Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №160/14761/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 рокуСправа №160/14761/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/14761/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

01.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 20.06.2022 по 30.04.2026 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» відповідно станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025, 01.01.2026; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.06.2022 по 30.04.2026 з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025, 01.01.2026 встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» відповідно із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 20.06.2022 по 30.04.2026; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 20.06.2022 по 30.04.2026 з встановленням для обчислення індексації місяця останнього збільшення (базового місяця) тарифної ставки (посадового окладу) - березень 2018; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди передбаченої Постановою КМ України від 28.02.2022 № 168 у підвищеному до 100 000,00 грн. розмірі за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), в періоди часу з 27.07.2024 по 31.07.2024, з 19.09.2024 по 24.09.2024, з 30.09.2024 по 06.10.2024, з 09.10.2024 по 15.10.2024, з 18.10.2024 по 24.10.2024, з 27.10.2024 по 01.11.2024, з 05.11.2024 по 13.11.2024, з 19.11.2024 по 29.11.2024, з 04.12.2024 по 14.12.2024, з 12.01.2025 по 22.01.2025, з 27.01.2025 по 06.02.2025, з 08.02.2025 по 16.02.2025; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду передбаченої Постановою КМ України від 28.02.2022 № 168 у підвищеному до 100 000,00 грн. розмірі за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) за періоди часу з 27.07.2024 по 31.07.2024, з 19.09.2024 по 24.09.2024, з 30.09.2024 по 06.10.2024, з 09.10.2024 по 15.10.2024, з 18.10.2024 по 24.10.2024, з 27.10.2024 по 01.11.2024, з 05.11.2024 по 13.11.2024, з 19.11.2024 по 29.11.2024, з 04.12.2024 по 14.12.2024, з 12.01.2025 по 22.01.2025, з 27.01.2025 по 06.02.2025, з 08.02.2025 по 16.02.2025, з урахуванням раніше проведених платежів за цей період часу; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за відповідний період з 20.06.2022 по 30.04.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за час проходження служби йому не була нарахована та виплачена в повному розмірі індексація грошового забезпечення та за 2022 – 2026 роки, відповідач протиправно нарахував та виплачував грошове забезпечення без застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року для визначення складових грошового забезпечення та не провів перерахунок та доплату із застосуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Також позивач вказує, що у спірний період брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, у зв`язку з чим мав право на додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ № 168 від 28.02.2022, у розмірі до 100 000 грн. пропорційно часу виконання відповідних завдань, яка не була нарахована та виплачена.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/14761/26.

16.06.2026 року Військовою частиною НОМЕР_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та зокрема зазначає, що відсутні правові підстави для обчислення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців з іншого розміру розрахункової величини, ніж визначено Постановою №704 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Також вказує, що позивачу за період проходження служби виплачувалась індексація грошового забезпечення відповідно до чинного законодавства. Зазначає, що наведені правові норми свідчать, що виконання бойових завдань військовослужбовцем в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових завдань військовою частиною першого ешелону оборони або наступу до батальйону включно. У відповідача відсутня інформація про виконання бойових завдань позивачем у спірний період на глибині виконання бойових завдань військовою частиною першого ешелону оборони або наступу до батальйону включно за кожен день.

17.06.2026 до суду позивачем надано відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог по справі № 160/14761/26.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 у спірні періоди проходив військову службу у Військових частинах НОМЕР_2 , НОМЕР_1 та має статус учасника бойових дій, що підтверджується матеріалами справи.

Листом Військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2026 року позивача повідомлено, що при розрахунку грошового забезпечення, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших видів грошового забезпечення застосовувався розмір прожиткового мінімуму відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а саме 1762 грн. За час проходження військової служби грошове забезпечення нараховувалось відповідно до чинного законодавства, у зв`язку із чим підстави для його перерахунку відсутні.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 11.12.2025 року № 1553/19207 позивач в періоди з 30.07.2022 по 16.01.2023, з 28.01.2023 по 31.01.2023, з 25.02.2023 по 23.04.2023, з 28.04.2023 по 16.05.2023, з 26.05.2023 по 31.05.2023, з 20.06.2023 по 13.11.2023, з 26.11.2023 по 29.02.2024, з 13.03.2024 по 26.05.2024, з 27.07.2024 по 31.07.2024, з 19.09.2024 по 24.09.2024, з 30.09.2024 по 06.10.2024, з 09.10.2024 по 15.10.2024, з 18.10.2024 по 24.10.2024, з 27.10.2024 по 01.11.2024, з 05.11.2024 по 13.11.2024, з 19.11.2024 по 29.11.2024, 3 04.12.2024 по 14.12.2024, з 12.01.2025 по 22.01.2025, з 27.01.2025 по 06.02.2025, з 08.02.2025 по 16.02.2025 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Підстава: журнали бойових дій військової частини НОМЕР_3 №4т від 27.07.2022, 5т від 13.05.2023, №6Т від 03.01.2024, №7т від 30.06.2024, №8Т від 01.11.2024, №9T від 08.02.2025. Ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).

Згідно розрахункових відомостей військової частини НОМЕР_1 за періоди з 07/2022 по 02/2025 позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода: Вин30 – за 07/2022 за 11 днів у розмірі 11000.00 грн., за 08/2022 за 29 днів у розмірі 28064.52 грн., за 09/2022 за 31 день у розмірі 30000.00 грн., за 10/2022 за 30 днів у розмірі 30000.00 грн., за 11/2022 за 31 день у розмірі 30000.00 грн., за 12/2022 за 30 днів у розмірі 30000.00 грн., за 01/2023 за 31 день у розмірі 30000.00 грн., за 02/2023 за 31 день у розмірі 30000.00 грн., за 03/2023 за 29 днів у розмірі 30000.00 грн., за 04/2023 за 31 день у розмірі 30000.00 грн., за 07/2022 у розмірі 11000.00 грн., за 07/2022 у розмірі 11000.00 грн., за 06/2024 за 8 днів у розмірі 7741.94 грн., за 07/2024 за 30 днів у розмірі 30000.00 грн., за 08/2024 за 31 день у розмірі 30000.00 грн., за 09/2024 за 31 день у розмірі 30000.00 грн., за 10/2024 за 30 днів у розмірі 30000.00 грн., за 11/2024 за 31 день у розмірі 30000.00 грн., за 12/2024 за 30 днів у розмірі 30000.00 грн., за 01/2025 за 19 днів у розмірі 18387.10 грн., за 02/2025 за 25 днів у розмірі 24193.55 грн., за 03/2025 за 28 днів у розмірі 30000.00 грн.; Вин100 за 05/2023 за 30 днів у розмірі 100 000,00 грн., за 06/2023 за 31 день у розмірі 100 000,00 грн., за 07/2023 за 30 днів у розмірі 100 000,00 грн., за 08/2023 за 31 день у розмірі 100 000,00 грн., за 09/2023 за 31 день у розмірі 100 000,00 грн., за 10/2023 за 30 днів у розмірі 100 000,00 грн., за 11/2023 за 31 день у розмірі 100 000,00 грн., за 12/2023 за 30 днів у розмірі 100 000,00 грн., за 01/2024 за 31 день у розмірі 100 000,00 грн., за 02/2024 за 31 день у розмірі 100 000,00 грн., за 03/2024 за 29 днів у розмірі 100 000,00 грн., за 04/2024 за 31 день у розмірі 100 000,00 грн., за 05/2024 за 30 днів у розмірі 100 000,00 грн., за 06/2024 за 23 дні у розмірі 74193.55 грн., за 02/2025 за 6 днів у розмірі 19354.84 грн.

Вважаючи протиправними дії щодо обчислення та виплати грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення, бездіяльність щодо ненарахування та виплати додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», звернувся з даним позовом до суду

Вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року (далі Постанова №704) затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни до Постанови № 704, внаслідок яких пункт 4 цієї Постанови викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, з 01.01.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 15.06.2023 у справі № 380/13603/21, від 30.04.2025 у справі № 620/9741/24 та інших, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до пункту 4 Постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018».

У цих та інших постановах Верховний Суд, засновуючись на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили, виснував, що положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018» не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Отже, з 29.01.2020 року чинна редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року».

Водночас 12.05.2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Таким чином, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023 року) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1 762.00 грн.

Проте, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.

В свою чергу, постановою Верховного Суду від 16.07.2026 року у справі №320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Згідно з частинами 1 – 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на визначені в частинні 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 та від 10.01.2023 у справі № 340/507/22).

Таким чином, пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Так, станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» і становить 2102,00 грн., станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» і становить 2 684.00 грн; станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» і становить 3 028.00 грн; станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і становить 3 028.00 грн.; станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і становить 3 328.00 грн

Таким чином, суд приходить до висновку, що у період з 20.06.2022 по 30.04.2026 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року за Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 року у справі № 520/5814/24.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004, Рішення від 20.12.2016 № 7-рп/2016).

Так, у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, пов`язані з особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захист суверенітету і територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України); потреба в додаткових гарантіях соціального захисту цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

У первинній редакції пункту 4 Постанови № 704 Кабінет Міністрів України визначив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями прожитковий мінімум, встановлений законом на поточний рік, як державний соціальний стандарт, встановлений законом, який був покликаний забезпечити достатній рівень життя військовослужбовців на фоні росту цін та інфляції в країні та уникнути необхідності одноразових, штучних підвищень грошового забезпечення за рахунок видання окремих нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

Згідно з приписами статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Відповідно до пояснювальної записки до проекту Постанови № 704 необхідність її прийняття була зумовлена потребою реформування системи грошового забезпечення військовослужбовців, оптимізації структури грошового забезпечення та підвищення рівня грошового забезпечення військовослужбовців, який узгоджено з мінімальною заробітною платою в державі шляхом установлення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням у співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Натомість пункт 4 Постанови № 704 в редакції пункту 2 Постанови № 481 замінює такий державний соціальний стандарт як прожитковий мінімум на сталу величину 1 762.00 грн, застосування якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців не лише суттєво зменшує їх розміри окладів, а й зводить нанівець мету прийняття Постанови № 704 як такої.

Така зміна правового регулювання щодо розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців скасовує основну новелу пункту 4 Постанови № 704, яка полягала в тому, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням співвідносилися до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлюється законом про Державний бюджет на відповідний календарний рік, а також призводить до збільшення питомої частки додаткових видів грошового забезпечення, що нівелює ідею оптимізації структури грошового забезпечення та гарантії захищеності грошового забезпечення військовослужбовців від негативних економічних факторів.

Приписи пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції відповідали вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який запровадив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів різних категорій публічних службовців саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Таким чином, посадовий оклад позивача та його оклад за військовим званням за вказаний період мав визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018 (виходячи з прожиткового мінімуму 1 762.00 грн.), що своєю чергою призвело до неправильного обчислення складових грошового забезпечення.

Зважаючи на наведені вище положення законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно у період з 20.06.2022 по 30.04.2026 не здійснено нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року, на 01.01.2024 року, на 01.01.2025 року, на 01.01.2026 року.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що з 29.01.2020 року відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на відповідний календарний рік.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.06.2022 по 30.04.2026, без врахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, 01.01.2024 року, на 01.01.2025 року, 01.01.2026 року, а належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.06.2022 по 30.04.2026 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року, 01 січня 2026 року на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30.08.2017 року, з врахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання здійснити виплату грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ № 44 від 15.01.2004, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (далі - Порядок № 44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Отже, при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, підлягають компенсації суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

З урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплата грошового забезпечення та допомог позивачу має бути проведена відповідачем з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 27.07.2023 року у справі №380/813/22 та від 27.09.2023 року у справі №420/23176/21, від 18.04.2024 року у справі №160/10789/22.

Спірним у цій справі є також питання щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з встановленням для обчислення індексації місяця останнього збільшення (базового місяця) тарифної ставки (посадового окладу) - березень 2018.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» відповідно до якої індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).

Стаття 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачає, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з частинами 2, 6 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.

Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Указана постанова була чинною з 1 січня 2008 року до 1 березня 2018 року.

Посадовий оклад змінився лише в березні 2018 року на підставі Постанови №704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.

Пунктом 4 цієї постанови №704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 201 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Цією постановою визначено інший порядок встановлення розмірів посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Зазначена постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Таким чином, враховуючи те, що підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося з березня 2018 року у зв`язку із прийняттям Постанови №704, якою змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норм абзацу першого пункту 5 Порядку №1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.

Згідно із абзацом 2 пункту 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзацом 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 передбачене право працівника на отримання поточної індексації виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка.

Згідно абзаців 2, 5 пункт 4 Порядку №1078 вбачається, що сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до положень Порядку №1078, розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.

Позовні вимоги в цій частині зводяться виключно до того, що у межах спірних правовідносин індексація грошового забезпечення повинна здійснюватися з визначенням базового місяця березень 2018 року за період з 20.06.2022 року по 30.04.2026 року.

Суд вважає такі вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню враховуючи заявлені вимоги позивача про перерахунок грошового забезпечення за період з 20.06.2022 по 30.04.2026 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року, 01 січня 2026 року на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30.08.2017 року.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність права на перерахунок грошового забезпечення позивача урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року, 01 січня 2026 року, березень 2018 року як базовий місяць для спірного періоду не застосовується.

Також суд враховує і те, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX, зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Зазначена норма набрала законної сили відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень з 1 січня 2023 року.

Вказана норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» є чинною та неконституційною не визнавалася.

Відтак, з січня 2023 року було зупинено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення як "поточної" з урахуванням березня 2018 року, як місяця обчислення індексу споживчих цін протягом 2023 року.

У подальшому статтею 39 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Отже, якщо приріст індексу споживчих цін (коефіцієнт індексації) обчислюється з 01.01.2024, то в силу вимог пункту 5 Порядку №1078 приріст розраховується з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення, тобто таким місяцем є грудень 2023 року.

Суд зазначає, що встановлення статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» правила щодо обчислення індексу споживчих цін для індексації доходів саме з 01 січня 2024 року фактично нівелює значення попередніх «базових місяців», встановлених до 2024 року. Оскільки законодавець визначив новий період для обчислення індексу наростаючим підсумком, то посилання позивача на необхідність застосування базового місяця «березень 2018 року» є помилковим, оскільки це суперечить механізму «перезапуску» індексації, запровадженому бюджетом на 2024 рік. Таким чином, право на індексацію у 2024 році виникає лише тоді, коли інфляція, розрахована саме з січня 2024 року, перевищить встановлений законом поріг у 103%.

Відтак, відсутні правові підстави для нарахування індексації грошового забезпечення з січня 2024 року із застосуванням базового місяця березень 2018 року.

Що стосується 2025 року, суд зауважує, що статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Положення статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» мають вищу юридичну силу порівняно з нормами Порядку №1078.

Оскільки, положеннями статті 34 Закону України Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 запроваджено інший механізм обчислення індексації, відмінний від запровадженого абз.4, 6 пункту 5 Порядку №1078, то перевагу у застосуванні належить віддати саме нормам закону.

Отже, починаючи з 2025 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2025 року.

За даними Держстату, індекс споживчих цін у січні 2025 року становив 101,2 %, у лютому 2024 року 100,8%.

За результатом системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для проведення позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2026 по 30.04.2026, суд зазначає, що статтею 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2026 року, який приймається за 1 або 100 відсотків.

Суд відмічає, що положення статті 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» мають вищу юридичну силу порівняно із нормами Порядку 1078.

Тож, оскільки положеннями статті 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01.01.2026 запроваджено інший механізм обчислення індексації, відмінний від запровадженого абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078), то перевагу у застосуванні належить віддати саме нормам закону.

Отже, починаючи з 2026 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2026 року.

Відтак, у даних спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми статті 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» як нормативно-правового акта, який має вищу юридичну силу, аніж Постанова №1078, на яку посилається позивач в обґрунтування заявленого позову і яка є підзаконним нормативно-правовим актом.

Згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін у січні 2026 року не перевищував 103%, а відтак у січні 2026 року індексація грошового забезпечення позивача відповідачем правомірно не проводилася.

Отже, починаючи з 01.01.2026 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2026 року, а не березень 2018р., що виключає нарахування як поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року за Порядком №1078, так і індексації-різниці за Порядком №1078.

Таким чином, суд висновує, що нарахування та виплати індексації у 2026 році із застосуванням норм статті 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» є правомірним.

Отже, враховуючи вищенаведене правове регулювання, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», суд зазначає наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1-1 та 1-2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі Постанова № 168), встановлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань; військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони; військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Порядок та умови виплати зазначеної винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України були встановлені рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмами № НР 248/1298 від 25 березня 2022 року та від 18 квітня 2022 року № НР 248/1529, окремим дорученням Міністра оборони України № 912/з/29 від 23 червня 2022 року, які регулювали ті питання, які необхідні для належного виконання пункту 1 Постанови № 168, згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168 підлягають застосуванню до спірних відносин.

Пунктом 3 телеграми № НР 248/1298 встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойового наказу (бойового розпорядження), журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення, або постової відомості; рапорту (донесення) командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини, до якої відряджений військовослужбовець.

Порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Міністром оборони України в Окремому дорученні №912/з/29 від 23.06.2022 року, яке є обов`язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022 року.

Абзацом 3, 4 пункту 3 Окремого доручення передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

За приписами п. 4 Окремого доручення №912/з/29 у підставах про видання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

Пунктом 5 Окремого доручення №912/з/29 Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення).

Аналізуючи вищевказане, суд доходить висновку, що підставою для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн., передбаченої Постановою №168, є відповідні накази командирів (начальників) військових частин, в яких проходить службу військовослужбовець, які видаються у разі підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах, що засвідчується довідкою керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. У свою чергу, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу.

У постанові від 06 червня 2024 року у справі № 400/1217/23 Верховний Суд виснував, що при прийнятті такого рішення Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

При дослідженні порядку та умов цієї виплати, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин відповідними документами.

Аналогічні висновки були викладені Верховним Судом також у постановах від 06 серпня 2024 року у справі № 400/10311/23, від 07 листопада 2024 року у справі № 200/2297/23, від 05 грудня 2024 року у справі № 420/19038/23, від 27 лютого 2025 року у справі № 340/3447/23 та багатьох інших.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 було внесено зміни до наказу Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі Порядок № 260) та доповнено розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану». Даний наказ застосовується з 01.02.2023.

Відповідно до пункту 2 розділу ХХХIV Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах, зокрема:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;

50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;

з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;

з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;

у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;

у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).

Отже виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022. №168 у розмірі до 100000,00 грн була передбачена у разі особистого вчинення кожним конкретним військовослужбовцем протягом доби (календарного дня) будь-якого діяння, зазначеного у пункті 2 наказу 44, який є ХХХІV частиною наказу №260 «Про затвердження Порядку Виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».

Відповідно до пункту 3 розділу ХХХІV Порядку №260 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

У пункті 4 Порядку №260 вказано, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Пунктами 9, 10 розділу ХХХІV Порядку №260 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

З вищенаведених правових норм слідує, що в спірний період умовами виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. є: 1) період дії воєнного стану; 2) виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань).

При цьому виплата додаткової винагороди здійснюється за наказом командира Військової частини, підставою для видачі якого є: бойові накази (бойові розпорядження), журнали бойових дій, журнали ведення оперативної обстановки або бойові донесення, постові відомості, рапорти (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Таким чином документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове), або бойове донесення, або постова відомість (під час охорони певного об`єкта, на який здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки, або бойове донесення, або ж постова відомість (спеціальних) завдань.

Отже, визначення конкретного розміру додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, у межах до 100000,00 грн. є виключно повноваженнями суб`єкта владних повноважень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на отримання додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 в розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 11.12.2025 року № 1553/19207.

Досліджуючи надані позивачем докази, суд зазначає, що згідно розрахункових відомостей військової частини НОМЕР_1 позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода за періоди з 07/2022 по 02/2025: Вин30 – за 07/2022 за 11 днів у розмірі 11000.00 грн., за 08/2022 за 29 днів у розмірі 28064.52 грн., за 09/2022 за 31 день у розмірі 30000.00 грн., за 10/2022 за 30 днів у розмірі 30000.00 грн., за 11/2022 за 31 день у розмірі 30000.00 грн., за 12/2022 за 30 днів у розмірі 30000.00 грн., за 01/2023 за 31 день у розмірі 30000.00 грн., за 02/2023 за 31 день у розмірі 30000.00 грн., за 03/2023 за 29 днів у розмірі 30000.00 грн., за 04/2023 за 31 день у розмірі 30000.00 грн., за 07/2022 у розмірі 11000.00 грн., за 07/2022 у розмірі 11000.00 грн., за 06/2024 за 8 днів у розмірі 7741.94 грн., за 07/2024 за 30 днів у розмірі 30000.00 грн., за 08/2024 за 31 день у розмірі 30000.00 грн., за 09/2024 за 31 день у розмірі 30000.00 грн., за 10/2024 за 30 днів у розмірі 30000.00 грн., за 11/2024 за 31 день у розмірі 30000.00 грн., за 12/2024 за 30 днів у розмірі 30000.00 грн., за 01/2025 за 19 днів у розмірі 18387.10 грн., за 02/2025 за 25 днів у розмірі 24193.55 грн., за 03/2025 за 28 днів у розмірі 30000.00 грн.; Вин100 за 05/2023 за 30 днів у розмірі 100 000,00 грн., за 06/2023 за 31 день у розмірі 100 000,00 грн., за 07/2023 за 30 днів у розмірі 100 000,00 грн., за 08/2023 за 31 день у розмірі 100 000,00 грн., за 09/2023 за 31 день у розмірі 100 000,00 грн., за 10/2023 за 30 днів у розмірі 100 000,00 грн., за 11/2023 за 31 день у розмірі 100 000,00 грн., за 12/2023 за 30 днів у розмірі 100 000,00 грн., за 01/2024 за 31 день у розмірі 100 000,00 грн., за 02/2024 за 31 день у розмірі 100 000,00 грн., за 03/2024 за 29 днів у розмірі 100 000,00 грн., за 04/2024 за 31 день у розмірі 100 000,00 грн., за 05/2024 за 30 днів у розмірі 100 000,00 грн., за 06/2024 за 23 дні у розмірі 74193.55 грн., за 02/2025 за 6 днів у розмірі 19354.84 грн.

Відповідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 11.12.2025 року № 1553/19207 позивач в періоди з 30.07.2022 по 16.01.2023, з 28.01.2023 по 31.01.2023, з 25.02.2023 по 23.04.2023, з 28.04.2023 по 16.05.2023, з 26.05.2023 по 31.05.2023, з 20.06.2023 по 13.11.2023, з 26.11.2023 по 29.02.2024, з 13.03.2024 по 26.05.2024, з 27.07.2024 по 31.07.2024, з 19.09.2024 по 24.09.2024, з 30.09.2024 по 06.10.2024, з 09.10.2024 по 15.10.2024, з 18.10.2024 по 24.10.2024, з 27.10.2024 по 01.11.2024, з 05.11.2024 по 13.11.2024, з 19.11.2024 по 29.11.2024, 3 04.12.2024 по 14.12.2024, з 12.01.2025 по 22.01.2025, з 27.01.2025 по 06.02.2025, з 08.02.2025 по 16.02.2025 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Підстава: журнали бойових дій військової частини НОМЕР_3 №4т від 27.07.2022, 5т від 13.05.2023, №6Т від 03.01.2024, №7т від 30.06.2024, №8Т від 01.11.2024, №9T від 08.02.2025. Ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).

Верховний Суд у постанові від 05.08.2024 у справі №200/4100/23, наголошував, що розглядаючи дану категорію справ суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, при цьому розглядати таку довідку разом з іншими доказами.

Проаналізувавши наведені у наданій позивачем довідці відомості, суд зазначає, що вона підтверджує участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, але не деталізує виконувані позивачем у зазначені періоди завдання, зокрема, безпосереднє здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, або ж здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що є визначальним для визначення розміру додаткової винагороди 100 000,00 грн.

При цьому форма довідки військової частини НОМЕР_1 від 11.12.2025 року № 1553/19207 затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 р. № 887 та є підставою для отримання статусу учасника бойових і не визначає підстави та розмір нарахування додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ №168.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни), про що безпосередньо вказано у ній, а не доказом на підставі якого здійснюється виплата додаткової винагороди, визначеної Постановою №168.

Суд наголошує на тому, що сам по собі факт виконання позивачем службових обов`язків на території Донецької області під час дії воєнного стану не створює для відповідача обов`язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора чого в даному випадку немає.

Таким чином, для отримання підвищеної додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, передбаченою Постановою №168 військовослужбовцю, необхідно безпосередньо брати участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у період здійснення зазначених заходів та виконувати бойові (спеціальні) завдання визначені пунктом 2 розділу XXXIV Порядку № 260 з обов`язковим підтвердженням такої участі, бойовим наказом (розпорядженням), журналом бойових дій та рапортом командира підрозділу про участь в таких заходах.

Отже матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

Позивачем в свою чергу не зазначено в яких саме діях та де він приймав участь, за яку передбачено додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 розмірі, враховуючи посаду яку позивач обіймав у спірні періоди «начальник польової лазні взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 ».

Відповідачем, в свою чергу, у спірні періоди, було нараховано додаткову винагороду у розмірі до 30 000 грн., що підтверджується наданими розрахунками, і така додаткова винагорода (до 30 000 грн.) здійснена на підставі наказів командира Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати особовому складу військової частини НОМЕР_2 , які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами.

Таким чином, відсутня протиправна бездіяльність відповідача при нарахуванні та виплаті позивачу додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) з урахуванням раніше проведених платежів.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, суд зазначає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними. В даному випадку відсутня дата проведення остаточного розрахунку з позивачем, тому суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому. Відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Вирішуючи питання щодо строків звернення до адміністративного суду після 19 липня 2022 року суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів отримання позивачем більш раннього письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому, зокрема суми використаного розміру прожиткового мінімуму для розрахунку посадового окладу (з детальним розрахунком по кожній виплаті).

У зв`язку з чим суд приходить до висновку, що звернувшись до суду з позовною заявою 01.06.2026 року, позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Правові підстави для застосування положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат він не надав.

Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльність, протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.06.2022 по 30.04.2026, без врахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, 01.01.2024 року, на 01.01.2025 року, 01.01.2026 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.06.2022 по 30.04.2026 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року, 01 січня 2026 року на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30.08.2017 року з врахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська