Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №120/15011/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 вересня 2026 р. Справа № 120/15011/25

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій відповідача щодо відмови у видачі довідки про обставини травм, отриманих 02.03.2025 року під час безпосередньої участь у заходах з забезпечення територіальної цілісності України. Зокрема, позивач стверджує, що у довідці ВЛК №3674 від 30.06.2025 року зазначено, що травма пов`язана із проходженням військової служби, а підставою такого висновку є Акт розслідування нещасного випадку, що не відповідає дійсності, оскільки, отримана травма пов`язана із захистом Батьківщини. Дана відмова у видачі довідки про обставини травм перешкоджає праву ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Копію ухвали про відкриття провадження у справі було доставлено відповідачу до його електронного кабінету, втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено такі обставини.

Позивач 17.02.2023 року був призваний на військову службу по мобілізації до Військової частини НОМЕР_3 де проходить службу по теперішній час.

Відповідно до Акту за формою Нвс-1 №42 2025 від 12.03.2025 про нещасний випадок, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, 01.03.2025 року ОСОБА_2 , разом з іншими військовослужбовцями, отримав наказ від начальника мінометної прикордонної застави капітана ОСОБА_3 висунутися на вогневу позицію " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", з метою бойового чергування. Близько 07 год. 00 хв. 02.03.2025 року рухаючись на службовому автомобілі ББА "Рошель" в/н НОМЕР_4 в умовах сильної ожеледиці та туману по автодорозі Городня-Гасичівка-Хрінівка водій не впорався з керуванням та здійснив виїзд за межі проїжджої частини, в результаті чого молодший сержант ОСОБА_2 отримав травму, а саме: відкриту рану верхньої лівої гомілки, травму лівого колінного суглоба з пошкодженням зв`язково-капсульного апарату лівого колінного суглоба (часткові розриви ПХЗ, ЗХЗ, пошкодження мінісків, трабекулярний забій великогомілкової кістки), гостру оклюзія вен лівої гомілки, больовий синдром, порушення функцій опори та ходи".

Згідно висновку комісії з розслідування нещасного випадку, відображеному у Акті за формою Нвс-5 №42 2025 від 12.03.2025 Військової частини НОМЕР_3 , нещасний випадок, що стався з ОСОБА_2 , вважається таким, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби.

Позивачем було подано рапорт до свого безпосереднього командира від 25.09.2025 року з метою отримання довідки про обставини травми та пов`язати травму, отриману 02.03.2025 року із захистом Батьківщини.

Окрім того представником позивача скерувався запит щодо розгляду рапорту та витребування необхідної інформації.

Разом з тим, відповідачем повідомлено про відсутність підстав для видачі довідки про обставини травмування за відповідною формою.

Не погоджуючись з вказаною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся за захистом прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується таким.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У зв`язку зі збройною агресією рф проти України Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє на даний час.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено загальну мобілізацію.

Суспільні відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку стосовно захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регламентовані, насамперед, нормами Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

У силу ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону № 2232-XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, а також встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовців та членів їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни врегульовані Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 року № 548-ХІV (далі - Статут).

За нормами ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 року № 548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Відповідно до абз. 28 ч. 3 ст. 87 Статуту, начальник медичної служби бригади зобов`язаний у встановленому порядку складати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

У силу вимог ст. 255 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.

Згідно з ч. 260 Статуту на стаціонарне лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров`я поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються в порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров`я за висновком лікаря військової частини, а для надання допомоги у разі виникнення невідкладного стану за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. За необхідності, з огляду на стан здоров`я військовослужбовця, хворі доставляються до лікувальних закладів у супроводі медичного працівника (фельдшера, санітарного інструктора тощо).

У разі направлення на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров`я поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі номер електронного направлення (а в разі відсутності технічної можливості виписування направлень в електронній формі - направлення в паперовій формі), медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров`я за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.

Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п`яти днів та у такий самий строк направляється до військового закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Міністерством оборони України.

Проведення службових розслідувань у разі нещасного випадку (отримання порання каліцтва) в Державній прикордонній службі Регулюється Інструкцією про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.03.2016 року № 199, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.04.2016 року за № 574/28704 (далі - Інструкція № 199).

Відповідно до п.п. 1, 3 розділу І Загальні положення Інструкції № 199, Інструкція визначає порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, які сталися з військовослужбовцями Адміністрації Державної прикордонної служби України, її територіальних органів, органів охорони державного кордону, Морської охорони, підрозділів спеціального призначення, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів та підрозділів забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).

Розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме: обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострих отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень через аварії, пожежі, стихійні лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакти із представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати військовослужбовцем працездатності на один день і більше, а також у разі смерті військовослужбовця.

Відповідно до п. 1 глави 1 розділу ІІ Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2024 року № 441, одним із основних завдань військово-лікарських комісій у Держприкордонслужбі є визначення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) військовослужбовців Держприкордонслужби, осіб, звільнених з військової служби Держприкордонслужби, з проходженням військової служби.

Для виконання завдань, визначених у п. 1 цього розділу, у Держприкордонслужбі створюються: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК), постійно та тимчасово діючі позаштатні гарнізонні та госпітальні ВЛК закладів охорони здоров`я (органів) Держприкордонслужби, а також постійно діючі ЛЛК. ЦВЛК, ВЛК, ЛЛК приймають постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу (додаток 1), довідкою військово-лікарської комісії (лікарсько-льотної комісії) (додаток 2), протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії (додаток 3) (п.п. 2, 3 глави 1 розділу ІІ Положення №441).

Пунктом 4 глави 1 розділу ІІ Положення № 441 встановлено, що у прийнятті постанов ЦВЛК, ВЛК та ЛЛК є незалежними. У своїй роботі вони керуються Законами України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цим Положенням, а також іншими нормативно-правовими актами з питань діяльності ЦВЛК, ВЛК та ЛЛК.

Відповідно до пунктів 1-4 розділу 12 Положення № 441 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців Держприкордонслужби встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців Держприкордонслужби при медичному огляді визначають постійно діючі госпітальні (гарнізонні) ВЛК, у складних випадках - ЦВЛК.

20.07.2023 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України на виконання Закону Україну Про внесення змін до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо удосконалення питань оформлення документів та лікування військовослужбовців під час дії воєнного стану та з метою дотримання соціальних прав військовослужбовців, недопущення збільшення термінів винесення постанов військово-лікарських комісій про причинний зв`язок наслідків поранення (контузії, каліцтва), приведення облікових документів до єдиного зразка з іншими військовими формуваннями, видано наказ від 20.07.2023 року № 508-АГ Про організацію видачі довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (далі - Наказ № 508).

Відповідно до п. 1-3 Наказу № 508 начальникам органів Державної прикордонної служби України наказано:

1) якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, в умовах бойового зіткнення або вогневого ураження на території, де ведуться бойові дії, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводити, а травмованому (пораненому) військовослужбовцю видавати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за № 1109/15800 (додається);

2) у разі встановлення ознак факту, що травмування (поранення, контузія, каліцтво) в умовах бойових дій отримано внаслідок навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю, в стані алкогольного або наркотичного сп`яніння, під час скоєння правопорушення, проводити розслідування обставин нещасного випадку з оформленням відповідних актів згідно з Інструкцією про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.03.2016 року № 199, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.04.2016 року за № 574/28704;

3) довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складати начальникам служби охорони здоров`я органів Державної прикордонної служби України, в складі якого військовослужбовець брав участь у бойових діях (проходив службу або перебував в оперативному підпорядкуванні), за рішенням керівника органу, на підставі бойового донесення, витягу з журналу бойових дій, враховуючи відомості первинної медичної карти (форма 100). Підпис керівника органу на Довідці про травму завіряти гербовою печаткою органу Державної прикордонної служби України;

4) довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складати у термін не більше п`яти днів та видавати після реєстрації факту травми (поранення, контузії, каліцтва) у Журналі обліку травм у двох примірниках, перший з яких видавати військовослужбовцю для проходження медичного огляду військово-лікарськими комісіями, другий примірник залучати до особової справи військовослужбовця. Якщо обстановка не дозволяє надати Довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця на лікування поза розташуванням органу, таку довідку направляти до військового закладу охорони здоров`я в порядку, визначеному Адміністрацією Державної прикордонної служби України.

Військово-лікарським комісіям постанови про причинний зв`язок наслідків травмування (поранення, контузії, каліцтва) виносити з урахуванням викладеної в Довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) інформації.

Отже, за положеннями норм Положення № 441 та Наказу № 508 причинний зв`язок наслідків травмування (поранення, контузії, каліцтва) виноситься постановою військово-лікарської комісії із урахуванням викладеної в Довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) інформації, при цьому, обов`язок на видачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за № 1109/15800 покладається на начальників органів Державної прикордонної служби України.

Суд зазначає, що наказ № 508-АГ Про організацію видачі довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) підлягає застосуванню для визначення порядку та умов надання військовослужбовцям Державної прикордонної служби України довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Відповідно до витягу з Журналу бойових дій мінометної прикордонної застави четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України, на виконання бойового розпорядження мінометної прикордонної застави четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону, група військовослужбовців, серед яких у складі перебував позивач ОСОБА_2 , висунулися для спільного несення служби на ВП "Вовк". Термін несення служби не менше 5 діб.

02.03.2025 року ОСОБА_2 , внаслідок нещасного випадку отримав травму та був доставлений до КНП "Городянська міська лікарня" для подальшого обстеження та лікування.

Уточнений діагноз, про що свідчить виписка з медичної карти стаціонарного хворого №752: відкрита рана верхньої лівої гомілки, травма лівого колінного суглоба з пошкодженням зв`язково-капсульного апарату лівого колінного суглоба (часткові розриви ПХЗ, ЗХЗ, пошкодження мінісків, трабекулярний забій великогомілкової кістки), гостра оклюзія вен лівої гомілки, больовий синдром, порушення функцій опори та ходи.

Зміст акту службового розслідування від 12.03.2025 року свідчить, що наведена виписка досліджувалася під час проведення службового розслідування. В акті службового розслідування відтворено встановлений у ній діагноз та зазначену рекомендацію.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Пунктом 4 глави 12 розділу ІІІ Положення № 441 встановлено, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) приймаються в таких формулюваннях: "Травма (поранення, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби" - якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) одержана за наявності обставин, передбачених частиною четвертою статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", крім травм (поранень, контузій, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті 1 цього пункту.

Постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) приймаються в таких формулюваннях: "Травма (поранення, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини" - якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) одержана під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії та флоту в роки Другої світової війни та участі в бойових діях, розмінуванні боєприпасів часів Другої світової війни, а також, при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера, судна забезпечення), екіпажу літака (вертольота), або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції Об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції (операції Об`єднаних сил) у період її проведення, під час безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України або в період перебування в місцях несвободи в разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності та недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України.

Відповідно до п. 2 Наказу № 164-АГ під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районах ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення заходів з виводу сил та засобів з-під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання польотів, пов`язаних з евакуацією військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів з районів бойових дій; виконання бойових завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

У п. 3 наказу № 164-АГ установлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів, здійснювати на підставі одного з таких документів: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл); 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 року № 376 (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26.05.2026 року № 987) Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією населені пункти Городня, Гасичівка, Хрінівка, віднесені до території можливих бойових дій, або території активних бойових дій, або тимчасово окупована Російською Федерацією територія України.

Отже, наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що позивач отримав травму, внаслідок нещасного випадку під час проходження військової служби, виконуючи наказ начальника мінометної прикордонної застави висунутися на вогневу позицію "Вовк", прямуючи по автодорозі Городня - Гасичівка - Хрінівка, з метою бойового чергування.

Таким чином, сукупність установлених обставин щодо характеру виконуваних завдань, території їх здійснення та їх належного документального підтвердження відповідно до вимог законодавства є передумовою виникнення обов`язку щодо оформлення довідки про обставини травм, отриманих 02.03.2025 року під час безпосередньої участі у заходах з забезпечення територіальної цілісності України.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5.04.2005 року (заява № 38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи встановлені судом обставини, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Військової частини НОМЕР_3 видати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), з урахування правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_3 ) щодо невидачі довідки про обставини травм, отриманих ОСОБА_1 02 березня 2025 року.

Зобов`язати НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_3 ) видати довідку про обставини травм, отриманої ОСОБА_1 02 березня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович