Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №320/43138/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року справа № 320/43138/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) із позовом до Міністерства оборони України (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, що полягає у непередачі рапорту позивача за належністю за підпорядкуванням до Військової частини НОМЕР_1 , яка безпосередньо підпорядкована відповідачу, рапорту позивача про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби за статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу по мобілізації (за контрактом) під час дії воєнного стану за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та/або за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

- зобов`язати Міністерство оборони України, з урахуванням висновків суду, повторно розглянути звернення позивача та передати рапорт позивача за належністю за підпорядкуванням до Військової частини НОМЕР_1 для подальшого його вирішення та розгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення його зі служби із Збройних Сил України в запас з підстав, визначених у статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу по мобілізації (за контрактом) під час дії воєнного стану за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та/або за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.06.2025 засобами поштового зв`язку (відправлення №0216608116870 від 30.06.2025) позивач звернувся до відповідача із рапортом від 24.06.2025 про своє звільнення з військової служби для передачі його за належністю до військової частини НОМЕР_1 .

Необхідність звернення до відповідача із проханням передати рапорт позивача від 24.06.2025 за належністю зумовлена неможливістю направити даний рапорт безпосередньо на адресу військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з тим, що фактична адреса місцезнаходження військової частини НОМЕР_1 знаходиться на території де відбуваються безпосередні бойові дії та відділення АТ «Укрпошти» по обслуговуванню цієї адреси не працюють.

Позивач зазначає, що поштове відправлення за №0216608116870 було отримано уповноваженим представником Міністерства оборони України за довіреністю 02.07.2025, при цьому реєстрація зазначеного відправлення здійснена Управлінням по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України лише 03.07.2025 за вх. №Л-134317.

Листом від 06.07.2025 за вих. №220/63/ВихЗВГ/2618 відповідач відмовив позивачу у передачі рапорту до розгляду за належністю до військової частини НОМЕР_1 та повернув подане ним звернення без розгляду, що на переконання позивача є грубим порушенням порядку розгляду рапортів.

Таку бездіяльність Міноборони позивач вважає протиправною та такою, що порушує його права, у зв`язку з чим останній звернувся до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, протягом якого позивачу необхідно було надати копію рапорту від 24.06.2025 про звільнення з військової служби, копію звернення ОСОБА_1 від 24.06.2025 до Міністерства оборони України про передачу його рапорту до в/ч НОМЕР_1 , копію поштової квитанції (фіскального чеку) про відправлення листа Міністерства оборони України за вих.№220/63/ВихЗВГ/2618 від 06.07.2025 22:39.

06.11.2025 на адресу суду від позивача надійшли докази усунення недоліків позову, направлені позивачем засобами поштового зв`язку 21.10.2025.

Дослідивши надані позивачем докази усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали судді про залишення позовної заяви без руху), суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 08.10.2025 та усунення недоліків позовної заяви в повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Зобов`язано позивача не пізніше двох днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі направити третій особі копію позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду протягом 3 днів з дня отримання ухвали суду. Витребувано докази у справі від сторін та третьої особи.

Копія ухвали Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 направлена сторонам та третій особі, що підтверджується довідками про доставку електронного листа та про доставку судового рішення електронною поштою від 27.01.2026.

Копію позовної заяви з додатками отримано представником відповідача 28.01.2026.

02.02.2026 канцелярією суду зареєстровано заяву третьої особи, подану через підсистему «Електронний Суд» 02.02.2026, про доповнення електронної справи всіма наявними матеріалами, які були прийняті та подані до суду.

Того ж дня, канцелярією суду зареєстровано заяву третьої особи, подану через підсистему «Електронний Суд» 02.02.2026, про залишення позовної заяви без розгляду.

Третя особа зазначає, що у провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебувала справа №580/9842/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Так, у справі №580/9842/25 позивач просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не розгляді рапорту про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби за статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу по мобілізації (за контрактом) під час дії воєнного стану за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та/або за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); зобов`язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 , з урахуванням висновків суду, розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення його зі служби із Збройних Сил України в запас з підстав, визначених у статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу по мобілізації (за контрактом) під час дії воєнного стану за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та/або за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Третя особа зазначає, що предметом позову у справі №580/9842/25 та у даній справі №320/43138/25 є один і той же рапорт ОСОБА_1 від 24.06.2025 про звільнення з військової служби за станом здоров`я.

04.02.2026 канцелярією суду зареєстровано заяву про ознайомлення з доказами, подану представником відповідача через підсистему «Електронний Суд» 04.02.2026, у якій представник відповідача просив надати йому доступ в підсистемі «Електронний Суд» до документів, які були надані позивачем 06.11.2025 до заяви про усунення недоліків, а також просив продовжити Міністерству оборони України строк для подання відзиву на позовну заяву.

13.02.2026 на адресу суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали від 20.01.2026 до якої позивачем долучено докази направлення копії позовної заяви третій особі - військовій частині НОМЕР_1 та повідомлено про неможливість подання витребуваних від позивача доказів у зв`язку із їх відсутністю у останнього.

18.02.2026 канцелярією суду зареєстровано відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача через підсистему «Електронний Суд» 18.02.2026, тобто з пропуском установленого судом строку.

У наданому до суду відзиві відповідач зазначає, що згідно з пунктом 7 Положення про Управління по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.09.2022 №257 прийом, реєстрацію, облік, попередній розгляд та аналіз звернень громадян, запитів на публічну інформацію фізичних і юридичних осіб, що надійшли до Міноборони, отриманих під час проведення особистого прийому громадян керівництвом Міноборони, через телекомунікаційні системи загального доступу (мережу Інтернет), «гарячу лінію» Міноборони, урядову телефонну «гарячу лінію» від державної установи «Урядовий контактний центр» і надсилає їх в електронній формі для розгляду по суті до структурних підрозділів Міноборони, Генерального штабу Збройних Сил України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Держспецтрансслужби та органів військового управління Збройних Сил, відповідно до компетенції здійснює Управління по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації (далі – Управління).

03.07.2025 за вх. №Л-134317 в Управлінні було зареєстровано звернення ОСОБА_1 від 24.06.2025 до Міністерства оборони України.

У вказаному зверненні заявник зазначав, що 24.06.2025 він звертається до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби. Тобто звернення складене в той самий день, що й рапорт, оригінал якого було додано до вказаного звернення.

Відповідач зазначає, що у змісті звернення відсутня будь-яка інформація про прийняття стосовно ОСОБА_1 незаконних рішень, дій (бездіяльності) командиром (начальником) або іншими військовослужбовцями, порушення його прав, законних інтересів та свобод, незаконного покладення на нього обов`язків або незаконного притягнення до відповідальності. Водночас, заявник просив передати за належністю його рапорт та повідомити про це заявника.

При цьому, відповідач зазначає, що у зверненні та рапорті позивача вказано різну приналежність останнього до військової частини (у зверненні – військова частина НОМЕР_1 , а в рапорті – військова частина НОМЕР_3 ).

Листом від 06.07.2025 №220/63/ВихЗВГ/2618 відповідач повідомив позивача, про відсутність даних, які б свідчили про право на звернення до Міністерства оборони України у порядку статті 110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV та залишення звернення без розгляду.

Відповідач зауважує, що Управлінням в строки та в порядку встановленому законодавством надано відповідь на звернення позивача.

Окрім того, відповідач повідомляє, що доводи позивача про неможливість звернення напряму до адресата рапорту – військової частини НОМЕР_1 є помилковими та спростовуються обставинами, встановленими в рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі №580/9842/25.

Також, у відзиві на позовну заяву представник відповідача заявляє клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву у зв`язку із тим, що на адресу відповідача не надходили докази, які подав позивач на виконання вимог ухвали від 08.10.2025.

03.03.2026 на адресу суду від Військової частини НОМЕР_3 надійшли докази на виконання вимог ухвали суду від 20.01.2026.

15.03.2026 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач повторно наголосив на протиправності дій відповідача та на відсутності підстав для поновлення відповідачу строку для подання відзиву.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду, також відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_5 виданим Суворовським ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області від 29.08.2006.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 14.03.2025 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти НОМЕР_6 навчального батальйону індивідуальної підготовки, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 14.03.2025 зараховано до списків особового складу на всі види грошового забезпечення .

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_3 від 02.04.2025 №1874 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 .

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.05.2025 №127 солдата ОСОБА_1 , за мобілізацією, призначеного розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України від 29.04.2025 №300/ПУ/1885/П/*** у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , який прибув з Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) з 06.05.2025 зараховано до списків особового складу на всі види грошового забезпечення.

30.06.2025 позивач звернувся до Міністерства оборони України із листом від 24.06.2025, у якому просив передати за належністю до виконання рапорт про звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 від 24.06.2025 на 5-ти аркушах та додатки до нього на 56-ти аркушах, всього на 61-му аркуші, та повідомити належним чином (письмово) у встановлений строк (не більше як 1 місяць) про це заявника за зазначеною ним адресою.

До вказаного звернення позивачем долучено оригінал рапорту командиру Військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2025 разом із додатками.

Зазначене звернення від 24.06.2025 направлено позивачем рекомендованим листом №0216608116870 30.06.2025 та вручено відповідачу 02.07.2025, що підтверджується копією квитанції про направлення поштового відправлення та сервісом «Укрпошта. Трекінг».

Звернення позивача зареєстровано Управлінням по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України за вх. №Л-134317 від 03.07.2025.

За результатами розгляду звернення позивача відповідач листом від 06.07.2025 №220/63/ВихЗВГ/2618 повідомив, що у зверненні позивача відсутні дані, які б свідчили про право на звернення до Міністерства оборони України у порядку статті 110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV. У зв`язку із викладеним, звернення позивача повернуто без розгляду.

Додатково проінформовано ОСОБА_1 про можливість подання рапорту до своїх командирів (начальників) відповідно до Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за №1214/42559, зокрема через мобільний застосунок Армія+.

Також, роз`яснено позивачу про можливість оскарження зазначеної відповіді у порядку, визначеному статтею 16 Закону України «Про звернення громадян».

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у непередачі за належністю до виконання рапорту про звільнення з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 від 24.06.2025 за його зверненням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі – Закон №393/96-ВР).

Статтею 1 Закону №393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 (далі – Положення №671), Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба.

Міноборони є уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації.

Основними завданнями Міноборони є:

1) забезпечення формування та реалізація державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період щодо:

організації в силах оборони заходів оборонного планування;

визначення засад воєнної, військової кадрової та військово-технічної політики у сфері оборони;

2) здійснення військово-політичного та адміністративного керівництва Збройними Силами;

2-1) забезпечення формування та реалізація державної політики з питань національного спротиву;

3) здійснення в установленому порядку координації діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування щодо підготовки держави до оборони;

4) забезпечення в межах повноважень, передбачених законом, реалізації державної політики з оборонних питань, що пов`язані з використанням повітряного простору України та захистом суверенітету держави;

5) координація діяльності Держспецтрансслужби для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в особливий період (пункт 3 Положення №671).

Відповідно до підпункту 86 пункту 4 Положення №671 Міноборони відповідно до покладених на нього завдань здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Міноборони, Збройних Сил, підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони, а також стосовно актів, які ними видаються, забезпечує в установленому порядку доступ до публічної інформації, розпорядником якої є Міноборони.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України затверджений Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV (далі – Дисциплінарний статут)

Відповідно до пунктів 110 та 111 Дисциплінарного статуту усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі:

прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод;

незаконного покладення на них обов`язків або незаконного притягнення до відповідальності.

Заява чи скарга з інших питань службової діяльності подається безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. У такому самому порядку подаються пропозиції.

Вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов`язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (пункт 115 Статуту).

Пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.

Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (пункт 117 Статуту).

Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також порядок контролю за його дотриманням визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 №735 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України від 23.01.2017 за №94/29962 (далі – Інструкція №735).

Відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Інструкції №735 у роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян потрібно забезпечувати кваліфікований, неупереджений, об`єктивний і своєчасний розгляд звернень громадян з метою оперативного розв`язання порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням.

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності дії, унаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина будь-які обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності (пункт 5 Інструкції №735).

Згідно з пунктом 6 Розділу ІІ Інструкції №735 усі звернення громадян, що надходять до Міністерства оборони України, органів військового управління, військових частин, підлягають обов`язковій класифікації за встановленими статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» їх видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, установлених статтями 14, 15 та 16 зазначеного Закону.

Структурний підрозділ Міністерства оборони України, відповідальний за організацію розгляду звернень громадян, надсилає їх для надання відповідей по суті до структурних підрозділів Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, військових частин (пункт 5 Розділу IV Інструкції №735).

Відповідно до пункту 6 Розділу IV Інструкції №735 керівники органів військового управління, командири військових частин, яким надано відповідне доручення на розгляд звернення, забезпечують своєчасний та об`єктивний розгляд звернень. Якщо звернення не містить достатніх даних, необхідних для прийняття рішення, вживаються заходи для отримання додаткової інформації.

Пунктом 7 Розділу IV Інструкції №735 встановлено, що звернення, які не потребують додаткового вивчення, розглядаються протягом п`яти днів, а ті, що потребують додаткового вивчення, - протягом п`ятнадцяти днів після дня їх надходження.

У разі якщо прийнято рішення про продовження строку розгляду звернень, про це в установленому порядку інформуються заявник, а також структурний підрозділ Міністерства оборони України, відповідальний за організацію розгляду звернень громадян, для внесення відповідної інформації до бази даних УКЦ.

При цьому загальний строк розгляду звернення не може перевищувати 30 днів.

Про результати розгляду звернень заявники інформуються у письмовій формі. Для оперативності дозволяється додаткове інформування заявника шляхом використання телефонного зв`язку (пункт 8 Розділу IV Інструкції №735).

Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у непередачі за належністю за підпорядкуванням до Військової частини НОМЕР_1 рапорту про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби за статтею 26 «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України №1153/2008 від 10.12.2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту визначено у Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531 (далі - Порядок №531).

Відповідно до пункту 3 Розділу І Порядку №531 військовослужбовці звертаються до органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове розслідування, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, із пропозиціями, заявами та скаргами, які не є рапортами, у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, Законом України «Про звернення громадян» та іншими нормативно-правовими актами Міноборони.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтею 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що він висловив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт від 24.06.2025 на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив про звільнення з військової служби під час воєнного стану за станом здоров`я, визнання позивача інвалідом 2-ої групи, відповідно до загострення низки невиліковних захворювань: плоскостопість обох стоп, слабкість та біль колін, біль при навантаженнях на ноги, а також розрив меніска та зменшення куту розгинання на прооперованому коліні, постійні болі обох ніг та стоп тощо, направити позивача для відповідного висновку ВЛК, ЛКК, МСЕК, та у зв?язку з небажанням продовжувати військову службу у Збройних Силах України, у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, позивач просив направити його облікові документи до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зазначений рапорт 30.06.2025 позивач направив до Міністерства оборони України разом із зверненням щодо передачі такого рапорту за належністю для розгляду до Військової частини НОМЕР_1 .

Позивач мотивує необхідність направлення даного рапорту до відповідача неможливістю самостійного направлення рапорту до Військової частини НОМЕР_1 з підстав її фактичного місцезнаходження на території бойових дій.

Звернення ОСОБА_1 отримано відповідачем 02.07.2025 та зареєстровано 03.07.2025 за вх. №Л-134317.

За результатами розгляду звернення позивача листом від 06.07.2025 №220/63/ВихЗВГ/2618 Міністерство оборони України повідомило про відсутність підстав для розгляду звернення в порядку статті 110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та повернуло його без розгляду. Одночасно позивачу було роз`яснено порядок подання рапорту своїм командирам (начальникам) відповідно до Порядку №531, у тому числі через мобільний застосунок «Армія+», а також право на оскарження наданої відповіді.

Як вбачається з позову, позивач пов`язує порушення своїх прав з бездіяльністю відповідача щодо непередачі до військової частини рапорту про звільнення від 24.06.2025.

Надаючи правову оцінку діям відповідача суд зазначає, що положення Інструкції №735 передбачають, що структурний підрозділ Міністерства оборони України, відповідальний за організацію розгляду звернень громадян, надсилає звернення для розгляду по суті до структурних підрозділів Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління та військових частин відповідно до їх компетенції.

Таким чином, у разі надходження звернення, вирішення порушених у якому питань належить до компетенції іншого органу чи військової частини, чинне нормативне регулювання допускає можливість його спрямування до належного суб`єкта розгляду.

Разом із цим, звернення позивача від 24.06.2025, отримане Міністерством оборони України 02.07.2025 та зареєстроване 03.07.2025 за вх. №Л-134317, за своїм змістом не містило відомостей про прийняття стосовно позивача незаконних рішень, вчинення дій чи допущення бездіяльності командирами (начальниками), порушення його прав, свобод чи законних інтересів, а також не містило скарги на рішення чи дії посадових осіб у розумінні статті 110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Натомість у вказаному зверненні позивач просив Міністерство оборони України передати за належністю до військової частини НОМЕР_1 адресований її командиру рапорт про звільнення з військової служби.

Суд враховує, що рапорт про звільнення військовослужбовця є службовим документом, порядок подання та розгляду якого врегульований Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Порядком №531. Відповідно до наведених нормативних актів такий рапорт подається військовослужбовцем по команді своїм командирам (начальникам) та підлягає розгляду уповноваженими посадовими особами за місцем проходження військової служби.

Отже, Міністерство оборони України не є суб`єктом, уповноваженим вирішувати по суті питання про звільнення позивача з військової служби на підставі поданого ним рапорту, а тому не було наділене повноваженнями щодо розгляду зазначеного рапорту по суті заявлених у ньому вимог.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не покладає на Міністерство оборони України обов`язку здійснювати подання або пересилання за військовослужбовця рапорту про звільнення з військової служби до відповідної військової частини. Подання такого рапорту є правом самого військовослужбовця та здійснюється по команді в порядку, визначеному Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Порядком №531.

Тому саме по собі непересилання відповідачем адресованого командиру військової частини рапорту не свідчить про протиправну бездіяльність Міністерства оборони України.

Водночас, із матеріалів справи судом встановлено, що у провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебувала справа №580/9842/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Звертаючись до Черкаського окружного адміністративного суду позивач просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не розгляді рапорту про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби за статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу по мобілізації (за контрактом) під час дії воєнного стану за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та/або за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); зобов`язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 , з урахуванням висновків суду, розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення його зі служби із Збройних Сил України в запас з підстав, визначених у статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу по мобілізації (за контрактом) під час дії воєнного стану за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та/або за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі №580/9842/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не надіслання/не вручення ОСОБА_1 листа від 14.07.2025 №03/2191 про результати розгляду його рапорту від 24.06.2025 про звільнення з військової служби за статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 надіслати/вручити ОСОБА_1 лист від 14.07.2025 №03/2191 про результати розгляду його рапорту від 24.06.2025 про звільнення з військової служби за статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі №580/9842/25 набрало законної сили 09.12.2025.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі №580/9842/25 встановлено, що 30.06.2025 позивач засобами поштового зв`язку надіслав до військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби за статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу по мобілізації (за контрактом) під час дії воєнного стану за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та/або за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Вищезазначений рапорт отриманий 05.07.2025 військовою частиною НОМЕР_1 .

Військовою частиною НОМЕР_1 було розглянуто рапорт позивача, про що свідчить лист від 14.07.2025 №03/2191.

Отже, обставини отримання Військовою частиною НОМЕР_1 рапорту позивача від 24.06.2025 та його подальшого розгляду вже встановлені рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/9842/25, яке набрало законної сили, а тому повторному доказуванню не підлягають.

При цьому, до матеріалів справи позивачем долучено копію листа Військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2025 №03/2191.

Із зазначеного листа вбачається, що Військова частина НОМЕР_1 , розглянувши рапорт від 24.06.2025, повідомила позивача про те, що ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 як військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 . Щодо вимоги позивача про визнання інвалідності та усунення від обов?язків останньому повідомлено, що згідно з чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, визначення групи інвалідності здійснюється експертними командами виключно за направленням військово-лікарської комісії (ВЛК) та за наявності відповідних медичних документів. Військова частина не має повноважень самостійно встановлювати групи інвалідності. Щодо виплати грошового забезпечення та звільнення зі служби позивача повідомлено, що він самовільно залишив місце проходження військової служби, що є ознакою кримінального правопорушення, передбаченого статтею 407 Кримінального кодексу України. У зв`язку з цим, відносно позивача можуть бути застосовані відповідні заходи, передбачені чинним законодавством України, включаючи призупинення виплати грошового забезпечення та притягнення до відповідальності. Для вирішення питань, що порушуються у рапорті позивача, останньому рекомендовано негайно прибути до Військової частини НОМЕР_7 для з`ясування обставин та прийняття законних рішень щодо подальшого проходження служби.

Таким чином, судом встановлено, що спірний рапорт про звільнення з військової служби від 24.06.2025 був одночасно направлений позивачем і до адресата рапорту – Військової частини НОМЕР_1 , і до відповідача – Міністерства оборони України.

При цьому, адресат – Військова частина НОМЕР_1 отримала зазначений рапорт 05.07.2025, розглянула його по суті та повідомила позивача про результати розгляду листом від 14.07.2025 №03/2191.

Суд нагадує, що у розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб, за загальним правилом, є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист, зазвичай, має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Аналогічний правовий висновок міститься у Постановах Касаційного адміністративного суду від 16.02.2021 року у справі №320/950/19, від 14.03.2018 року у справі №815/219/17, від 22.11.2018 року у справі №766/12374/17.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено порушення прав позивача оскаржуваною бездіяльністю Міністерства оборони України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання такої бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення і передати рапорт за належністю.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.