Вирок від 03 вересня 2026 р. у справі №676/7773/24 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/7773/24

Провадження № 1-кп/676/13/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 вересня 2026 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

у судовому засіданні в залі Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області в режимі відео конференції розглянув обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024240010000510 за обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя по АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , на посаді стрільця у військовому званні «солдат», учасника бойових дій, не судимого, реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 , близько 08 год. 10.07.2024 року перебуваючи на посаді вогнеметника військової частини НОМЕР_3 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст.ст. 1, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи намір тимчасово ухилитись від несення обов`язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування військової частини НОМЕР_3 , самовільно залишив військову частину НОМЕР_3 , та вибув за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , де проводив час на власний розсуд до 04.11.2024 року, обов`язки військової служби не виконував, припинивши тим самим виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.

Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, що виразилось у самовільному залишенні військової частини, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину в скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, визнав повністю та показав, що через те, що командування військової частини відмовило йому у наданні відпустки, оскільки після навчання мав їхати на Курський напрямок. Тому вчинив самовільне залишення військової частини так, як необхідно вирішити і сімейно-побутові негаразди, бажає надати продовжити проходження військової служби, але в іншій військовій частині.

Незважаючи на визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , винуватість його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України підтверджується сукупністю доказів, наданих стороною обвинувачення та досліджених відповідно до ст.23 КПК України судом безпосередньо в ході судового розгляду.

Так, винуватість підтверджується наступними доказами:

- витягом з Єдиного реєстру досудового розслідування №62024240010000510 про реєстрацію кримінального провадження від 31.08.2024 року за ч.5 ст. 407 КК України, що послужило підставою для збирання доказів по даному кримінальному провадженню, зокрема зазначено, що ОСОБА_4 , близько 08 год. 10.07.2024 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_3 .

- повідомленням головного сержанта військової частини НОМЕР_3 від 2708.2024 року на ТУ ДБР в м. Хмельницький про те, що ОСОБА_4 , близько 08 год. 10.07.2024 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_3 .

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 10.07.2024 року про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_4

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 02.04.2024 року про зарахування в списки особового складу військової частини та призначення на посаду ОСОБА_4

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 10.07.2024 року про виключення з котлового забезпечення та нарахування грошового забезпечення військової частини ОСОБА_4 , який самовільно залишив військову частину.

- копією наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 14.07.2024 року про результати службового розслідування по факту самовільного залишення ОСОБА_4 , військової частини.

- згідно ксерокопії довідки ВЛК від 12.06.2026 року ОСОБА_4 придатний до військової служби.

Дії, ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України, що виразилось у самовільному залишенні військової частини, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах воєнного стану.

Згідно ч.1 ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Оцінивши належні, допустимі та достовірні докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись Законом, суд вважає що дії ОСОБА_4 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України і його вина доведена поза розумним сумнівом, а його дії кваліфіковано правильно, оскільки він вчинив самовільне залишення військової частини, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах воєнного стану

Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Ст.92 КПК України передбачено, що обов`язок доказування обставин, які підлягаю доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України покладається на слідчого, прокурора.

Згідно ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст.9 КПК України.

Згідно ч. ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Розглянувши та дослідивши під час судового слідства і інші усі докази, наявні в матеріалах кримінального провадження, суд вважає, що в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 що виразилось у самовільному залишенні військової частини, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах воєнного стану, мало місце. Зазначене діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України. Обвинувачений ОСОБА_4 , винуватий у вчиненні цього кримінального проступку і підлягає покаранню за його вчинення.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину згідно ст. 12 КК України, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставини, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Обставини, що обтяжують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

З врахуванням обставин справи і даних про особу ОСОБА_4 , який в скоєному не розкаявся, хоча вину визнав, не судимий, за місцем служби характеризується негативно, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, є учасником бойових дій, а тому суд враховуючи вимоги ст. 65, ст.66 КК України, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання за ч.5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання гарантуватиме безпеку для суспільства, буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Однак, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 не можливе без відбування призначеного покарання, відповідно до вимог ст.75 КК України неможливо звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 - не обирався.

Строк покарання ОСОБА_4 , рахувати з моменту фактичного приведення вироку до виконання.

Речові докази та судові витрати по справі - відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження, а обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду

ОСОБА_1