Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №140/7346/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7346/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також – відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (далі також – відповідач-2) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 157 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та після звільнення на підставі наказу від 29.12.2023 №374 отримав нарахування грошової компенсації за 157 днів невикористаної відпустки (45 днів щорічної основної відпустки за 2022 рік та 112 днів додаткової відпустки як учасник бойових дій за 2016– 2023 роки).

Однак виплата такої компенсації проведена відповідачем без урахування у складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислено її розмір, суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”.

Позивач вважаючи таку бездіяльність протиправною, просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26.06.2026 відповідач-2 (Військова частина НОМЕР_2 ) подав відзив на позовну заяву, у якому останній зауважив, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану (згідно з постановою КМУ №168 від 28.02.2022) належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а не до щомісячних постійних виплат. Виплати в розмірі 30, 50 чи 100 тисяч грн не є частиною постійного (щомісячного) грошового забезпечення, тому вони не охоплюються розрахунком компенсації за невикористану відпустку.

Заперечує проти позиції позивача, посилаючись на рішення Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №280/8933/24 від 07.05.2026. Згідно з цією позицією, Велика Палата встановила, що додаткова грошова винагорода є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення військовослужбовця, тобто доходом, що має разовий характер, і тому не підлягає включенню до розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки.

Відповідач-2 стверджує, що при звільненні позивачу було правильно обчислено компенсацію з урахуванням усіх передбачених законом складників: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за останньою посадою.

Відповідач-1 (Військова частина НОМЕР_1 ) право подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався. Доказів у спростування позовних вимог не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

Ухвалою суду від 04.09.2026 відмовлено в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_2 про зупинення провадження в адміністративній справі.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 29.12.2023 №374 позивачу нараховано грошову компенсацію за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 112 діб невикористаної додаткової відпустки за 2016– 2023 роки, а всього за 157 днів невикористаних оплачуваних відпусток.

Військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 , якою здійснювалося нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу.

05.01.2026 представник позивача звернулася з адвокатськими запитами до Військової частини НОМЕР_3 та Військової частини НОМЕР_2 з метою отримання інформації щодо нарахованого позивачу грошового забезпечення та проведеного при звільненні розрахунку.

Листом Військової частини НОМЕР_2 від 20.05.2026 №1127/486/100/663/ПС повідомлено, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток не враховувалася.

Не погоджуючись із неврахуванням зазначеної додаткової винагороди при обчисленні грошової компенсації за 157 днів невикористаних оплачуваних відпусток, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон №2011-XII).

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Як установлено пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України “Про відпустки” (пункт 14 статті 10-1 Закону №2011-XII).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі – Порядок №260).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

За приписами пункту 3 розділу ХХХІ Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення (пункт 5 розділу ХХХІ Порядку №260).

Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з невключенням до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі – Постанова №168), при обчисленні розміру грошової компенсації за 157 днів невикористаних оплачуваних відпусток.

Так, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” та №69/2022 “Про загальну мобілізацію” Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв Постанову №168, пунктом 1 якої (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро України та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), – розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Редакція Постанови №168 неодноразово змінювалася. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2023 року №836 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168” Постанову №168 доповнено новим пунктом 1-1, відповідно до якого на період воєнного стану військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за визначених цим пунктом умов щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; військовослужбовцям, які виконують визначені цією нормою бойові (спеціальні) завдання, – додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань; військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, – додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Також Постановою №836 Постанову №168 доповнено пунктом 1-2, відповідно до якого виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

При цьому наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44 “Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за №177/39233, перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення, визначений пунктом 2 розділу І Порядку №260, доповнено додатковою винагородою на період дії воєнного стану.

Отже, на час звільнення позивача з військової служби та проведення з ним розрахунку 29 грудня 2023 року Порядок №260 прямо відносив додаткову винагороду на період дії воєнного стану до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Водночас пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 передбачає включення до розрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Тому для вирішення цього спору визначальним є питання, чи належить передбачена Постановою №168 додаткова винагорода до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 підлягають врахуванню при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Вирішуючи питання щодо правової природи додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та можливості її врахування при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права.

Так, у постанові від 29 серпня 2024 року у зразковій справі №640/13029/22 Велика Палата Верховного Суду висловилася щодо правової природи додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, віднісши її до одноразового додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовців.

У постанові від 10 грудня 2024 року у справі №580/9551/23 Верховний Суд, вирішуючи питання про те, чи є додаткова винагорода, установлена Постановою №168, щомісячним додатковим видом грошового забезпечення чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, виходив з того, що така винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки встановлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні відповідного правового режиму.

Верховний Суд також звернув увагу, що розмір додаткової винагороди не є сталим, оскільки її виплата та розмір залежать від виконання військовослужбовцем відповідних завдань, часу участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, а сама виплата здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

З огляду на такі ознаки Верховний Суд у справі №580/9551/23 дійшов висновку, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, встановлена Постановою №168, належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Цей правовий підхід застосовано Верховним Судом і у постанові від 12 лютого 2026 року у справі №420/77/25 безпосередньо при вирішенні питання щодо включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток. Верховний Суд погодився з тим, що така винагорода у встановленому законом порядку та окремим нормативно-правовим актом віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення, а тому не підлягає врахуванню при визначенні місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення зазначеної компенсації.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 травня 2026 року у зразковій справі №280/8933/24, розкриваючи характер додаткової винагороди військовослужбовцям за критерієм систематичності її виплати, звернула увагу на те, що пунктом 2 розділу І Порядку №260 додаткова винагорода на період дії воєнного стану прямо віднесена до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У постанові від 10 червня 2026 року у справі №240/33823/23 Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого до складу грошового забезпечення, з якого нараховується, зокрема, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, включаються додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер. Натомість додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки встановлюється на період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, залежить від виконання військовослужбовцем відповідних завдань та визначається наказами командирів (начальників).

Аналогічний підхід до застосування зазначених норм права викладено Верховним Судом у постанові від 09 липня 2026 року у справі №240/4421/24.

При вирішенні цієї справи суд особливо враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2026 року у справі №200/766/25, оскільки предметом судового розгляду в ній було саме питання включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток.

У зазначеній постанові Верховний Суд, врахувавши висновки, сформовані у постанові від 10 червня 2026 року у справі №240/33823/23, дійшов висновку, що до складу грошового забезпечення, з якого нараховується грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, включаються додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер. Додаткова ж винагорода, передбачена Постановою №168, за своєю правовою природою має тимчасовий (непостійний) характер, її розмір не є сталим, залежить від виконання відповідних завдань та часу участі військовослужбовця у бойових діях або відповідних заходах і визначається наказами командирів (начальників). Тому така винагорода не є складовою грошового забезпечення, яка підлягає врахуванню при обчисленні компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

З огляду на наведене суд відхиляє доводи про те, що сама по собі щомісячна фактична виплата позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, свідчить про належність такої виплати до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Періодичність фактичної виплати певного виду грошового забезпечення не є визначальною ознакою для встановлення його правової природи. Визначальними є нормативне віднесення відповідної виплати до певного виду грошового забезпечення, характер такої виплати та встановлені законодавством умови виникнення права на її отримання.

При цьому вжите у Постанові №168 формулювання щодо виплати додаткової винагороди “щомісячно” характеризує періодичність її нарахування за наявності передбачених законодавством умов, однак саме по собі не змінює нормативного віднесення такої виплати до одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Отже, поняття щомісячної виплати винагороди та щомісячного додаткового виду грошового забезпечення у розумінні пункту 2 розділу І Порядку №260 не є тотожними.

Суд також враховує, що пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 дійсно не містить окремого застереження про неврахування при обчисленні компенсації саме додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. Однак наведена обставина не свідчить про необхідність її включення до відповідної розрахункової величини, оскільки вказана норма позитивно визначає склад грошового забезпечення, який враховується при обчисленні компенсації: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

Отже, для застосування пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 визначальним є не те, чи встановлена ним пряма заборона на врахування певної виплати, а те, чи належить така виплата до передбачених цією нормою складових розрахункової величини. Оскільки додаткова винагорода на період дії воєнного стану віднесена пунктом 2 розділу І Порядку №260 до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, підстави для її включення до визначеного пунктом 6 розділу ХХХІ цього Порядку складу грошового забезпечення відсутні.

Судом також враховано, що у раніше ухвалених постановах Верховного Суду, зокрема від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23, від 20 грудня 2024 року у справі №240/21650/23 та від 10 вересня 2025 року у справі №240/2400/24, висловлювався інший підхід, за яким додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, враховувалася при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Разом з тим наявність таких висновків не свідчить про необхідність їх застосування при вирішенні цієї справи.

Так, у постанові від 20 серпня 2026 року у справі №200/766/25 Верховний Суд спеціально розглянув питання щодо застосовності раніше сформованої судової практики та зазначив, що з огляду на зміну правового регулювання висновки, викладені у постановах від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23, від 07 листопада 2024 року у справі №240/23909/23, від 21 листопада 2024 року у справі №240/28165/23, від 06 грудня 2024 року у справі №240/12225/23, від 19 грудня 2024 року у справі №580/3483/24, від 14 січня 2025 року у справі №240/31245/23, від 10 квітня 2025 року у справі №240/2078/24 та від 23 квітня 2025 року у справі №580/769/23 не є релевантними до спірних правовідносин.

При цьому висновок Верховного Суду від 20 серпня 2026 року сформовано саме у спорі щодо включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, до складу грошового забезпечення для обчислення компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, тобто у правовідносинах, які за своїм змістом та правовим регулюванням є подібними до правовідносин у цій справі.

Тому при вирішенні цього спору суд враховує актуальні та безпосередньо застосовні до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, відповідно до яких додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, не належить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які включаються до розрахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

При цьому у спірних правовідносинах грошову компенсацію позивачу за 157 днів невикористаних оплачуваних відпусток нараховано при звільненні 29 грудня 2023 року, тобто після набрання чинності наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44 “Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, яким перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення прямо доповнено додатковою винагородою на період дії воєнного стану.

Крім того, на час звільнення позивача пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 діяв у редакції наказу Міністерства оборони України від 26 вересня 2023 року №566 та передбачав обчислення грошової компенсації за невикористані дні відпусток виходячи, серед іншого, саме із щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Системне застосування пунктів 2 розділу І та 6 розділу ХХХІ Порядку №260, чинних станом на 29 грудня 2023 року, не дає підстав ототожнювати фактичну щомісячну виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, із її належністю до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки нормативно така винагорода була прямо віднесена до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

За таких обставин невключення додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено грошову компенсацію за 157 днів невикористаних оплачуваних відпусток, відповідає правовому регулюванню, чинному на момент проведення відповідного розрахунку.

Отже, суд не встановив протиправної бездіяльності щодо невключення зазначеної додаткової винагороди до розрахунку грошової компенсації позивача, а тому відсутні й правові підстави для зобов`язання здійснити її перерахунок та виплату з урахуванням такої винагороди.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку, що невключення додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено грошову компенсацію позивачу за 157 днів невикористаних оплачуваних відпусток, є правомірним.

Відтак відсутні правові підстави як для визнання протиправною оскаржуваної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , так і для зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

За таких обставин у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Оскільки позивач судовий збір за подання позову не сплачував, а суд відмовив у задоволенні позову, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 04 вересня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач-1: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_5 ).

Відповідач-2: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_6 ).

Суддя Н. В. Стецик