Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №760/35106/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 760/35106/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/12055/2026Головуючий у суді першої інстанції - Фіцай О.Л. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», подану від його імені та в його інтересах ОСОБА_1 , на заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал») звернулося до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , згідно з яким просило:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 738658 від 22.04.2023 в загальному розмірі 16474,15 грн.;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 22.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі - первісний кредитор) та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 738658, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 2500,00 грн. Кредитний договір укладений в електронній формі та підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

01.02.2024 ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 01022024, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до відповідачки за вказаним кредитним договором.

В свою чергу, відповідачка не виконала належним чином умови кредитного договору, не вносила платежі, передбачені умовами договору, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість, яку просив стягнути позивач.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 27.04.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за кредитним договором № 738658 від 22.04.2023, який містить усі необхідні відомості для укладення кредитного договору, а також суму боргу.

При цьому указує, що відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у відповідача заборгованості, оскільки первісний кредитор не створював окремий рахунок для позичальника, а надавав кошти на вже існуючий, а на підтвердження перерахування коштів було надано лист про успішне зарахування коштів за кредитним договором № 738658.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Зазначені ухвали 09.06.2026 було доставлено до електронного кабінету апелянта та його представника у системі «Електронний суд», а також на електронну адресу відповідачки, що підтверджується звітами Київського апеляційного суду (а.с. 164-166).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, 22.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір № 738658 про надання споживчого кредиту, за умовами якого товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (далі - договір).

Сума кредиту складає 2500 грн. (п. 1.3. Договору).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.1. Договору).

До позовної заяви позивачем також надано паспорт споживчого кредиту з інформацією щодо умов кредитування, із посиланням на те, що його було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором К671, а також довідку про ідентифікацію ОСОБА_2 за допомогою одноразового ідентифікатора (а.с. 43-46, 47).

Згідно листа ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20251020-642 від 20.10.2025, адресованого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 22.04.2023 успішно зараховано кошти на ЕПЗ 4731219642282762 у розмірі 2500 грн. (а.с. 48).

Згідно розрахунку заборгованості станом на 01.02.2024 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 16 474,15 грн. (а.с. 49-59).

Разом з цим, 01.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 01022024, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 738658 від 22.04.2023 (а.с 60-72).

Також, на виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що на ім`я ОСОБА_2 в Банку не емітовано картку, реквізити якої зазначені в матеріалах справи, у зв`язку з чим відсутня можливість надати запитувану інформацію щодо здійснення будь-яких транзакцій, оскільки зазначена картка в банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_2 .

За таких обставин, встановивши, що позивач не надав доказів того, що первісний кредитор - ТОВ «Селфі Кредит» реально виконало свої зобов`язання за кредитним договором щодо перерахування відповідачці грошових коштів у розмірі 2 500 грн., дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).

Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

На підтвердження факту перерахування коштів позивачем було надано листа ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20251020-642 від 20.10.2025, адресованого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 22.04.2023 успішно зараховано кошти на ЕПЗ 4731219642282762 у розмірі 2500 грн.

Також, задля підтвердження факту перерахування коштів на електронний платіжний засіб ОСОБА_2 позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів, яке задоволено судом першої інстанції.

В свою чергу, АТ КБ «ПриватБанк» повідомило суд, на виконанян ухвали про витребування доказів, що на ім`я ОСОБА_2 в Банку не емітовано картку, реквізити якої зазначені в матеріалах справи, у зв`язку з чим відсутня можливість надати запитувану інформацію щодо здійснення будь-яких транзакцій, оскільки зазначена картка в банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_2 (а.с. 126).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в матеріалах справи відсутні докази щодо реального перерахування відповідачці коштів за укладеним договором.

Апеляційний суд враховує, що в матеріалах справи відсутні будь-які первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували переказ коштів ОСОБА_2 за договором № 738658 від 22.04.2023.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

В той же час, лист ТОВ «ПЕЙТЕК» про перерахування коштів за договором не є належним та достатнім доказом на підтвердження перерахування коштів ОСОБА_2 , оскільки доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», яке, згідно доводів позивача здійснило переказ коштів за дорученням, матеріали справи не містять.

З огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження виконання ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» зобов`язань за кредитним договором щодо здійснення перерахування на рахунок відповідача коштів з використанням реквізитів електронного платіжного засобу.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог через їх недоведеність.

Посилання на те, що первісний кредитор не створював окремий рахунок для позичальника, а надавав кошти на вже існуючий, а на підтвердження перерахування коштів було надано лист про успішне зарахування коштів за кредитним договором № 738658, апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами на підтвердження перерахування коштів за договором є первинні бухгалтерські документи, які в матеріалах справи відсутні. Наданий позивачем лист про перерахування коштів не є первинним бухгалтерським документом.

Відхиляються як необґрунтовані посилання апелянта на наявність в матеріалах справи розрахунку заборгованості, оскільки за відсутності інших доказів, наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості, який складений кредитором, не може слугувати належним доказом наявності у відповідача заборгованості перед банком.

Крім цього, наведені в апеляційній скарзі інші доводи, які на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду, були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав ґрунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.

В оцінці поведінки та способу ведення справ банком суд апеляційної інстанції враховує те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01.02.2023 у справі №199/7014/20.

З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваного рішення не ґрунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення.

З огляду на вищевикладене, а також те, що при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

У зв`язку з тим, що суд апеляційної скарги дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», подану від його імені та в його інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова