Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №602/625/26 — Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/625/26

Провадження № 2/602/465/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

"04" вересня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участі секретаря судового засідання Майхрук Н.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просить розірвати шлюб, зареєстрований 04 серпня 2016 року з відповідачем ОСОБА_2 , мотивуючи свої позовні вимоги тим, що підставою звернення до суду із цим позовом стало фактичне припинення сімейних відносин між сторонами. Між подружжям втрачено почуття любові, взаємної поваги, довіри та взаєморозуміння, які є основою сімейного життя. Сторони мають різні погляди на сімейне життя, ведення спільного господарства та виконання подружніх обов`язків, що призвело до постійного віддалення одне від одного та втрати духовного і емоційного зв`язку. На даний час сторони не підтримують подружніх відносин, понад чотири роки спільно не проживають, спільного господарства не ведуть, спільного бюджету не мають та фактично живуть окремим життям. Сім`я фактично розпалась, шлюбні відносини припинені, а подальше збереження шлюбу не відповідає інтересам жодної із сторін. Примирення між сторонами є неможливим, оскільки відсутні взаємні почуття, бажання відновлювати сімейні відносини та спільно будувати сімейне життя.

Під час перебування у шлюбі у подружжя народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З огляду на викладене позивач просить суд строку на примирення не надавати та шлюб розірвати. Після розірвання шлюбу просить суд залишити їй прізвище « ОСОБА_5 », а також понесені нею судові витрати пов`язані з розглядом даної справи, а саме судовий збір у розмірі 1331,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн стягнути з відповідача на її користь.

Ухвалою суду від 23.06.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22 липня 2026 року.

Ухвалою суду від 22 липня 2026 року розгляд справи відкладено на 04 вересня 2026 року.

Позивач та представник позивача - адвокат Радосюк О.І. в судове засідання не прибули, хоча про день, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Однак представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять їх задовольнити, не заперечують щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не прибув, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, не повідомив суд про причини неприбуття в судове засідання та не подав відзиву на позов.

Ураховуючи те, що відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно не з`явився у судове засідання, про причини свого неприбуття суду не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти вирішення справи за відсутності відповідача, то керуючись ст. 280, 281 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідив докази і письмові пояснення позивача, викладені у заявах по суті справи, встановив фактичні обставини справи і відповідні спірні правовідносини та дійшов наступних висновків.

Встановлено, що між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб 04.08.2016, про що виконавчим комітетом Борсуківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області складено відповідний актовий запис № 2 та видано відповідне свідоцтво (а.с. 8).

Отже, між сторонами виникли сімейні шлюбні відносини, передбачені нормами Сімейного кодексу України (далі у тексті – СК України).

Під час перебування сторін у шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9-10).

Зі змісту пояснень позивача, викладених у заявах по суті справи, вбачається, що сторони подружні відносини не підтримують, позивач наполягає на розірванні шлюбу, просить строку на примирення не надавати.

Статтею 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини (ч. 3 ст. 56 СК України).

Відповідно до ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Ураховуючи те, що позивач хоче шлюб розірвати у зв`язку з фактичним припиненням сімейних шлюбних відносин між подружжям, то суд дійшов таких висновків, що подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача та її вільній згоді на шлюб, а відтак позовні вимоги слід задовольнити.

Статтею 113 СК України визначено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

З огляду на вищезгадану норму, клопотання позивача про залишення їй після розірвання шлюбу прізвища « ОСОБА_5 », також слід задовольнити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 1331,20 гривень згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № N1NFE4210M від 18.06.2026 (а.с. 1).

На підставі положень статті 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останньою судовий збір.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги, суд виходить з наступних міркувань.

У матеріалах справи міститься копія договору про надання правничої допомоги від 09.06.2026, укладеного між ОСОБА_1 (Клієнт) та Радосюк Оленою Ігорівною (Адвокат) (а.с. 11).

Згідно з Актом приймання-передачі виконаних робіт по наданню правничої допомоги від 18.06.2026, підписаним Клієнтом та Адвокатом, сторони договору про надання правничої допомоги від 09.06.2026 підтверджують факт надання Адвокатом та прийняття Клієнтом послуг відповідно до положень цього договору, сума наданих послуг складає 5000,00 грн (а.с. 12).

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується понесення нею витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з цією справою, у сумі 5000,00 грн.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд неодноразово висновував те, що при визначенні суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (див., до прикладу, додаткові постанови Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 9009/371/18, постанову від 05.06.2019 у справі № 922/928/18).

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Разом з тим, як зазначив Верховний Суд, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18.

У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року № 686/5757/23.

У цій справі суд, оцінюючи розумність розміру витрат на юридичну допомогу, заявлених до відшкодування, враховує, зокрема, складність цієї справи, а також пропорційність їх розміру до предмета спору.

Ця справа є малозначною (не складною) справою, розгляд якої проводився в спрощеному провадженні за відсутності учасників справи, представник позивача не брала участі у судових засіданнях; справа виникла із сімейних правовідносин, щодо розірванням шлюбу; матеріали справи не містять великої кількості документів, на збирання і дослідження яких адвокат витратив би значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, розподіляючи понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх заявлений розмір, на переконання суду, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат у цій справі.

З огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

У задоволенні решти заявлених витрат на правничу допомогу слід відмовити як в надмірних.

На підставі наведеного вище та керуючись ст. 24, 56, 105, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, ст. 12, 81, 137, 141, 211, 247, 259, 263, 265, 280, 281, 288, 352 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , зареєстрований 04 серпня 2016 року виконавчим комітетом Борсуківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, відповідний актовий запис № 2, - розірвати.

3. Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одну гривню 20 коп).

4. Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн (дві тисячі гривень).

5. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

6. Позивачу ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишити прізвище «ОСОБА_5 ».

Заочне рішення може бути переглянуте Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: В. НАУМЧУК