Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №757/1956/26-п — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

-

Справа № 33/824/3920/2026 Постанова винесена суддею Константіновою К.Е.

Категорія: ч. 1 ст. 175-1 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2026 року,

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 51 гривні.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи постанову суду незаконною через порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі.

Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, як пропущений з поважних причин, посилаючись на те, що справу розглянуто за його відсутності, при цьому матеріали не містять жодного доказу про повідомлення його належним чином, а про існування оскаржуваної постанови суду, яку він не отримував, йому стало відомо лише у червні 2026 року, після того, як його батькам було повідомлено, що його ставлять на облік в органах Національної поліції України через притягнення до адміністративної відповідальності. Після звернення до фахівця у галузі права, його представник отримав можливість ознайомитись з матеріалами справи та отримав копію оскаржуваної постанови лише 09.07.2026 у приміщенні суду, оскільки без ознайомлення з матеріалами справи та доказами, які містяться у справі, підготовка апеляційної скарги була фактично неможливою, оскільки йому не були відомі докази, мотиви та висновки, які слугували підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, вважаю, що клопотання про поновлення строку задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова Печерського районного суду м. Києва стосовно ОСОБА_2 була винесена 17 лютого 2026 року.

Разом з тим, апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 подав 10.07.2026, згідно поштового трекінгу (R010420022919), тобто з пропуском встановленого законом 10-денного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин.

Між тим, доводи ОСОБА_1 , наведені в обґрунтування прохання про поновлення строку на апеляційне оскарження, не містять посилань на обставини, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2026 року.

Як вбачається з постанови Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2026 року, ОСОБА_1 не був присутнім при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції.

Проте, з матеріалів справи слідує, що про день та час розгляду справи, призначеної на 17.02.2026, ОСОБА_1 повідомлявся місцевим судом шляхом направлення йому 12.02.2026 SMS-повідомлення щодо документу «Судова повістка про виклик до суду в справі цивільній, адміністративній, про адміністративне правопорушення, іншій» (а.с. 8).

Крім того, згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 , на адресу реєстрації місця його проживання, яка зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 458798 від 29.12.2025 (а.с. 1), 22.04.2026 була направлена копія постанови суду від 17.02.2026, про що свідчить супровідний лист (а.с. 10).

Отже, вищенаведені обставини вказують на те, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання щодо нього 29.12.2025 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, а також про перебування даної адміністративної справи на розгляді у Печерському районному суді м. Києва, оскільки, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд адміністративної справи щодо нього відбудеться за викликом у Печерському районному суді м. Києва, в якому міститься особистий підпис ОСОБА_1 про ознайомлення зі змістом протоколу та отримання другого примірника даного протоколу (а.с. 1), в подальшому самостійно не поцікавився ні станом, ні наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього, а поставився до цього питання байдуже.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення «Пономарьов проти України»).

До того ж слід зазначити, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень», за допомогою яких особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи та стадії її розгляду.

При цьому, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова судді Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2026 року (справа № 757/1956/26) оприлюднена у реєстрі - 10.04.2026.

Натомість, як вказувалось вище, матеріали справи не свідчать, що ОСОБА_1 вживались заходи, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження.

ТвердженняОСОБА_1 про те, що про розгляд справи він не знав, а про існування оскаржуваної постанови суду, яку він не отримував, йому стало відомо лише у червні 2026 року, після того, як його батькам було повідомлено, що його ставлять на облік в органах Національної поліції України через притягнення до адміністративної відповідальності, та після цього звернувся до фахівця у галузі права, який отримав можливість ознайомитись з матеріалами справи та отримав копію оскаржуваної постанови лише 09.07.2026 у приміщенні суду, не можуть бути визнані достатнім обґрунтуванням поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки не містять посилань на такі обставини, які б об`єктивно могли зашкодити ОСОБА_1 своєчасно дізнатись про результати розгляду справи 17.02.2026 раніше, ніж у червні 2026 року, а також відповідно звернутися за правовою допомогою раніше, ніж 08.06.2026, коли він уклав договір про надання правової допомоги з Адвокатським об`єднанням «ЕВЕНТУС», та своєчасно подати апеляційну скаргу, зважаючи на його обізнаність про перебування даної адміністративної справи на розгляді у Печерському районному суді м. Києва.

За таких обставин, відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження, оскільки причини, на які він посилається, з урахуванням зазначених вище обставин, не є поважними.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Оскільки доказів, які б підтверджували поважність пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, апелянтом не надано, а обставини, на які він посилається, не є поважними і не підлягають визнанню поважними, то у поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2026 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу повернути ОСОБА_1 .

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Горб І.М.