Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №640/30418/20 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2026 р. справа № 640/30418/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Григорук О.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ-Транс" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 28.10.2020 №№ 0003780706, 0003790706

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВГ-Транс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило суд:

визнати протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 28.10.2020 № 0003780706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 74560,00 грн, та від 28.10.2020 № 0003790706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що фактична перевірка, за результатами якої винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, проведена з порушенням вимог податкового закону. Так, представник позивача звернув увагу на відсутність передбачених Податковим кодексом України підстав для проведення фактичної перевірки. Під час перевірки представники контролюючого органу відмовили у присутності посадових осіб ТОВ "СВГ-Транс" та не виставляли вимоги про надання документів. Акт перевірки не містить викладу встановлених обставин щодо наявності податкового правопорушення та взагалі погано не читається, оскільки заповнений нерозбірливим почерком представника контролюючого органу. Представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на основі протиправного акту перевірки, а тому, як наслідок, є протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 640/30418/20.

05.04.2021 через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив Головного управління ДПС у Київській області на позовну заяву. Так, представник відповідача зазначив, що перед початком фактичної перевірки оператору-касиру ТОВ "СВГ-Транс" було пред`явлено направлення на перевірку та вручено копію наказу від 30.09.2020 № 1450. Під час перевірки, представниками контролюючого органу встановлено, що на АГЗП позивач здійснював роздрібну торгівлю пальним (скраплений вуглеводневий газ) за готівковий та безготівковий розрахунок без наявності документів (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу. На підставі вказаних порушень, прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.10.2020 № 0003780706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 74560,00 грн за здійснення реалізації товарів, які необліковані у встановленому порядку, та від 28.10.2020 № 0003790706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн за ненадання контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю. Представник відповідача звернув увагу на те, що позивач не спростовує суть позову та не заперечує факт вчинення правопорушення, а лише вказує на порушення порядку проведення фактичної перевірки. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 39-61).

На виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення", Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, судові справи передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.

07.03.2025 дана справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 640/30418/20 передано на розгляд судді Боршовському Т.І.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 прийнято до провадження справу № 640/30418/20. Розпочато розгляд справи спочатку. Відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про виклик свідка. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відмовлено в задоволенні клопотання представників сторін про розгляд справи № 640/30418/20 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Зобов`язано відповідача надати підтвердження інформації, на підставі якої призначено фактичну перевірку згідно наказу № 1450 від 30.09.2020.

07.04.2025 через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив Головного управління ДПС у Київській області на позовну заяву, в якому заявило клопотання про заміну відповідача у справі - Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ – 43141377) на правонаступника: Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ – 44096797) (а.с. 102-116).

Ухвалою від 08.04.2025 задоволено клопотання Головного управління ДПС у Київській області та замінено відповідача в адміністративній справі № 640/30418/20: Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ – 43141377) на правонаступника: Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ – 44096797).

На виконання вимог підпункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39 згідно Протоколу від 11.03.2026 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу № 640/30418/20 передано на розгляд судді Григоруку О.Б.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 призначено судовий розгляд справи № 640/30418/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВГ-Транс» зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 40114026, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності товариства є: 46.71. – Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с. 131-133).

На підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 30.09.2020 № 1450 та на підставі направлень від 01.10.2020 № 0113 та № 0114, представниками Головного управління ДПС у Київській області проведено фактичну перевірку ТОВ «СВГ-Транс» з питань дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У витягу з додатку до наказу Головного управління ДПС у Київській області від 30.09.2020 № 1450 зазначено підстави проведення фактичної перевірки п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (а.с. 76-77).

За результатами проведеної фактичної перевірки складено акт про результати фактичної перевірки від 12.10.2020 № 0043/1036/07/40114026 (78-79).

Згідно висновків вказаного акту перевірки від 12.10.2020 № 0043/1036/07/40114026 встановлено відсутність будь-яких первинних документів про підтвердження походження, рух та облік скрапленого газу, що знаходиться на реалізації на АГЗП, що є порушення: п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у торгівлі, громадського харчування та послуг»; п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України; наказу № 332 від 30.06.2002 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту».

До акту перевірки від 12.10.2020 № 0043/1036/07/40114026 долучено пояснення оператора-касира ОСОБА_1 від 12.10.2020 (а.с. 80), копії фіскального та службових чеків від 12.10.2020 (а.с. 81).

На акті перевірки від 12.10.2020 № 0043/1036/07/40114026 міститься запис, засвідчений підписом Залозного В.М., про те, що зауважень до акту немає, примірник акту буде передано керівнику (а.с. 79).

На підставі акту перевірки від 12.10.2020 № 0043/1036/07/40114026 Головне управління ДПС у Київській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- від 28.10.2020 № 0003780706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 74560,00 грн, за здійснення реалізації товарів, які необліковані у встановленому порядку (а.с. 83);

- від 28.10.2020 № 0003790706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн за ненадання контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю (а.с. 82).

Вищевказані податкові повідомлення-рішення від 28.10.2020 №№ 0003780706, 0003790706 направлені на податкову адресу ТОВ «СВГ-Транс» та отримані представником позивача 02.11.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 85).

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 28.10.2020 № 0003780706, № 0003790706, представник позивача звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд скасувати такі податкові повідомлення-рішення.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

З огляду на зміст позовної заяви, обґрунтування протиправності податкових повідомлень-рішень від 28.10.2020 № 0003780706, № 0003790706, фактично зводяться представником позивача до порушення представниками контролюючого органу процедури проведення фактичної перевірки ТОВ «СВГ-Транс» та складання акту від 12.10.2020 № 0043/1036/07/40114026 за її результатами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України (далі – ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Пунктом 80.10. статті 80 ПК України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Так, згідно пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Водночас, в силу правого визначення пункту 86.5. статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

В спірному випадку фактична перевірка дотримання ТОВ «СВГ-Транс» норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), проведена на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 30.09.2020 № 1450 та направлень від 01.10.2020 № 0113 та № 0114, виданих Головним управлінням ДПС у Київській області.

Як свідчать матеріали справи, направлення на перевірку містять належні відомості, передбачені Податковим кодексом України, зокрема, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та дані про суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), а також підстави.

Вказані направлення від 01.10.2020 № 0113 та № 0114 містять запис про пред`явлення службових посвідчень та направлень присутньому на об`єкті перевірки оператору-касиру ОСОБА_1 , якому вручено 12.10.2020 о 15:20 год. також копію наказу Головного управління ДПС у Київській області від 30.09.2020 № 1450 про проведення фактичної перевірки. Такі відомості засвідчено підписом ОСОБА_1 . Окрім цього, на направленнях від 01.10.2020 № 0113 та № 0114 міститься запис: «Зроблено фотокопію 12.10.2020» та засвідчено підписом ОСОБА_1 (а.с. 53).

В контексті організації та проведення перевірки без участі особисто позивача як суб`єкта, який фактично здійснює господарську діяльність, то слід вказати, що згідно положеннями Податкового кодексу України фактичні перевірки проводяться за участю особи, яка на правомірних підставах присутня в об`єкті перевірки і проводить розрахункові операції.

Як свідчать матеріали перевірки 01.10.2020 посадовими особами відповідача на автозаправній газовій станції ТОВ «СВГ-Транс» за адресою: вулиця Світанкова 1-А, село Спогреби, Броварський район, Київська область (об`єкті перевірки), здійснено фактичну перевірку, в ході якої від імені позивача (суб`єкта господарської діяльності, які належить об`єкт перевірки) діяв (здійснював реалізацію товар, належний позивачу) оператор-касир ОСОБА_1 .

Вказані обставини підтвердив особисто ОСОБА_1 у письмовому поясненні від 12.10.2020, яке долучено до акту перевірки, в якому підтверджено трудові відносини з ТОВ «СВГ-Транс» (а.с. 56). При цьому, представник позивача не заперечував обставину, що ОСОБА_1 12.10.2020 правомірно діяв (здійснював продаж скрапленого газу) на автозаправній газовій станції від імені ТОВ «СВГ-Транс».

Відтак, проведення спірної фактичної перевірки за участю оператора-касира ОСОБА_1 , вручення останньому направлень на перевірку і акта перевірки, не є порушенням в розумінні положень Податкового кодексу України.

ТОВ «СВГ-Транс» не надало суду доказів на підтвердження того, що позивач своєчасно не скористався можливістю ознайомитися із актом перевірки, врученого у встановленому порядку оператору-касиру ОСОБА_1 , зокрема подати заперечення на акт перевірки до 28.10.2020 – дати прийняття оскаржуваних рішення. При цьому, ТОВ «СВГ-Транс» мало можливість подати таке заперечення навіть з підстав нерозбірливого почерку, яким, на думку представника позивача, складено акту перевірки від 12.10.2020 № 0043/1036/07/40114026.

Суд звертає увагу на те, що в письмовому поясненні від 12.10.2020 оператор-касир ОСОБА_1 зазначив: «Журнал до касового апарату ненадано, так як знаходиться в бухгалтерії за іншою адресою, разом з іншими документами: журнал знаходження нафтопродуктів, накладні, ТТН…».

Таке пояснення від 12.10.2020 свідчить про те, що представники контролюючого органу під час перевірки озвучували вимогу пред`явити до перевірки вищевказані документи, однак такі документи не були надані представникам відповідача з поясненням обставин, зазначених в письмовому поясненні оператора-касира ОСОБА_1 від 12.10.2020.

Зміст такого пояснення від 12.10.2020 спростовує доводи представника позивача про те, що ТОВ «СВГ-Транс» не було відомо, які документи вимагали до перевірки представники контролюючого органу, та які можуть бути наслідки у випадку ненадання таких документів.

За вказаних обставин, судом не встановлено порушень щодо складання акту перевірки відповідно до вимог статті 86 ПК України, які б носили суттєвий характер.

Щодо доводів представника позивача в частині відсутності підстав для проведення фактичної перевірки та не зазначення таких підстав у наказі від 30.09.2020 № 1450, то суд вказує таке.

Відповідно до підпункту 80.2.2. пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, серед яких:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України);

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Пунктом 81.1. статті 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, відповідних документів.

З аналізу наведених норм права слідує, що податкове законодавство надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення фактичної перевірки за наявності відповідних на те підстав (у спірному випадку на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України), та за умови прийняття відповідного наказу із зазначенням у ньому таких підстав на її проведення.

В спірному випадку, у витязі з додатку до наказу Головного управління ДПС у Київській області від 30.09.2020 № 1450 зазначено підстави проведення фактичної перевірки п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (а.с. 76-77).

Разом з цим представник позивача вказує на порушення контролюючим органом організації і проведення фактичної перевірки, оскільки наказ Головного управління ДПС у Київській області від 30.09.2020 № 1450 не містить конкретних підстав (обставин), які зумовили призначення цієї перевірки, окрім посилання на норми: підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Системний аналіз підпункту 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Отже, в спірному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин.

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 520/7331/21, від 11.07.2022 у справі № 120/5728/20-а, від 12.08. 2021 року у справі № 140/14625/20, від 10.04.2020 року у справі № 815/1978/18, від 05.11.2018 року у справі № 803/988/17, від 20.03.2018 року у справі № 820/4766/17.

Водночас, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 зобов`язано відповідача надати підтвердження інформації, на підставі якої призначено фактичну перевірку згідно наказу № 1450 від 30.09.2020.

На виконання вимог вищевказаної ухвали від 11.03.2025 відповідач надав суду копію доповідної записки від 30.09.3030 № 69/10-36-07-06-12, в які зазначено про наявність інформації, яка свідчить про можливі порушення платниками податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів (а.с. 112).

Стаття 41 ПК України встановлює, що контролюючими органами, зокрема, є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи). Отже, органи ДПС України із її територіальними підрозділами утворюють єдину систему, в межах якої передбачено обмін інформацією у порядку, який визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, фактичною підставою для проведення фактичної перевірки може бути інформація про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, яка отримана в результаті обміну інформацією в системі податкових органів.

Суд вважає, що вказаної інформації було достатньо для призначення контролюючим органом фактичної перевірки.

При цьому, якщо під час фактичної перевірки вказана інформація могла не підтвердитись, то виявлені інші факти, які свідчать про вчинення суб`єктом господарювання правопорушень, та які можуть бути предметом фактичної перевірки, не роблять таку перевірку безпідставною та не нівелюють правові наслідків її проведення у формі відповідних рішень контролюючого органу про застосування штрафних санкцій.

Верховний Суд в постанові від 26.03.2024 за результатом розгляду справи № 420/9909/23 зазначив, що єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 29 листопада 2021 року у справі № 280/1367/20; від 01 грудня 2021 року у справі №400/1646/20; від 06 липня 2022 року у справі №815/5551/14, від 24 квітня 2023 року у справі №560/2210/19, від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21, від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 28 грудня 2022 року у справі №160/14248/21, від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21, від 23 лютого 2023 року у справі №160/20112/21, від 23 лютого 2023 року у справі №600/1402/22-а тощо.

Якщо систематизувати цю судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.

З огляду на викладене, Судова палата акцентує увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядалася у складі Судової палати, Верховний Суд сформулював такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у питаннях дотримання контролюючими органами процедури проведення перевірки істотне значення має встановлення обставин забезпечення платникам податків можливості реалізувати їх права, передбачені ПК України, а у разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.

У свою чергу, перевірка проведена та щодо її проведення позивач не заперечував (акт недопуску до перевірки не складався) й за наслідками цієї перевірки прийняте рішення про застосування фінансових санкцій, що є предметом оскарження.

Позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, які б свідчили про такі порушення з боку ГУ ДПС у Київській області норм ПК України при проведенні перевірки, які вплинули на реалізацію позивачем його прав, як-от ненадання можливості надати необхідні для перевірки документи чи пояснення, що мають вплив на висновки контролюючого органу та прийняте ним рішення за наслідками перевірки.

Що стосується застосування до позивача оскаржуваним рішенням фінансових санкцій у вигляді штрафу, то суд зазначає таке.

Згідно висновків вказаного акту перевірки від 12.10.2020 № 0043/1036/07/40114026 встановлено відсутність будь-яких первинних документів про підтвердження походження, рух та облік скрапленого газу, що знаходиться на реалізації на АГЗП, що є порушення: п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у торгівлі, громадського харчування та послуг»; п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України; наказу № 332 від 30.06.2002 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту».

Так, на підставі акту перевірки від 12.10.2020 № 0043/1036/07/40114026 Головне управління ДПС у Київській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 28.10.2020 № 0003780706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 74560,00 грн, за здійснення реалізації товарів, які необліковані у встановленому порядку (а.с. 83).

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі – Закон № 265/95-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Дія цього Закону № 265/95-ВР поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

В спірному випадку, підставою для застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 74560,00 грн. був висновок контролюючого органу про порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

За аргументами відповідача, що не заперечується позивачем, при проведенні фактичної перевірки позивачем не подано жодних документів, які б підтверджували як походження, так і окремо облік запасів скрапленого газу.

Суд звертає увагу на те, що позивач здійснював свою господарську діяльність з реалізації скрапленого газу на автогазозаправній станції за адресою: вулиця Світанкова 1-А, село Спогреби, Броварський район, Київська область.

Єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту і використовується на газонаповнювальних станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП), автогазозаправних станціях (АГЗС) та автогазозаправних пунктах (АГЗП) незалежно від форм власності, встановлює Інструкція про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 №332, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.04.2003 за №331/7652 (далі – Інструкція №332).

Відповідно до пункту 5.2.2 Інструкції №332 приймання СВГ, що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товаротранспортних накладних (типова форма N 1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. N 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля") та документів про якість (паспортів) на СВГ, оформлених у відповідності до ДСТУ 4047-2001, з обов`язковим складанням акта приймання за кількістю СВГ, що надійшов автомобільним транспортом, за формою N 3-ГС (додаток 3). Видаткова та товаротранспортна накладні є підставою для оприбуткування СВГ за складським та бухгалтерським обліком підприємства.

Згідно з пунктом 9.1 Інструкції №332 на АГЗС (АГЗП) проводиться оперативний контроль за кількістю СВГ, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманого і відпущеного СВГ. Кількісний облік руху СВГ на АГЗС (АГЗП) ведеться за змінним звітом за формою N 14-ГС (додаток 14).

Пунктом 9.3 Інструкції №332 визначено, що після закінчення кожної зміни касиром і оператором складається змінний звіт за формою N 14-ГС в двох примірниках, з яких один - з додатком до нього первинних документів на приймання і відпуск СВГ передається в бухгалтерію підприємства, а другий - залишається на АГЗС (АГЗП).

В акті перевірки від 12.10.2020 № 0043/1036/07/40114026 представники Головного управління ДПС у Київській області зазначили, що вищевказані документи за місцем реалізації пального позивачем не ведуться. На момент перевірки залишки пального складали на загальну суму 37280,00 грн.

Відповідно до пункту 6 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: забезпечувати зберігання (у разі використання) використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV(далі – Закон № 996-XIV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з статтею 1 Закону № 996-XIV фінансова звітність – це звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 996-XIV для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Таким чином, в розумінні абзацу другого пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР платник податків зобов`язаний подавати до фактичної перевірки не тільки документи про "походження" товару, але й документи які окремо засвідчують обставину обліку товарів.

Тобто наявність первинних документів є свідченням про походження товару. Однак наявність таких документів не позбавляє обов`язку суб`єкта підприємницької діяльності відображати облік товарних запасів за місцем їх реалізації відповідно до встановленої типової форми. Наявність лише документів про «походження» (придбання) товарів, без щоденного ведення (заповнення) типової форми, не робить їх документами, які засвідчують «облік» товарних запасів. Так само, заповнення підприємцем типової форми щодо обліку доходів і витрат без зберігання документів, які підтверджують походження товару, не свідчить про належний облік товарних запасів за відповідним господарським об`єктом.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Платник податків у разі ненадання документів під час проведення перевірки не позбавлений права надання таких і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

У разі якщо до закінчення перевірки або у зазначений вище термін платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують відповідні показники, вважається, що такі документи у платника податків відсутні.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку, зокрема Книги обліку доходів і витрат є, накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Щодо доводів представника позивача про те, що відповідачем не зафіксовано факт вимоги та відмови відповідача від надання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу, то суд зазначає таке.

Уповноважена особа позивача – оператор-касир ОСОБА_1 під час перевірки надав письмові пояснення 12.10.2020. Зі змісту даних пояснень можна дійти висновку про те, що під час проведення фактичної перевірки 12.10.2020 інспекторами контролюючого органу поставлено вимогу про надання документів у підтвердження факту ведення товарних запасів встановленої форми. ОСОБА_1 зазначив, що журнал до касового апарату ненадано, так як знаходиться в бухгалтерії за іншою адресою, разом з іншими документами: журнал знаходження нафтопродуктів, накладні, ТТН.

Разом з цим, суд зазначає, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Тобто, така перевірка, серед іншого, здійснюється контролюючим органом без попередньої вимоги, раптово з метою з`ясування на певну календарну дату обставин дотримання/недотримання платниками податків законодавства, зокрема й ведення суб`єктами господарювання в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснення продажу лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку, в тому числі й алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Порядок проведення фактичної перевірки, її тривалість і зміст акта (довідки), якими результати перевірки оформляються, визначені статтею 80, пунктом 82.3 статті 82 і пунктом 86.5 статті 86 Податкового кодексу України.

В силу імперативних приписів абзацу другого пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Така ж норма міститься і серед переліку загальних обов`язків платника податків, які виникають при проведенні перевірки, зокрема, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки (пункт 85.2 статті 85 ПК України).

Отже, взаємна дія правових положення абзацу другого пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР і пункт 85.2 статті 85 ПК України зобов`язують платника податків при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Коментований обов`язок є самостійним і чітко визначеним правилом поведінки суб`єкта перевірки, який не перебуває в залежності від наявності письмової вимоги контролюючого органу, що виникає у платника податків в силу закону при пред`явленні направлення і наказу на проведення фактичної перевірки.

Окрім цього, в силу вимог підпункту 20.1.9. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, серед іншого, мають право вимагати під час проведення перевірок від платника податків, що перевіряються, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей.

Разом з тим, перевірка, результати правомірності якої з`ясовуються в цій справі, є в розумінні вимог статті 80, пунктом 82.3 статті 82 і пунктом 86.5 статті 86 Податкового кодексу України, - фактичною, а не камеральною чи документальною (плановою або позаплановою; виїзною або невиїзною), а тому проведення такої перевірки та її оформлення слід здійснювати із особливостями саме фактичної перевірки.

Щодо доводів представника позивача про те, що чинне законодавство не встановлює для платника податків обов`язку зберігати за місцем здійснення господарської одиниці оригінали первинних документів, то, на переконання суду, в суб`єкта господарювання до завершення фактичної перевірки, тим паче до завершення строку на подання заперечення на акт перевірки, є достатньо часу для пред`явлення контролюючому органу заповненої належним чином вказаної Книги обліку доходів і витрат та первинних документів, які засвідчують облік товарних запасів, які знаходилися під час фактичної перевірки в господарській одиниці, в якій здійснюється торгівля.

Представник позивача також не подав суду жодних доказів в підтвердження того, що позивач з об`єктивних причин не міг надати контролюючому органу до прийняття оскаржених рішень доказів в підтвердження обліку скрапленого газу, що на момент перевірки знаходився у місці продажу (господарському об`єкті).

З огляду на приписи пункту 44.6 статті 44 ПК України, документи, які не були надані під час перевірки (чи на протязі 5 днів після її проведення) вважаються відсутніми у такого платника податків.

Що стосується долученого до позовної заяви копії Змінного звіту АЗС ТОВ "СВГ-Транс" за 12.10.2020 форми № 17-НП, то суд звертає увагу на те, що форма такого звіту затверджена додатком 14 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.

При цьому, представник позивача долучив лише першу сторінку такого Змінного звіту АЗС.

Натомість, в спірному випадку, ТОВ «СВГ-Транс» здійснювало реалізацію скрапленого газу на автозаправній газовій станції за адресою: вулиця Світанкова 1-А, село Спогреби, Броварський район, Київська область (об`єкті перевірки), а тому позивач був зобов`язаний скласти Змінний звіт АГЗС за формою N 14-ГС, затвердженої додатком 14 до Інструкція про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 №332, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.04.2003 за №331/7652.

За вказаних обставин, в силу приписів статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у спірних правовідносинах до позивача підлягала застосуванню фінансова санкція в розмірі 74560,00 грн., виходячи із подвійної вартості товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 28.10.2020 № 0003790706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн за ненадання контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю, то суд звертає увагу на таке.

Статтею 121 ПК України встановлено відповідальність за порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Так, відповідно до частини першої статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому, згідно статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В цій справі представник позивача не спростував виявлені під час перевірки та зафіксовані в акті від 12.10.2020 № 0043/1036/07/40114026 порушення ТОВ "СВГ-Транс" законодавства. Натомість відповідач, як контролюючий орган, обґрунтував підставність прийняття податкових повідомлень-рішень від 28.10.2020 №№ 0003780706, 0003790706, з огляду на критерії, передбачені частиною другою статті 2 КАС України.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ-Транс" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 28.10.2020 №№ 0003780706, 0003790706.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ-Транс" (09414, Білоцерківський р-н, Київська обл., с. Кривець, вул. Шевченка, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 40114026) до Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5А, код ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 28.10.2020 №№ 0003780706, 0003790706, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.