Вирок від 02 вересня 2026 р. у справі №607/14244/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 Справа №607/14244/26 Провадження №1-кп/607/1657/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження №12026216040000444 від 25.06.2026 щодо

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області, громадянин України, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працевлаштований, неодружений, на утриманні нікого не має, раніше не судимий,

який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

21.06.2026 приблизно о 18:15 у ОСОБА_3 , який перебував за кермом автомобіля марки «Nissan Leaf» із державним номером НОМЕР_1 в м. Тернополі по вул. М. Драгоманова, 1, в ході словесного конфлікту із потерпілим ОСОБА_5 , який перебував за кермом автомобіля марки «Citroen C3» із державним номером НОМЕР_2 , виник протиправний умисел на завдання фізичного болю останньому.

Реалізуючи свій протиправний умисел, 21.06.2026 приблизно о 18:15 ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою м. Тернопіль, вул. М. Драгоманова, 1, у автомобілі марки «Nissan Leaf» із державним номером НОМЕР_1 , діючи умисно та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, через відчинене військо вікно автомобіля, у якому перебував, розпилив вміст аерозольного балону з дратівним препаратом у відчинене водійське вікно автомобіля марки «Citroen C3» із державним номером НОМЕР_3 , за кермом якого перебував ОСОБА_5 .

В результаті протиправних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_6 заподіяно фізичного болю та не спричинено тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні, визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Відповідно до ст. 63 Конституції України обвинувачений відмовився давати будь-які пояснення по суті пред`явленого обвинувачення, зазначивши, що погоджується з усіма фактичними обставинами, викладеними в обвинувальному акті.

У судовому засіданні потерпілий пояснив, що на даний час претензій до обвинуваченого не має, однак бажає, щоб у майбутньому обвинувачений поводився належним чином. Вважає, що ОСОБА_3 слід притягнути до кримінальної відповідальності, свою заяву про кримінальне правопорушення у формі приватного обвинувачення підтримує.

Прокурор у судових дебатах просив визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та враховуючи обставину, яка пом`якшує покарання, – активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, призначити йому покарання у виді 100 годин громадських робіт. Також просив вирішити долю речового доказу.

У судових дебатах потерпілий зазначив, що до цього часу обвинувачений жодного разу до нього не звертався, тому висловлену ним під час судового розгляду позицію підтримав.

Обвинувачений у судових дебатах та в останньому слові не мав, що сказати.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 126 КК України, як умисне вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог статей 65-67 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком; відсутність обставин, які б обтяжували покарання; конкретні обставини кримінального провадження, зокрема те, що обвинувачений визнав вину та відмовився від дослідження доказів, зібраних на досудовому слідстві; позицію сторін щодо покарання; обставину, яка пом`якшує покарання, – активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; відомості про особу обвинуваченого – молодого віку, раніше не судимий, не працевлаштований, неодружений, за медичною допомогою до лікаря-нарколога КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР не звертався, під динамічним спостереженням не перебуває, за медичною допомогою до лікаря-психіатра поліклініки КНП «ТОКПЛ» ТОР не звертався.

Суд не може визнати наявність обставини, яка пом`якшує покарання, про яку зазначено в обвинувальному акті, – щире каяття.

Так, згідно сформованої судової практики (наприклад, постанова Верховного Суду у справі № 761/942/23), щире каяття передбачає, крім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль із цього приводу та осуд своєї поведінки.

У цій справі такої поведінки обвинуваченого під час судового розгляду суд не спостерігав.

Аналізуючи наведені обставини у сукупності, суд вважає за необхідне із альтернативних покарань, передбачених санкцією статті обвинувачення, призначити ОСОБА_3 покарання у виді громадських робіт в межах санкції ч. 1 ст. 126 КК України та на строк, визначений у межах, встановлених ч. 2 ст. 56 КК України.

Таке покарання суд вважає необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Долю речового доказу вирішити згідно з ст. 100 КПК України.

Керуючись наведеним, а також ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 80 (вісімдесят) годин.

Речовий доказ, а саме балон аерозольний з дратівним препаратом помаранчевого кольору, який поміщено до сейф-пакету № RIC 2078551, який зберігається у камері зберігання речових доказів Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області, квитанція №016810 від 30.06.2026, – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуюча суддяОСОБА_1