Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №140/3366/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/3366/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Отрох Алла Володимирівна в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі – в/ч НОМЕР_2 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо не включення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі – Постанова №168), при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, та зобов`язання здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 108 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу у в/ч НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 20.07.2024 №219 йому нараховано компенсацію за 80 днів невикористаної основної відпустки за 2022–2024 роки та 28 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023–2024 роки, всього 108 днів.

У зв`язку з неможливістю встановити, чи була при розрахунку компенсації врахована додаткова грошова винагорода, представник позивача звертався до відповідача з адвокатськими запитами. У відповіді від 18.02.2026 №220 в/ч НОМЕР_1 повідомила, що додаткова грошова винагорода не враховувалася при розрахунку компенсації за невикористані дні відпусток.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення та входить до складу його грошового забезпечення, з якого має обчислюватися розмір компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток.

З наведених підстав позивач просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.18).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.21-26) представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що за своєю правовою природою щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.

А отже, додаткова винагорода не має постійного характеру, як того стверджує позивач. Позивач як на підставу своїх вимог посилається на роз`яснення, надане листом Міністерства економіки від 15.03.2022 №2162/09/29-2022. Однак, власне цим роз`ясненням зазначено, що виплата такої додаткової винагороди є окремим видом тимчасового грошового забезпечення, що виплачується на період дії воєнного стану. Вважає, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Інші заяви по суті справи не надходили.

У зв`язку з відрахуванням зі штату Волинського окружного адміністративного суду 19.05.2026 судді Валюха В.М. на підставі наказу голови суду від 19.05.2026 №02-07/7/26 розпорядженням керівника апарату суду від 25.05.2026 №01-87/550/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Плахтій Н.Б. для розгляду вказаної справи (а.с.29).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 про прийняття справи до провадження прийнято дану справу до провадження (а.с.30).

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами.

З витягу наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.07.2024 №219 слідує, що сержанта ОСОБА_1 …., звільненого наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18.07.2024 №203-РС на підставі пункту «а» (у запас) частини першої, підпункту «б» пункту 3 частини п`ятої(за станом здоров`я – за наявності інвалідності (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу) статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 20.07.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.9зворот).

Цим же наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 20.07.2024 №219 вирішено виплатити позивачу грошову компенсацію за 108 днів невикористаної щорічної відпустки (30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік), а також виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, яка надається відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за період з 2023 по 2024 у кількості 28 діб.

19.11.2025 представник позивача - адвокатка Отрох А.В. звернулася до відповідача з адвокатським запитом, в якому, серед іншого, просила надати інформацію, чи було враховано додаткову грошову винагороду, отриману ОСОБА_1 , при обрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки за 2022-2024 роки (а.с.10).

09.02.2026 представник позивача Отрох А.В. повторно звернулася з адвокатським запитом, в якому просила повідомити, чи був розглянутий її запит в інтересах позивача (а.с.11).

Листом від 18.02.2026 №220 відповідач повідомив, що відповідь на запит була надана листом від 02.02.2024 за вих №138/53/5809, в якому вказано, що грошова компенсація за невикористані дні основної та додаткової відпусток сержанту ОСОБА_1 , при звільненні з військових служби, здійснювалась у відповідності до пункту 6 розділу ХХХІ наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зокрема, виходячи з посадового окладу (3260,00 грн), окладу за військовим званням (740,00 грн), надбавки за вислугу років (25%), надбавки за особливості проходження служби (100%), премії (573%). При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначався шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів за останньою займаною посадою головний сержант – командир міномету (а.с.12).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, звернувся із даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» (пункт 14 статті 10-1 Закону №2011-XII).

Постановою №704, окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також, затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 3 Постанови №704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони України.

Міністерство оборони України, відповідно до статті 9 Закону №2011-XII, Постанови №704, видало наказ від 07.06.2018 №260, яким затвердило «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Порядок №260).

Пунктом 2 розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно до пункту 16 розділу І Порядку №260 виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 6 розділу ХХХІ Порядку №260 передбачено, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ», із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє по сьогоднішній день.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України» прийняв Постанову №168.

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Редакція зазначеної Постанови №168 неодноразово змінювалася.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2024 №419 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 (далі - Постанова №419) викладено пункт 1-1 Постанови №168 у новій редакції, що регулює спірні правовідносини у цій справі (на момент звільнення позивача з військової служби 18.11.2024) та, відповідно до якого на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;

військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;

військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Пунктом 1-2 Постанови №168 (в редакції Постанови №419) визначено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Так, за викладеною у позовній заяві правовою позицією, додаткова винагорода є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, адже така винагорода виплачувалася позивачу щомісячно за рахунок коштів фонду грошового забезпечення з моменту впровадження Кабінетом Міністрів України такої виплати до дня звільнення, а отже, має постійний характер, а тому є невід`ємною складовою грошового забезпечення і має бути включена до розрахунку компенсації за невикористані відпустки, яка, водночас, обчислюється із розмірів повного місячного грошового забезпечення.

Разом з цим, суд зауважує, що Законом України від 28.06.2023 №3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» (далі - Закон №3161-IX), Закон №2011-ХІІ було доповнено статтею 9-2 такого змісту: Стаття 9-2. Додаткова винагорода військовослужбовцям під час дії воєнного стану. Під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Крім того, на виконання, зокрема, статті 9-2 Закону №2011-ХІІ, абзаців другого-восьмого пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №3161-IX, згідно з Постановою №836, змінилося і правове регулювання щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Також відповідно до статті 9-2 Закону №2011-ХІІ, абзаців другого-восьмого пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №3161-IX, Постанови №704, Постанови №168 наказом Міністра оброни України від 26.09.2023 №566 затверджено зміни до Порядку №260, зокрема, пункт 6 розділу XXXI викладено в такій редакції: 6. Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Пунктом 1-1 Постанови №168 (у редакції, чинній станом на момент звільнення позивача з військової служби) установлено, що на період воєнного стану, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Суд наголошує, що пункт 1-1 Постанови №168 (у редакції, чинній станом на момент звільнення позивача з військової служби) чітко і однозначно передбачає, що: додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; визначається наказами командирів (начальників).

Отже, за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

При цьому суд враховує, що частина друга статті 9 Закону №2011-ХІІ відносить до складу грошового забезпечення щомісячні додаткові види грошового забезпечення (зокрема винагороди, які мають постійний характер).

Водночас додаткові щомісячні види грошового забезпечення військовослужбовців є чітко унормованими та передбачені пунктом 2 розділу І Порядку №260, до яких спірна додаткова винагорода, установлена Постановою №168, з огляду на її характер та особливості, не включається.

Зазначене свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди, а тому винагорода, передбачена Постановою №168, не є складовою щомісячного додаткового виду грошового забезпечення.

Окрім цього, таке тлумачення указаної норми підтверджується й підходом держави до вказаної виплати, адже наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України» 30.01.2023 №177/39233, перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення доповнено додатковою винагородою на період дії воєнного стану.

У постановах Верховного Суду, зокрема, від 08.08.2024 у справі №240/26703/23, від 28.11.2024 у справі №240/26235/23, від 31.01.2025 у справі №460/2645/24, від 19.02.2025 у справі №240/32053/23, від 12.02.2026 у справі №420/77/25 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2026 у справі №280/8933/24 та інших, під час розгляду подібних правовідносин сформовано висновок щодо врахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток та грошової допомоги при звільненні.

Так, Верховний Суд у постанові від 08.08.2024 у справі №240/26703/23, вирішуючи питання, чи враховується передбачена Постановою №168 щомісячна додаткова винагорода до складу грошового забезпечення позивача (стрільця-помічника гранатометчика у військовій частині НОМЕР_4 ), з якого обчислюється розмір допомоги на оздоровлення, констатував, що, делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку №260 унормували приписи Закону №2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення. За такого правового регулювання, Верховний Суд дійшов висновку, що, обчислюючи розмір допомоги на оздоровлення за 2022 рік, без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, відповідач діяв правомірно.

Водночас суд звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2024 у зразковій справі №640/13029/22, у якій Велика Палата Верховного Суду вказала, що на військовослужбовців Збройних Сил України, які відряджені до державних органів, установ та організацій, та які безпосередньо там проходять військову службу, не поширюють свою дію положення Постанови №168. Таким військовослужбовцям виплачуються тільки оклади за військовими званнями і надбавка за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, а інші складові грошового забезпечення як для відповідних працівників таких установ, а відтак, відсутні правові підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн як одноразового додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовців, оскільки для працівників цієї установи вона не передбачена.

Отже, Велика Палата Верховного Суду висловилася, до якого виду грошового забезпечення військовослужбовців відноситься додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, а саме: до одноразового додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовців.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 у справі №580/9551/23, вирішуючи спірне питання, чи є додаткова винагорода, установлена Постановою №168, щомісячним додатковим видом грошового забезпечення чи така винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 1 Постанови №168 чітко і однозначно передбачив, що:

- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово постійний визначається, зокрема, як: який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись;

- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- визначається наказами командирів (начальників).

Отже, за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

Відповідно, Верховний Суд у справі №580/9551/23 дійшов висновку, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Крім того, указаний правовий висновок був застосований Верховним Судом у постанові від 12.02.2026 у справі №420/77/25 при вирішенні питання включення до складу місячного грошового забезпечення позивача як військовослужбовця Держприкордонслужби України додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, для обчислення грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток. За результатами перегляду судових рішень у вказаній справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що у спірних правовідносинах додаткова винагорода, передбачена Постановою 168, у встановленому законом порядку та окремим нормативним актом віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення. Як наслідок, така додаткова винагорода не може бути врахована у розмір місячного грошового забезпечення, з якого провадиться обрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки військовослужбовцю Державної прикордонної служби України.

У постанові від 31.01.2025 у справі №460/2645/24 Верховний Суд указав, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану, яка має компенсаційну мету, часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов.

Відступу від висновку щодо такого застосування указаної норми права Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, як це передбачено статтями 346, 347 КАС України, не було.

А тому, з огляду на наведене, указані підходи щодо правової природи додаткової винагороди, установленої Постановою №168, які містяться у зазначених справах, є застосовними до спірних правовідносин.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що до складу грошового забезпечення, з якого нараховується грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, включаються додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, проте додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, за своєю правовою природою має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; розмір додаткової винагороди не є сталим, адже виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу участі військовослужбовцем у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; визначається наказами командирів (начальників), а відтак, відсутні підстави для включення до складу грошового забезпечення позивача, з якого повинна бути обрахована грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, додаткової винагороди, яка нараховувалася та виплачувалася позивачу у спірний період, відповідно до Постанови №168.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.06.2026 по справі №240/33823/23, який в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню при вирішенні спірних правовідносин.

За такого правового регулювання та обставин справи, суд вважає хибним висновок позивача про те, що додаткова винагорода військовослужбовцям, виплату якої передбачено Постановою №168 на період дії воєнного стану, є тією складовою частиною грошового забезпечення, яка включається до складу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що в/ч НОМЕР_1 правомірно не включила додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 до складу грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій