Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №297/4395/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 297/4395/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 серпня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Собослой Г.Г.,

суддів: Кожух О.А., Джуга С.Д.,

з участю секретаря: Голубєвої Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Мензак Юлій Юлійович та апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Ілющенко Анна Анатоліївна на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2025 року, у справі № 297/4395/24 (Головуючий: Гал Л.Л.), -

В С Т А Н О В И Л А

У жовтні 2024 року ОСОБА_2 , звернулася в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 , про розірвання шлюбу.

Позовна заява мотивована тим, що 14 лютого 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , було укладено шлюб, який зареєстрований 14.02.2009 року, Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, про що в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено відповідний актовий запис за № 51.

За час спільного проживання у сторін народилося троє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Протягом останніх років сімейне життя між ними поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Вони мають протилежні погляди на шлюб, сім?ю. Відповідач постійно нехтує сімейними цінностями, такими як повага до дружини, піклування про створення в сім`ї доброзичливої сприятливої морально-психологічної атмосфери. З ініціативи відповідача постійно виникають сварки, свідком яких нерідко стають діти, що погано впливає на їх психічний стан та кожен раз спричиняє позивачці та їм душевні страждання.

На даний момент ведення між ними спільного господарства та сумісне проживання остаточно припинено проживають окремо один від одного та подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, оскільки як у позивачки, так і у відповідача на ґрунті сімейно-побутових проблем розвинулась неприязнь один до одного.

30 грудня 2024 року представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 – адвокат Мензак Ю.Ю. подав зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що орієнтовно 3 місяці тому у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт з приводу виховання дітей. Кожен з них стояв на своєму, і в результаті дружина ОСОБА_2 покинула його із меншим сином В?ячеславом, пішла з квартири, у якій вони сім`єю проживали, і до сьогоднішнього дня вони проживають окремо.

Старший син ОСОБА_7 та донька ОСОБА_8 проживають з ОСОБА_1 .. З останнім дітям зручно, комфортно, цікаво та проживання з ним повністю відповідає їх інтересам. При цьому, проживання дітей разом з відповідачкою за зустрічним позовом суперечитиме їх інтересам, адже вона не в змозі самостійно адекватно виховувати та утримувати дітей. Зокрема, вона всупереч інтересам дітей обмежує у спілкуванні молодшу дитину з ОСОБА_1 та старшими дітьми.

Крім того, вона має низькооплачувану роботу, заробіток з якої не дозволяє їй забезпечувати нормальний рівень життя дітей. Вона неодноразово притягувалась до адмін відповідальності, зокрема, за те, що вдарила доньку ОСОБА_8 по обличчю, а також вчиняла відносно ОСОБА_1 психологічне насильство.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 10.01.2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача орган опіки та піклування Берегівської міської ради, про визначення місця проживання дітей прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, об`єднавши позовні вимоги в одне провадження.

Рішенням Берегівського районного суду від 13 жовтня 2025 року первісний позов задоволено.

Шлюб зареєстрований 14 лютого 2009 року Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції за актовим записом № 51, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 розірвано.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача орган опіки та піклування Берегівської міської ради, про визначення місця проживання дітей - задоволено частково.

Визначено місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 211 гривень 20 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції у частині часткового задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_5 17.04.2013 р. з батьком представник ОСОБА_2 – адвокат Ілющенко А.А. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення у цій частині скасувати, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права і ухвалити в зазначеній частині нове рішення, яким визначити місце проживання доньки з матір`ю, так як ОСОБА_1 зловживав спиртними напоями, міг вдарити дружину в присутності дітей, про що свідчить висновок судово-медичного експерта №96Б, в якому зазначено, виявлені тілесні ушкодження на її тілі, через протиправні дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 змушена була звертатися за допомогою до поліції. ОСОБА_1 налаштував рідну доньку, вижити рідну матір з наймолодшим сином з кімнати. Внаслідок дій психологічного тиску на апелянта та налаштування дітей проти матері, ОСОБА_2 була змушена виїхати з орендованої квартири з найменшим сином в інше помешкання. ОСОБА_1 не припинив психологічний тиск на апелянта: не повертав наймолодшого сина вчасно коли брав його до себе, чинив перешкоди у спілкуванні із старшими дітьми. Доведена до відчаю, не маючи змоги працювати, через незадовільний стан здоров`я позивачці встановлена ІІІ група інвалідності , безстроково, з 29 вересня 2025 року за діагнозом С50.8 і вона змушена була виїхати за кордон з молодшим сином. Вона не покидала двох дітей, але ОСОБА_7 та ОСОБА_8 налаштовані були проти матері, а тому фізично не мала можливості взяти їх із собою, але не кидала своїх дітей та не відмовлялася від них. Мешкаючи з батьком ОСОБА_8 стала гірше навчатися, тому що батько не приділяв уваги її навчанню, не вважає це важливим в житті дітей, про що свідчать данні з табелю та шкільного журналу оцінювання. Батько негативно впливає на розвиток ОСОБА_8 . Суд не врахував що батько має негативний вплив на дітей через свою поведінку до їх матері, а саме погрози фізичної розправи про що свідчать її звернення до правоохоронних органів, і був притягнутий до адміністративної відповідальності за неналежне виховання сина. Результат аналізу практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_10 ставиться питання про скасування рішення у частині відмови у задоволенні зустрічної позовної вимоги про визначення місця проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із батьком і в цій частині зустрічний позов задовольнити, так як при розгляді справи такої категорії слід виходити суду з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан та балансу між інтересами дитини правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах. Свідомі обмеження у спілкуванні дитини з батьком, які вчиняє ОСОБА_2 , часті зміни місця проживання негативно впливають на розвиток дитини і для забезпечення найкращого розвитку та виховання дитини є доцільним спільне проживання зі старшою сестрою та братом. Виходячи із встановлених фактів, що ОСОБА_2 не має самостійного джерела доходу, є аб`юзером та агресором, вчиняє стосовно своїх дітей психологічне та фізичне насильство, при цьому орган опіки та піклування вважає за доцільне визначення місця проживання усіх дітей разом з батьком, а двоє старших дітей повідомили, що умови проживання з батьком кращі за такі умови у матері, а також те, що вони бажають жити разом з меншим братиком, і отже однозначно слід визначити місце проживання всіх дітей із батьком.

Рішення Берегівського районного суду від 13 жовтня 2025 року у частині розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сторонами не оскаржено і відповідно до ст.. 273 ЦПК України набрало законної сили. Предметом перегляду в суді апеляційної інстанції є рішення Берегівського районного суду у частині визначення місця проживання дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Розгляд справи проводився у режимі відео конференції.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_12 , які підтримали доводи, викладені ними в апеляційній скарзі щодо предмета спору, ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_10 які підтримали доводи, викладені ними у своїй апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного висновку.

Встановлено, що за час перебування у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у них народилося троє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 надала письмову згоду на проживання разом із батьком, у неї із матір`ю напружені відносини, часто виникають конфлікти, відсутнє взаємо порозуміння, що негативно впливає на емоційний стан дитини, натомість у спілкуванні із батьком вона почуває себе спокійно, довірливо та комфортно, що свідчить про міцний емоційний зв`язок і належний рівень турботи з його боку.

Постановою Берегівського районного суду від 01 жовтня 2024 року ОСОБА_2 визнано у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 вдарила свою малолітню доньку ОСОБА_13 , 2013 року народження, рукою по обличчю. Проте її звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням та провадження по справі закрито.

Згідно висновку від 28.04.2025 року органу опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області про визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання її разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Отже, проживання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , більшою мірою відповідає її інтересам, забезпечує емоційну стабільність, належне виховання та сприятливі умови для розвитку і нею висловлена своя позиція та бажання проживати з батьком під час розгляду справи у суді.

Суд першої інстанції встановив, що між матір`ю та молодшим сином існують добрі, довірливі відносини, що свідчить про наявність емоційного зв`язку між матір`ю та дитиною та спростовують висновок органу опіки та піклування від 03.06.2025 року в частині рекомендації щодо доцільності проживання сина з батьком.

Разом з тим, син ОСОБА_11 і наразі проживає зі своєю матір`ю, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що між ОСОБА_2 та сином ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_8 наявний позитивний емоційний контакт, взаємопорозуміння та підтримка, що має істотне значення при вирішенні питання про місце проживання дитини.

Крім того, батько ОСОБА_1 не обмежений у праві на спілкуванні з сином та участі у його вихованні, якому рішенням виконавчого комітету Берегівської міської ради №21 від 29.01.2025 року надано дозвіл, як батьку приймати участь у вихованні сина ОСОБА_11 07.12.2018 року встановивши час для їх спілкування.

Визначення місця проживання дитини з матір`ю не порушує прав батька на участь у житті дитини, водночас дозволяє забезпечити стабільні умови для її проживання, виховання та навчання з урахуванням емоційної прихильності дитини до матері.

За таких обставин, суд першої інстанції встановивши правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин із посиланням на п.1 ст. 9, 18, 27 Конвенції про права дитини, ст..ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» ст.. 29 ЦК України та докази, оцінка яких відображена у рішенні суду, обґрунтовано вважав про часткове задоволення зустрічного позову найбільшою мірою забезпечить найкращі інтереси обох дітей – визначення місця проживання доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , а у задоволенні вимоги визначення місця проживання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з Батьком слід відмовити із вищезазначених підстав.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374,375,381-384 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Мензак Юлій Юлійович та апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Ілющенко Анна Анатоліївна, залишити без задоволення.

Рішення Берегівського районного суду від 13 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 серпня 2026 року.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом: Г.Г.СОБОСЛОЙ