Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №462/1361/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/1361/25 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М.

Провадження № 22-ц/811/167/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретаря: Іванової О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що відповідно до висновку Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування місце проживання їхньої спільної із відповідачем дитини – доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визначено із батьком ОСОБА_1 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2022 року задоволено частково позов ОСОБА_1 та вирішено стягувати із ОСОБА_2 аліменти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 10 000,00 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 11 травня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

За час проживання дитини із батьком заборгованість по сплаті нею аліментів на доньку відсутня.

Однак, згідно із відомостями акту ЛКП «Сигнівка» від 06 січня 2025 року встановлено, що донька ОСОБА_3 проживає без реєстрації із матір`ю ОСОБА_2 відповідач при цьому, добровільно кошти на утримання доньки не надає.

Дитина навчається у 9-ому класі Львівського фізико-математичного ліцею-інтернату при ЛНУ імені Івана Франка, понесені позивачкою витрати на її утримання за період з грудня 2024 по січень 2025 року становлять 67 359,17 грн, що складали витрати на придбання одягу першої необхідності, обстеження та необхідні оздоровчі процедури, оплата за семестр навчання у ліцеї, а також дозвілля дитини.

Позивачка вказувала, що відповідач працевлаштований на високооплачуваній роботі, має постійний дохід, а також у власності нерухоме майно. Відтак, із врахуванням наведеного вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі 30 000, 00 грн щомісячно.

З врахуванням зазначених обставин, просила стягувати з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 30 000 грн 00 коп. шомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі до суду позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, та судові витрати.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16 грудня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково.

Вирішено стягувати із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000 (п`ятнадцать тисяч) гривень, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дати пред`явлення позову до суду – 25.02.2025.

Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції без належної мотивації відступив від раніше встановленого судами між тими ж сторонами розміру аліментів у сумі 10 000 грн.

Вважає єдиним мотивом, наведеним у рішенні суду щодо визначення розміру

аліментів, є посилання на збільшення прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, що саме по собі не може вважатися достатнім обґрунтуванням збільшення розміру аліментів відповідно до вимог статті 182 Сімейного кодексу України.

Окрім цього, зазначає, що до 03 грудня 2025 року з позивачки на користь відповідача

стягувалися аліменти на утримання дитини. Лише 03 грудня 2025 року постановою апеляційного суду у справі № 462/3068/25 було зупинено вказане стягнення, і зазначена постанова набрала законної сили.

Таким чином, вважає, що датою початку стягнення аліментів є 03 грудня 2025

року — дата набрання законної сили постановою апеляційного суду про зупинення стягнення аліментів з позивачки.

Просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 грудня 2025 року в частині: визначення розміру аліментів та в частині визначення дати початку їх стягнення, та ухвалити нове рішення, яким: визначити початок стягнення аліментів з 03 грудня 2025 року; визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі 10 000 грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення 04 вересня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом та матеріалами справи встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 03 вересня 2010 року.

Матеріалами справи встановлено, що постановою Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року у справі № 466/7239/18 рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 20 листопада 2018 року в частині розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінено. Постановлено стягувати з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/20 частки від його доходу щомісячно, але не менше розміру двох прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 06 жовтня 2018 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття. Рішення суду набрало законної сили.

Окрім цього, Постановою Львівського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 466/9186/20 рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 15 березня 2021 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким змінено спосіб стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначений постановою Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року, з 1/20 частки від доходу відповідача щомісячно, але не менше розміру двох прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 (десять тисяч гривень) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, тобто з 26 жовтня 2021 року, до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття. Рішення суду набрало законної сили.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/9588/21 від 19 жовтня 2022 року визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року у справі № 466/2814/22 скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2022 року та ухвалено нове рішенням, яким постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 10 000 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 травня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з цим, відповідно до акта від 06 січня 2025 року, виданого ЛКП «Сигнівка» встановлено, що за фактом обстеження квартири АДРЕСА_2 разом із своєю матір`ю ОСОБА_2 проживає донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без реєстрації.

В суді першої інстанції, відповідач не заперечив обставин проживання на доньки разом із матір`ю та зазначав, що у випадку продовження проживання доньки із позивачкою і надалі визнає заявлені позовні вимоги щодо стягнення з нього аліментів на доньку у розмірі, який визначався судовими рішеннями раніше – 10 000,00 грн.

Свій обов`язок утримання дитини не заперечував, добровільно надавав кошти з оплати навчання доньки, організації її відпочинку, поточні витрати.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, виходячи із потреб дитини відповідного віку, керуючись принципом розумності, справедливості та рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, в тому числі і щодо обов`язку утримання дітей, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню та з відповідача слід стягувати аліменти на неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000,00 грн, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня пред`явлення позову до суду 25 лютого 2025 року щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, оскільки на переконання суду, такий розмір аліментів є об`єктивним з огляду і на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку і водночас справедливим у відповідності до обов`язку обох батьків матеріального утримання дітей, а відтак відповідатиме і реальним потребам дитини і матеріальному становищу обох батьків у справі.

З таким висновком колегія суддів погоджується виходячи із наступних підстав.

Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 СК України.

Такий принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини ґрунтується на нормах Конституції України, які проголошують, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (ст. 21), громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24).

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 Сімейного кодексу України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Згідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Отже, обов`язок батьків з утримання своїх дітей виникає незалежно від факту реєстрації шлюбу, наявності між ними фактичних шлюбних відносин або спільного проживання. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним.

Відповідно до роз`яснень, що викладені у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Статтею 180 Сімейного кодексу України обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків.

Таким чином, проаналізувавши пояснення сторін у їх сукупності та взаємному зв`язку, апеляційний суд доходить висновку, що домовленості між батьками про реальну участь кожного з них у витратах на утримання дитини немає. Така ситуація не сприяє найкращому дотриманню інтересів дитини.

Відсутність домовленості є підставою для вирішення спору судом.

При вирішенні спору колегія суддів вважає, що позивачка має право на отримання від батька дитини аліментів на утримання дитини, з огляду на те, що неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із своєю матір`ю ОСОБА_2 , за її місцем реєстрації реєстрації, що підтверджується актом від 06 січня 2025 року, виданого ЛКП «Сигнівка» та не заперечується відповідачем по справі.

На підставі ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, діючої в Україні з 27 вересня 1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Згідно ч.1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Колегія суддів наголошує, що регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 СК України.

Згідно зі ст.27 Конвенції ООН «Про права дитини» батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов`язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей.

Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання.

Тобто такий обов`язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати. При цьому, в обов`язковому порядку судом враховуються всі обставини, які впливають на розмір аліментів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо визначеного розміру аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000,00 грн, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня пред`явлення позову до суду 25 лютого 2025 щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, з огляду на наступне.

Колегія суддів бере до уваги, що відповідач є працездатною особою, ним не надано будь-яких доказів про те, що він за своїм станом здоров`я чи матеріальним становищем, не може виконувати своїх обов`язків по утриманню дитини та сплачувати аліменти.

На виконання вимог статей 12, 81, 82 ЦПК України відповідачем також не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у нього на утриманні інших осіб, які б впливали на його можливість належним чином виконувати обов`язок щодо утримання доньки.

Водночас, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником житлового будинку загальною площею 92,3 кв. м, земельної ділянки та квартири, що свідчить про наявність у нього майнових активів та підлягає врахуванню при визначенні його матеріального становища.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до положень статей 180, 181, 182 СК України обов`язок щодо утримання дитини до досягнення нею повноліття покладається на обох батьків, а розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відтак, при визначенні розміру аліментів суд має виходити не лише з можливостей платника аліментів, а й із реальних потреб дитини та необхідності забезпечення її належного рівня життя.

Як убачається з позовної заяви та долучених до неї доказів, позивачкою надано виписки з банківських рахунків, фіскальні чеки та інші документи на підтвердження понесених витрат на утримання доньки. Загальний розмір таких витрат за період з грудня 2024 року по січень 2025 року становив 67 359,17 грн.

Зазначені витрати пов`язані, зокрема, з витратами на харчування, а також придбанням для дитини одягу першої необхідності, проведенням необхідних обстежень та витрат на лікування, оплатою навчання у ліцеї, витрат на оздоровчі процедури, а також витрат на дозвілля дитини, розвиток та відпочинок.

Колегія суддів також враховує, що відповідач не заперечує свого обов`язку щодо утримання доньки та у суді першої інстанції визнавав за собою обов`язок сплачувати аліменти, однак вважав достатнім їх розмір у сумі 10 000 грн щомісячно.

Крім того, колегія суддів бере до уваги і наведені самим відповідачем відомості щодо понесених ним витрат на дитину. Так, відповідач сам наголошував на тому, що ним було оплачено вартість літнього відпочинку дитини у розмірі 570 євро, а також у липні 2025 року придбано для дитини ноутбук вартістю 38 498 грн.

Наведені обставини свідчать про наявність у відповідача фінансової можливості забезпечувати потреби дитини.

Разом з тим, саме по собі посилання відповідача в апеляційній скарзі на раніше визначений розмір аліментів у розмірі 10 000 грн. не є підставою для висновку про те, що зазначена сума є достатньою для забезпечення потреб дитини.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано врахував збільшення прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який у 2025 році становив 3 196 грн, однак визначаючи розмір аліментів, не обмежився лише цією обставиною, а виходив із сукупності встановлених у справі обставин, зокрема потреб дитини, матеріального становища батьків, їх рівного обов`язку щодо її утримання та інших обставин, що мають істотне значення.

Отже, з урахуванням віку дитини, її фактичних потреб, які з роками збільшуються, пріоритетності інтересів дитини, на користь якої стягуються аліменти, майнового стану відповідача, відсутності доказів його неспроможності сплачувати визначений судом розмір аліментів, а також рівності обов`язків обох батьків щодо утримання дитини, колегія суддів вважає визначений судом першої інстанції розмір аліментів у сумі 15 000 грн. щомісячно таким, що відповідає вимогам статті 182 СК України, є необхідним та достатнім для забезпечення належного утримання дитини та не є надмірним для відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що початком стягнення аліментів є 03 грудня 2025

року — дата набрання законної сили постановою апеляційного суду про зупинення

стягнення аліментів з позивачки, колегія суддів вважає помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З позовом про стягнення аліментів ОСОБА_2 звернулася до Залізничного районного суду м. Львова 25 лютого 2025 року.

Таким чином, суд першої інстанції, застосувавши положення статті 191 СК України, вірно визначив датою початку стягнення аліментів 25 лютого 2025 року.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що предметом розгляду справи № 462/3068/25, на яку покликався заявник в апеляційній скарзі, був позов ОСОБА_2 про припинення стягнення з неї аліментів на користь ОСОБА_1 на підставі постанови Львівського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 27 червня 2025 року позов задоволено частково.

Звільнено ОСОБА_2 від сплати аліментів, які стягуються з неї на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі постанови Львівського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року у справі № 466/2814/22. У задоволені решти вимог позову відмовлено

Постановою Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

За змістом статті 181 СК України, аліментами є кошти на утримання дитини, які присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Частиною 4 ст. 273 ЦПК України встановлено, що у випадку, коли після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі (в даному випадку – аліменти на утримання дитини), зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Як вбачається з постанови Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року, апеляційний суд, беручи до уваги частину третю статті 160 СК України, відповідно до якої у разі проживання батьків окремо місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою, зазначив, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,14 років виповнилося 09 серпня 2024 року, а тому вона вправі самостійно визначати своє місце проживання, незалежно від наявності рішення суду від 19 жовтня 2022 року.

Також, апеляційний суд в вищенаведеній постанові, встановив, що з січня 2025 року дитина проживає разом із матір`ю. Дана обставина визнавалася самим відповідачем.

З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги щодо визначення дати початку стягнення аліментів з 03 грудня 2025 року є необґрунтованими.

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, адоводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, у твердій сумі підлягає індексації та не вважається незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 04 вересня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.