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» визнано протиправною та нечинною рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026.

Отже, підзаконний акт, застосування якого до себе позивач вважає загрозою, на час ухвалення цього рішення нечинний.

Суд відхиляє доводи позивача про ризик застосування у майбутньому іншого підзаконного акта з аналогічним змістом, оскільки такий ризик має ймовірний характер та не є порушенням права, яке підлягає судовому захисту.

За таких обставин, позовна вимога про здійснення виплати перерахованої пенсії у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, є передчасною та задоволенню не підлягає.

Суд оцінив усі доводи, що мають істотне значення для вирішення спору, та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає стаття 242 КАС України. Інші доводи учасників справи є тотожними за змістом тим, яким суд надав оцінку в цьому рішенні, а також стосуються обставин, що не входять до предмета доказування у спірних правовідносинах, а тому не спростовують наведених висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджується, що за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 1065,00 грн.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд доходить висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Водночас позивачем надмірно сплачено судовий збір у розмірі 0,04 грн.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, на підставі ухвали суду, зокрема в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж установлено законом.

Отже, питання про повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору в розмірі 0,08 грн може бути вирішене судом за відповідним клопотанням позивача в порядку, встановленому статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 5, 7, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,0796, 1,115, починаючи з 17.11.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести починаючи з 17.11.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дмитро БАБЕНКО