Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №320/41260/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року справа № 320/41260/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Київській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Київській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.05.2021 по 01.05.2024 включно;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.05.2021 по 18.07.2022 включно, з урахуванням істотності частки недоплаченої суми грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) в порівнянні із загальним розміром виплат, належних ОСОБА_1 на дату звільнення зі служби цивільного захисту - 13.05.2021;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2022 по 01.05.2024 у розмірі грошового забезпечення за шість місяців.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив службу цивільного захисту у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області. Наказом відповідача від 13.05.2021 №154 о/с позивача було звільнено у запас у зв`язку із закінченням строку контракту та виключено зі списків особового складу. Позивач наголошує, що всупереч вимогам статті 116 КЗпП України та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення № 623, у день звільнення з ним не було проведено повного розрахунку, зокрема не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Факт протиправної бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати вказаної індексації було встановлено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 320/5554/23.

Позивач вказує, що лише 01.05.2024 на виконання судового рішення відповідач виплатив йому заборгованість з індексації у розмірі 2000,00 грн. Таким чином, остаточний розрахунок було проведено зі спливом тривалого часу після звільнення. Позивач вважає, що таке тривале зволікання свідчить про свідоме затягування процесу з боку роботодавця та порушує його право на своєчасне отримання коштів, які є основним засобом до існування. Крім того, позивач зазначає, що затримка виплати призвела до знецінення коштів внаслідок інфляції, чим йому було завдано матеріальної шкоди.

Посилаючись на положення статті 117 КЗпП України, позивач стверджує, що має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Спираючись на актуальну правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, позивач просить розраховувати суму стягнення, розділивши спірний період на дві частини. За період з 14.05.2021 по 18.07.2022 позивач просить нарахувати середній заробіток з урахуванням принципу співмірності (виходячи з істотності частки недоплаченої суми), а за період з 19.07.2022 по 01.05.2024 - у межах шестимісячного строку згідно з чинною редакцією закону, але без застосування принципу співмірності. На переконання позивача, такий підхід забезпечить справедливий баланс між сторонами та компенсує його майнові втрати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

24.10.2024 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, вважаючи їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що твердження позивача про нарахування 01.05.2024 індексації грошового забезпечення як «остаточного розрахунку зі спливом 35 місяців після звільнення» є хибними та свідомо вводять суд в оману. Відповідач пояснює, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 320/5554/23 позивачу було нараховано та виплачено безпосередньо суму індексації грошового забезпечення в розмірі 82 370,85 грн (платіжна інструкція від 13.06.2024 № 1502). Натомість перераховані 01.05.2024 кошти у розмірі 2 000,00 грн (платіжна інструкція № 1053) є виплатою витрат на професійну правничу допомогу, компенсація яких визначена пунктом 4 зобов`язальної частини того ж судового рішення.

Відповідач наголошує, що перерахування 2 000,00 грн витрат на правничу допомогу не має жодного відношення до розрахунку при звільненні за грошовим забезпеченням і не може слугувати підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Також Головне управління звертає увагу Суду, що ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду, з аналогічними вимогами (справа № 320/34763/24 суддя – Басай О.В.), однак підставами звернення по справі № 320/34763/24 є зарахування індексації грошового забезпечення у розмірі 82 370,85 грн.

Окрім цього, Головне управління підкреслює, що позивач проходив службу за контрактом як особа начальницького складу цивільного захисту, а отже, його правовий статус та порядок виплати грошового забезпечення регулюються Кодексом цивільного захисту України та Інструкцією № 623, а не Кодексом законів про працю України. Спеціальні норми не передбачають компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Навіть у разі гіпотетичного застосування статті 117 КЗпП України, заявлені вимоги є неспівмірними, а сам строк виплати за цією статтею з 19.07.2022 обмежений граничним терміном до шести місяців.

Додатково відповідач вказує на порушення позивачем строків звернення до суду. Оскільки спір виник з приводу проходження та звільнення з публічної служби, до нього застосовується спеціальний місячний строк, визначений частиною 5 статті 122 КАС України. Про всі суми належного грошового забезпечення позивачу було відомо ще з травня 2021 року, а отже, позов подано з пропуском процесуальних строків. На підставі цього відповідач просить суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 повторно витребувано від відповідача в належний спосіб оформлені: довідку-розрахунок грошового забезпечення при звільненні позивача із обґрунтуванням щодо підстав нарахування та виплати, а також розміру кожного виду грошового забезпечення, включеного до такого розрахунку; довідку про середньомісячне та середньоденне грошове забезпечення позивача за два останніх місяці перед звільненням (березень, квітень 2021 року) із зазначенням видів грошового забезпечення, включених до такого розрахунку.

01.06.2026 відповідачем через підсистему "Електронний Суд" надано суду заяву на виконання ухвали суду від 15.05.2026, якою надано витребувані судом докази.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні до суду не звертались.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу цивільного захисту у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, що підтверджується послужним списком, особистий №Ц-002406.

Наказом начальника Головного управління ДСНС України у Київській області (по особовому складу) від 13.05.2021 № 154 о/с позивача, який обіймав посаду помічника начальника чергової зміни (з питань оперативного реагування по м. Біла Церква) оперативно-координаційного центру Головного управління ДСНС України у Київській області, було звільнено зі служби (з виключенням з кадрів ДСНС України) у запас (з постановкою на військовий облік) з 13.05.2021 за пунктами 12, 56, 154, 173, підпунктом 1 пункту 176 (у зв`язку із закінченням строку контракту) Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу.

Проте, у день звільнення відповідачем не було проведено з позивачем повного розрахунку, зокрема не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Надалі правомірність вимог позивача щодо виплати вказаного виду грошового забезпечення була предметом судового розгляду. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 320/5554/23 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Київській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Київській області.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суд у від 10.04.2024 апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київської області – залишено без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року - залишено без змін.

Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 320/5554/23 набрало законної сили 10.04.2024.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 320/5554/23 відповідачем платіжною інструкцією від 01.05.2024 № 1053 було перераховано на картковий рахунок позивача 2 000,00 грн (на виконання пункту 4 рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 320/5554/23), призначення платежу: поповнення рахунку ОСОБА_1 згідно рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 320/5554/23 пункт 4 (а.с.70).

Також на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 320/5554/23 відповідачем платіжною інструкцією від 13.06.2024 № 1502 було перераховано на картковий рахунок позивача 82 370,85 грн (на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 320/5554/23), призначення платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 згідно рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 320/5554/23 (а.с.69).

30.05.2024 позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, вважаючи дату 01.05.2024 моментом остаточного розрахунку та зазначаючи в позові, що в якості індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі № 320/5554/23 йому було перераховано 2 000,00 грн.

Водночас, після подання позовної заяви у справі (згідно штампу на конверті 01.06.2024), відповідачем було здійснено платіж на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 320/5554/23, а саме згідно з платіжною інструкцією від 13.06.2024 № 1502 позивачу перераховано кошти в розмірі 82 370,85 грн як індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 320/5554/23 (а.с.69).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, закріплений у

статті 8 Конституції України. Відповідно до цієї норми Конституція України має найвищу юридичну силу, а її положення є нормами прямої дії.

Стаття 68 Конституції України встановлює обов`язок кожного неухильно дотримуватися Конституції та законів України, а також не порушувати права, свободи, честь та гідність інших осіб. Ці положення є основою для гарантування правового порядку, у рамках якого суб`єкти приватного права зобов`язані добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а суб`єкти владних повноважень - діяти лише на виконання закону. Вони мають дотримуватись визначеної законом процедури, обирати тільки ті способи поведінки, які прямо передбачені законодавством України.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі – Закон №2011-ХІІ) відповідно до статті 2 якого ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до статті 21 Закону №2011-ХІІ посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і підпорядкування, винні в порушенні цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.

Статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Водночас такі питання врегульовані КЗпП України.

Закріплені в статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку з працівником.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент проведення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні) передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Так, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Вказаними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

За змістом частини 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Аналіз вищенаведених норм свідчить, що стягнення середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України є мірою відповідальності роботодавця за порушення строку виплати належних працівникові при звільненні сум. Досліджуючи підстави для застосування зазначеної відповідальності у спірних правовідносинах, суд зазначає, що факт проведення розрахунку, оцінка наявності вини відповідача та визначення співмірності заявлених вимог підлягають встановленню з урахуванням правової природи здійснюваних виплат.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 320/5554/23 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Київській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій Київській області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач стверджує, що 01.05.2024 відповідач провів із ним остаточний розрахунок при звільненні шляхом виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 2 000,00 грн, що, на думку позивача, свідчить про затримку розрахунку та є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Проте такі доводи позивача спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з наданою відповідачем платіжною інструкцією від 01.05.2024 № 1053, кошти в сумі 2 000,00 грн були перераховані позивачу з чітко визначеним призначенням платежу, а саме: на виконання пункту 4 рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 320/5554/23 - як відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд наголошує на необхідності розмежування правової природи сум, належних працівникові при звільненні, та судових витрат, присуджених за наслідками розгляду публічно-правового спору.

Приписами частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Водночас спеціальним законодавством, яке регулює порядок проходження служби та виплату грошового забезпечення, встановлено вичерпний перелік виплат, належних особі при звільненні.

Так, відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII оплата праці (грошове забезпечення) підлягає індексації як грошовий дохід громадян, що не має разового характеру, а відтак індексація є обов`язковою державною гарантією та складовою частиною грошового забезпечення.

Системний аналіз зазначених норм свідчить, що жоден із вказаних спеціальних нормативно-правових актів, як і частина 1 статті 116 Кодексу законів про працю України, не відносить відшкодування витрат на правничу допомогу до складу грошового забезпечення або інших сум, належних особі при звільненні зі служби.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Порядок їх розподілу, присудження та компенсації врегульований приписами процесуального законодавства (статті 134, 139 КАС України).

На відміну від складових грошового забезпечення, підстави виплати яких виникають із службових правовідносин безпосередньо в силу закону та укладеного контракту про проходження служби, обов`язок зі сплати судових витрат виникає виключно на підставі рішення суду за наслідками розгляду конкретного судового спору.

Компенсація витрат на правничу допомогу має процесуальний характер і спрямована на відновлення майнового стану сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, у зв`язку із понесенням нею витрат на отримання правничої допомоги під час судового захисту порушеного права.

Таким чином, присуджені рішенням суду витрати на правничу допомогу є результатом реалізації процесуальних прав та обов`язків учасників судового процесу, а їх виплата боржником здійснюється в порядку виконання судового рішення, а не в порядку проведення остаточного розрахунку зі звільненим працівником за правилами статті 116 КЗпП України.

З огляду на викладене, виплачена 01.05.2024 сума у розмірі 2 000,00 грн згідно платіжної інструкції №1053 є відшкодуванням судових витрат за судовим рішенням у справі №320/5554/23, а відтак не є елементом грошового забезпечення, індексацією чи будь-якою іншою складовою заборгованості з виплат при звільненні.

Суд підкреслює, що виплата судових витрат на виконання рішення суду у справі № 320/5554/23 охоплюється процесуальним механізмом виконання судових рішень і за своєю правовою сутністю не належить до виплат, передбачених статтею 116 КЗпП України, а її проведення поза межами дня звільнення не створює склад правопорушення, охоплюваного диспозицією статті 117 КЗпП України, та не тягне за собою обов`язку роботодавця сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку.

Щодо виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 320/5554/23, судом встановлено, що її нарахування та виплату в розмірі 82 370,85 грн відповідач провів окремим платіжним документом згідно з платіжною інструкцією від 13.06.2024 № 1502 (а.с.69).

Суд враховує обґрунтовані доводи відповідача про те, що позивач вже звернувся до Київського окружного адміністративного суду з окремим позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, де підставою заявлених вимог визначено саме факт виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 82 370,85 грн, з приводу чого Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі № 320/34763/24. Таким чином, питання дотримання строків проведення розрахунку при виплаті індексації у розмірі 82 370,85 грн, наявності чи відсутності вини відповідача та пов`язаних із цим правових наслідків за статтею 117 КЗпП України є предметом дослідження та підлягає правовій оцінці у межах справи № 320/34763/24.

Предметом судового дослідження у справі, що розглядається, є вимоги позивача, які обґрунтовані виключно твердженням про проведення з ним остаточного розрахунку 01.05.2024 шляхом перерахування 2 000,00 грн. Оскільки судом встановлено, що виплачена 01.05.2024 сума у розмірі 2 000,00 грн є відшкодуванням витрат на професійну правничу допомогу за судовим рішенням у справі №320/5554/23, а не складовою грошового забезпечення чи елементом заборгованості зі заробітної плати при звільненні, суд дійшов висновку про помилковість та безпідставність доводів позивача у цій частині.

З огляду на викладене, факт перерахування 01.05.2024 судових витрат у розмірі 2 000,00 грн не свідчить про проведення розрахунку за грошовим забезпеченням поза межами встановлених законом строків та не створює складу правопорушення у вигляді затримки розрахунку при звільненні, а відтак у відповідача відсутня протиправна бездіяльність щодо затримки виплати належних позивачеві сум за вказаним епізодом.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Частинами 1 та 2 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з положеннями статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних дій та бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, наведених вище норм законодавства та за наслідком всебічного оцінки наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та відмову в позові повністю.

Беручи до уваги результат розгляду справи, підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.