Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №320/20780/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року справа №320/20780/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати пункт 9 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання комісії від 25 вересня 2025 року № 93/в, в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

2. Зобов`язати Міністерство оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянути заяву ОСОБА_2 та призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 як спадкоємцю за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Позивач свої вимоги обґрунтовує посилаючись на положення ЦК України та правові висновки Верховного Суду згідно з якими право на отримання грошових сум, які належали особі, але не були нею отримані за життя, не припиняється у зв`язку зі смертю, а переходить до членів сімї або, за їх відсутності, входить до складу спадщини та може бути реалізоване її правонаступниками, що забезпечує реалізацію безперервності майнових прав.

Від відповідача надійшов відзив в якому заперечував щодо позовних вимог, натомість відповідач не спростовує посилання позивачки на практику Верхового Суду, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування при вирішенні справи.

Дослідиши обставини справи та оцінивши доводи сторін суд зазначає наступне.

24 лютого 2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

11 березня 2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 28 березня 2022 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ).

Згідно з довідкою про причину смерті № 436 від 12 березня 2022 року причиною смерті стало проникаюче осколкове поранення голови з переломами кісток черепа.

У витязі із наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 23 травня 2022 року № 104 зазначено, що старшину ОСОБА_3 , головного сержанта 2 стрілецького взводу I стрілецької роти ВЧ НОМЕР_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в результаті проникаючого осколкового поранення голови з переломами кісток черепа, з II березня 2022 року виключено зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення і направлено документи для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно з витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарськоїкомісіїЗбройних Сил України (далі - ВЛК Центральної ВЛКЗСУ) по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 02 червня 2022 року № 280 поранення та причина смерті ОСОБА_3 пов`язані із захистом Батьківщини.

Загиблий ОСОБА_3 в період з 24 лютого 2022 року по 11 березня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в місті Чернігові (довідка ВЧ НОМЕР_2 від 02 січня 2023 року № 12 «Про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України»).

На виконання Указів № 64/2022 та № 69/2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), пунктом 2 якої (у редакції, яка діяла на час загибелі ОСОБА_3 ) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, а саме військовослужбовців Збройних Сил, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На підставі положень статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантоване право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (далі - ОГД), виплата якої передбачена Постановою № 168, мали батьки загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Також на призначення та отримання ОГД претендували: рідний син загиблого - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_6 .

У зв`язку з цим одноразова грошова допомога була поділена на рівні частки: батько ОСОБА_4 - 1/4 частина (3 750 000 грн), мати ОСОБА_2 - 1/4 частина (З 750 000 грн), син ОСОБА_5 - 1/4 частина (3 750 000 грн) та ОСОБА_6 - 1/4 частина (3 750 000 грн).

Згідно з протоколом від 04 серпня 2022 року № 161 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія МОУ), батьку ОСОБА_4 та матері ОСОБА_2 призначено ОГД у розмірі їх часток.

На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 29 серпня 2022 року № 652 перераховано кошти, отримані для оплати ОГД, матері ОСОБА_2 та батьку ОСОБА_4 у загальному розмірі 7 500 000 грн (3 750 000 + 3 750 000).

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Згідно з протоколом засідання Комісії МОУ від 26 січня 2024 року № 18/168 призначено ОГД за загиблого сина ОСОБА_3 його матері ОСОБА_2 в сумі 1 875 000 грн.

Зазначену частину ОГД було призначено ОСОБА_2 у зв`язку з відмовою сина загиблого ОСОБА_3 - ОСОБА_7 від призначення та отримання ОГД у розмірі гА частини (3 750 000 грн).

Згідно з пунктом 13 протоколу засідання Комісії МОУ від 04 серпня 2022 року № 147 повернуто на доопрацювання документи ОСОБА_6 для призначення ОГД, оскільки за наявними документами не можливо встановити чи є заявниця особою, яка перебувала на утриманні старшини ОСОБА_3 , та те, що вона мала взаємні права та обов`язки із загиблим, а також чи має власну сім`ю.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 21 лютого 2023 року у справі № 750/6562/22 закрито провадження у справі за заявою ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (ухвала набрала законної сили 21 лютого 2023 року).

Ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 13 квітня 2023 рокуу справі № 750/3433/23 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа - МОУ про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту, що вона була членом сімї ОСОБА_3 , вони проживали як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 05 грудня 2019 року по 11 березня 2022 року, оскільки спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства (ухвала набрала законної сили 13 квітня 2023 року).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі № 620/9379/23 відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні позову до МОУ треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії (рішення суду набрало законної сили 22 березня 2024 року).

З огляду на те, що син загиблого ОСОБА_3 - ОСОБА_8 відмовився від отримання ОГД та його частка була розподілена між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в рівних частках, а також, що ОСОБА_6 не довела в судовому порядку право на отримання ОГД( залишилась невиплачена частка ОГД в загальному розмірі 5 625 000 грн (3 750 000 +1 875 000), яка підлягала виплаті особі, яка має право на отримання ОГД, а саме матері загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 .

Механізм призначення і виплати ОГД у разі загибелі (смерті) військовослужбовців визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з подальшими змінами і доповненнями (далі - Порядок № 975).

Крім того, наказом МОУ від 25 січня 2023 року № 45 затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період воєнного стану (далі - Порядок № 45).

Порядком № 975 та Порядком № 45 визначено алгоритм призначення та виплати ОГД, передбаченої Постановою № 168.

9 жовтня 2024 року ОСОБА_2 (матір загиблого ОСОБА_3 , яка має право на отримання ОГД) звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_10 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_9 ) із заявою про призначення та виплату ОГД (невиплачена частка ОГД у розмірі 5 625 000 грн) та надала всі необхідні документи, як визначено Порядком № 975 та Порядком № 45.

10 жовтня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_9 передало зазначені документи ІНФОРМАЦІЯ_11 (вих. № 1/4762 від 10 жовтня 2024 року), які були отримані уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_7 14 жовтня 2024 року.

21 жовтня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_7 надіслало документи до Департаменту соціального забезпечення МОУ (вих. № 5/20067с від 21 жовтня 2024 року).

29 жовтня 2024 року документи надійшли до Комісії МОУ.

ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_4 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

На день смерті ОСОБА_2 . Комісія МОУ не прийняла рішення про призначення ОГД (відмову у призначенні, повернення документів на доопрацювання).

За життя ОСОБА_2 склала заповіт від ЗО вересня 2023 року за змістом якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що на день смерті належало і на що за законом мала право, вона заповіла дочці - ОСОБА_1

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом, яка прийняла спадщину у порядку, передбаченому законом, та отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

13 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до МОУ із заявою, в якій просила прийняти рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 та у разі прийняття позитивного рішення призначити ОГД ОСОБА_1 як правонаступнику ОСОБА_2 .

Згідно з витягом з протоколу засідання комісії МОУ від 25 вересня 2025 року № 93/в відмовлено у призначенні ОГД у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 (пункт 9 протоколу засідання комісії МОУ).

Щодо права на отримання сум ОГД у порядку спадкування

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання

Згідно з підпунктом 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби.

Пунктом 2 Постанови № 168 (тут і далі - в редакції, яка діяла на час загибелі ОСОБА_3 ) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн., яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначено у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частин першої, другої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі - в редакції, яка діяла на час смерті ОСОБА_3 ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Частиною першою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1 -3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права (частина восьма статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Системний аналіз наведених норм права свідчить, що з моменту загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби у осіб, визначених статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виникає право на ОГД.

Водночас реалізація такого права шляхом звернення із заявою про виплату ОГД може бути здійснена цими особами протягом трьох років із дня виникнення права, тобто з дня загибелі військовослужбовця.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено види спадкування, а саме: спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сімї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

До соціальних виплат в широкому розумінні відносяться всі види державного соціального забезпечення, які виплачуються в грошовій або натуральній формі.

Витрати Державного бюджету України, пов`язані з виплатою ОГД сім`ям загиблих під час військової служби військовослужбовців, є видатками держави соціального призначення (постанова Верховного Суду від 16 вересня 2019 року у справі № 607/4119/17-ц).

За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сімї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника). Держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов`язків військової служби (постанова Верховного Суду від 10 травня 2024 року у справі № 440/6725/23).

Таким чином, ОГД - це гарантована державою соціальна виплата у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. Право на цю допомогу виникає у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби з дня його загибелі.

ОГД є гарантованою державою соціальною виплатою, право на яку виникає не в майбутньому, а безпосередньо з моменту загибелі (смерті) військовослужбовця. Саме цей юридичний факт породжує у визначених законом осіб, зокрема батьків, самостійне та повноцінне майнове право вимоги на отримання такої допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таке право не є умовним чи очікуваним, а є вже існуючим і гарантованим державою, яке може бути реалізоване протягом встановленого законодавством строку.

Оскільки ОГД є соціальною виплатою, яка належала спадкодавцеві, але не була ним одержана за життя, тому на неї поширюються положення статті 1227 ЦК України.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61- 11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сімї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сімї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сімї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надаєїм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.

У постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року в справі № 2а-3490/10/187 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року в цій же справі викладено висновок про те, що виходячи зі змісту статті 1227 ЦК України члени сім`ї або інші спадкоємці можуть претендувати на отримання суми коштів, яку спадкодавцю роботодавець повинен сплатити як середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У справі № 2а-3490/10/187 позивач звернулась до суду з позовом до роботодавця про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

До ухвалення судом першої інстанції рішення позивач померла.

Суд першої інстанції закрив провадження у справі, вказавши, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва. З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції та Вищий адміністративний суд України.

Натомість Верховний Суд України у складі Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах не погодився з такими висновками судів. Середній заробіток за час вимушеного прогулу прирівнюється до заробітної плати та є майновим правом, а не особистим немайновим, тому за статтею 1227 ЦК України входить до складу спадщини.

Верховний Суд у своїй практиці щодо застосування положень статті 1227 ЦК України керується висновками, викладеними Верховним Судом у справі № 2а-3490/10/187.

Так, у справі № 758/6963/20 Верховний Суд залучив спадкоємця позивача до участі у справі як правонаступника та відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, зазначивши, що спірні правовідносини допускають правонаступництво (ухвала Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 758/6963/20).

Крім того, слід звернути увагу, що у справі № 447/395/24 суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, визнав за спадкоємцем особи, яка мала гарантоване право на отримання ОГД (матір загиблого військовослужбовця), право на отримання ОГД в порядку спадкування. Зазначив про те, що ОГД є виплатою, яка за змістом положення статті 1227 ЦК України входить до складу спадщини (рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 липня 2024 року, постанова Львівського апеляційного суду від 07 березня 2025 року у справі № 447/395/24).

Верховний Суд у справі № 447/395/24 відмовив МОУ у відкритті касаційного провадження на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 04 липня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 березня 2025 року (ухвала Верховного Суду від 04 серпня 2025 року у справі № 447/395/24).

Отже, Верховний Суд дотримується позиції, що право на одержання сум, визначених статтею 1227 ЦК України, які належали спадкодавцю за життя, не припиняється у зв`язку з його смертю, а входить до складу спадщини. Спадкоємець має право на одержання таких сум як майнової вимоги, що перейшла до нього у порядку правонаступництва.

З урахуванням положень ЦК України та правових висновків Верховного Суду, право на отримання грошових сум, які належали особі, але не були нею отримані за життя, не припиняється у зв`язку зі смертю, а переходить до членів сімї або, за їх відсутності, входить до складу спадщини та може бути реалізоване її правонаступниками, що забезпечує реалізацію безперервності майнових прав.

Оскільки ОГД входить до складу соціальних виплат, гарантованих державою, тому право на її отримання є майновим правом вимоги, яке входить до складу спадщини в силу положень статті 1227 ЦК України.

11 березня 2022 року (день загибелі ОСОБА_3 ) ОСОБА_2 набула право на отримання ОГД, як гарантованої державою соціальноївиплати, реалізувати яке вона могла протягом трьох років із дня виникнення такого права.

Оскільки ОСОБА_2 померла до фактичного отримання належної їй суми ОГД, таке право вимоги, яке мало майновий характер та належало їй за життя, відповідно до статті 1227 ЦК України входить до складу спадщини та переходить до її спадкоємців на загальних підставах, установлених цивільним законодавством України.

Щодо обраного способу захисту

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме предмета і підстави позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) зробила висновок про те, що якщо спадкодавець не набув права власності на майно, проте розпочав процедуру його приватизації відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації.

Обов`язковою умовою переходу права вимоги до спадкоємців, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою (постанови Верховного Суду від 19 червня 2023 року у справі № 295/2637/20, від 01 листопада 2023 року у справі № 183/80/21).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 липня 2024 року у справі № 201/11316/21, від 19 червня 2023 року справі № 295/2637/20.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, постанови Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 21 жовтня 2021 року у справі № 137/731/17, від 22 березня 2023 року у справі № 570/2844/19).

У різних правовідносинах, де спадкодавець за життя розпочав передбачену законодавством процедуру набуття майнового права, але не завершив її з незалежних від нього причини, Верховний Суд застосовує підхід, згідно з яким до спадкоємців переходить право на завершення такої процедури.

При цьому обов`язковою передумовою виникнення та подальшого переходу цього права є вчинення спадкодавцем за життя належних юридично значимих дій, зокрема звернення до уповноваженого органу із належно оформленою заявою.

З моменту такого звернення між заявником (спадкодавцем) і відповідним уповноваженим органом виникають правовідносини, змістом яких є право особи вимагати розгляду її заяви та завершення процедури набуття права, а також обов`язок органу забезпечити належний розгляд і прийняття рішення.

Отже, за наявності підтвердження факту належного звернення спадкодавця до компетентного органу, спадкоємці набувають право вимагати завершення відповідної процедури та реалізації її результатів у встановленому законом порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зробила висновок про те, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Тобто Велика Палата Верховного Суду вказала, що для визнання правовідносин подібними не вимагається їх повна тотожність. Достатньо встановити наявність спільних істотних рис, зокрема: подібність правової природи спірних відносин; схожість юридичних фактів, що їх породжують; єдність або близькість правового регулювання; співмірність правових наслідків.

Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Спірні правовідносини та правовідносини, в яких Верховний Суд застосовує підхід, згідно з яким до спадкоємців переходить право на завершення процедури набуття майнового права, розпочатої спадкодавцем за життя, не є тотожними за суб`єктним, об`єктним і змістовним критеріями.

Проте, процесуальний закон і не вимагає такої тотожності, а вказує на необхідність встановити лише їх подібність.

Спірні правовідносини є подібними за змістом до правовідносин, які були предметом розгляду Верховного Суду, оскільки їх зміст полягає у реалізації вже ініційованого майнового права вимоги. В обох випадках йдеться про перехід до спадкоємців права на завершення реалізації майнового права, яке було набуте, але не реалізоване спадкодавцем.

Розходження у деталях не може впливати на висновок про подібність правовідносин, оскільки в справах досліджується питання переходу до спадкоємців набутого, але не реалізованого права спадкодавцем за життя з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене та з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах, у разі відсутності передбачених законом підстав для відмови у виплаті ОГД, визначеної Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою № 168, особі, яка набула право на таку виплату, реалізацію нею за свого життя набутого права шляхом подання відповідної заяви до уповноважених органів у порядку, визначеному Постановою № 975 та Порядком № 45, до спадкоємців такої особи в порядку спадкування переходить право на завершення процедури отримання ОГД.

Як на день звернення ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою про виплату ОГД, так і на день її смерті лише їй належало право на отримання ОГД у зв`язку із загибеллю (смертю) сина ОСОБА_3

09 жовтня 2024 року, тобто за свого життя, ОСОБА_2 реалізувала набуте право на отримання ОГД в межах визначеного законом строку.

На день смерті ОСОБА_2 комісією МОУ не було прийняте рішення щодо призначення або відмови у призначенні ОГД з незалежних від неї причин.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт від 30 вересня 2023 року, зареєстрований в реєстрі за № 299, за змістом якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що за законом вона матиме право, вона заповіла своїй дочці - ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Вікторі 0. від 29 травня 2025 року № 14/01-16 єдиним спадкоємцем за заповітом всього майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_2 є дочка спадкодавця ОСОБА_1 .

Отже, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті своєї матері ОСОБА_2 .

Частина ОГД, на яку ОСОБА_2 мала гарантоване законом право як мати загиблого військовослужбовця та яка не була нею отримана у зв`язку з неприйняттям уповноваженим органом рішення, є таким майновим правом вимоги, що виникло та належало їй за життя, але залишилося нереалізованим.

Неотримання цієї виплати за життя не припиняє відповідного права, оскільки воно не було реалізоване з причин, що не залежали від спадкодавця.

Отже, до спадкоємця ОСОБА_1 перейшло право на завершення процедури отримання ОГД шляхом вимоги про належний розгляд заяви, поданої спадкодавцем ОСОБА_2 за життя, та призначення і виплату ОГД правонаступнику заявниці - ОСОБА_1 .

Щодо протиправності рішення Комісії МОУ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушенії! права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт З частини першої статті 5 КАС України).

25 вересня 2025 року Комісія МОУ прийняла рішення про відмову у призначенні ОГД у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 (пункт 9 протоколу засідання комісії МОУ від 25 вересня 2025 року № 93/в).

Разом з тим, у спірних правовідносинах смерть особи не є юридичною підставою для припинення вже набутого нею права.

Комісія МОУ не звернула увагу на те, що право на ОГД, яке виникло у ОСОБА_2 за життя, має майновий характер та входить до складу спадщини. Право вимоги на отримання ОГД не є таким, що припиняється у зв`язку зі смертю особи, оскільки воно не має виключно особистого характеру, а спрямоване на отримання грошової виплати.

На момент смерті ОСОБА_2 існувало конкретне право вимоги, яке перебувало на стадії реалізації. Це право входить до складу спадщини та переходить до спадкоємця в порядку правонаступництва.

ОСОБА_2 за життя розпочала адміністративну процедуру реалізації набутого майнового права в межах визначеного законом строку, яка повинна завершитися прийняттям Комісією МОУ рішення по суті, зокрема щодо призначення або відмови у призначенні ОГД.

До спадкоємця ОСОБА_1 у порядку спадкування перейшло право на завершення адміністративної процедури, розпочатої спадкодавцем. Такий підхід відповідає принципу безперервності майнових прав та забезпечує ефективний захист прав особи, гарантований законом.

Відмова Комісії МОУ у призначенні ОГД з мотивів смерті заявника суперечить нормам матеріального права, які регулюють спадкування та перехід майнових прав, а також порушує принцип законності діяльності суб`єктів владних повноважень.

З огляду на те, що ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом має право на завершення процедури призначення ОГД, розпочатої спадкодавцем ОСОБА_2 , рішення Комісії МОУ від 25 вересня 2025 року, яким відмовлено у призначенні ОГД у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 (пункт 9 протоколу засідання комісії МОУ від 25 вересня 2025 року № 93/в), є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому Комісія МОУ зобов`язана розглянути питання щодо призначення ОГД по суті з урахуванням прав спадкоємця.

Відповідно до ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2622,40 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 9 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання комісії від 25 вересня 2025 року № 93/в, в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

3. Зобов`язати Міністерство оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянути заяву ОСОБА_2 та призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 як спадкоємцю за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

4. Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2622 (дві тисячі шістьсот двадцять дві) гривень 40 (сорок) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.