Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №465/6330/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/6330/26

3/465/2902/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

03.09.2026 м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Коліщук З. М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 215120 від 24.06.2026, ОСОБА_1 04.06.2026 близько 14:05 год., перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 ухилилася від виконання покладених на неї батьківських обов`язків, покладених на неї Законом, згідно ст. 150 Сімейного кодексу України, а сааме не проконтролювала належним чином свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий перебуваючи за адресою м. Львів, вул. Є. Коновальця 85-В граючи самокатом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вдарив його у голову, не заподіявши тілесних ушкоджень в результаті чого останній був змушений звернутись у лікувальний заклад, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 винуватою себе не визнала. Зазначила, що перебувала у той час на роботі і не мала можливості слідкувати за сином. Про обставини події дізналась від свого чоловіка.

Суд дослідивши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, приходить до висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП з наступних підстав.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, склад адміністративного правопорушення включає в себе об`єкт, суб`єкт, об`єктивну та суб`єктивну сторони.

Диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП передбачає ухилення батьків або осіб, що їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, проявляється саме у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Наприклад, схвалюються здійснення підлітком антигромадських вчинків, прививаються погляди, установки, що пропагують жорстокість, агресивність, ненависть, неповагу до закону; складаються умови, які загрожують життю та здоров`ю неповнолітнього; мають місце постійні чіпляння до дитини з будь-якого приводу і без нього.

Так, у ч. 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність даної особи в його вчиненні та інші обставини що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими доказами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП працівниками поліції надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 215120 від 04 червня 2026 року, рапорт ЄО №10957 від 04.06.2026, пояснення ОСОБА_1 від 24.06.2026, пояснення ОСОБА_4 від 22.06.2026, пояснення ОСОБА_5 від 23.06.2026, копії актових записів про народження, витяг із медичної карти стаціонарного хворого №4655 ЛО.

Разом з тим, у матеріалах справи будь-які відсутні належні, допустимі та достатні докази ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання свого неповнолітнього сина, тобто доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата та місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Поряд з цим, складений стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому: не розкрита суть адміністративного правопорушення (які саме дії, пов`язані із вихованням та життям свого неповнолітнього сина, вчинила або не вчинила ОСОБА_1 , що призвело до невиконання нею своїх батьківських обов`язків, в свою чергу, протокол містить загальні фрази); не конкретизовані норми законодавства, якими ці обов`язки передбачені та які вимоги порушено стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» містись 2 (дві) частини, стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» містись 7 (сім) частин), що прямо суперечить принципу правової визначеності.

З долученої ОСОБА_1 табелю за червень 2026 ФОП ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на робочому місці 04.06.2026.

Дослідивши матеріали справи суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 не виконувала своїх обов`язків щодо виховання сина, чи її поведінка сприяла вчиненню ним правопорушення.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 працює продавцем та перебувала 04.06.2026 на робочому місці.

Як встановлено судом і слідує з пояснень ОСОБА_1 в діях останньої відсутній умисел на вчинення вказаного правопорушення, оскільки в період, який інкримінується, вона перебувала на робочому місці, у зв`язку з чим здійснювати фактичний догляд за сином здійснювати не могла.

Таким чином обставини викладені у протоколі не можуть свідчити про наявність у діях матері умислу на ухилення від виконання батьківських обов`язків або свідоме потурання протиправній поведінці сина, а отже, склад адміністративного правопорушення в її діях відсутній.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки неналежного виконання батьківських обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 184 КУпАП, а тому провадження по даній справі підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь згідно з ст. 62 Конституції України.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно із вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Оскільки судом не встановлено в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та враховуючи, що тільки за наявності такого особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності, провадження по справі потрібно закрити.

Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП України,

постановив:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Коліщук З. М.