Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №466/5074/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5074/26

Провадження № 2/466/3535/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«11» серпня 2026 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої – судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

учасники справи

секретар ГУРАШ М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), від імені якого діє адвокат Пахут Юрій Сергійович (РНОКПП НОМЕР_2 , 79029, м.Львів, вул.Героїв,УПА, 72, корп.8), до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) про стягнення різниці між страховим відшкодуванням та фактичним розміром заподіяних збитків,

в с т а н о в и в :

08.06.2026 ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пахут Ю.С., звернувся в суд через підсистему Електронний суд із позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 35 469 грн, що становить різницю між фактичним розміром збитків та отриманим страховим відшкодуванням.

В обґрунтування позову зазначає, що 09.01.2026 сталася ДТП за участю автомобіля Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_3 , належного ОСОБА_1 та яким керував ОСОБА_3 , і автомобіля Citroen C-Elysee, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 . Вину відповідача у ДТП позивач підтверджує постановою Личаківського районного суду м. Львова від 20.01.2026 у справі № 463/447/26.

Відповідно до протоколу огляду колісного транспортного засобу № 45218 від 02.02.2026, для відновлення Toyota Land Cruiser 200 необхідна заміна пошкоджених деталей. Вартість ремонтних робіт із врахуванням необхідних запчастин, згідно з рахунками-фактурами ТОВ «Сервісний центр «ДІАМАНТ» № ДМ 00001513 та № ДМ 00001514 від 02.02.2026, становить 109 013 грн без ПДВ.

За полісом ОСЦПВ № 228029293 від 28.03.2025 страховик позивача ПрАТ СК «Інтер-Поліс» 11.03.2026 виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 73 544,35 грн. Отже, різниця між вартістю необхідного ремонту та отриманим страховим відшкодуванням становить 35 469 грн.

З врахуванням викладеного, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 35 469 грн різниці між фактичним розміром збитків та страховим відшкодуванням, а також судові витрати.

Ухвалою судді від 10.06.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

15.07.2026 відповідач ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Купець О.І., подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , вважаючи його безпідставним. Зазначає, що цивільно-правова відповідальність автомобіля Citroen C-Elysee, д.н.з. НОМЕР_4 на момент ДТП була застрахована за полісом ЕР №231056440, страховою сумою за шкоду майну потерпілих 250 000 грн. Посилається на ст. 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст.1194 ЦК України, відповідно до якої особа, відповідальність якої застрахована, сплачує різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою лише у разі її недостатності.

Відповідач вказує, що, за документами страховика, вартість відновлювального ремонту становить 83 918,78 грн, а страхова виплата - 73 544,35 грн. Вважає, що заявлена позивачем різниця не підлягає стягненню з нього, оскільки розмір шкоди нібито не перевищує 250 000 грн - ліміту відповідальності страховика. У разі незгоди з розміром страхової виплати позивач, на думку відповідача, має право оскаржувати дії страховика до МТСБУ або суду.

Окремо відповідач заперечує проти визначення позивачем шкоди у розмірі 109 013 грн. Зазначає, що на підтвердження цієї суми подано лише рахунки-фактури №ДМ 00001513 та №ДМ 00001514 від 02.02.2026, складені ТОВ «Сервісний центр «Діамант», які, на його думку, не підтверджують фактичної оплати ремонту та його проведення. Посилається на постанову Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №522/1597/15-ц, стверджуючи, що розмір матеріальних збитків має підтверджуватися належною незалежною оцінкою або автотоварознавчим дослідженням/експертизою. Вважає, що позивач не подав належних і допустимих доказів фактичного розміру збитків.

Також відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №489/2170/17 та зазначає, що практика щодо стягнення різниці між страховим відшкодуванням і фактичними збитками, сформована за попередньою редакцією Закону №1961-IV, на його думку, не може застосовуватися після набрання чинності Законом №3720-ІХ з 01.01.2025, яким, як зазначає відповідач, відшкодування визначається без урахування фізичного зносу деталей.

У підсумку відповідач просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення різниці між страховим відшкодуванням та розміром заподіяних збитків.

21.07.2026 позивач ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Пахут Ю.С., подав відповідь на відзив, в якому не погоджується з доводами відповідача ОСОБА_2 та вважає їх необґрунтованими. Посилається на актуальну практику Верховного Суду, зокрема постанови від 03.02.2025 у справі №676/6556/20, 06.03.2025 у справі №697/1980/20, 08.09.2025 у справі №161/3803/24 та 22.04.2020 у справі №756/2632/17, відповідно до якої у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування шкоди потерпілий має право вимагати від винуватця ДТП різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням відповідно до ст. 1194 ЦК України.

Позивач зазначає, що ст. 22, ч. 1 ст. 1166, ч. 2 ст. 1187 та ст. 1192 ЦК України закріплюють принцип повного відшкодування майнової шкоди. На його думку, наявність договору обов`язкового страхування не припиняє деліктного зобов`язання винуватця ДТП, а страхова виплата не звільняє його від відповідальності, якщо фактичний розмір збитків перевищує отримане страхове відшкодування. Тому твердження відповідача про необхідність звернення виключно до страхової компанії вважає помилковим, оскільки предметом спору є саме стягнення з винної особи невідшкодованої частини шкоди, а не оскарження розміру страхової виплати.

Щодо розміру збитків позивач заперечує доводи відповідача про неналежність рахунків-фактур. Вказує, що предметом спору є не компенсація вже понесених витрат, а відшкодування шкоди та вартості необхідного відновлювального ремонту, а тому проведення ремонту та його попередня оплата не є обов`язковою умовою для стягнення збитків. Рахунки-фактури ТОВ «Сервісний центр «ДІАМАНТ» містять перелік необхідних деталей і ремонтних робіт та узгоджуються з протоколом огляду автомобіля. Відповідач, на думку позивача, не надав доказів того, що зазначені роботи чи їхня вартість є завищеними або не пов`язані з наслідками ДТП.

Позивач також заперечує проти твердження про обов`язковість незалежної оцінки чи автотоварознавчої експертизи. Відповідач не подав альтернативного розрахунку, висновку експерта чи іншого доказу, який би спростовував визначений позивачем розмір збитків, і не заявив клопотання про призначення експертизи.

Вважає, що наданими документами підтверджено факт ДТП, вину відповідача, пошкодження автомобіля та розмір необхідних витрат на його відновлення, тоді як заперечення відповідача належними доказами не підтверджені.

Також позивач ставить під сумнів дотримання відповідачем строку на подання відзиву, оскільки відповідач не надав доказів отримання ухвали суду від 10.06.2026, хоча стверджує, що отримав її 03.07.2026.

У підсумку позивач просить суд відмовити відповідачу у прийнятті відзиву на позовну заяву; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 35 469,00 грн різниці між страховим відшкодуванням та фактичним розміром збитків; стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Його представник, адвокат Купець О.І., через підсистему Електронний суд подав заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Згідно ст.247 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Суд встановив, що 09.01.2026 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_3 , належного ОСОБА_1 та яким керував ОСОБА_3 , і автомобіля Citroen C-Elysee, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Личаківського районного суду м.Львова від 20.01.2026 справі № 463/447/26 відповідача ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність власника/користувача автомобіля Citroen C-Elysee, державний номерний знак НОМЕР_4 , на момент дорожньо-транспортної пригоди 09.01.2026 була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності серії ЕР №231056440.

За умовами зазначеного страхового поліса розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілої особи, становить 250 000 грн.

Цивільно-правова відповідальність щодо автомобіля Toyota Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_3 , належного позивачу ОСОБА_1 , була застрахована за полісом №228029293 від 28.03.2025.

У зв`язку з настанням страхового випадку страховиком - ПрАТ «СК «Інтре-Поліс», страхова справа №22288, було проведено відповідний розрахунок та визначено страхову виплату.

За результатами розгляду страхового випадку 11.03.2026 позивачу здійснено страхову виплату у розмірі 73 544,35 грн, що підтверджується банківською випискою від 17.03.2026, зокрема операцією за кодом НОМЕР_5 .

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі ст.1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною першою ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Таким чином, саме по собі укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не припиняє обов`язку особи, яка заподіяла шкоду, щодо її повного відшкодування у випадку, якщо страхової виплати недостатньо для такого відшкодування.

Такий правовий висновок відповідає усталеній практиці Верховного Суду.

Так, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 лютого 2025 року у справі №676/6556/20 зазначено про застосування статті 1194 ЦК України у випадку недостатності страхової виплати для повного відшкодування шкоди.

У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2025 року у справі №161/3803/24 суд також виходив із того, що якщо потерпілий отримав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, обов`язку щодо відшкодування різниці відповідно до статті 1194 ЦК України.

При цьому суд враховує, що дорожньо-транспортна пригода у цій справі сталася 09 січня 2026 року, тобто після набрання чинності Законом України від 21 травня 2024 року №3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зазначений Закон є чинним у відповідній редакції з 01 січня 2026 року.

Разом із тим, норми спеціального страхового законодавства регулюють порядок та межі здійснення страхової виплати і не виключають застосування загальних норм Цивільного кодексу України щодо відшкодування шкоди у частині, яка залишилася невідшкодованою.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що сам факт того, що заявлений розмір збитків не перевищує страхової суми 250 000 грн, автоматично виключає відповідальність відповідача.

Вирішальним для правильного вирішення спору є встановлення фактичного розміру шкоди, заподіяної автомобілю позивача, розміру фактично здійсненої страхової виплати та наявності невідшкодованої частини збитків.

Матеріалами справи підтверджується, що страховиком було здійснено виплату у розмірі 73 544 грн 35 коп.

Водночас протоколом огляду транспортного засобу №45218 від 02 лютого 2026 року встановлено пошкодження автомобіля, які потребують проведення відповідних ремонтних робіт та заміни деталей.

Рахунки-фактури №ДМ 00001513 та №ДМ 00001514 від 02 лютого 2026 року містять перелік необхідних для відновлення автомобіля деталей, їх вартість, а також вартість ремонтних робіт, загальна сума яких визначена у розмірі 109 013 грн 00 коп.

Суд оцінює зазначені документи не ізольовано, а у сукупності з протоколом огляду транспортного засобу, матеріалами страхової справи, документами щодо страхової виплати та іншими доказами, наявними у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Саме по собі те, що рахунок-фактура не є платіжним документом, не свідчить про відсутність у позивача майнової шкоди та не спростовує необхідності виконання робіт, зазначених у такому документі.

Стаття 22 ЦК України відносить до збитків, зокрема, витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тому право потерпілого на відшкодування вартості необхідного відновлення пошкодженого майна не залежить виключно від факту попередньої оплати такого ремонту.

Доводи відповідача про обов`язковість подання саме висновку експерта або звіту оцінювача також не можуть бути прийняті судом.

ЦПК України не встановлює, що розмір майнової шкоди в спорах про відшкодування збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу, може підтверджуватися виключно висновком судової експертизи.

Відповідно до ст.ст.76–80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи.

Якщо відповідач вважав визначену позивачем вартість відновлювального ремонту завищеною або необґрунтованою, він не був позбавлений можливості надати власний розрахунок, відповідний висновок спеціаліста чи експерта або заявити клопотання про призначення судової експертизи. Однак належних доказів на спростування поданого позивачем розрахунку відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів іншого розміру вартості необхідного відновлювального ремонту, не спростував перелік пошкоджених деталей та робіт, зазначених у поданих позивачем документах, а також не довів повного відшкодування завданої позивачу майнової шкоди.

Таким чином, суд робить висновок, що вина відповідача у заподіянні шкоди, факт пошкодження автомобіля позивача та здійснення страхової виплати встановлені належними доказами.

Отримана позивачем страхова виплата не покрила повністю заявлений та підтверджений матеріалами справи розмір необхідних витрат на відновлення транспортного засобу.

За таких обставин наявні правові підстави для покладення на відповідача обов`язку щодо відшкодування позивачу невідшкодованої частини майнової шкоди відповідно до статті 1194 ЦК України.

Суд також відхиляє доводи відповідача про необхідність звернення позивача виключно до страхової компанії, оскільки страховиком вже здійснено страхову виплату, а предметом цього спору є стягнення з особи, яка завдала шкоди, частини збитків, яка, на думку позивача, залишилася невідшкодованою.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених нею вимог.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо строку подання відзиву суд зазначає, що питання дотримання відповідачем процесуального строку не впливає на правильність вирішення спору по суті за умови прийняття відзиву судом та оцінки викладених у ньому заперечень у порядку, передбаченому ЦПК України.

Щодо судових витрат суд виходить із приписів статті 141 ЦПК України.

Позивач зазначає про звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

У разі звільнення позивача від сплати судового збору та задоволення позову судові витрати, від яких позивач звільнений, підлягають стягненню з відповідача в дохід держави відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром заподіяних збитків в сумі 35469грн.00коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) в дохід держави 1 331,20 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 вересня 2026 року.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська