Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №361/4730/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року місто Київ

справа № 361/4730/26

апеляційне провадження № 33/824/3938/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Головачова Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Хуторненка Ігора Миколайовича на постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області Червонописького В.С. від 8 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 8 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Не погоджуючись із постановою судді місцевого суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Хуторенко І.М. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 8 липня 2026 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував фактичні обставини справи, не забезпечив належного та всебічного дослідження наявних у матеріалах справи доказів та не надав їм належної оцінки. Зокрема, вказує на відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Захисник наголошує, що висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, ґрунтуються на припущеннях, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б безпосередньо підтверджували факт керування нею транспортним засобом. При цьому суд першої інстанції у постанові сам зазначив, що з дослідженого відеозапису з боді-камер працівників поліції не вбачається безпосереднього моменту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки.

Також захисник звертає увагу на розбіжності у часі та послідовності процесуальних дій, зазначених у документах, складених працівниками поліції, зокрема в акті огляду та направленні на огляд, порівняно з подіями, зафіксованими на відеозаписі. Крім того, зазначає про відсутність підпису ОСОБА_1 у графі «Підпис особи, яка оглядалася» та відсутність відповідної відмітки працівника поліції про відмову особи від підпису.

Окремо захисник зауважує, що відеозапис з боді-камер працівників поліції не містить фіксації чіткої та однозначної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці, так і в закладі охорони здоров`я, хоча саме такі обставини зазначені у складеному відносно неї протоколі про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Хуторненко І.М. підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав та просили її задовольнити.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з частиною сьомою статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, апеляційний суд виходить з такого.

21 березня 2026 року о 01 год. 42 хв. інспектором Броварського районного управління поліції ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Лисенком Олександром Петровичем складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 620224 за частиною першою статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , згідно з яким 21 березня 2026 року о 01 год. 10 хв. у м. Бровари по вул. Грушевського, 17Б, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Volkswagen CADDY, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різким запахом алкоголю з порожнини рота, порушенням мови, поведінкою, що не відповідає обстановці. У протоколі зазначено, що від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці, а також у найближчому закладі охорони здоров`я водій категорично відмовилася, чим порушила вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху.

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Проте з таким висновком місцевого суду погодитися не можна.

Згідно з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Для вирішення питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення у формі відмови від проходження огляду необхідним є встановлення, зокрема, тієї обставини, що така особа керувала транспортним засобом, а також факту її відмови від проходження запропонованого у встановленому порядку огляду.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 620224, ОСОБА_1 інкриміновано саме керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Водночас досліджений апеляційним судом відеозапис не містить фіксації фактичного процесу керування ОСОБА_1 транспортним засобом або його зупинки працівниками поліції.

На момент початку відеофіксації транспортний засіб уже перебував у нерухомому стані біля узбіччя дороги, а ОСОБА_1 знаходилася в салоні автомобіля на водійському сидінні.

Відеозапис не містить відомостей про рух цього транспортного засобу до початку відеофіксації, момент припинення такого руху, обставини, за яких автомобіль опинився у місці його знаходження, або безпосереднє сприйняття працівниками поліції факту керування ним ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції у своїй постанові також констатував, що з відеозапису боді-камер працівників поліції не вбачається безпосереднього моменту керування транспортним засобом та його зупинки.

Обґрунтовуючи водночас висновок про доведеність керування, місцевий суд послався на те, що ОСОБА_1 перебувала на водійському сидінні автомобіля, а під час спілкування з працівниками поліції повідомила, що сіла за кермо, оскільки її чоловік перебував у більшому стані алкогольного сп`яніння, ніж вона, щоб уникнути біди.

Проте наведені обставини самі по собі не дають можливості достовірно встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом саме за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Перебування особи на водійському сидінні нерухомого транспортного засобу не є тотожним керуванню таким транспортним засобом.

Так само висловлювання ОСОБА_1 про те, що вона «сіла за кермо», без встановлення контексту та інших обставин події не містить однозначного визнання того, що вона фактично приводила автомобіль у рух та керувала ним до прибуття працівників поліції. Із зазначеної розмови неможливо встановити час, тривалість, місце чи інші конкретні обставини можливого керування транспортним засобом.

Апеляційний суд ураховує і те, що підставою для прибуття працівників поліції за вказаною адресою було повідомлення про можливе адміністративне правопорушення. Так, на відеозаписі з боді-камери працівника поліції (час 01:35:53) на екрані службового планшета відображено повідомлення такого змісту: «на вулиці компанія гучно себе поводить, заважають відпочивати, на МП перебуває авто білого кольору...»; подальший текст повідомлення на відеозаписі належним чином не читається.

Зазначене повідомлення підтверджує причину прибуття працівників поліції за відповідною адресою та містить відомості про перебування на місці автомобіля білого кольору. Водночас із доступної для сприйняття частини повідомлення не вбачається відомостей про рух цього транспортного засобу, особу, яка ним керувала, або про керування ним саме ОСОБА_1 .

За таких обставин саме по собі надходження такого повідомлення не може бути достатнім доказом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення час та місці.

Інспектор поліції, який викликався судом першої інстанції для допиту та міг надати пояснення щодо обставин виявлення правопорушення, до судового засідання не з`явився, у зв`язку з чим відповідні обставини під час розгляду справи безпосередньо з`ясовані не були.

Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_2 , який перебуває з ОСОБА_1 у сімейних відносинах, заперечував факт руху автомобіля та стверджував, що транспортний засіб до прибуття працівників поліції перебував на місці. Безумовно, такі показання з огляду на характер відносин між свідком та ОСОБА_1 підлягають критичній оцінці у сукупності з іншими доказами. Водночас сама по собі заінтересованість свідка не може замінити необхідності підтвердження обставин, викладених у протоколі, іншими належними доказами.

Таким чином, наявні у матеріалах справи докази містять окремі відомості, які могли бути підставою для припущення про можливе попереднє керування автомобілем ОСОБА_1 , однак у своїй сукупності не дають достатніх підстав для достовірного встановлення факту такого керування за конкретних обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Не знаходить належного підтвердження сукупністю наявних у справі доказів і зазначений у протоколі факт категоричної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці, так і в закладі охорони здоров`я.

З дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції порушували перед ОСОБА_1 питання щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та пропонували пройти відповідний огляд.

Разом із тим перебіг зафіксованого спілкування не містить такого чіткого та однозначного волевиявлення ОСОБА_1 , яке давало б можливість безсумнівно встановити її категоричну відмову від проходження огляду саме за обставин, зазначених у протоколі.

З відеозапису вбачається тривале обговорення між ОСОБА_1 та працівниками поліції підстав і необхідності проведення огляду, під час якого ОСОБА_1 насамперед заперечувала факт керування нею транспортним засобом. Однак наявність такого спору та небажання особи погодитися з позицією працівників поліції самі по собі не можуть бути автоматично ототожнені з чіткою відмовою від проходження огляду.

Крім того, письмові матеріали справи не повною мірою узгоджуються з послідовністю подій, зафіксованих на відеозаписі.

Так, відеофіксацію розпочато о 01 год. 17 хв., о 01 год. 20 хв. на відеозаписі зафіксовано пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння, тоді як направлення на огляд складено о 01 год. 25 хв. При цьому о 01 год. 33 хв. на відеозаписі знову зафіксовано обговорення питання щодо проходження огляду.

Водночас відеозапис не містить зафіксованої пропозиції ОСОБА_1 проїхати до закладу охорони здоров`я для проведення огляду та її чіткої відмови від такої пропозиції, хоча у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про категоричну відмову як від проходження огляду на місці, так і від проходження огляду у найближчому закладі охорони здоров`я.

Крім того, у долученому до матеріалів справи акті огляду відсутній підпис ОСОБА_1 у відповідній графі, при цьому відсутня й відмітка працівника поліції про її відмову від підписання цього документа.

Сам по собі зазначений недолік оформлення документа не може бути безумовною підставою для висновку про недотримання процедури огляду, однак у сукупності з відсутністю на відеозаписі чітко зафіксованої відмови та наявними розбіжностями у хронології процесуальних дій він не дозволяє усунути сумніви щодо фактичних обставин оформлення такої відмови.

Отже, письмові матеріали справи та відеозапис не повною мірою узгоджуються між собою щодо часу, послідовності та змісту процесуальних дій працівників поліції. За таких обставин неможливо достовірно встановити момент і обставини волевиявлення ОСОБА_1 , яке працівниками поліції було розцінено як відмову від проходження огляду, а також перевірити відповідність відомостей, зазначених у протоколі, фактично зафіксованим подіям.

Апеляційний суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення є одним із передбачених законом джерел доказів. Водночас відомості, викладені у протоколі, підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами у справі та не звільняють суд від обов`язку перевірити їх відповідність фактичним обставинам.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У цій справі відомості протоколу в частині факту керування транспортним засобом та категоричної відмови від проходження огляду не знаходять достатнього підтвердження іншими дослідженими доказами, тоді як наявні у справі відеозапис та інші матеріали не дозволяють усунути наведені вище суперечності та прогалини у доказуванні.

При цьому суд не вправі усувати такі прогалини шляхом припущення про те, що ОСОБА_1 до початку відеофіксації фактично керувала автомобілем, а її поведінка під час спілкування з працівниками поліції безумовно становила відмову від проходження огляду.

Отже, сукупність наявних у матеріалах справи доказів не дає достатніх підстав для достовірного висновку про те, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, та після належної пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння висловила чітку та однозначну відмову від проходження такого огляду у встановленому законом порядку.

Суд першої інстанції зазначеним обставинам належної оцінки не надав та дійшов помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Хуторненка І.М. підлягає задоволенню, постанова судді місцевого суду - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Хуторненка Ігора Миколайовича задовольнити.

Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 8 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Я.В. Головачов