Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №320/34652/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року справа № 320/34652/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) із позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі – відповідач, ЦВЛК ЗС України), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України в частині захворювання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: післяопераційного гіпотиреозу важкого ступеню, субкомпенсованого, хронічного дискогенного попереково-крижового радикуліту з переважним правобічним ураженням корінця, зі стійким больовим та м`язево-тонічним синдромами при помірному порушенні функції, хронічної вертеброгенної цервікалгії, енцефалопатії змішаного генезу (дисциркуляторна, гіпертонічна) І ст. у вигляді розсіяної дрібновогнищевої симптоматики, короткозорості, гіпертонічної хвороби І ст., дифузного кардіосклерозу, викривлення перетинки носу, які виникли в результаті проходження військової служби в Збройних Силах України та захисту Батьківщини;

- скасувати рішення військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України в частині захворювання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: післяопераційного гіпотиреозу важкого ступеню, субкомпенсованого, хронічного дискогенного попереково-крижового радикуліту з переважним правобічним ураженням корінця, зі стійким больовим та м`язево-тонічним синдромами при помірному порушенні функції, хронічної вертеброгенної цервікалгії, енцефалопатії змішаного генезу (дисциркуляторна, гіпертонічна) І ст. у вигляді розсіяної дрібновогнищевої симптоматики, короткозорості, гіпертонічної хвороби І ст., дифузного кардіосклерозу, викривлення перетинки носу, які виникли в результаті проходження військової служби в Збройних Силах України та захисту Батьківщини;

- зобов`язати військово-лікарську комісію Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України прийняти рішення в частині захворювання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: післяопераційного гіпотиреозу важкого ступеню, субкомпенсованого, хронічного дискогенного попереково-крижового радикуліту з переважним правобічним ураженням корінця, зі стійким больовим та м`язево-тонічним синдромами при помірному порушенні функції, хронічної вертеброгенної цервікалгії, енцефалопатії змішаного генезу (дисциркуляторна, гіпертонічна) І ст. у вигляді розсіяної дрібновогнищевої симптоматики, короткозорості, гіпертонічної хвороби І ст., дифузного кардіосклерозу, викривлення перетинки носу, та змінити формулювання висновку на захворювання, які пов`язані з проходженням служби в Збройних Силах України та захистом Батьківщини.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом надання позовної заяви у паперовій формі із належним чином засвідченими доказами у паперовій формі; надання уточненої позовної заяви, з урахуванням вказаних судом зауважень, а саме: уточнити пункти 1, 2 прохальної частини позову, зазначивши дату та номер оскаржуваного рішення військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України; надання належних доказів направлення відповідачу копії уточненої позовної заяви.

04.11.2025 на адресу суду від позивача надійшли докази усунення недоліків позову, а саме: позовна заява у паперовій формі із належним чином засвідченими доказами у паперовій формі; уточнена позовна заява від 10.10.2025; докази направлення відповідачу копії уточненої позовної заяви.

Так, в уточненій позовній заяві від 10.10.2025 позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яке видане у формі Свідоцтва про хворобу №5257 від 21.02.2025, в частині захворювання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: післяопераційного гіпотиреозу важкого ступеню, субкомпенсованого, хронічного дискогенного попереково-крижового радикуліту з переважним правобічним ураженням корінця, зі стійким больовим та м`язево-тонічним синдромами при помірному порушенні функції, хронічної вертеброгенної цервікалгії, енцефалопатії змішаного генезу (дисциркуляторна, гіпертонічна) І ст. у вигляді розсіяної дрібновогнищевої симптоматики, короткозорості, гіпертонічної хвороби І ст., дифузного кардіосклерозу, викривлення перетинки носу, які виникли в результаті проходження військової служби в Збройних Силах України та захисту Батьківщини;

- скасувати рішення військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яке видане у формі Свідоцтва про хворобу №5257 від 21.02.2025, в частині захворювання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: післяопераційного гіпотиреозу важкого ступеню, субкомпенсованого, хронічного дискогенного попереково-крижового радикуліту з переважним правобічним ураженням корінця, зі стійким больовим та м`язево-тонічним синдромами при помірному порушенні функції, хронічної вертеброгенної цервікалгії, енцефалопатії змішаного генезу (дисциркуляторна, гіпертонічна) І ст. у вигляді розсіяної дрібновогнищевої симптоматики, короткозорості, гіпертонічної хвороби І ст., дифузного кардіосклерозу, викривлення перетинки носу, які виникли в результаті проходження військової служби в Збройних Силах України та захисту Батьківщини;

- зобов`язати військово-лікарську комісію Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України прийняти рішення в частині захворювання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: післяопераційного гіпотиреозу важкого ступеню, субкомпенсованого, хронічного дискогенного попереково-крижового радикуліту з переважним правобічним ураженням корінця, зі стійким больовим та м`язево-тонічним синдромами при помірному порушенні функції, хронічної вертеброгенної цервікалгії, енцефалопатії змішаного генезу (дисциркуляторна, гіпертонічна) І ст. у вигляді розсіяної дрібновогнищевої симптоматики, короткозорості, гіпертонічної хвороби І ст., дифузного кардіосклерозу, викривлення перетинки носу, та змінити формулювання висновку на захворювання, які пов`язані з проходженням служби в Збройних Силах України та захистом Батьківщини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновок відповідача, зафіксований у свідоцтві про хворобу №5257 від 21.02.2025, в частині формулювання причинно-наслідкового зв`язку діагностованих у позивача захворювань, а саме: післяопераційного гіпотиреозу важкого ступеню, субкомпенсованого, хронічного дискогенного попереково-крижового радикуліту з переважним правобічним ураженням корінця, зі стійким больовим та м`язево-тонічним синдромами при помірному порушенні функції, хронічної вертеброгенної цервікалгії, енцефалопатії змішаного генезу (дисциркуляторна, гіпертонічна) І ст. у вигляді розсіяної дрібновогнищевої симптоматики, короткозорості, гіпертонічної хвороби І ст., дифузного кардіосклерозу, викривлення перетинки носу, є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що під час мобілізації у квітні 2022 року та проходження військово-лікарської комісії він був повністю здоровим та придатним до військової служби, а всі захворювання були набуті ним під час проходження військової служби у Збройних Силах України та захисту Батьківщини.

Дослідивши надані позивачем докази на виконання вимог ухвали суду від 19.09.2025, суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 19.09.2025 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано докази у справі від сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 повторно витребувано докази у справі у позивача та відповідача та попереджено відповідача про вжиття судом заходів процесуального примусу у разі ненадання витребуваних доказів або неповідомлення про поважність причин їх ненадання.

01.04.2026 канцелярією суду зареєстровано відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача через підсистему «Електронний Суд» 01.04.2026, у якому останній просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач зазначає, що 21.02.2025 позивач пройшов медичний огляд у гарнізонній військово-лікарській комісії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь».

За результатами медичного огляду гарнізонною військово-лікарською комісією Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» прийнято постанову про непридатність позивача до військової служби та постанову про причинний зв`язок його захворювань, оформлену свідоцтвом про хворобу №5257 від 21.02.2025.

В подальшому військово-лікарською комісією Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» направлено зазначене свідоцтво про хворобу для затвердження постанов ВЛК до ЦВЛК ЗС України.

ЦВЛК ЗС України оформлено протокол №1053 від 22.02.2025 про затвердження постанов ВЛК, прийнятих військово-лікарською комісією Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь».

Таким чином, відповідач вказує, що ЦВЛК ЗС України не виносила постанову у формі свідоцтва про хворобу №5257 від 21.02.2025, а лише затвердила постанову військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», викладену у спірному свідоцтві, відповідно до повноважень, наданих Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402.

При цьому, відповідач зазначає, що нормами Положенням №402 не передбачено направлення свідоцтва про хворобу на затвердження до ЦВЛК ЗС України разом із медичними документами, які слугували підставою для прийняття постанов позаштатними ВЛК.

Крім того, відповідач посилається на те, що визначення причинного зв`язку захворювання, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців та вибір формулювань, в яких приймаються постанови ВЛК, відноситься до дискреційних повноважень відповідної ВЛК.

Правом на подачу відповіді на відзив позивач не скористався.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квітні 2022 року прийнятий на військову службу у Збройних Силах України за мобілізацією.

Відповідно до посвідчення Кадрового центру сухопутних військ Збройних Сил України серії НОМЕР_1 від 14.11.2023 ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.

Відповідно до довідки від 15.08.2023 №97, виданої командиром військової частини НОМЕР_2 , позивач з 12.12.2022 по 24.04.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, населений пункт Велика Новосілка Донецької області. Підстава видачі довідки: бойове розпорядження оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 29.07.2022 №2022/окп/112/261дск; бойове розпорядження оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 20.08.2022 №БР-197т/УО; бойове розпорядження 68 оєбр №219 від 20.08.2022; бойове розпорядження НОМЕР_3 оєбр №223 від 22.08.2022; бойове розпорядження командира 3МБ ОПБр №100/1401/43дск від 22.08.2022; бойове розпорядження командира 3МБ ОПБр №100/1401/45дск від 01.09.2022; клопотання командира військової частини НОМЕР_2 про залучення в сили та засоби особового складу військової частини НОМЕР_2 до оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №1402/73 від 29.07.2022; витяг з наказу командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) про залучення в сили та засоби особового складу військової частини НОМЕР_2 до оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №41 від 02.08.2022.

29.12.2023 військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_4 проведено медичний огляд ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_4 №1068/8863 від 29.12.2023 за наслідком проведеного медичного огляду позивачу встановлено діагноз: гіпотиреоз післяопераційний (30.09.2023)-екстрафасціальна гемітиреоїдектомія зліва, центральна лімфадисекція шиї з приводу вузлового зобу, середнього ступеня тяжкості, стадія медикаментозної компенсації. Обмежений остеохондроз міжребцевих дисків шийного, грудного, поперекового відділів хребта, сколіоз поперекового відділу хребта першого ступеня, деформуючий спондильоз шийного, грудного, поперекового відділів хребта першої стадії, ретроспондилолістез L2 першого ступеня з больовим синдромом при фізичних навантаженнях, з незначним порушенням функції хребта. Зміцнілі шкірні післяопераційні рубці поперекового відділу спини, шиї зліва після операцій: (09.06.2022)-мікрохірургічного видалення секвестрованої грижі міжхребцевого диска на рівні L4-L5 справа, (30.09.2023)-екстрафасціальної гемітериоідектомії зліва, центральної лімфадисекції шиї з приводу вузлового зобу. Хронічний вертеброгенний поперековий радикуліт з ураженням L4- L5 корінців справа з помірним порушенням функції правої нижньої кінцівки.

Постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

Гіпертонічна хвороба, друга стадія, ступінь два, гіпертензивне серце. Ризик 3 (високий). Ішемічна хвороба серця. Стенокардія напруги, ФК І. Атеросклеротичний кардіосклероз. СН І зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка (ФВ-53%). Аортосклероз.

Постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Цереброваскулярна хвороба. Дисциркуляторна енцефалопатія першого ступеня з розсіяною органічною симптоматикою, з незначним порушенням функції ЦНС. Зниження гостроти зору до 0,6 обох очей, внаслідок короткозорості ступеня в 0,5Д, при гостроті зору з корекцією 1,0 на кожне око. Початкова катаракта.

Постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Захворювання, HI, не пов`язане з проходженням військової служби.

На підставі статей 13б, 39в, 40в, 23б, 41в графи ІІ Рокладу хвороб позивач визнаний обмежено придатний до військової служби.

21.02.2025 гарнізонною військово-лікарською комісією Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» за розпорядженням ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.01.2025 №500 проведено медичний огляд ОСОБА_1 .

За результатами медичного огляду військово-лікарською комісією Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» прийнято постанову, яку оформлено свідоцтвом про хворобу №5257 від 21.02.2025.

Відповідно до свідоцтва про хворобу №5257 від 21.02.2025 за наслідком проведеного медичного огляду позивачу встановлено діагноз:

Післяопераційний гіпотиреоз (30.09.2022 - ектрафасціальна гемітиреоїдектомія зліва центральна лімфодисекція шиї з приводу вузлового зобу з синдромом здавлення та компресії органів шиї) важкого ступеню, субкомпенсований. М51.1 Хронічний дискогенний попереково-крижовий радикуліт з переважним правобічним ураженням корінця L5-S1 фаза нестійкої ремісії зі стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами при помірному порушенні функції лікований оперативно: 09.06.2022 - мікрохіургічне видалення секвестрованої грижі міжхребцевого диска L4-L5 справа. Хронічна вертеброгенна цервікалгія, фаза нестійкої ремісії. 167.8 Енцефалопатія змішаного генезу (дисциркуляторна, гіпертонічна) І ст. у вигляді розсіяної дрібновогнищевої симптоматики. H52.1 Короткозорість в 0,5Д при гостроті зору 1,0 обох очей. 110 Гіпертонічна хвороба І ст. ІХС. Дифузний кардіосклероз. СН 0 с.

Постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

J34.2 Викривлення перетинка носа

Постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Захворювання, НІ, не пов?язане з проходженням військової служби.

На підставі статті 13-а графи II Розкладу хвороб позивач визнаний непридатний до військової служби.

Свідоцтво про хворобу №5257 видане 21.02.2025 військово-лікарською комісією Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», у порядку абзацу п`ятнадцятого підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402, затверджено постановою ЦВЛК ЗС України, оформленою протоколом №1053 від 22.02.2025.

Не погоджуючись з висновком, зробленим у свідоцтві про хворобу №5257 від 21.02.2025, в частині формулювань причинно-наслідкового зв`язку за результатами проходження військово-лікарської комісії позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до статті 3 вказаного Закону, правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.

Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» №2801-XII від 19.11.1992 (далі – Закон №2801-XII) визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, регулює суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров`я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Відповідно до статті 1 Закону №2801-XII законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Статтею 70 Закону №2801-XII визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України «Про національну безпеку України».

Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров`я.

Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Пунктом 1.3 глави 1 розділу І Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Відповідно до пункту 2.1 глави 1 розділу I Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Документація, яка створюється (заповнюється) в процесі військово-лікарської експертизи, ведеться в паперовій або в електронній формі. Документування в електронній формі здійснюється із застосуванням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об`єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.

Доброчесність є одним з визначальних принципів військовослужбовців, державних службовців, працівників, які є членами ВЛК. Їх діяльність спрямована на забезпечення національних інтересів України під час виконання завдань та функцій держави, сприяння та реалізації прав та законних інтересів людини і громадянина, підтримання позитивного іміджу держави та Збройних Сил України.

До доброчесної поведінки відноситься: пріоритет службових інтересів, компетентність, прозорість, нерозголошення конфіденційної інформації (конфіденційність), коректність та ввічливість.

Пріоритет службових інтересів - передбачає виявлення абсолютної відданості державним інтересам країни, свідоме підпорядкування власних інтересів суспільним вимогам та державним пріоритетам, обов`язок старанно діяти виключно в інтересах служби (роботи).

Неупередженість - члени ВЛК мають діяти неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-якого громадянина або групи громадян, незалежно від своїх політичних, ідеологічних, релігійних та інших особистих поглядів чи переконань, зокрема: ніколи не вдаватися до несправедливої дискримінації, виявляючи особливу прихильність чи віддаючи перевагу будь-кому; однаково рівно відноситись до усіх громадян, не допускати, щоб особиста упередженість або тиск збоку могли позначитися на об`єктивності зроблених оцінок і прийнятих рішень.

Компетентність - включає сумлінне, своєчасне та результативне виконання службових обов`язків, наказів і розпоряджень керівництва, постійне підвищення професійної кваліфікації, досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Члени ВЛК повинні:

добросовісно, чесно та професійно виконувати свої обов`язки;

постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності;

не ухилятися від прийняття рішень;

не допускати зловживань та неефективного використання державної власності;

знати вимоги нормативно-правових актів з питань військово-лікарської експертизи та застосовувати їх під час виконання обов`язків.

Коректність та ввічливість - у своїй поведінці члени ВЛК повинні дотримуватись правил коректності та ввічливості, прийнятних в українському суспільстві. Поведінка членів ВЛК не повинна провокувати виникнення конфліктних ситуацій.

Прозорість - члени ВЛК не повинні обмежувати доступ до інформації, що не є таємною чи конфіденційною. Члени ВЛК не повинні надавати будь-яку завідомо неповну або неправдиву інформацію з метою введення в оману.

Конфіденційність - члени ВЛК, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина або будь-яку конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала відомою у зв`язку з виконанням ним своїх повноважень, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до пункту 2.2 глави 1 розділу I Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 глави 1 розділу I Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Відповідно до абзацу п`ятнадцятого підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402, ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

В силу приписів пункту 21.1 глави 21 розділу ІІ Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК. (пункт 21.2 глави 21 розділу ІІ Положення № 402).

Згідно з пунктом 21.4 глави 21 розділу ІІ Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців, призваних на збори військовозобов`язаних, резервістів під час навчальних зборів, кандидатів на навчання у ВВНЗ, направлених ТЦК та СП, коли їм встановлено діагноз і постанова оформлюється свідоцтвом про хворобу або довідкою, ВЛК встановлюється причинний зв`язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми).

Так, відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, в таких формулюваннях, зокрема:

д) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби».

є) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

Пунктом 22.5 глави 22 розділу ІІ Положення №402 встановлено, що свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з постановою, яка підлягає затвердженню (контролю) штатною ВЛК, направляється на затвердження (контроль) не пізніше 5-денного строку після закінчення медичного огляду.

Свідоцтво про хворобу під час дії особливого періоду складається, зокрема, на всіх військовослужбовців та військовозобов`язаних, визнаних непридатними до військової служби, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців (пункт 22.7 глави 22 розділу ІІ Положення №402).

Відповідно до підпункту б) пункту 22.8 глави 22 розділу ІІ Положення №402 свідоцтво про хворобу підлягає розгляду, а постанова ВЛК – затвердженню під час дії особливого періоду на генералів (адміралів), а також на всіх осіб, які оглянуті у ГВМКЦ, - ЦВЛК, на всіх військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів - ВЛК регіону.

Згідно з абзацом четвертим пункту 22.4 глави 22 розділу ІІ Положення №402 у штатних ВЛК протоколом є також бланк свідоцтва про хворобу, довідки, надіслані для затвердження (контролю) або перегляду постанов, коли текст остаточної постанови підписується головою, членами комісії (не менше двох), які брали участь у засіданні, і секретарем. Особлива думка голови або членів комісії записується на примірнику свідоцтва про хворобу (довідки) або на окремому аркуші, який додається до цього свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК).

Як встановлено судом із матеріалів справи огляд позивача на предмет придатності його до військової служби та встановлення причинного зв`язку захворювання був проведений 21.02.2025 гарнізонною військово-лікарською комісією Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» за розпорядженням ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.01.2025 №500.

За результатами медичного огляду військово-лікарською комісією Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» прийнято постанову, яку оформлено свідоцтвом про хворобу №5257 від 21.02.2025.

Як вбачається зі свідоцтва про хворобу №5257 від 21.02.2025, постанова про непридатність позивача до військової служби та постанова про встановлення причинного зв`язку захворювання затверджені постановою ЦВЛК ЗС України, оформленою протоколом №1053 від 22.02.2025.

Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є визнання протиправним рішення військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яке видане у формі Свідоцтва про хворобу №5257 від 21.02.2025.

Проте судом встановлено, що спірне рішення видано не відповідачем, а гарнізонною військово-лікарською комісією Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», натомість ЦВЛК ЗС України видано постанову, оформлену протоколом №1053 від 22.02.2025, якою затверджено спірне рішення.

Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли внаслідок прийняття двох взаємопов`язаних рішень: постанови гарнізонної військово-лікарської комісії, оформленої свідоцтвом про хворобу №5257 від 21.02.2025, та постанови Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформленої протоколом №1053 від 22.02.2025 про її затвердження.

Таким чином, фактично оскаржуючи висновки, викладені у свідоцтві про хворобу №5257 від 21.02.2025, позивач не заявляє позовних вимог до суб`єкта, який безпосередньо прийняв таке рішення, а саме гарнізонної військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь».

При цьому, позивачем не заявлено позовних вимог до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо прийнятого нею протоколу №1053 від 22.02.2025, яким затверджено постанову гарнізонної військово-лікарської комісії, оформлену свідоцтвом про хворобу №5257 від 21.02.2025.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Пунктами 1, 3, 8 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

З аналізу вищевказаних норм законодавства можна дійти висновку, що право на звернення до суду мають особи, права, свободи та інтереси яких порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень на момент звернення. Особа, яка звертається до адміністративного суду за захистом, самостійно визначає спосіб, передбачений статтею 5 КАС України, та обґрунтовує у позовній заяві заявлені вимоги, задоволення яких повинно призвести до поновлення прав, свобод та інтересів.

Важливо зазначити, що відповідно до усталеної судової практики обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка безпосередньо або через представника стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №802/2474/17-а та постанови Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 640/14623/20, від 18 березня 2021 року у справі № 826/3932/17, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16 та ін.).

Також суд звертає увагу на те, що у статті 9 КАС України закріплені принципи змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Окрім того, зазначений принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, зокрема у постановах від 29.05.2019 у справі №2-3632/11, від 15.07.2019 у справі №235/499/17, від 30.10.2019 у справі №390/131/18, від 01.04.2020 у справі №686/24003/18 тощо.

Вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв`язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві. Наприклад, позивач просить визнати протиправними дії, бездіяльність суб`єкта владних повноважень, однак не просить суд зобов`язати його вчинити певні дії чи прийняти рішення; просить визнати протиправним акт індивідуальної дії, однак не просить суд про його скасування тощо.

Отже, суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, однак відповідно до імперативних вимог процесуального законодавства.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №804/1457/17, від 11.12.2018 у справі №802/295/17-а, від 19.02.2019 у справі №824/399/17-а, від 13.04.2023 у справі №757/30991/18-а тощо.

Таким чином, принцип диспозитивності передбачає розгляд судом справи в межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду. Вихід суду за межі позовних вимог процесуальний закон допускає як виняток у разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, і такий відхід обґрунтований судом у судовому рішенні.

Суд зазначає, що положення статті 48 КАС України не надають суду повноважень самостійно змінювати предмет позову чи формувати нові позовні вимоги. Залучення співвідповідача або заміна неналежного відповідача можливі лише в межах заявленого спору та не можуть підміняти волевиявлення позивача щодо визначення предмета і підстав позову.

Оскільки, судом встановлено, що позивач оскаржує лише свідоцтво про хворобу, визначаючи відповідачем виключно Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України, яка такого рішення не приймала, суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб судового захисту не відповідає характеру спірних правовідносин та не може забезпечити ефективне відновлення порушеного права, оскільки позовні вимоги не пред`явлено до суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення, а також не оскаржено рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про його затвердження.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.