Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №331/1414/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 331/1414/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/1414/26 Головуючий в 1 інстанції Фісун Н.В.

Провадження № 33/807/924/26 Доповідач у 2-й інстанції – Солодовніков Р.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Солодовніков Р.С., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Михайлова Дмитра Олександровича (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою з доповненням захисника Михайлова Дмитра Олександровича на постанову Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2026 року,

в с т а н о в и в :

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір.

За постановою суду, 15.02.2026 о 13 год.35 хв. в с-щі Новомиколаївка по вул. Шевченка, 40, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія за допомогою спеціального технічного приладу алкотестер Драгер 6810 ARBL-0721, тест №3111, позитивний - 1,78 ‰, водій з результатом згоден, від огляду на стан сп`яніння у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п.2.9.а Правил дорожнього руху (далі ПДР). Від керування транспортного засобу відсторонений.

2. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погоджуючись з таким рішенням, адвокат Михайлов Д.О. подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанову суду вважає незаконною, необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на те, що:

-висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи, та не відповідають фактичним обставинам справи, розгляд справи здійснено поверхнево;

-під час проведення процедури огляду працівники поліції використовували спеціальний технічний прилад драгер, який не пройшов відповідне сервісне обслуговування;

- ОСОБА_1 як військовослужбовець на момент зупинки транспортного засобу виконував негайний наказ по переміщенню техніки, що свідчить про виконання дій, пов`язаних з крайньою необхідністю;

-пропозиція огляду ОСОБА_1 була здійснена не до найближчого до місця зупинки медичного закладу, що є порушенням порядку, визначеному нормативно-правовими актами;

-проведений працівниками поліції огляд військовослужбовця ОСОБА_1 є таким, що здійснений з порушенням вимог постанови КМУ №32 та ст. 266-1 КУпАП, а отримані в його результаті відомості не можуть вважатися належними і допустимими доказами у справі.

Окремо адвокат Михайлов Д.О. надав клопотання про індивідуалізацію покарання, яке обґрунтував тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і у випадку визнання його винним в інкримінованому діянні застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України і не призначати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на один рік, оскільки воно фактично паралізує можливість виконання конституційного обов`язку із захисту Батьківщини.

3. Позиції учасників.

В засіданні апеляційного суду захисник Михайлов Д.О., який підтримав апеляційну скаргу та не заперечував проти її розгляду без участі ОСОБА_1 , просив скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. У випадку визнання ОСОБА_1 винним в інкримінованому діянні просив застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України і не призначати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на один рік

4. Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Михайлова Д.О., на підтримку поданої апеляційної скарги, перевіривши її доводи і вивчивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване, законне рішення.

Дослідивши встановлені місцевим судом обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суддя першої інстанції у повному обсязі дотримався вищенаведених вимог КУпАП щодо порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.

Відповідно до п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено, зокрема, відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну правову оцінку, зокрема, даними:

-протоколу серії ЕПР1 № 591983 від 15.02.2026, відповідно до якого підтверджуються обставини, місце та час вчинення правопорушення. Протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень, від пояснень відмовився;

-позитивного результату тесту № 3111 від 15.02.2026 – 1,78 ‰, який підписаний ОСОБА_1 без зауважень та власноруч написано, що він з результатом згоден;

-акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, якими підтверджується, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Результати огляду на стан сп`яніння: позитивний, 1,78 ‰. Водій ОСОБА_1 з результатами згоден, акт огляду підписав;

-відеозаписом, на якому зафіксовано зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу поліцейським, під час якого водій погодився із результатами проведеного огляду – 1,78 ‰, неодноразово пропонував вирішити питання та не складати відносно нього адміністративні матеріали, не заперечував факту вживання алкоголю. Також ОСОБА_1 ознайомлений із правами, передбаченими ст. 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Доказів, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.

Суддя першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про достатність наявних доказів для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

Щодо покликання захисника про те, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи, та не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційний суд зазначає таке.

Умови та послідовність дій поліцейських по виявленню у водіїв транспортних засобів ознак, зокрема, алкогольного сп`яніння, визначені ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (в подальшому Порядок № 1103) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (в подальшому Інструкція № 1452/735).

Відповідно до ч. 2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Інструкції).

Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП, зокрема, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. При цьому, згідно з положеннями ч. 3 ст. 266 КУпАП проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння відбувається на місці зупинки водія і лише у разі його відмови від проходження такого огляду або у випадку незгоди з отриманими результатами цей огляд може бути проведений у закладі охорони здоров`я.

Так, у цій справі встановлено, що працівники поліції виявили ознаки алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 . Останній погодився на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів, який був проведений поліцейським.

Результат огляду на стан сп`яніння позитивний – 1,78 ‰ алкоголю в крові, що майже у дев`ять разів перевищує допустимий показник 0,2 проміле алкоголю в крові.

ОСОБА_1 з отриманим показником тестування за допомогою спеціального технічного приладу на місці зупинки погодився та засвідчив це власноручним підписом як в Акті огляду в графі «з результатами згоден», так і в роздруківці тестування на алкоголь за допомогою спеціального приладу Drager Alcotest 6820. Окрім того, в цих процесуальних документах власноруч зазначив, що згоден з результатом огляду. Про згоду водія з отриманими результатами свідчить і зміст наявного в матеріалах справи відеозапису.

При цьому ОСОБА_1 не був позбавлений передбаченої законом можливості не погодитися з результатами огляду на стан сп`яніння, проведеного працівником поліції із застосуванням спеціального технічного засобу, а пройти запропонований медичний огляд на стан сп`яніння у відповідному закладі охорони здоров`я.

Слід зазначити, що відповідно до пунктом 5 розділу І Порядку № 1103 результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

Отже, у разі погодження із результатами огляду на стан сп`яніння проведеного поліцейським на місці, щодо водія складається протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції допустив поверхневий та спрощений підхід при розгляді справи, всебічно не з`ясувавши всіх обставини справи, то апеляційний суд зауважує, що вони не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких навпаки вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об`єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.

Твердження сторони захисту про недотримання вимог ст.266-1 КУпАП під час проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 та неналежність і недопустимість його результатів апеляційний суд вважає безпідставними.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Так, аналізуючи зміст ч.1 ст.255 КУпАП, апеляційний суд зауважує, що вказані у даній нормі права уповноважені посадові особи не наділені повноваженнями складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 в межах цього провадження.

При цьому уповноважені посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України мають право складати протоколи про передбачені ст.44, ч.ч.2, 3 ст.123, ст.ст.172-10, 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7 адміністративні правопорушення. Даний перелік є вичерпним, тобто розширенню та доповненню він не підлягає.

Апеляційний суд враховує, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП уповноважені особи органів Національної поліції, до компетенції яких віднесено оформлення протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема, за ст.130 КУпАП, не вправі складати даний процесуальний документ без дотримання встановленої положеннями ст.266 КУпАП процедури.

Разом з тим, відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень регламентовано положеннями ст.15 КУпАП.

Згідно із ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, крім іншого, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП віднесено до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відтак, в рамках справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 положення, якими регламентовано адміністративну відповідальність, застосовуються до нього на загальних підставах.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дія положень ст.266 КУпАП за колом осіб поширюється на всіх водіїв транспортних засобів, незалежно від їх роду діяльності та без урахування наявності/відсутності факту проходження військової служби.

До того ж, вимогами п.2 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов`язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Базовим критерієм для розмежування застосування вимог ст.266 та ст.266-1 КУпАП під час процедури проходження огляду на стан сп`яніння у даному випадку є керування транспортним засобом, тобто виконання особою функції водія, а не обов`язків військової служби.

Отже, з урахуванням вищевикладеного у сукупності, на переконання апеляційного суду застосування працівниками поліції положень ст.266 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів в рамках даної справи про адміністративне правопорушення ґрунтується на вимогах закону.

Разом з тим, апеляційний суд не бере до уваги наданий стороною захисту лист начальника штабу – заступника командира військової частини НОМЕР_2 , оскільки ним не підтверджено, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 – ВАЗ21093, належить до автомобільної техніки військової частини. Натомість, інформація, викладена у цьому листі, спростовується долученим до матеріалів справи відеозаписом, відповідно до якого ОСОБА_1 з моменту зупинки транспортного засобу під його керуванням та до складання протоколу про адміністративне правопорушення жодного разу не повідомляв працівників поліції про виконання ним усного наказу - негайного завдання про переміщення автомобільної техніки військової частини. Водночас, ОСОБА_1 пояснював, що направлявся до будинку, який знаходиться поруч, де машина стояла близько 9 місяців та неодноразово пропонував вирішити питання без складання адміністративного матеріалу, що не свідчить про виконання ним завдань. Крім того лист начальника штабу не має дати і містить неповний вихідний номер.

Не заслуговують на увагу і доводи захисника щодо несанкціонованого доступу до налаштувань спеціального приладу зі сторони неуповноважених осіб, використання працівниками поліції під час проведення процедури огляду спеціального технічного приладу драгер, сервісне обслуговування офіційним уповноваженим представником виробника якого не проводилось більше 10 років, та, як наслідок, недійсність результатів огляду ОСОБА_1 від 15.02.2026.

Як випливає з матеріалів справи, прилад, яким проводився огляд, мав чинний сертифікат налаштування (калібрування) алкотестера від 27.08.2025, виданий ТОВ «Сорбполімер-Аналітик» та був допущений до експлуатації у встановленому законом порядку.

Наявність зазначеного сертифіката в матеріалах справи свідчить про документальне підтвердження проведення регламентних операцій із приладом та кореспондується з чинним свідоцтвом про повірку, яке не скасоване та не визнане недійсним у встановленому законом порядку.

Згідно з даними свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 27 серпня 2025 року ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» виконано повірку Газоаналізатора Alcotest 6810, є чинним до 27 серпня 2026 року.

Водночас скаржником не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував, що будь-які роботи з приладом: здійснювалися не уповноваженим сервісним центром; виконувалися іншою юридичною або фізичною особою, яка не мала на це повноважень; або проводилися з порушенням встановлених виробником чи законодавством вимог.

Посилання апеляційної скарги на відсутність окремих підтверджуючих документів або детальних записів не може розцінюватися як доказ виконання робіт неуповноваженими особами, оскільки такі твердження мають характер припущень і не підтверджені жодними об`єктивними даними.

Сама по собі відсутність доказів зворотного не спростовує презумпцію належності оформлення та виконання регламентних процедур із засобом вимірювальної техніки, тим більше за наявності чинного свідоцтва про повірку та сертифікату налаштування (калібрування) алкотестера.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо можливого виконання робіт із приладом сторонніми або неуповноваженими особами є необґрунтованими, ґрунтуються на припущеннях та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Водночас із відеозапису, долученого до матеріалів справи, встановлено, що перед проведенням огляду працівником поліції надано ОСОБА_1 свідоцтво про повірку алкотестера для ознайомлення, від якого він відмовився та будь-яких заперечень не висловлював. Крім того, пройшовши огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу, погодився з його результатами, про що, окрім відеозапису, також свідчать відповідні процесуальні документи та пояснив, що напередодні вживав алкоголь.

Посилання апелянта на лист ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешнл» носить виключно інформаційний характер, не є висновками експерта, у розумінні закону та самі по собі не свідчать про несправність приладу або недостовірність результату огляду.

Доводи сторони захисту щодо можливого несанкціонованого втручання у роботу приладу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про зміну градуювальних характеристик приладу, втручання у його програмне забезпечення чи фальсифікацію результатів тестування, матеріали справи не містять, захисником не надано таких і під час апеляційного розгляду.

Наведені апелянтом доводи щодо пропозиції пройти огляд не у найближчому медичному закладі не впливають на правомірність дій працівників поліції та правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Також захисник не погоджується з видом накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в частині позбавлення права керування транспортними засобами.

Надаючи правову оцінку заявленим доводам, апеляційний суд виходить з такого.

Зокрема, санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

При цьому чинними нормами КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції статті, або ненакладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної статті як обов`язкове.

Водночас апеляційний суд зауважує, що посилання апелянта на можливість застосування ст.69 КК України за аналогією закону суперечить положенням ч.4 ст.3 КК України, відповідно до якої законодавцем чітко передбачено, що застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Наведені апелянтом доводи, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ, перебуває на військовій службі, позбавлення його права керування транспортними засобами фактично паралізує не тільки його особисту службу, а й решти військовослужбовців та можливість виконання конституційного обов`язку із захисту Батьківщини, також не можуть слугувати підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд зауважує, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення віднесене до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Більш того, накладене на ОСОБА_1 передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне стягнення як за своїм видом, так і розміром, є безальтернативним, відповідно до санкції вказаної вище частини статті КУпАП.

Відтак, суд апеляційної інстанції не має правових підстав для пом`якшення накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення (в частині невизначення останньому такого виду стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами) з урахуванням підстав, на які посилається апелянт.

Будь-яких інших належних, допустимих та обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, ставили під сумнів правильність встановлених судом фактичних обставин справи чи свідчили про неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, апеляційна скарга не містить.

Наведені апелянтом аргументи фактично зводяться до незгоди з ухваленим судовим рішенням та власної оцінки обставин справи, однак не підтверджують наявності істотних порушень закону, які могли б вплинути на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

У підсумку, за встановлених у справі фактичних обставин суддя першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Суд першої інстанції не допустив порушень вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, які могли б бути підставою для зміни або скасування правильного по суті рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Натомість зібраними у справі доказами у повному обсязі підтверджується наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, адміністративне стягнення накладене судом в межах встановлених законом, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Михайлова Дмитра Олександровича залишити без задоволення.

Постанову Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Р.С. Солодовніков