Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №335/13578/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 02.09.2026 Справа № 335/13578/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/13578/24 Головуючий в 1-й інстанції – Калюжна В.В.

Провадження №22-ц/807/1967/26 Суддя-доповідач: Мінгазов Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Мінгазова Р.В.,

суддів: Бредуна Д.С.,

Кочеткової І.В.,

за участю секретаря судового засідання: Смокотіної В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради про відшкодування завданих збитків та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Прядка Д.В. звернулась до суду з позовом, який було уточнено, до районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Яценка 10», Управління з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради про відшкодування завданих збитків та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 26.02.2025 залучено до участі у справі правонаступника відповідача Комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради - Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради.

Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 13.01.2026 провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСББ «Яценка 10», Управління з питань екологічної безпеки Запорізької міської ради про відшкодування завданих збитків та стягнення моральної шкоди закрито, у зв`язку із відмовою позивача від позову в цій частині.

Позов обґрунтовано тим, що 17.09.2024 в період часу з 14:00 години по 15:00 годину, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Яценка, 10-А, на належний позивачу на праві власності автомобіль «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок штормового вітру впало дерево, яке перебувало у незадовільному стані.

Позивач у той же день звернулася до відділу поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області із заявою про фіксування факту пошкодження її автомобіля, яка була зареєстрована за ЄО № 24680 від 17.09.2024, за результатами розгляду якої 03.10.2024 їй було повідомлено, що в ході проведеної перевірки ознак кримінального або адміністративного правопорушення не виявлено, та рекомендовано звернутися до суду з цивільним позовом.

Внаслідок зазначеної події позивачу завдано матеріальну шкоду, яка згідно з висновком експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 4261, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, становить 80 899,35 гривень.

Крім того, позивач зазначила про спричинення їй моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, які вона зазнала у зв`язку із пошкодженням автомобіля, яку вона оцінює у 20 000 гривень. В обґрунтування розміру моральної шкоди позивач зазначила, що іншого транспортного засобу вона не має, пошкодження її автомобіля спричинило переживання, пов`язані з порушенням її права користування ним, неможливістю його використання за призначенням, що у свою чергу спричинило незручності у вирішенні побутових питань, змінило зручний та звичайний спосіб її пересування, а також швидкість вирішення щоденних та поточних проблем.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд стягнути солідарно з відповідачів спричинену їй матеріальну шкоду у розмірі 80 899,35 гривень, моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень, а також покласти на відповідачів понесені нею судові витрати, які складаються з витрат на оплату послуг експерта у розмірі 4 500 гривень, судового збору у розмірі 2 422,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу, розрахунок яких буде подано до закінчення розгляду справи по суті, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України..

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 80 899 гривень 35 копійок, витрати на проведення експертного дослідження у сумі 4 500 гривень 00 копійок, моральну шкоду в розмірі 2 000 гривень 00 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 990 гривень 25 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень 00 копійок, а всього стягнути 94 389 гривень 60 копійок

В задоволенні іншої частини позовних відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району це неналежний відповідач у справі, оскільки Районної адміністрації не має статусу балансоутримувача та матеріально-правової відповідальності згідно з чинним Положенням. Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність бездіяльності відповідача щодо виявлення аварійних дерев, оскільки матеріалами справи спростовують як сам факт падіння дерева, так і наявність бездіяльності відповідача. В матеріалах справи № 335/13578/24 відсутній жодний фітосанітарний чи дендрологічний звіт, який би підтверджував, що дерево мало ознаки хвороб або аварійності саме до моменту його падіння 17.09.2024. Суд у рішенні безпідставно посилвся на Акт № 45 Обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню від 10.02.2022, оскільки акт не стосується дерева з якого впала відповідна гілка. Суд першої інстанції повністю проігнорував вимоги ст. 1193 ЦК України та обов`язки власника майна (ст. 319, 322, 323 ЦК України), зокрема позивачка проігнорувала попередження про стихійні явища та не здійснила заходів щодо збереження належного їй майна.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача – адвоката Ярошенка О.О., який наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, та представника відповідача за довіреністю Кучеренка Д.М., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що що майнова шкода, якої зазнала позивач у зв`язку з падінням дерева на належний їй автомобіль, завдана внаслідок протиправної бездіяльності районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, на яку покладено обов`язок контролю, утримання та догляду за зеленими насадженнями, що включає різні види обрізання дерев і формування крони, щоб уникнути їхнього обламування, видалення дерев, тому наявні правові підстави для відшкодування позивачу спричиненої майнової шкоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля Ford Focus з реєстраційним номером НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

З наданого позивачем рапорту відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 17.09.2024 вбачається, що в ЄО за № 24680 від 17.09.2024 зареєстровано повідомлення зі служби 102, про те, що 17.09.2024 о 12:58 у м. Запоріжжя по вул. Яценка, буд. 10 впало дерево на авто форд фокус білий НОМЕР_1 , прийнято заяву ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення.

Згідно рапорту ст. ДОП СП ВП № ЗРУП ГУНП в Запорізькій області від 26.09.2024, в ході проведення перевірки за повідомленням було здійснено виїзд за адресою, де знаходилась ОСОБА_1 та звернулась з заявою про фіксацію факту пошкодження її автомобіля, на яке впало дерево за адресою: АДРЕСА_1 . Підстав для притягнення до кримінальної відповідальності не встановлено.

Відповідно до висновку експертного транспортного товарознавчого дослідження № 4261 від 18.10.2024, щодо визначення матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ Ford Focus, р.н. НОМЕР_1 , матеріальний збиток, завданий власнику КТЗ Ford Focus, р.н. НОМЕР_1 внаслідок його пошкоджень від падіння дерева 17.09.2024 дорівнює вартості відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу на запасні запчастини, що підлягають заміні та складає 80 99,35 грн.

Відповідно до листа Запорізького обласного центру з гідрометеорології від 23.09.2024 № 999 001-934/999-04, 17 вересня 2024 року максимальна за добу швидкість вітру дорівнювала 15 м/с, що класифікується, як небезпечне метереологічне явище І рівня небезпечності.

Листом від 12.11.2024 районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району повідомила про відсутність даних щодо балансоутримувача житлового будинку по АДРЕСА_1 та прибудинкової території, та він не перебуває на балансі районної адміністрації.

Відповідно до листа КП «Запоріжремсервіс» ЗМР від 19.11.2024, рішенням ВК ЗМР № 520 від 01.09.2017 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків м. Запоріжжя», КП «Запоріжремсервіс» ЗМР визначено управителем багатоквартирних будинків м. Запоріжжя. Житловий будинок АДРЕСА_1 з 01.12.2019 в управлінні та господарському віданні КП «Запоріжремсервіс» ЗМР не перебуває.

Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 ЦК України). Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України)

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди. Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. З огляду на наведене та, з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди, а позивач доказує наявність шкоди та її розмір.

Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про місцеве самоврядування» система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

За положенням ст. 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до п.п. 7 п. а ст. 30 ЗУ «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Пунктом 1 ст. 13 Закону встановлено, що до об`єктів благоустрою, крім інших, належать вулиці та прибудинкові території.

Елементами (частинами) об`єктів благоустрою згідно зі ст. 21 цього закону є : 1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів; 2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Відповідно до ст. 15 Закону, органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів. Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.

Відповідно до ст. 25 цього Закону утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

Згідно з п. 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України від 10.04.2006 року № 105, яким врегульовано питання утримання зелених насаджень у населених пунктах України (далі Правила), до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.4, 5.5 зазначених Правил органи державної влади та органи місцевого самоврядування визначають на конкурсних засадах із числа спеціалізованих підприємств, організацій балансоутримувачів об`єктів благоустрою зеленого господарства державної та комунальної власності.

На об`єктах державної чи комунальної власності межі закріпленої території та обсяги пайової участі визначають місцеві органи влади. Відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі цих об`єктів.

Згідно з розділом 12 Правил утримання з метою контролю за станом міських зелених насаджень балансоутримувач об`єкта, власник чи користувач земельної ділянки здійснюють їх загальні, часткові та позачергові огляди.

Загальні огляди проводяться двічі на рік навесні та восени. При загальному огляді обстежують усі елементи об`єктів благоустрою, а при частковому лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо. За даними обстежень складають відповідні акти.

Пунктом 7 частини першої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (далі – Закон), визначено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Згідно зі статтею 25 Закону, утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

Відповідно до ч.5 ст.24 Закону, посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров`ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 28 Закону визначено, що негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров`ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.

Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим, потерпілий повинен довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.

Факт падіння дерева на належний позивачу автомобіль та завдання в зв`язку із цим транспортному засобу механічних пошкоджень, а також розмір заподіяної шкоди підтверджуються матеріалами справи.

Пунктом 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі – Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Відповідно до пункту 5.5. Правил, відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності – балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях – установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, – забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях – місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Отже, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважений орган місцевого самоврядування, який відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.

Колегія суддів на підставі встановлених обставин справи, вважає встановленим, що матеріали справи не містить доказів на підтвердження того, що на балансі будь-якої організації перебуває дерево яке впало на автомобіль позивачки.

Також у матеріали справи не містять докази, які б свідчили про те, що органами місцевого самоврядування було визначено балансоутримувача спірного дерева.

Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Тобто, до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень за адресою: АДРЕСА_1 .

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.12.2021 року по справі № 755/194/13/20.

Отже, районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району є відповідальною особою за стан зелених насаджень на вул. Яценка у місті Запоріжжя.

Згідно з розділом 12 Правил, з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюють їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік навесні та восени. При загальному огляді обстежують усі елементи об`єктів благоустрою, а при частковому лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо. Огляд проводять: балансоутримувач об`єкта, власник чи користувач земельної ділянки, а за даними обстежень складають відповідні акти.

Відповідно до пункту 9.1.11 Правил, під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень потрібно виявляти аварійні дерева (дерева, які можуть становити загрозу для життя і здоров`я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебувають у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі). Аварійне дерево – це дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров`я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди, або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі.

За змістом частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність районною адміністрацією відсутності своєї вини у завданні шкоди транспортному засобу, що належить ОСОБА_2 , який зазнав пошкоджень в результаті падіння дерева.

Суд першої інстанції надав належну оцінку доказам, які міститься у матеріалах справи.

Оскільки до повноважень районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району відноситься виявлення аварійних дерев, зокрема таких, які можуть становити загрозу для життя і здоров`я пішоходів, транспортних засобів, відтак, наявність несприятливих погодних умов не може бути підставою для звільнення від відповідальності за шкоду, завдану падінням дерева.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відшкодування районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району ОСОБА_2 спричиненої йому матеріальної шкоди .

З огляду на зазначене, суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив з матеріально-правових складових відповідальності у деліктних правовідносинах та з того, що саме відповідач повинен довести, що шкода спричинена не з його вини (стаття 1166 ЦК України). Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини. Зазначені доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судом першої інстанції та отримали належну правову оцінку.

Таким чином, апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам відзиву на позовну заяву, яким суд надав належну оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Колегія судді дійшла висновку, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить, її доводи зводяться до переоцінки доказів та не свідчать про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району слід залишити без задоволення, а рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2026 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району залишити без задоволення.

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 04.09.2026.

Головуючий : Р.В. Мінгазов

Судді: Д.С. Бредун

І.В. Кочеткова