Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №160/33257/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 рокуСправа №160/33257/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.09.2025 №045750034271;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років період набуття професійно-технічної освіти згідно диплому серії НОМЕР_1 та строкової військової служби згідно військового квитка серії НОМЕР_2 з 01.09.1986 по 01.07.1992 та період роботи з 03.02.1999 по 01.06.2001 на посаді чергового по станції 1 класу «Мартен-Північний» Залізничного цеху згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 та призначити пенсію з моменту звернення, тобто з 09.09.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно не зараховано спірні періоди до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Від відповідачів відзив на позовну заяву не надходив.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач 09.09.2025 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, яка відповідно до принципу екстериторіальності передана на розгляд до ГУ ПФУ в Рівненській області.

Рішенням від 16.09.2025 №045750034271 позивачу відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу за вислугу років.

В рішенні вказано, що вік заявника 56 років 0 місяців 7 днів. Страховий стаж особи становить 38 років 8 місяців 18 днів.

До страхового стажу не зараховано період військової служби з 14.05.1989 по 14.04.1987 згідно військового квитка серії НОМЕР_4 від 14.05.1989, оскільки дописано дату народження.

Стаж роботи за вислугу років становить 6 років 6 місяців 12 днів.

До пільгового стажу роботи, що дає право на вислугу років, не зараховано період роботи з 03.02.1999 по 31.05.2001 згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 17.07.1991, оскільки відповідно списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років згідно затвердженою постановою КМУ від 12.10.1995 №583 передбачено: чергові по станціях позакласних і 1 класу, зайняті прийманням відправленням і пропусканням поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи долучено:

- Рішення від 16.09.2025 №045750034271 про відмову у призначенні пенсії (зареєстроване 16.09.2025);

- Рішення від 16.09.2025 №045750034271 про відмову у призначенні пенсії (зареєстроване 28.10.2025).

Вказані рішення є ідентичними за змістом, відрізняються лише інформацією про дату звернення позивач до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії.

Так, в рішенні, яке зареєстровано 16.09.2026 зазначено дату звернення – 30.07.2025, а в рішенні, яке зареєстровано 28.10.2025 вказана дата звернення – 09.09.2025.

При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії саме – 09.09.2025, тому саме вказаному Рішенню суд надає правову оцінку.

Рішення, яке зареєстровано 16.09.2025, судом до уваги не приймається.

Щодо не зарахування до пільгового стажу роботи періоду з 03.02.1999 по 31.05.2001, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №2 призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993.

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Відповідно до п. 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Відповідно до пунктів 2 і 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 №637.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, в т.ч. і профспілкові квитки.

Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках, а саме: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 :

- запис №7 від 03.02.1999 призначений на посаду чергового по станції 1 класу «Мартен-Північний» Залізничного цеху (розпорядження №59 к від 03.02.1999);

- запис №8 від 01.06.2001 призначений на посаду начальника зміни Залізничного цеху (наказ №285-к від 01.06.2001).

При дослідженні вказаних записів у трудовій книжці, судом встановлено, що записи виконані без виправлень, скріплені печаткою підприємства та підписом посадової особи.

Також, суд враховує, що зазначений період зарахований відповідачем до загального страхового стажу.

В той же час, відповідач, відмовляючи у зарахуванні даного періоду роботи до пільгового стажу, лише посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583, при цьому не зазначаючи з яких саме підстав вказаний періоди роботи, на думку відповідача, не підлягає зарахуванню до пільгового стажу.

Оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо підстав відмови.

Суд звертає увагу відповідача, що в разі виникнення сумнівів щодо наявності підстав для зарахування періоду роботи пільгового стажу, відповідач не позбавлений можливості самостійно витребувати необхідні документи для перевірки трудового стажу, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково.

При дослідженні відповідних записів у трудовій книжці позивача щодо спірного періоду роботи, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали зарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про «зарахування до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років період набуття професійно-технічної освіти згідно диплому серії НОМЕР_1 та строкової військової служби згідно військового квитка серії НОМЕР_2 з 01.09.1986 по 01.07.1992», суд зазначає наступне.

Щодо зарахування до спеціального стажу періоду навчання, то суд зазначає, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки відповідач не відмовляв у зарахуванні періоду навчання до спеціального стажу, а тому суд позбавлений можливості надати правову оцінку підставам відмови.

Щодо періоду проходження військової служби, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, відповідачем відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду військової служби з 14.05.1989 по 14.07.1987 з підстав того, що у військовому квитку «дописано дату народження».

В той же час, відповідно до форми РС-право, період військової служби з 01.12.1987 по 27.10.1990 зараховано до загального страхового стажу позивача, а відповідно до записів військового квитка, позивач проходив військову службу з 26.11.1987 по 27.10.1990.

Оскільки, оскаржуване рішення містить некорректний запис (у зворотньому вимирі) про період військової служби, який не зараховано до страхового стажу, суд не може визначити, який саме період мав на увазі відповідач.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо того, що у військовому квитку «дописано дату народження», як на підставу незарахування періоду військової служби до страхового стажу, то суд зазначає, що дана обставина не може бути підставою для відмови, оскільки вказаний недолік не спростовує факту проходження позивачем військової служби.

Таким чином, оскільки період військової служби з 01.12.1987 по 27.10.1990 вже зараховано до загального страхового стажу позивача, суд доходить висновку про необхідність зарахування до страхового стажу позивачу періоду проходження військової служби з 26.11.1987 по 30.11.1987.

Щодо зарахування військової служби саме до пільгового стажу, то відповідачем не приймалось рішення про відмову, а тому суд позбавлений можливості надати оцінку таким доводам відповідача.

Щодо позовної вимоги про призначення пенсії, суд зазначає наступне.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 у справі №348/2160/15-а (провадження №К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не здійснювалось обчислення стажу роботи з урахуванням періодів трудової діяльності, які судом зараховано до стажу в межах даної справи.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що належним способом захисту буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду уданій справі.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, які заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд зазначає про таке.

Як вже було вказано вище, за результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі за принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача, відповідно до Порядку № 22-1 було здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Суд зазначає, що вимоги зобов`язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.

Відтак, у даній справі дії зобов`язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, як до органу, рішення якого визнається судом протиправним і скасовується.

Відтак, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 77, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.09.2025 №045750034271 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період проходження військової служби з 26.11.1987 по 30.11.1987 та до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років період роботи з 03.02.1999 по 01.06.2001 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 09.09.2025, з урахуванням висновків суду у даній справі.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська