Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №444/435/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 444/435/26 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р. Й.

Провадження № 22-ц/811/2896/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 25 червня 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

в лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 16.04.2024 між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 16.04.2024-100002606, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 3 000, 00 грн, строком на 63 дні. Дата повернення (виплати) кредиту - 17/06/2024. Первинний період користування Кредитом - 21 днів з дня його надання. Черговий період користування кредитом – кожні наступні 21 днів з дня закінчення первинного періоду. Процентна ставка "Економ" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 21 днів з дня отримання чергового Траншу включно. Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ». Денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки 2, 33 %.

Відповідно до договору від 16.04.2024 та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 3 000, 00 грн, ОСОБА_1 16.04.2024 отримав кредитні кошти у розмірі 3 000, 00 грн. Звертає увагу суду на те, що відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 1 260, 00 грн від 06.05.2024.

Разом з тим, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 7 650, 00 грн, що складається з тіла кредиту – 3 000, 00 грн, процентів – 3 150, 00 грн та неустойки – 1 500, 00 грн.

З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором № 16.04.2024-100002606 від 16.04.2024 в розмірі 7 650, 00 грн та 2 662, 40 грн судового збору.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 25 червня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 16.04.2024-100002606 від 16.04.2024 року в розмірі 6150, 00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму сплаченого позивачем судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 140 грн 36 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Тобто, рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що у своєму відзиві відповідач вказував на обставину, яку підтверджує і сам позивач у позовній заяві, що з метою погашення заборгованості ОСОБА_1 06.05.2024 було здійснено платіж на суму 1 260, 00 грн у зв`язку з чим заборгованість по тілу кредиту на момент розгляду справи становила не 3 000, 00 грн, а 1 740, 00 грн.

Вказує, що Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14, виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». Такими документами є: військовий квиток або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Стверджує, що на день укалденн кредитного договору ОСОБА_1 був військовослужбовцем і на підтвердження вказаної обставини ним разом із відзивом було подано до суду копію військового квитка, згідно якого 28.02.2022 відповідача було знято з військового обліку у зв`язку з мобілізацією.

Вважає, що стягненню зі відповідача підлягають лише 1 740, 00 грн тіла кредиту.

Просить скасувати рішення Жовківського районного суду Львівської області від 25 червня 2026 року у справі № 444/435/26 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 1 740, 00 грн тіла кредиту, в решті позовних вимог відмовити.

Аналіз змісту доводів апеляційної скарги свідчить про те, що рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог відповідачем не оскаржується.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті судом апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Частина третя статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Задовольняючи частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано доказів, що відповідач звертався до банку із заявою про звільнення його від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом та надав позивачу перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142, а тому, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач повернув кредитні кошти, отримані ним на підставі кредитного договору № 16.04.2024-100002606 від 16.04.2024, на користь позивача підлягає стягненню 6 150, 00 грн.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, то законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вирішення інших позовних вимог (про стягнення неустойки) судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частин першої та третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частини четверта та п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статі 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 16.04.2024 між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16.04.2024-100002606, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора Е883, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію та неустойку.

Пунктом 2.2. кредитного договору №16.04.2024-100002606 від 16.04.2024 передбачено, що електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови:

2.2.1. дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця;

2.2.2. заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем;

2.2.3. відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 3.2 кредитного договору №16.04.2024-100002606 від 16.04.2024).

Згідно з п. 3.3 та п. 3.3.1 кредитного договору № 16.04.2024-100002606 від 16.04.2024 кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах, встановлених у заявці, що є невід`ємною частиною даної оферти.

В підписаній позичальником заявці кредитного договору № 16.04.2024-100002606 від 16.04.2024 сторони погодили, що кредит надається на наступних умовах: сума кредиту – 3 000, 00 грн, строк, на який надається кредит – 63 дні, дата повернення (виплати) кредиту – 17.06.2024, первинний період користування Кредитом - 21 днів з дня його надання, черговий період користування кредитом – кожні наступні 21 днів з дня закінчення первинного періоду, процентна ставка "Економ" – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 21 днів з дня отримання чергового траншу включно, процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ». Денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки 2, 33%, неустойка: 75 грн 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 11 заявки кредитного договору № 16.04.2024-100002606 від 16.04.2024 передбачено графік платежів, в якому визначено кількість платежів, дату платежу, загальний розмір чергового платежу, а також розміри платежів у складі чергового платежу з процентів, з комісії за надання кредиту та з суми кредиту.

Крім того, в заявці кредитного договору № 16.04.2024-100002606 від 16.04.2024 зазначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів за даним договором: 4731-21XX-XXXX-9844.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору № 16.04.2024-100002606 від 16.04.2024 кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4731-21XX-XXXX-9844.

Згідно з п. 7.6. кредитного договору № 16.04.2024-100002606 від 16.04.2024 у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов`язань за договором кредитодавець залишає за собою право нараховувати неустойку, розмір якої встановлюється у заявці.

В пункті 15 заявки кредитного договору №№ 16.04.2024-100002606 від 16.04.2024 передбачено, що неустойка 75, 00 грн нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка, згідно п. 7.6. кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці (п. 9.1. кредитного договору №16.04.2024-100002606 від 16.04.2024).

Відповідно до п. 10.1. кредитного договору №№16.04.2024-100002606 від 16.04.2024 цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем в інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця.

Підписавши електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора Е883 пропозицію про укладення кредитного договору (оферта), заявку кредитного договору № 16.04.2024-100002606 від 16.04.2024 та відповідь позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору № 16.04.2024-100002606 від 16.04.2024 (акцепт), ОСОБА_1 погодився з усіма істотними умовами кредитного договору № 16.04.2024-100002606 від 16.04.2024, зокрема, сумою кредиту, строком надання коштів, розміром процентів за користування кредитними коштами та умовами кредитування.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 16.04.2024-100002606 від 16.04.2024 така становить 7 650, 00 грн, з яких 3 000, 00 грн – заборгованість за основним боргом, 3 150, 00 грн – заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, 1 500, 00 грн – неустойка.

Кредитний договір №16.04.2024-100002606 від 16.04.2024 укладено на 63 дні, Умовами договору передбачено нарахування процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою 2, 5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 21 днів та фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 2 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом наступних чергових періодів.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.

Оскільки кредитний договір № 16.04.2024-100002606 від 16.04.2024 укладено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», відтак положення цього Закону застосовуються до договору про споживчий кредит №№ 16.04.2024-100002606 від 16.04.2024, на підставі якого з відповідача стягується заборгованість, то процентна ставка за користування кредитними коштами не може перевищувати 1 %.

Таким чином, в межах строку дії кредитного договору №16.04.2024-100002606 від 16.04.2024 проценти за користування кредитним коштами могли бути нараховані в розмірі 1 890, 00 грн (3000 х 1 % х 63 дні = 1 890, 00 грн).

Заперечуючи щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 16.04.2024-100002606 від 16.04.2024, відповідач вважає неправомірним нарахування процентів за користування кредитними коштами загалом, оскільки він відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як військовослужбовець, звільнений від сплати процентів за користування кредитними коштами.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно із положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і діє на даний час. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку документи, зазначені у листі Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є військовий квиток, у якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

При цьому, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без винятків.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у постановах: від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15, від 14.05.2021 у справі №502/1438/18, від 24.02.2022 у справі № 591/4698/20, від 12.05.2022 у справі №336/512/18, від 18.01.2023 у справі № 642/548/21.

Визнаючи отримання кредитних коштів в розмірі 3 000, 00 грн та не заперечуючи щодо їх стягнення із зарахуванням сплачених ним коштів в розмірі 1 260, 00 грн, ОСОБА_1 не погодився лише з нарахованими позивачем процентами за користування кредитними коштами, вважає, що такі не підлягали нарахуванню, оскільки на нього поширюються положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» згідно з якими йому не повинні нараховуватися проценти за кредитним договором.

Військовим квитком НОМЕР_1 , виданим на ім`я ОСОБА_1 , підтверджується взяття ОСОБА_1 на військовий облік, зняття з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 28.02.2022 року у зв`язку з мобілізацією.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що на ОСОБА_1 поширюються вказані положення закону, зокрема щодо заборони нарахування військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду процентів за користування кредитом, а відтак і про наявність у ОСОБА_1 пільг щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, оскільки він, як військовослужбовець, з врахуванням пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнений від сплати процентів за користування кредитними коштами.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, який задовольнив позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованості за процентами за кредитним договором в розмірі 3 150, 00 грн.

Окрім того, матеріалами справи, зокрема розрахунком заборгованості, також підтверджується сплата ОСОБА_1 1 260, 00 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, які були зараховані позивачем на погашення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами.

Оскільки ОСОБА_1 відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнений від сплати процентів за користування кредитними коштами, сплачені ним кошти в розмірі 1 260, 00 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитом, які були зараховані позивачем на погашення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, необхідно зарахувати на погашення заборгованості за тілом кредиту.

Відтак, заборгованість ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» за кредитним договором № 16.04.2024-100002606 від 16.04.2024 становить 1 740, 00 грн (тіло кредиту) і саме така заборгованість підлягає до стягнення.

Рішенням суду першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки і в цій частині таке сторонами не оскаржуються.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що оскільки висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та часткового задоволення за відсотками за користування кредитом не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, то у частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту таке необхідно змінити, зменшивши суму стягуваної заборгованості за тілом кредиту з 3 000, 00 грн до 1 740, 00 грн, а в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом - таке необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. Враховуючи наведене вище, наявні правові підстави лише для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором №16.04.2024-100002606 від 16.04.2024 в розмірі 1 740, 00 грн (тіло кредиту).

В решті рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Пункт 13 статті 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та стягнення на його користь загальної заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 740, 00, то на підставі пункту 13 статті 141 ЦПК України розмір судових витрат, які підлягають стягненню, необхідно змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 605, 60 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з цим абзаци другий та третій резолютивної частини рішення суду першої інстанції необхідно викласти в новій редакції.

Зважаючи на те, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на корить ОСОБА_1 підлягає стягненню 3 993, 60 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 25 червня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суми заборгованості за тілом кредиту змінити, зменшивши суму стягуваної заборгованості за тілом кредиту з 3 000, 00 грн до 1 740, 00 грн, а в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами -

скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Рішення суду в частині вирішення питання про стягнення судового збору змінити, зменшивши розмір такого з 2 140, 36 грн до 605, 60 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Викласти абзаци другий та третій резолютивної частини рішення в такій редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 16.04.2024-100002606 від 16.04.2024 в розмірі 1 740, 00 гривень (тіло кредиту).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму сплаченого позивачем судового збору за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 605, 60 грн.».

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 3 993, 60 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Головуючий: С. М. Копняк

Судді: О. М. Ванівський

Р. П. Цяцяк