Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №757/46022/24-п — Київський апеляційний суд

Справа № 757/46022/24-п

№ апеляційного провадження: 33/824/156/2026

Головуючий у суді першої інстанції: Юшков М.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Крижанівська Г.В., за участю секретаря судового засідання Шпирук Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника Приходька Германа Олеговича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року, винесену за результатами розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, 20 травня 2025 року захисник Приходько Г.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі, а також порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.

Як на підставу поновлення строку на апеляційне оскарження захисник Приходько Г.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилається на те, що про наявність оскаржуваної постанови їм стало відомо лише 11 лютого 2025 року. Того ж дня, а також 13.02.2025 року ним було подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, яку судом апеляційної інстанції було повернуто. В подальшому ним було повторно подано апеляційну скаргу, яка також була повернула судом апеляційної інстанції. Відтак вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2024 року пропущено з поважних причин.

В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваної постанови захисник Приходько Г.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилається на те, що при розгляді справи судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, суд не забезпечив всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи. Зазначає, що ОСОБА_1 не міг одразу після його зупинки працівниками поліції поїхати до медичного закладу, оскільки їхав забирати хворих дітей з дитячого садка та мав відвозити їх до лікарні, що підтверджується медичною довідкою. Вказує, що наркотичне сп`яніння з вираженими симптомами, яке нібито виявили працівники поліції, а саме: вегетативно-судинна реакція, рухові та психічні розлади, триває всього кілька годин. Після зникнення симптомів в організмі ще довгий час зберігаються сліди наркотичної речовини, які можна виявити в ході проведення ряду аналізів. Натомість, згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння, факт вживання наркотичних речовин або перебування під впливом лікарських препаратів ОСОБА_1 не підтверджено. Вважає, що симптоми, які зафіксували працівники поліції, могли бути наслідком стресу, пов`язаного з необхідністю терміново забрати та відвезти хворих дітей до лікарні.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Бойко Т.О. апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити з наведених у ній підстав.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, суд відповідно до вимог ст. 250, ч. 6 ст. 294 КУпАП вважав за можливе слухати справу за його відсутності.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, вважаю, що підлягає поновленню строк на апеляційне оскарження, а апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову суду було винесено 23 грудня 2024 року.

В матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 або його захисником копії постанови Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року.

07 лютого 2025 року ОСОБА_1 знайомився з матеріалами справи, в тому числі й з оскаржуваною постановою суду.

17 лютого 2025 року та 21 лютого 2025 року до Київського апеляційного суду надійшли апеляційні скарги захисника Приходька Г.О., подані в інтересах ОСОБА_1 , на вищевказану постанову суду, які були повернуті постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2025 року в зв`язку з відмовою в поновлені строку на апеляційне оскарження.

16 квітня 2025 року захисник Приходько Г.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , повторно подав апеляційну скаргу на постанову Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року, яка також була повернута постановою Київського апеляційного суду від 06 травня 2025 року в зв`язку з відмовою в поновлені строку на апеляційне оскарження.

20 травня 2025 року захисник Приходько Г.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , втретє подав апеляційну скаргу на постанову Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року та порушив питання поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови.

Враховуючи викладене, а також те, що зі змістом оскаржуваної постанови ОСОБА_1 зміг ознайомитися лише 07 лютого 2025 року, після чого в межах строку на апеляційне оскарження вперше подав апеляційну скаргу на постанову Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року, причини пропуску строку на апеляційне оскарження вказаної постанови є поважними.

Приймаючи постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП., а саме у відмові особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Апеляційний суд вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим з огляду на наступне.

Так, до суду був наданий протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 130621 від 16 вересня 2024 року, в якому зазначено, що 16 вересня 2024 року о 15 год. 50 хв. в м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 9, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Peugeot», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стану наркотичного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).

До протоколу було долучено картку обліку адміністративного правопорушення, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та DVD диск із відеозаписами, з нагрудної камери працівника поліції (а.с. 3, 4, 9).

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, тягне за собою адміністративну відповідальність.

Виходячи з вказаних норм законодавства, сама по собі відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння є складом адміністративного правопорушення та тягне за собою адміністративну відповідальність передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судом апеляційної інстанції досліджено відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 була пред`явлена вимога щодо проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі та забезпечена можливість для виконання водієм вказаного вище обов`язку. Однак, на неодноразові пропозиції працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 згоди не надав та не вчинив дій, спрямованих на проходження такого огляду. Як наслідок, обов`язок, встановлений п. 2.5 Правил дорожнього руху водій, не виконав (а.с. 9).

Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що поведінка ОСОБА_1 обґрунтовано була розцінена як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження згідно із встановленим порядком огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, про що ОСОБА_1 також неодноразово попереджався працівниками поліції.

ОСОБА_1 не спростовував факт відмови ним від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Жодних пояснень про те, що він не керував транспортним засобом ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначив, натомість, в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення, як причину його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння вказав, що поспішає за дитиною.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не міг одразу після його зупинки працівниками поліції поїхати до медичного закладу, оскільки їхав забирати хворих дітей з дитячого садка та мав відвозити їх до лікарні, є необґрунтованими та не спростовують факт його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, який є самостійним складом адміністративного правопорушення.

Наданий суду висновок лікаря нарколога КНП KMHKJI «Соціотерапія» від 20 вересня 2024 року, згідно якого ОСОБА_1 не перебував у стані сп`яніння, не спростовує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга захисника Приходька Г.О., подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення, а постанова Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року - залишенню без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника Приходька Германа Олеговича, подане в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року.

Апеляційну скаргу захисника Приходька Германа Олеговича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.В. Крижанівська