Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №320/63663/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року справа №320/63663/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Державне підприємство «Інфоресурс» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства освіти і науки України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту";

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".

Мотивуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що 11.08.2025 зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до закладу вищої освіти – Коломийського навчально-наукового інституту Карпатського національного університету імені Василя Стефаника, форма здобуття освіти – денна, дата завершення освіти 30.06.2029. Позивач звернувся до свого закладу вищої освіти задля отримання довідки про позивача, як здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, проте в отриманій довідці зазначено, що позивач з незрозумілих причин порушує послідовність здобуття освіти, визначену статтею 10 Закону України «Про освіту».

Позивач вказує, що 27.06.2019 року завершив навчання у Київському вищому професійному училищі будівництва і дизайну та отримав диплом кваліфікованого робітника; 30.06.2021 року завершив навчання у Київському вищому професійному

училищі будівництва і дизайну та отримав диплом молодшого спеціаліста;

22.09.2023 року поступив до Київського національного університету

будівництва і архітектури, однак, 10.03.2025 року був відрахований із зазначеного ЗВО;

11.08.2025 року поступив до Коломийського навчально-наукового інституту

Прикарпатського (Карпатського) національного університету імені Василя Стефаника.

Вважає, що незавершена освіта не є показником досягнення освіти певного рівня, оскільки особа не пройшла весь необхідний навчальний курс і не підтвердила свої знання і вміння. Звертає увагу, що таке положення закріплене у ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка чітко визначає, що відстрочка надається особам, які здобувають новий рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий.

На думку позивача, закон вимагає порівнювати поточний рівень освіти із рівнем, який особа вже завершила. Тобто враховується тільки та освіта, яка була дійсно здобута.

ОСОБА_1 наголошує, що, навчаючись у Київському національному університеті будівництва і архітектури у період з 22.09.2023 по 10.03.2025, не здобув освітнього рівня бакалавра та не отримував відповідного диплома, а тому повторне його зарахування на навчання за освітньо-науковим рівнем бакалавра та здобуття освіти за цим рівнем не є порушенням послідовності порядку отримання освіти.

На переконання позивача, при визначенні послідовності здобуття освіти слід враховувати фактично здобутий рівень освіти, тобто тільки ту освіту, яка була дійсно здобута з отриманням документа встановленого зразка на підтвердження здобуття відповідного освітнього рівня.

Наявність підстав для звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 обґрунтовував і тим, що вчинені МОН України у спірних відносинах протиправні дії щодо видання йому довідки, як і сама ця довідка, порушують законне право позивача на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Відповідно до п.12 ч.9 ст.171 КАС України повідомлено відповідачу про наявні в суді матеріали (копія позовної заяви та додані до неї документи), які підлягають врученню йому як стороні, та про можливість їх отримання лише безпосередньо у суді.

16.01.2026 відповідачем через підсистему "Електронний Суд" подано повідомлення про відсутність матеріалів у електронній справі, в якому відповідач зазначає, що про відкриття провадження у справі Міністерство дізналося з підсистеми «Електронний суд», однак жодних документів, що дають можливість скористатись своїм правом для подання відзиву щодо питань, які зазначені в заяві позивача не надходило. Враховуючи, що в підсистемі ЄСІТС «Електронний Суд» також відсутня позовна заява, що позбавляє Міністерство можливості із її ознайомленням та скористатись своїм правом для подання пояснень, просить направити на електронну адресу Міністерства освіти і науки України (mon@mon.gov.ua) або засобами поштових зв`язків на офіційну адресу (пр-т Берестейський, 10, м. Київ, 01135) копію позовної заяви з додатками по справі № 320/63663/25 для можливості реалізації своїх прав, передбачених статтею 162 КАС України.

Щодо повідомлення позивача від 16.01.2026 про відсутність матеріалів у електронній справі та направлення на електронну адресу Міністерства освіти і науки України (mon@mon.gov.ua) або засобами поштових зв`язків на офіційну адресу (пр-т Берестейський, 10, м. Київ, 01135) копії позовної заяви з додатками по справі № 320/63663/25, суд зазначає таке.

За правилами частини шостої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Згідно з абзацом другої частини восьмої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», якщо інше не визначено цим Кодексом.

Відповідно до частини сьомої, восьмої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи (абзац перший частини дев`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України).

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення (абзац другий частини дев`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною десятою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

17.08.2021 Вища рада правосуддя рішенням №1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС), відповідно до пункту 2 якого це Положення визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).

04.09.2021 в газеті «Голос України» опубліковано оголошення Вищої ради правосуддя про те, що окремі підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати після опублікування оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС яке має містити інформацію про підпункти, пункти цього розділу, які вводяться в дію у зв`язку з початком функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС.

Вища рада правосуддя повідомила, що з початком функціонування підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв`язку, зазнає змін, зокрема, порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, особливості вчинення яких передбачені підпунктами 15.1, 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України. Також повідомлено, що такі дії вчиняються з використанням підсистем (модулів) ЄСІТС у порядку, визначеному Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21, та нормами процесуального законодавства, що регулюють порядок вчинення таких дій після початку функціонування відповідних підсистем (модулів) ЄСІТС.

З 05.10.2021 офіційно почали функціонувати підсистеми «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв`язку. Отже з 05.10.2021 надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

З огляду на викладене, учасники справи можуть звернутися до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами двома способами, або оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасниками справи (його представником) або звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему «Електронний кабінет».

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву позивач подав 17.12.2025 у паперовій формі, засобами поштового зв`язку, а саме рекомендованим поштовим відправленням, без використання підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», до якої додав копію позовної заяви з додатками для відповідача.

Відповідно до п.12 ч.9 ст.171 КАС України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: у разі розгляду справи за місцезнаходженням суб`єкта владних повноважень - повідомлення про наявні в суді матеріали, які підлягають врученню суб`єкту владних повноважень як стороні, та про можливість їх отримання лише безпосередньо у суді.

Відповідно до вказаної норми відповідачу у п. 11 ухвали від 14.01.2026 повідомлено про наявні в суді матеріали (копія позовної заяви та додані до неї документи), які підлягають врученню йому як стороні, та про можливість їх отримання лише безпосередньо у суді. Відповідач проігнорував повідомлення суду та копію позовної заяви та додані до неї документи в суді не отримав.

Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для направлення на електронну адресу Міністерства освіти і науки України або засобами поштового зв`язку копію позовної заяви з додатками.

24.08.2026 канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача - адвоката Оробця Ігоря Васильовича від 06.07.2026 про забезпечення позову, направлену засобами поштового зв`язку на адресу суду 06.07.2026, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме шляхом:

- зупинення дії будь-яких індивідуальних актів, виданих військовими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , його відділам та іншими військовими посадовими особами, зокрема, щодо направлення на проходження військово-лікарської комісії та рішення про визнання ОСОБА_1 таким, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації на загальних підставах до набрання законної сили рішенням у цій справі;

- заборони видавати та надсилати на адресу ОСОБА_1 індивідуальні акти (повістки, направлення, повідомлення тощо) до набрання законної сили рішенням у цій справі;

- заборони призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішенням у цій справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Оробця Ігоря Васильовича про забезпечення позову від 06.07.2026 - відмовлено.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Сторони з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не зверталися.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Згідно з випискою з ЄДЕБО щодо документів про освіту та інформації про навчання особи ОСОБА_1 має диплом кваліфікованого робітника від 27.06.2019 серії НОМЕР_1 , диплом молодшого спеціаліста від 30.06.2021 серії НОМЕР_2 та з 22.09.2023 навчався в Київському національному університеті будівництва і архітектури за спеціальністю « 192 Будівництво та цивільна інженерія» денної форми навчання за контрактом, з якого був відрахований 10.03.2025.

Крім того з 11.08.2025 позивач є студентом Коломийського навчально-наукового інституту Карпатського національного університету імені Василя Стефаника, денної форми навчання.

З метою збору документів для отримання відстрочки від призову на військову службу, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, позивач отримав довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 20.11.2025 № 814218.

У вказаній довідці зазначено про порушення послідовності здобуття освіти відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII.

Уважаючи протиправними вказані вище дії МОН України щодо відмови у внесенні змін до даних, що містяться в ЄДЕБО, з тим, щоб в довідці про здобувача освіти було правильно зазначено про те, що наразі при здобутті позивачем ступеню бакалавра не порушується послідовність, визначена ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

Частиною 2 ст. 10 вказаного Закону встановлено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

За приписами ч. 2 ст. 17 Закону України «Про освіту» вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти встановлює Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII, згідно з п.п. 5, 19 ч. 1 ст. 1 якого:

- вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти;

- результати навчання - знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми (програмні результати навчання) або окремих освітніх компонентів.

Частина 1 ст. 4 цього ж Закону передбачає, що кожен має право на вищу освіту. Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і освітньої програми.

Здобувачами вищої освіти у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 61 Закону України «Про вищу освіту» є студент - особа, зарахована до закладу вищої освіти з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.

Рівні та ступені вищої освіти визначає ст. 5 Закону України «Про вищу освіту», частина перша якої встановлює, що підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти (ч. 4 ст. 5 Закону України «Про вищу освіту»).

За змістом ч.ч. 1 - 4 ст. 6 наведеного Закону атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.

Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).

Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Атестація осіб, які здобувають ступінь доктора мистецтва, здійснюється на підставі публічного захисту мистецьких досягнень у формі творчого мистецького проекту разовою спеціалізованою радою з присудження ступеня доктора мистецтва, утвореною закладом вищої освіти, який має акредитовану освітню програму третього рівня вищої освіти з відповідної спеціальності.

Атестація осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, здійснюється на підставі публічного захисту наукових досягнень у формі дисертації разовою спеціалізованою вченою радою, утвореною закладом вищої освіти чи науковою установою, які мають акредитовану освітню програму третього рівня вищої освіти з відповідної спеціальності (спеціальностей для міждисциплінарних робіт).

Норми ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 7 Закону України «Про вищу освіту» містять положення про те, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Документ про вищу освіту видається закладом вищої освіти лише за акредитованою відповідно до цього Закону освітньою програмою.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Пунктом 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.

За формою довідки про здобувача освіти, наведеної у додатку 9 до вказаного Порядку, у ній зазначається, зокрема, така інформація: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» - ТАК/НІ.

Як вже встановлено вище судом на момент формування довідки про здобувача освіти від 20.11.2025 № 814218 позивач здобуває вищу освіту за ступенем бакалавр в Коломийському навчально-науковому інституті Карпатського національного університету імені Василя Стефаника, денної форми навчання, до якого він був зарахований 01.09.2025 після його відрахування 10.03.2025 з Київського національного університету будівництва і архітектури за спеціальністю « 192 Будівництво та цивільна інженерія» денної форми навчання за контрактом.

Позивач вважає, що такі обставини не свідчать про порушення ним визначеної у законі послідовності здобуття освіти.

З огляду на такі обставини справи та доводи позивача суд зазначає, що нормативне визначення поняття «послідовності поточного здобуття освіти» у законі відсутнє, однак зі змісту норм ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» розуміється, зокрема, що перший (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти є вищим за раніше здобутий особою освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста й така послідовність здобуття освіти відповідає положенням зазначеної статті.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 16 пункту 3 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про освіту» освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, що започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується у межах строку навчання за відповідною програмою з видачею диплома молодшого спеціаліста. Останній прийом на здобуття вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста проводиться у 2019 році.

Особи, які розпочали навчання за програмою підготовки молодшого спеціаліста до 2019 року включно, у разі успішного завершення навчання отримують диплом молодшого спеціаліста, який прирівнюється до диплома молодшого бакалавра.

Отже, наявний у позивача диплом молодшого спеціаліста Київського вищого професійного училищі будівництва і дизайну (дата зарахування 30.08.2019) від 30.06.2021 засвідчує, що позивач має ступень вищої освіти молодший бакалавр.

При цьому закон передбачає, що особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, присуджується відповідний ступінь вищої освіти, у тому числі бакалавр, та видається документ про вищу освіту, зокрема, диплом бакалавра. З моменту отримання документа про вищу освіту особа вважається такою, що завершила навчання і фактично здобула вищу освіту за відповідним ступенем.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 мав диплом кваліфікованого робітника від 27.06.2019 серії НОМЕР_1 , диплом молодшого спеціаліста від 30.06.2021 серії НОМЕР_2 , який прирівнюється до диплома молодшого бакалавра та з 11.08.2025 позивач є студентом Коломийського навчально-наукового інституту Карпатського національного університету імені Василя Стефаника, денної форми навчання, де здобуває вищу освіту першого (освітньо-наукового/освітньо-творчого) рівня вищої освіти за освітнім рівнем бакалавр.

З`ясовані судовим розглядом цієї справи обставини підтверджують, що позивач раніше не отримував жодного документа про вищу освіту за ступенем вищої освіти - бакалавр.

За таких обставин справи та наявного у спірних правовідносинах правового регулювання суд вважає, що послідовність здобуття позивачем освіти відповідає положенням ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», оскільки ОСОБА_1 здобуває перший (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти, який є вищим за раніше здобутий ним рівень - освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста.

На такий висновок суду не впливають обставини справи стосовно того, що позивач раніше вже навчався у вищому навчальному закладі за рівнем вищої освіти «бакалавр» й був з нього відрахований, оскільки передбаченого законом документа про вищу освіту ОСОБА_1 не отримував, а отже не вважається таким, що здобув вищу освіту ступеня бакалавр.

Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 29.10.2025 у справі №200/5372/24.

Ураховуючи вищезазначене в сукупності, суд дійшов висновку, що установлені під час розгляду цієї справи обставини не вказують на існування як правових, так і фактичних підстав для формування довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти із зазначенням у ній відомостей про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовність, визначену ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту».

Формування та видача позивачу такої довідки порушило його право як учасника освітнього процесу на отримання щодо себе повної та достовірної інформації в галузі освіти.

Наказом МОН України від 08.06.2018 № 620 затверджено Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти (далі – Положення № 620).

Зазначене Положення розроблено відповідно до ст. 74 Закону України «Про освіту» з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб. Такі приписи містяться у абзаці першому пункту 1 розділу I вказаного Положення.

У абз. 4 п. 2 розділу I Положення № 620 наведений перелік уповноважених суб`єктів, а саме: розпорядник ЄДЕБО, технічний адміністратор ЄДЕБО, державні органи, органи управління у сфері освіти, Державна служба якості освіти України, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, Український центр оцінювання якості освіти, суб`єкти освітньої діяльності, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління розпорядника ЄДЕБО, інші особи, яким надається доступ до ЄДЕБО або окремих її складових у порядку та обсягах, визначених законодавством.

Власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО (п. 5 розділу I Положення № 620).

Згідно зі змістом приписів пп. 5 п. 2 розділу ІІ Положення № 620 ЄДЕБО функціонує з метою забезпечення, зокрема, формування, реєстрації та обліку інформації для видачі суб`єктами освітньої діяльності документів у сферах, у тому числі вищої освіти.

Уповноважений суб`єкт має доступ до інформації, внесеної або сформованої ним в ЄДЕБО, а також до інформації, доступ до якої передбачений відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО, що передбачено п. 12 розділу III Положення № 620.

Відповідно до норм, що містяться у пп.пп. 1, 3 та 6 п. 1 розділу IV Положення № 620 розпорядник ЄДЕБО як уповноважений суб`єкт виконує, зокрема, такі основні функції: вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.

Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, відповідно до пункту 8 розділу IV Положення про ЄДЕБО уповноважені: вносити до ЄДЕБО та підтримувати в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у відповідних пунктах Положення; підтверджувати зазначену в ЄДЕБО інформацію про себе один раз на рік, якщо інше не визначено розпорядником ЄДЕБО; здійснювати в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

З огляду на вищевказані норми Положення № 620 суд дійшов висновку, що формування інформації з ЄДЕБО для видання документів у сферах, зокрема, вищої освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює МОН України як розпорядник зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї як уповноважений суб`єкт.

При цьому за змістом п. 2 розділу IV Положення № 620 забезпечення функціонування ЄДЕБО здійснюється технічним адміністратором системи в порядку, визначеному Міносвіти як розпорядником ЄДЕБО, у тому числі й стосовно здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення.

Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти не мають повноважень на встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО та зміни технічних параметрів й алгоритмів його функціонування.

Це означає, що заклад вищої освіти, в якому станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин навчався позивач, в силу своїх повноважень в ЄДЕБО, не має технічної можливості для формування та видання позивачу довідки з іншим, аніж у спірних відносинах, змістом відомостей щодо поточного здобуття освіти, порушення або непорушення послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», оскільки такий документ формується автоматично з використанням засобів програмного забезпечення, вимоги до якого визначає Міносвіти.

Саме дії щодо формування довідки з ЄДЕБО й оскаржує позивач у справі, що розглядається. Суд враховує, що хоча формування довідки з ЄДЕБО й здійснюється автоматично у цій системі, однак порядок вчинення таких дій визначається безпосередньо МОН України шляхом забезпечення функціонування ЄДЕБО і встановлення вимог до апаратного та програмного забезпечення вказаної системи. Тобто формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним міністерством закріплених за ним у законі повноважень. Це ж міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 29.10.2025 у справі №200/5372/24.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, зважаючи на те, що порушеним у межах цього спору є право позивача на отримання довідки з ЄДЕБО із зазначенням відомостей про послідовність отримання ним освіти: «Ні, порушує», на переконання суду, належним і достатнім способом захисту такого права є:

- визнання протиправними дій МОН України щодо формування довідки з ЄДЕБО, яка видана ОСОБА_1 , із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти: «Ні, порушує»;

- зобов`язання МОН України сформувати нову довідку з ЄДЕБО ОСОБА_1 із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти: «Так, не порушує».

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 16.12.2025.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення, то сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань МОН України.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо формування довідки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, яка видана ОСОБА_1 , із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти: «Ні, порушує».

3. Зобов`язати Міністерство освіти і науки України сформувати нову довідку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти ОСОБА_1 із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти: «Так, не порушує».

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (місцезнаходження 01135, м. Київ, пр-т Берестейський, 10, ідентифікаційний код 38621185) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.