Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №160/20905/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокуСправа №160/20905/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 26 ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

16.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути зазначену заяву відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням усіх поданих документів та прийняти за результатами її розгляду законне і вмотивоване рішення.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що позивач в котре звернувся до Відділу обслуговування громадян №18 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із письмовою заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте станом на день звернення до суду жодного рішення за результатами розгляду заяви позивачу не вручено, про результати її розгляду його не повідомлено, а також не повідомлено про необхідність подання будь-яких додаткових документів чи існування інших обставин, які перешкоджають вирішенню питання щодо призначення пенсії.

На звернення представника позивача з адвокатським запитом до відповідача, пенсійний орган відмовлено у наданні запитуваної інформації виключно з посиланням на те, що вона нібито є конфіденційною та не може бути надана представнику позивача. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою від 23 липня 2026 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Копія ухвали від 23 липня 2026 року отримана представником відповідача, проте станом на день прийняття рішення відповідач правом на надання відзиву не скористався.

В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .

10 липня 2026 року позивач звернувся до Відділу обслуговування громадян №18 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із письмовою заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та разом із заявою до Пенсійного фонду було подано повний пакет документів, необхідних для вирішення питання про призначення пенсії.

Станом на день звернення до суду жодного рішення за результатами розгляду заяви позивачу не вручено, про результати її розгляду його не повідомлено, а також не повідомлено про необхідність подання будь-яких додаткових документів чи існування інших обставин, які перешкоджають вирішенню питання щодо призначення пенсії.

13 липня 2026 року представник позивача — адвокат Соляник Ігор Миколайович, діючи на підставі ордера, в якому прямо зазначено, що повноваження адвоката не обмежуються, направив до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області адвокатський запит. До запиту було додано ордер на надання правничої допомоги та повторно направлено документи, що мають значення для вирішення питання про призначення позивачу пенсії на пільгових умовах.

Листом від 14.07.2026 № 0400-010303-8/135389 відповідач повідомив представника позивача, що запитувана інформація з обмеженим доступом, а в долучених до адвокатського запиту документах відсутня згода ОСОБА_1 на обробку та поширення персональних даних, надати запитувану інформацію неможливо.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо не повідомлення позивача про розгляд заяви про призначення пенсії та не надання відповіді представнику позивача про розгляд заяви про призначення пенсії, позивач через свого представника звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідачів, викладених в відзивах на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, .

Умови призначення пенсії за віком визначені ст. 26 Закону № 1058.

Порядок звернення за призначенням пенсії визначає ст. 44 Закону № 1058.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 призначення пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Строки призначення пенсії визначені ст. 45 Закону № 1058.

Згідно з абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною 5 ст. 45 Закону № 1058 визначено, що документи про призначення пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

При цьому 20 березня 2023 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2981-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення пенсій особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії» (далі Закон № 2981), який набрав чинності 15 квітня 2023 року.

На підставі розділу І Закону № 2981 п. 14-6 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 доповнений пп. 14-6.2 такого змісту:

«14-6.2. Тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій російською федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений ч. 1 ст. 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається:

за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії особам, зазначеним в абз. 1 цього підпункту, визначається з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, з якого призначено пенсію.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та тимчасово окупованих російською федерацією територій України формується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Термін «тимчасово окупована російською федерацією територія України» для цілей цього підпункту вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».».

Пунктом 2 розділу ІІ Закону № 2981 установлено, що особам, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій російською федерацією території України та яким у період з 24 лютого 2022 року до набрання чинності цим Законом, крім тих осіб, у яких строк звернення за призначенням відповідної пенсії сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсію призначено з дня звернення, за їх бажанням пенсія обчислюється з урахуванням положень пп. 14-6.2 п. 14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, де ведуться бойові дії», обґрунтовуючи необхідність прийняття законопроекту, суб`єкт законодавчої ініціативи, з-поміж іншого, вказав таке:

« у різний період після повномасштабного вторгнення окупованими були близько 20 відсотків території України, а сотні тисяч громадян України опинились в окупації.

Однією з гострих проблем для осіб, які досягли пенсійного віку або стали особами з інвалідністю, та які опинились в окупації, є призначення та отримання пенсійних виплат.

Проблема полягає в тому, що особи, які досягли пенсійного віку або стали особами з інвалідністю та проживають на тимчасово окупованій території або на території, де ведуться бойові дії, з незалежних від них причин не можуть безпосередньо звернутись до органів Пенсійного фонду України у зв`язку із тимчасовою неможливістю здійснювати свої повноваження такими органами на тимчасово окупованих територіях, а через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України можливості подати заяву та підтверджуючі документи немає можливості у зв`язку із відсутністю на окупованих територіях інтернет-зв`язку та українського мобільного зв`язку.

Таким чином, зазначені особи з об`єктивних причин позбавлені можливості звернутись за призначенням пенсії у встановленому станом на даний час порядку.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист.

Чинним станом на даний час пенсійним законодавством передбачено, що пенсія за віком та по інвалідності призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку (встановлення інвалідності), якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Незважаючи на поважність причини пропуску 3-місячного терміну за призначенням пенсії, органи Пенсійного фонду України відмовляють у призначенні пенсії з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку, оскільки чинне законодавство не містить переліку причин, які можуть вважатися поважними для пропуску відповідного строку на звернення.

Вказана ситуація призводить до того, що громадяни України, які проживають на тимчасово окупованих територіях, залишаються без засобів для існування та змушені звертатись до окупаційної влади для отримання фінансової допомоги.

Верховний Суд неодноразово наголошував на недопустимості надмірного формалізму при розгляді заяв про призначення (перерахунок) пенсії.

Так в постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 620/2027/23 Верховний Суд навів такі висновки:

«22. У ст. 1 та ч. 1 ст. 2 Конституції України встановлено, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію.

23. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

24. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (ст. 8, ч. 2 ст. 19 Основного Закону України).

25. Також, відповідно до Конституції України громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом (ч. 1 ст. 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

26. Європейська соціальна хартія (European Social Charter) (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

27. Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі міжнародними зобов`язаннями України.

28. Формою здійснення особою права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки та реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею через уповноважені органи влади.»

Наведені вище висновки Верховного Суду передусім стосувалися форми заяви про призначення (перерахунок) пенсії, проте при розгляді цієї справи суд вважає за можливе застосувати підходи, визначені Верховним Судом, і при вирішенні питання щодо правомірності бездіяльності пенсійного органу, яка полягає у нерозгляді по суті заяви призначення пенсії, надісланої на електронну пошту, тобто поданої у спосіб, прямо не визначений Законом № 1058 чи Порядком № 22-1.

Проаналізувавши вказану заяву, в тому числі з урахуванням її змісту і форми, а також подані разом з нею документи, суд зробив висновок, що ця заява вочевидь давала можливість пенсійному органу однозначно встановити намір заявника реалізувати його право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058, розглянути її по суті та за наслідками її розгляду прийняти відповідне рішення (про призначення пенсії або про відмову у її призначенні) з додержанням вимог Законів № 1058 і № 2073 та Порядку № 22-1.

Однак відповідачем цього зроблено не було.

Жодного рішення за наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не прийняло.

На переконання суду, така поведінка пенсійного органу є проявом надмірного формалізму, порушує такий принцип адміністративної процедури як добросовісність і розсудливість, суперечить принципам «належного врядування» та «правомірних очікувань» і призводить до порушення конституційного права позивача на соціальний захист (пенсійне забезпечення).

Виходячи з того, що доступ до соціальних прав, зокрема, права на призначення пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян, суд вважає за необхідне відзначити, що спосіб звернення за призначенням пенсії передусім має бути доступним, простим, зрозумілим і зручним для людини (заявника), а не для пенсійного органу, позаяк саме права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є її головним обов`язком.

З огляду на встановлені фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин, суд зробив висновок, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та неприйнятті рішення за наслідками її розгляду, підлягає визнанню протиправною.

Відповідно до встановлених фактичних обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є покладання на ГУ ПФУ в Дніпропетровській області обов`язку розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 липня 2026 року відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням усіх поданих документів та прийняти за результатами її розгляду законне і вмотивоване рішення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд надав оцінку основним доводам і запереченням сторін. Решта доводів і заперечень сторін не спростовують висновків суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

Позивач при зверненні до суду поніс судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1064,96 грн, що документально підтверджується квитанцією.

Оскільки задоволено основну позовну вимогу позивача, сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 1064,96 грн потрібно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 26 ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 липня 2026 року відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням усіх поданих документів та прийняти за результатами її розгляду законне і вмотивоване рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 26 ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук