Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №688/21/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 688/21/26

Провадження № 22-ц/820/1901/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Сурник І.О.

за участю представника відповідача ТОВ «ГК «Нафтогаз України» Плигань І.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів – Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Шепетівкагаз», про визнання фактичним споживачем природного газу та зобов`язання укласти договір, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2026 року (суддя Цідик А.Ю.).

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», треті особи: ОСОБА_2 , ПАТ по газопостачанню та газифікації «Шепетівкагаз», про визнання фактичним споживачем природного газу та зобов`язання укласти договір.

В обґрунтування позову зазначав, що з 26.04.2017 є власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , проте у вказаному домоволодінні він не проживає, фактично проживає за вказаною адресою син позивача ОСОБА_2 .

Вказував, що ніколи не користувався жодними комунальними послугами, не оформляв субсидій чи пільг за адресою АДРЕСА_1 .

Зазначав, що у 2021 році без його підпису та з його особистими даними була сформована заява-приєднання до договору з АТ «Нафтогаз України» за особовим рахунком № НОМЕР_1 , електронна адреса, зазначена в заяві позивачу не належить. Фактичним споживачем природного газу є син позивача ОСОБА_2 , який подає показники лічильника зі свого телефону, що підтверджується квитанцією на його ім`я та листом ПАТ «Шепетівкагаз» від 26.03.2025. Позивач разом із сином зверталися до АТ «Нафтогаз України» з заявою про укладення договору, водночас ОСОБА_2 відмовлено через відсутність права власності, що порушує принцип публічного договору.

Зауважував, що чинне законодавство України дозволяє укласти договір постачання природного газу безпосередньо з фактичним користувачем послуги, незалежно від того, хто є власником житла, за умови підтвердження факту користування послугами. Факт не проживання позивача та користування природнім газом за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується довідками, квитанціями та письмовими поясненнями, що має істотне значення для правильного вирішення спору та вказує, щ позивач не є фактичним споживачем природного газу, а фактичним користувачем є його син – ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, позивач просив суд визнати ОСОБА_2 фактичним споживачем природного газу за адресою АДРЕСА_1 , абонентський рахунок № НОМЕР_1 ; зобов`язати АТ «Нафтогаз України» укласти договір постачання природного газу з ОСОБА_2 , як фактичним споживачем.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2026 року замінено первісного відповідача АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на належного Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України».

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2026 року залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_2 .

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2026 року позов задоволено частково.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» укласти договір постачання природного газу побутовим споживачам по будинку по АДРЕСА_1 за формою Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2500 з фактичним користувачем послуг ОСОБА_2 . В решті позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» в дохід держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Не погоджуючись із заочним рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2026 року ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що саме ОСОБА_1 на виконання відповідних положень було подано до Товариства заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу від 31.07.2021. З огляду на викладене, з 31.07.2021 споживача ОСОБА_1 (ЕІС-код 56XM37A30959953G, особовий рахунок № НОМЕР_1 ) було включено до реєстру споживачів постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз України», що також встановлено під час судового розгляду, та не заперечується позивачем, а також на підставі чого товариством здійснювалось інформування позивача стосовно нарахувань за послуги з газопостачання.

На думку скаржника, судом першої інстанції не враховано, що позивачем не було надано жодних доказів подання належним чином заповненої заяви-приєднання та переліку документів передбаченого пунктом 9 розділу ІІІ Правил саме на адресу ТОВ «ГК «Нафтогаз України», а не на адреси інших суб`єктів господарювання, у свою чергу, суд першої інстанції помилково визнав дані обставини встановленими.

Як вбачається із доданих до заяви-приєднання документів власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , натомість документів, які б визначали наявність у ОСОБА_2 права власності або користування визначеним об`єктом (приміщенням), передбачених пунктом 11 Розділу ІІІ Правил, які підтверджують право користування об`єктом та є достатніми для укладення договору Товариству надано не було.

Зазначає, що позивачу було неодноразово роз`яснено, що для зміни власника за особовим рахунком № НОМЕР_1 , новий власник повинен самостійно звернутися саме до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» з належним чином оформленою заявою-приєднання до договору постачання природного газу та надати Товариству документи відповідно до переліку встановленого пункту 11 Розділу ІІІ Правил, зокрема, документи, якими визначено право власності або користування на об`єкт (приміщення). Проте зазначених вимог законодавства ані позивачем, ані ОСОБА_2 виконано не було, а тому заявлені позовні вимоги щодо зобов`язання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» укласти договір постачання природного газу з побутовим споживачем до будинку за адресою: АДРЕСА_1 є передчасними.

Вказує, що вимоги позивача щодо визнання ОСОБА_2 фактичним споживачем природного газу за особовим рахунком № НОМЕР_1 та зобов`язання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» укласти договір постачання природного газу із ОСОБА_2 , як фактичним споживачем, який не є співвласником зазначеного нерухомого майна, жодним чином не направлена на захист прав саме позивача, оскільки, відповідно до статті 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

На думку скаржника, у позовній заяві позивачем не наведено належного обґрунтування того, в чому полягає порушення його прав, які саме права порушені відповідачем. Відсутність обставин, які б підтверджували факт порушення прав особи, за захистом якого вона звернулась, є самостійною підставою для відмови у задоволенні такого позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Щодо відсутності фактів споживання послуг та відсутності укладеного договору вказує, що скаржником не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту постачання газу саме позивачу у спірних обсягах. Вважає, що позиція скаржника що договір має укладатися виключно з власником нерухомого майна суперечить чинному законодавству України та була належним чином спростована судом першої інстанції у рішенні. Зауважує, що жодного волевиявлення позивача на укладення договору не було, а бази даних скаржника сформовані на основі викривленої інформації.

Посилається на те, що відповідач штучно створив ситуацію, за якої власник (позивач), не користуючись газом, змушений нести незаконний фінансовий тягар.

Вказує, що спонукання постачальника до укладення договору з фактичним споживачем є належним та єдиним можливим способом захисту порушеного права позивача, тому рішення суду першої інстанції є законним та ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «ГК «Нафтогаз України» - Плигань І.Ю. підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, місце і час розгляду справи повідомлені належним чином. До апеляційного суду ОСОБА_1 подано клопотання про розгляд справи у його відсутність, як позивача.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання ТОВ «ГК «Нафтогаз України»» укласти договір постачання природного газу з фактичним користувачем послуг ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з відмовою в укладенні договору постачання природного газу побутовому споживачеві ОСОБА_2 , власник будинку ОСОБА_1 , не будучи споживачем послуг ТОВ «ГК «Нафтогаз України», змушений нести фінансовий тягар по сплаті послуг, якими він не користується. А тому, права позивача є порушеними та підлягають захисту в обраний ним спосіб.

Проте, з таким висновками суду не може повністю погодитися з огляду на наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником жилого будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, площею 750 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору дарування будинку з надвірними будівлями серії НМО №418740 та договору дарування земельної ділянки серія НМО №418738, посвідчених приватним нотаріусом Шепетівського районного нотаріального округу Петровською Л.О. від 26.04.2017. (т.1 а.с.46-51).

ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснює ліцензовану діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) № 880 від 04.07.2017.

Згідно з заявою-приєднанням до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам від 31.07.2021, ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою АДРЕСА_1 , оператор ГРМ Шепетівкагаз №56ХМ37А30959953G (т.1 а.с.23).

Згідно з рахунком ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за газ та послуги з газопостачання за лютий 2025 року сума до сплати споживачу ОСОБА_1 становить 1432,24 грн, борг становить 55 944,89 грн.

Станом на травень 2021 року сума до сплати споживачу ОСОБА_1 становила 4828,86 грн. (а.с. 21)

Відповідно до акту звірки №3860271-в від 14.03.2025 за період з 06.08.2021 по 14.03.2025 між ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та ОСОБА_1 , спожито природного газу з 06.08.2021 по 28.02.2025 7059 куб. м., нараховано з 06.08.2021 по 28.02.2025 – 56168,91 грн, сплачено з 06.08.2021 по 14.03.2025 – 290,32 грн, сальдо початкове на 06.08.2021 – 66,3 грн, сальдо кінцеве на 14.03.2025 – 1432,24 грн. (а.с. 42)

Згідно з заявою від 17.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до директора ПрАТ «Шепетівкагаз» із запитом про надання інформації про абонентський рахунок № НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_1 : коли останній раз було здійснено передачу показників по даному рахунку і які саме передано показники; з якого номера телефону було здійснено останню передачу показників лічильника; чи надходила заява про відсутність проживаючих споживачів за даною адресою, від кого та коли (т.1 а.с.19).

Згідно з відповіддю заступника голови правління ПрАТ «Шепетівкагаз» №1223 від 26.03.2025, показник по особовому рахунку № НОМЕР_2 передавався за лютий 2025 року, перед цим за листопад 2024 року; остання передача показників лічильника була здійснено з номеру НОМЕР_3 , заява про відсутність проживаючих споживачів за даною адресою не надходила (т.1 а.с. 20).

19.03.2025 ОСОБА_1 звертався із заявою до АТ «НАК «Нафтогаз України» про заміну споживача ОСОБА_1 на його сина ОСОБА_2 , який є фактичним споживачем природного газу за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 та усунення його зі списку боржників ГК «Нафтогаз України» та зняття відповідальності за сплату. У заяві зазначив, що право власності на даний будинок набув на підставі договору дарування від 26.04.2017 від свого сина ОСОБА_2 , який придбав цей будинок у 2007 році (т.1 а.с. 25-28).

31.03.2025 ОСОБА_1 додатково звернувся до АТ НАК «Нафтогаз України» із заявою про долучення відповіді ПрАТ «Шепетівкагаз» про те, що ОСОБА_2 є споживачем по АДРЕСА_1 та зі свого мобільного номера передає показники лічильника та просив визнати ОСОБА_2 фактичним споживачем (т.1 а.с. 37).

Відповідно до відповіді начальника департаменту супроводу фізичних осіб ТОВ «ГК «Нафтогаз України» №119/2.1.5-26595-2025 від 08.04.2025, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на виконання доручення вх. ЗВГ №Ж-98 від 04.04.2025 НАК «Нафтогаз України» розглянуло звернення гр. ОСОБА_1 від 31.03.2025 та повідомили, що для зміни власника по особовому рахунку № НОМЕР_1 (56ХМ37А30959953G) ОСОБА_2 необхідно звернутися до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» із заявою-приєднання та переліком документів, передбачений п. 11 Розділу ІІІ Правил постачання природного газу шляхом їх направлення до Товариства. (а.с. 29-30)

26.06.2025 ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» із заявою про визнання його користувачем та проведення заміни власника по особовому рахунку № НОМЕР_1 (56ХМ37А30959953G), до якої долучив заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам від 26.06.2025.

28.07.2025 ОСОБА_2 подав до НАК «Нафтогаз України» заяву про долучення ксерокопії документів про право власності на домоволодіння та просив замінити його на споживача природного газу.

На вказане звернення ОСОБА_2 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» 01.08.2025 повідомило останнього, що відповідно до п. 11 Розділу ІІІ Правил постачання природного газу для укладення договору постачання з побутовим споживачем необхідно надати документи, якими визначено право власності чи користування на об`єкт (приміщення). (а.с. 35-36)

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади №2025/014465734 від 02.10.2025, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 14).

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Шепетівської міської ради №7 від 15.12.2025, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с. 15).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Так, відповідно до частини першої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. (ч. 2 ст. 317 ЦК України)

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Вимогами ст.322 ЦК України визначено, що тягар утримання майна покладається на власника.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до п. 2 Розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 (далі – Правил), за договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з п. 11 Розділу ІІІ Правил, для укладення договору постачання природного газу побутові споживачі разом із заявою-приєднанням до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам пред`являють постачальнику оригінали таких документів:

документи, якими визначено право власності чи користування на об`єкт (приміщення);

документ, що посвідчує особу споживача (для громадян України - паспорт громадянина України, у тому числі ID-карта, або тимчасове посвідчення громадянина України; для іноземців та осіб без громадянства - національний паспорт або документ, що його замінює), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті, - серія та номер паспорта);

належним чином оформлена довіреність на представника побутового споживача, уповноваженого представляти його інтереси під час процедури укладання договору на постачання природного газу (за необхідності).

Постачальник природного газу, крім постачальників із спеціальними обов`язками, для укладення договору постачання природного газу має право додатково вимагати інші документи, перелік яких визначений на сайті такого постачальника.

У цій справі спір виник щодо відмови позивачу як власнику об`єкту нерухомого майна у задоволенні заяв про заміну споживача природного газу ОСОБА_1 на фактичного споживача природного газу ОСОБА_2 (сина позивача).

Для захисту своїх прав позивач ОСОБА_1 заявив позовні вимоги про зобов`язання ТОВ «ГК «Нафтогаз України»» укласти договір постачання природного газу з фактичним користувачем послуг ОСОБА_2 .

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Обраний спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 36), від 15 травня 2019 року у справі № 757/12726/18-ц (пункт 23)).

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не може ставити вимогу щодо зобов`язання газопостачальної компанії укласти договір з третьою особою, оскільки це є неналежним способом захисту прав позивача. Судове рішення не може створювати обов`язків для осіб щодо укладення правочину між собою, виходячи з того, що договір базується на принципі волевиявлення його безпосередніх учасників.

З огляду на викладене вище, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог – скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задовольнити.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2026 року в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання укласти договір постачання природного газу побутовим споживачам скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання укласти договір постачання природного газу побутовим споживачам відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: Р.С. Гринчук

О.І. Талалай