Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №688/1892/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 688/1892/26

Провадження № 22-ц/820/1767/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Ярмолюка О.І.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина на період навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Березюка О.Г. від 28 травня 2026 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2026 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказувала, що перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем, мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 01.09.2025 року син навчається на першому курсі Західноукраїнського національного університету освітнього ступеню «Бакалавр». Термін навчання - з 01 вересня 2025 року до 30 червня 2029 року. Умови навчання - контракт, денна очна форма навчання. У зв`язку з навчанням син не має змоги працювати та утримувати себе, має потребу у фінансовому забезпеченні, пов`язаному з його навчанням та повсякденним життям. Для забезпечення навчання йому потрібно купувати продукти харчування, канцелярське приладдя, книжки, також на кожний сезон необхідно купувати новий одяг та взуття, в середньому це обходиться до 20000 грн. Відповідач добровільно не приймає участі у житті сина, не допомагає матеріально, крім аліментів до повноліття, які стягувалися у примусовому порядку, не піклується про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, хоча перешкод для спілкування із сином немає. Угоди про добровільну сплату аліментів між ними не досягнуто. Позивачка несе витрати з утримання сина, однак має недостатній дохід для забезпечення всіх його потреб.

Тому просила стягувати з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_4 на період його навчання у розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно і до закінчення навчання, починаючи з дати звернення до суду, але не більше ніж до досягнення сином 23 років.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на період навчання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини від усіх доходів відповідача щомісячно, починаючи з 28 квітня 2026 року (дня пред`явлення позову) до закінчення навчання 30 червня 2029 року, але не довше ніж до досягнення дитиною двадцяти трьох років.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду змінити та стягнути аліменти на користь повнолітнього сина. На думку апелянта, суд першої інстанції помилково стягнув аліменти на користь позивачки, хоча син ОСОБА_4 є повнолітнім та не проживає з позивачкою, оскільки є студентом та навчається і проживає у місті Тернополі. Також ОСОБА_4 має власний банківський рахунок, на який апелянт систематично здійснював банківські перекази, якими син самостійно розпоряджався. Тому відсутня необхідність у посередництві матері при отриманні аліментів.

Метою стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, є забезпечення саме його потреб. Витрати з забезпечення цих потреб виникають безпосередньо у сина, який проживає у м. Тернополі окремо від матері. Стягнення аліментів на користь матері, яка не несе витрати на проживання сина за місцем навчання суперечить принципу цільового використання аліментів та інтересам сина.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час син досяг повноліття і навчається на денній формі навчання, є студентом першого курсу Західноукраїнського національного університету за спеціальністю СЗ «Міжнародні відносини» освітнього ступеня «Бакалавр».

Відповідно до довідки №656 від 22 квітня 2026 року навчається у академічній групі МВ-11 на контрактній основі, тобто, за кошти фізичних або юридичних осіб, термін навчання - до 30 червня 2029 року.

Згідно Договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців №576213 від 12 серпня 2025 року загальна вартість навчання становить 166000 грн.

ОСОБА_4 у зв`язку з денною формою навчання не має можливості працювати, а тому потребує матеріальної допомоги на період навчання.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітній син сторін навчається і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, батько може надавати йому матеріальну допомогу, аліменти в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) не призведуть до погіршення майнового стану платника аліментів та будуть достатнім вкладом для забезпечення нормального утримання сина та задоволення його потреб.

Так, згідно з ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

За частиною 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 191 СК України, норми якої в силу статті 201 СК України застосовуються до спірних правовідносин, визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Суд першої інстанції правильно констатував, що враховуючи принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дітей, встановлені конкретні обставини справи, стан здоров`я та матеріальне становище сина, що навчається, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, батько повнолітнього сина має змогу надавати матеріальну допомогу у зв`язку з продовженням його навчання, тому з відповідача слід стягувати аліменти на період навчання сина на його утримання у розмірі 1/6 частки від усіх доходів щомісячно, починаючи з 28 квітня 2026 року (дня пред`явлення позову) до закінчення навчання – 30 червня 2029 року, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

Рішення суду в частині розміру встановлених аліментів фактично не оспорюється.

Твердження апелянта, що аліменти слід стягувати лише на користь повнолітнього сина, а не позивачки, є безпідставними. ОСОБА_4 дійсно у період навчання тимчасово проживає у м. Тернополі окремо від матері ОСОБА_1 . Проте навчання в іншому місті чи проживання в гуртожитку — це форма реалізації права на освіту, а не юридичний факт припинення спільного проживання сина з одним з батьків – його постійним місцем проживання є місце проживання матері.

Досягнення ОСОБА_4 повноліття та наявність власного банківського рахунку не свідчить про наявність підстав для визнання позивачки неналежним стягувачем.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

При цьому син сторін, на утримання якого стягнуто аліменти, не оскаржував прийняте судове рішення і не наполягав на стягненні аліментів на його користь.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 вересня 2026 року.

Судді Л.М. Грох

А.М. Костенко

О.І. Ярмолюк