Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №465/5820/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/5820/26

3/465/3221/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

03.09.2026 м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Коліщук З. М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЛВЛВ № 37 від 15.06.2026 року ОСОБА_1 15 червня 2026 року о 08 год. 00 хв. в умовах правового режиму воєнного стану перебував на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) в стані алкогольного сп?яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду та лабораторних досліджень з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з використанням спеціального технічного засобу (Драгер 6820 прилад ARNA N?0343), N?000221 від 15.06.2026 чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 172-20 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, подав заяву про здійснення розгляду справи за його відсутності, вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП визнав, просив суворо не карати.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Згідно ст. 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, за змістом ст.ст.279,280КУпАП справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на обставини, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають протоколу, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст. ст.213,221КУпАП є лише розгляд справи. Недотримання цих вимог порушує право на захист особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього письмові докази, суддя дійшов наступного висновку.

Частиною першою статті 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Диспозицією частини третьої статті 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

За змістом статей 245, 280, 283КУпАП для прийняття законного та обґрунтованого рішення слід забезпечувати всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи.

Крім того, згідно зі змісту ст. ст. 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та одних із засобів доказування у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи належить до його компетенції розгляд даної справи, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається

за місцем його вчинення.

Частиною першою статті 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Диспозицією частини третьої статті 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 з 24 лютого 2022 введено воєнний стан в Україні, який продовжено на даний час.

На підтвердження вини ОСОБА_1 надано протокол про адміністративне правопорушення серії ЛВЛВ № 37 від 15.06.2026; висновок результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції № 000221 від 15.06.2026, з якого відомо, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння; тестування на алкоголь №221 від 15.06.2026, результат тесту 2,68 проміле; військовий квиток серії НОМЕР_2 ; наказ №344 від 02.12.2025; наказ №6/НОД від 24.04.2026.

На виконання постанови про повернення від 10.07.2026 суду надано журнал обліку скерувань на медичний огляд для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння в/ч НОМЕР_1 та направлення на огляд від 15.06.2026. З направлення на огляд вбачається, що ОСОБА_1 направлено до КНП ЛОР «ДОМПЦ та ТУ» у зв`язку із відмовою від проведення огляду уповноваженою посадовою особою з використанням спеціального технічного засобу і тесту ( не висловлення згоди з результатами огляду). У графі у результаті огляду проведеного уповноваженою посадовою особою, виявлено ознаки сп`яніння- стоїть прочерк. Результат огляду- прочерк.

Також у листі начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначено про неможливість проведення огляду на місці виявлення правопорушення.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 5 Порядку направлення військовозо-бов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32, огляд уповноваженою посадовою особою проводиться на місці вчинення (виявлення) правопорушення, а у разі неможливості проведення такого огляду на місці — безпосередньо в органі управління, військовій частині, установі, організації, підприємстві, закладі чи підрозділі. При цьому пунктом 8 зазначеного Порядку передбачено направлення військовослужбовця до закладу охорони здоров`я у разі його відмови від проведення огляду уповноваженою посадовою особою або незгоди з його результатами.

Отже, направлення особи безпосередньо до закладу охорони здоров`я для проведення огляду не може розглядатися як довільна альтернатива проведенню первинного огляду уповноваженою посадовою особою на місці виявлення правопорушення. За відсутності даних про відмову особи від проведення огляду на місці, її незгоду з результатами такого огляду чи об`єктивну неможливість його проведення на місці, проведення огляду безпосередньо у закладі охорони здоров`я не відповідає встановленому порядку.

Таким чином, досліджені судом матеріали справи містять істотні суперечності щодо порядку проведення огляду особи на стан сп`яніння та підстав її направлення до закладу охорони здоров`я. Зокрема, відомості, викладені у листі відповідного органу про неможливість проведення огляду на місці виявлення правопорушення, не містять зазначення конкретних причин такої неможливості та не підтверджені будь-якими іншими доказами. Водночас у направленні командира військової частини зазначено, що особа направляється до закладу охорони здоров`я у зв`язку з відмовою від проходження огляду, хоча матеріали справи не містять належних та допустимих доказів такої відмови, як і доказів проведення особі огляду уповноваженою посадовою особою на місці виявлення правопорушення.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити дійсні підстави направлення особи до закладу охорони здоров`я та дотримання уповноваженими особами встановленого порядку проведення огляду. При цьому у наданому суду направлені на проходження огляду відомості про наявність у особи конкретних ознак стану сп`яніння не зазначені, а відповідні графи містять прочерки. Сам по собі результат медичного огляду за відсутності належного підтвердження дотримання передбаченої процедури його проведення та за наявності наведених суперечностей не може безумовно свідчити про доведеність обставин, які є обов`язковими для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що зібраними матеріалами неможливо встановити будь-які інші обставини події, оскільки доказів суду не надано, що на думку суду свідчить про недоведеність вини в діях ОСОБА_1 та відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КпАП України.

Відповідно дост. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно з приписами ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно із вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

За таких обставин, суддя приходить до висновку, що допустимими та достатніми доказами не доведено вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає до закриття у зв`язку із відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Згідно п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП,

постановив:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Коліщук З.М.