Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №361/4280/26 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 361/4280/26

Номер апеляційного провадження 33/824/3183/2026

Суддя суду першої інстанції В. С. Червонописький

Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

16 липня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником Конюшком Денисом Борисовичем, на постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2026 року про притягнення

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина

України, адреса місця проживання:

АДРЕСА_1

до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП,

у с т а н о в и в:

Постановою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено йому стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Судом встановлено, що 07.04.2026 о 16:30 на трасі М01 Київ-Чернігів 37 км+254м, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Skoda Octavia A7», д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав у встановлених законом межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду, а саме металевий колесовідбійник, внаслідок чого автомобіль та металевий колесовідбійник отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 12.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою судді ОСОБА_1 через свого захисника - адвоката Конюшка Д. Б. подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з`ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами.

Вказано, що у матеріалах справи відсутні прямі докази на підтвердження керування ОСОБА_1 транспортним засобом та вчинення ним ДТП. Відсутність заперечень ОСОБА_1 не є визнанням вини та не є належним або допустимим доказом об`єктивної сторони правопорушення, при цьому обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях.

У судове засідання суду ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки та поштову адресу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (згідно трекінгу RO67219020497 поштове відправлення не вручене - одержувач відсутній за вказаною адресою), причини неявки не повідомив.

Захисник Конюшко Д. Б. у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки до електронного кабінета адвоката, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду. Причини неявки захисника в судове засідання суду не відомі.

Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від ОСОБА_1 та його захисника Конюшка Д. Б. не надходило.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

З метою дотримання процесуальних строків, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Конюшка Д. Б., оскільки їхня неявка не перешкоджає її розгляду.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови судді в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно дост. 294 КУпАПапеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП.

Зазначена норма є бланкетною і при встановленні винуватості особи необхідно встановити пункт ПДР, який порушено водієм і який, окрім того, перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із останнім.

Склад правопорушення, за який передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП, передбачає наявність трьох елементів об`єктивної сторони (протиправне діяння): 1) порушення правил дорожнього руху, 2) наслідки у вигляді, зокрема, пошкодження транспортних засобів, 3) наявність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням Правил дорожнього рухута наслідками.

Таким чином, настання наслідків дорожньо-транспортної пригоди у вигляді пошкодження транспортних засобів мають бути обумовлені саме порушенням певним учасником дорожнього рухуПравил дорожнього руху, тобто має бути наявний прямий чи опосередкований причинно-наслідковий зв`язок між діями та наслідками.

Характеризуючою ознакою дорожньо-транспортної пригоди є те, що при зіткненні двох або більше транспортних засобів, порушення ПДР може бути допущено усіма його учасниками, але у причинно-наслідковому зв`язку із пригодою можуть бути порушення одного із водіїв.

Причинно-наслідковий зв`язок між пригодою та порушенням ПДР встановлюється у кожному конкретному випадку на підставі повного і всебічного дослідження доказів зібраних працівниками поліції та наданих учасниками.

Тобто тільки ті порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків, а отже перебувають із ними у причинному зв`язку.

Згідно пункту 12.1 ПДР, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

За визначенням, зазначеним у п. 1.10 ПДР безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.

Аналіз цієї правової норми указує на те, що законодавцем не визначено конкретної швидкості, яку повинен дотримуватись водій у відповідній дорожній ситуації. Визначення такої швидкості віднесено до компетенції водія за необхідності урахування ним обставин, визначених у п. 12.1 ПДР для досягнення тих цілей, які передбачені тим же пунктом.

Таким чином, поняттям «безпечне керування транспортним засобом» охоплюється необхідність вчинення водієм усього комплексу дії, пов`язаних із керуванням автомобілем для запобігання негативних наслідків у вигляді наїзду на людей, перешкоди, зіткнення автомобілів тощо, у тому числі і можливості зупинки автомобіля у випадку виникнення обставин які вимушують водія вчинити такі дій.

Висновок судді першої інстанції про вчинення саме ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суддею надано належну оцінку, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 634654 від 07.04.2026; схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, де зафіксовано розташування транспортного засобу на місці ДТП, локалізація та вид механічних пошкоджень, які отримав транспортний засіб; відеозапам нагрудних реєстраторів поліцейських, а також долученим фототаблиці та копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 634641 складеного щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Матеріалами справи підтверджується факт дорожньо-транспортної пригоди з участю транспортного засобу «Skoda Octavia A7», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.

З відеозапису з нагрудної камери працівників поліції вбачається, що працівники поліції на автотрасі під`їхали до автомобіля «Skoda Octavia A7», д.н.з. НОМЕР_2 , який був пошкоджений унаслідок дорожньо-транспортної пригоди. На момент їх прибуття автомобіль був відчинений, а водій біля нього був відсутній. Працівники поліції шукають водія. В подальшому до місце ДТП під`їхав інший автомобіль, який привіз водія автомобіля «Skoda Octavia A7», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 . Під час спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 , останній не заперечував факт керування ним транспортним засобом.

Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення та додані до них матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимогст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.

Як убачається з оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції, оцінивши наявні у справі докази, дійшов висновку про те, що порушення ОСОБА_1 вимог п. 12.1 ПДР перебувало у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

Викладені обставини повністю підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями учасника ДТП, схемою ДТП, характером пошкоджень транспортного засобу та металевого колесовідбійника, та підтверджуються наявними у справі доказами.

Суд апеляційної інстанції вважає, що в діях водія ОСОБА_1 наявні порушенняп. 12.1 Правил дорожнього руху, оскільки він мав вибрати безпечну швидкість руху, яка б дозволила йому при виявленні будь-якої перешкоди в русі мати змогу контролювати рух та безпечно керувати транспортним засобом. Висновки суддді про порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 12.1 ПДР є правильними та обґрунтованими.

Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні ДТП, суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки зазначені обставини, викладені в апеляційній скарз,і не спростовують факт керування ОСОБА_1 автомобілем «Skoda Octavia A7», д.н.з. НОМЕР_2 , з порушенням вимогп. 12.1 ПДР та не звільняють його від відповідальності за скоєне.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність належних та допустимих доказів на підвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за навдених у протоколі про адміністративне правопорушення обставинах, оскільки такий факт встановлено постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.05.2026 у справі №361/4279/26, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 22.06.2026.

Так у вказаних постановах судами встановлено, що: « 07.04.2026 о 16:30 на трасі М01 Київ-Чернігів 37 км+254м, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Skoda Octavia A7», д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився на місці ДТП із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Alkotester «Drager» 7510, (Arma-0402), результат якого становить 2,21 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП…

…Суддею досліджено CD-диск, який долучено до матеріалів даної справи, а саме файлу під назвою «130, 124 ОСОБА_1 26.07.1899», з якого вбачається, що в даному файлі містяться записи нагрудних боді камер №№ 475240, 475257 поліцейських. При досліджені вказаних записів суддя встановив, що водій ОСОБА_1 не заперечує факту свого керування автомобілем «Skoda Octavia A7», д.н.з. НОМЕР_2 , не заперечує факту вчинення ним ДТП. Отже заперечення захисника - адвоката Конюшка Д. Б. спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.».

Отже, факт керування ОСОБА_1 07.04.2026 автомобілем «Skoda Octavia A7», д.н.з. НОМЕР_2 , встановлений судом, а тому такий факт не підлягає повторному доведенню.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність належних доказів - вони не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи міститься протокол про адміністративне правопорушення, схема ДТП, рапорт працівника поліції, а також відеозапис з нагрудної камени поліцейського, який був оглянутий судом апеляційної інстанції.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме: порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів або іншого майна з заподіянням збитків.

Наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, об`єктивних підстав ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази у суду не має. Сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою та відповідає диспозиціїст. 124 КУпАП.

Наявні у матеріалах справи докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для провадження.

Доказів для спростування вини саме ОСОБА_1 стороною захисту не надано.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

У своїх судових рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував на те, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Європейської конвенції з прав людини.

Інших доводів, якими б спростовувався висновок судді про наявність у діях ОСОБА_1 порушень вимог п. 12.1 ПДР, що спричинили пошкодження транспортного засобу та металевого колесовідбійника, апеляційна скарга не містить.

Порушень вимог процесуального права, які б могли слугувати підставами для скасування постанови, не встановлено.

Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні ним п. 12.1 ПДР та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАПдоведена, підстав для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову судді суду першої інстанції без змін. Підстави для закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Конюшком Денисом Борисовичем, залишити без задоволення.

Постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Д. Поливач