Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №443/861/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/861/26

Провадження №2/443/795/26

РІШЕННЯ

іменем України

04 вересня 2026 року м.Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Сливки С.І.,

за участю: секретаря судового засідання Кушнір М.І.,

представника позивача - адвоката Цап О.Р.,

представника відповідача - адвоката Пащука А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Цап Оксана Романівна звернувся до Жидачівського районного суду Львівської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта», в якому просить: стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 61 953,36 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 40 000,00 грн.; стягнути з ПАТ «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 77 009,35 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ПАТ «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь позивача, судовий збір у розмірі 1431,70 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ПАТ «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ПАТ «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта на користь позивача, витрати на проведення експертизи у розмірі 7 000,00 грн..

В обґрунтування поданого позову представник позивача покликається на те, що ОСОБА_2 17.05.2024 о 12 год. 09 хв. у м. Ходорів, вул. Грушевського, 55 Стрийського району Львівської області керуючи автомобілем «Toyota Auris», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не переконалася у безпеці виконання виїзду на зустрічну смугу руху, не дала дорогу автомобілю «Кіа Сід», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався на зустріч, внаслідок чого здійснила зіткнення із вказаним автомобілем. Від удару автомобіль «Кіа» відкинуло назад, де він зіткнувся із припаркованим автомобілем «Фольксваген Тоуран», який належить громадянці ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим ОСОБА_2 порушила вимоги п.п.10.1, 11.3 ПДР, вчинивши правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.

Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 28 січня 2026 року у справі №443/32/26 встановлено факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, однак справу про адміністративне правопорушення стосовно неї закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення. На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно правова відповідальність власника автомобіля марки «Toyota Auris», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «НАСК „ОРАНТА"» за полісом №АТ/4695299 від 19.09.2023 року.

Відповідно до Висновку експерта № 150 від 23.12.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Kia Ceed 1,6 TDi 5dr 5MT» ідентифікаційний номер НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_4 внаслідок його пошкодження в ДТП 17.05.2024 року в цінах станом на день його обстеження 10.12.2024 року без врахування (включення) ПДВ у вартості нових складових (запчастин), без врахування (включення) ПДВ у вартості матеріалів та із середньостатистичною регіональною вартістю ремонтно відновлювальних робіт (ні з, ні без ПДВ) становить: 138 962,71 грн. Вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля «Kia Ceed 1,6 TDi 5dr 5MT» ідентифікаційний номер НОМЕР_5 реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження в ДТП 17.05.2024 року в цінах станом на день його обстеження 10.12.2024 року без врахування (включення) ПДВ у вартості нових складових (запчастин), без врахування (включення) ПДВ у вартості матеріалів та із середньостатистичною регіональною вартістю ремонтно-відновлювальних робіт (ні з, ні без ПДВ), становить: 77 009,35 грн..

Вважає, що сума вартості відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу, що становить 77 009,35 грн., підлягає стягненню з страховика ПАТ «НАСК „ОРАНТА"», оскільки відповідно до ст. 29 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV (чинний на час укладення договору страхування №АТ/4695299 від 19.09.2023 року), Страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

30.03.2026 позивач звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування (реєстраційний № 833) до ПАТ «НАСК „ОРАНТА"». Листом вих. № 09-02-26/6499 від 02.04.2026 ПАТ «НАСК „ОРАНТА"» відмовила Позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з неподанням заяви про виплату страхового відшкодування протягом одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Вважає таку відмову ПАТ НАСК «ОРАНТА» безпідставною, такою, що грубо порушує права позивача щодо отримання відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Причиною звернення із заявою про виплату страхового відшкодування 30.03.2026 є рішення суду щодо особи, яка є винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, і, відповідно, відповідальною за відшкодування шкоди. 17.05.2024 протокол про адміністративні правопорушення серії ААД №798770 за фактом вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було складено відносно ОСОБА_1 . Матеріали справи було скеровано до Жидачівського районного суду Львівської області та зареєстровано справу № 443/931/24. Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 18 вересня 2025 року у справі № 443/931/24 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 17.05.2024 року, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

23.12.2025 відносно ОСОБА_2 складено протокол серії ЕПР1 №548707 та скеровано до Жидачівського районного суду Львівської області (справа № 443/32/26). Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 28 січня 2026 року у справі № 443/32/26 встановлено, що факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №548707 від 23.12.2025, схемою місця ДТП від 17.05.2024, висновком експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи по матеріалах справи №443/931/24 від 15.08.2025.

Відтак, особу, винну у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 17.05.2024, було встановлено постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 28 січня 2026 у справі № 443/32/26, і від цього слід відраховувати строк для звернення потерпілої особи із заявою про виплату страхового відшкодування.

Таким чином страховику було відомо про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 17.05.2024, позивачем дотримано принцип добросовісності, оскільки підтвердження того, що він є потерпілим, а ОСОБА_2 винна у дорожньо-транспортній пригоді, було встановлено постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 28 січня 2026 у справі № 443/32/26, а відтак, в даному випадку відмова страховика є неправомірною, такою, що порушує права потерпілого на відшкодування, а тому з ПАТ НАСК «ОРАНТА» позивач просить стягнути матеріальну шкоду за пошкодження транспортного засобу у розмірі 77 009,35 грн..

Однак відповідно до висновку експерта № 150 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Кіа Сід», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП від 17.05.2024 становить 138962,71 грн. Відтак, різниця між страховою виплатою та вартістю відновлювального ремонту 61 953,36 грн підлягає стягненню безпосередньо з винної особи, в даному випадку ОСОБА_2 .

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 05.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін в судове засідання.

02.06.2026 представником відповідача ПАТ «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» подано відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про відшкодування майнової шкоди у повному обсязі.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася 17.05.2024. Позивач, у порушення вимог п. 33.3 ст. 33 Закону України про ОСЦПВ, не забезпечив ПАТ «НАСК «ОРАНТА» можливість провести огляд пошкодженого транспортного засобу KIA CEED, державний номер НОМЕР_2 , безпосередньо після події. Натомість, позивач самостійно ініціював проведення експертного дослідження, що було здійснено через 7 місяців після ДТП без залучення представників страховика.

Позивач з моменту дорожньо-транспортної пригоди не вчинив жодної передбаченої Законом № 1961-IV дії, спрямованої на офіційне ініціювання процедури страхового врегулювання. Наявність у позивача технічної можливості надіслати повідомлення про огляд автомобіля остаточно спростовує твердження про існування об`єктивних перешкод, які б заважали йому подати належну заяву про страхове відшкодування у той самий період. Позивач у позовній заяві не надав жодних документальних підтверджень поважності причин, які заважали йому подати заяву про страхове відшкодування та надати транспортний засіб для огляду ПАТ «НАСК «ОРАНТА» протягом 2024-2025 років. Таким чином, пропуск присічного річного строку є прямим наслідком свідомої пасивності позивача, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду є безумовною підставою для відмови у задоволенні вимог до страховика.

Оскільки ПАТ «НАСК «ОРАНТА» не отримало заяви про страхове відшкодування у передбачені законом строки, страховик був позбавлений можливості направити свого представника для огляду майна. Таким чином, позивач не мав законних підстав для звільнення від обов`язку збереження майна у пошкодженому стані та самостійного визначення розміру шкоди без участі страховика.

Самовільне замовлення експертизи №150 поза межами процедури, визначеної Законом, свідчить про свідоме ухилення від обов`язку сприяння страховику у розслідуванні обставин події та визначенні об`єктивного розміру збитків.

Оскільки позивач звернувся до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» лише 30.03.2026, тобто майже через 2 роки після настання ДТП, та не надав транспортний засіб для огляду, страховик був позбавлений можливості об`єктивно встановити розмір заподіяної шкоди станом на момент події. Висновок експерта №150, наданий позивачем, не може вважатися належним доказом розміру шкоди для страховика, оскільки був складений із порушенням процедури залучення страховика до огляду майна. Таким чином, позивач, виявляючи процесуальну пасивність та не звертаючись до Страховика протягом тривалого терміну з моменту ДТП, свідомо допустив настання правових наслідків у вигляді втрати права на отримання страхової виплати від ПАТ «НАСК «ОРАНТА».

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн та витрат на проведення експертизи в розмірі 7 000,00 грн, ПАТ «НАСК «ОРАНТА» заперечує проти їх задоволення у повному обсязі, оскільки дані вимоги є похідними від основної вимоги про стягнення страхового відшкодування. З огляду на те, що основна вимога не підлягає задоволенню внаслідок спливу річного преклюзивного строку та припинення зобов`язань страховика в силу закону, відсутні підстави для покладення на ПАТ «НАСК «ОРАНТА» будь-яких супутніх витрат позивача.

03.06.2026 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Пащуком А.І. подано відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд частково задовольнити позовну заяву, а саме стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн., проти задоволення інших вимог категорично заперечують. Щодо позовних вимог до страхової компанії то вважає, що в межах регламентної вимоги має бути відшкодована шкода позивачу.

Зазначає, що позивач неправомірно просить стягнути з ОСОБА_2 77 009,35 грн., оскільки, сума яку позивач зазначає в позовних вимогах не перевищує страхового ліміту, який становить 150 000,00 грн.. Щодо стягнення вартості відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу складових автомобіля у вартості 77 009,35 грн., то Законом встановлено, що розрахунок страхової виплати буде відбуватись без урахування зносу автомобіля. До матеріалів справи долучено висновок експерта без додатку №1, а саме без акту огляду з підписами зацікавлених сторін. Тобто, такий акт складається при огляді транспорту щодо пересвідчитись чи транспортний засіб після ДТП не зазнавав додаткових втручань. Без повного висновку експерта не можна зробити порівняння.

24.07.2026 представником позивача подано додаткові письмові пояснення, згідно яких представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 пропустив строк для звернення із заявою про страхове відшкодування через незалежні від нього причини, які були описані у позовній заяві, у зв`язку із чим вважає, що він має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи. Більше того позивачем було здійснено всіх розумних, необхідних та достатніх заходів для отримання такого відшкодування. Дорожньо-транспортна пригода відбулася 17.05.2024. Спочатку органами поліції винною особою було визначено ОСОБА_1 , відносно якого складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 798770 та передано матеріали до Жидачівського районного суду Львівської області (справа № 443/931/24). Оскільки у справі проводилась автотехнічна експертиза, судовий розгляд тривав впродовж довгого періоду часу. У зв`язку із цим, позивачем було прийнято рішення провести транспортно-товарознавчу експертизу з метою фіксації пошкоджень транспортного засобу та визначення розміру завданої майнової шкоди. Лист-повідомлення про огляд автомобіля експертом був надісланий 04.12.2024 року на офіційну електронну пошту ПАТ «НАСК «ОРАНТА»: oranta@oranta.ua. Окрім цього такий лист-повідомлення був надісланий 05.12.2024 р. рекомендованим листом №7500500077316 через АТ «Укрпошта». Таким чином, тривале встановлення особи, відповідальної за спричинення ДТП, було зумовлене обставинами, які не залежали від волі позивача, тоді як останній вживав усіх необхідних заходів для встановлення винуватця та в подальшому реалізації свого права на отримання страхового відшкодування.

Таким чином, до ухвалення зазначеної постанови існувала об`єктивна невизначеність щодо того, хто є потерпілою особою і хто несе відповідальність за спричинення ДТП.

Також зазначає, що обов`язок повідомити ПАТ «НАСК „ОРАНТА"» про дорожньо-транспортну пригоду покладався на ОСОБА_2 , а не на позивача. Страховика свого автомобіля (СК «Перша») позивач повідомив, а ПАТ «НАСК „ОРАНТА"» він не зобов`язаний був повідомляти. Позивач завчасно повідомив ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про огляд пошкодженого транспортного засобу експертом. Таким чином, страховик мав можливість перевірити обґрунтованість розміру шкоди, зафіксувати характер пошкоджень та переконатися у їх відповідності обставинам ДТП.

Щодо заперечень, які викладені у відзиві представника відповідача ОСОБА_2 від 02.06.2026 року, то у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої шкоди саме винна особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням. Отже, витрати, які не покриваються страховиком у зв`язку із застосуванням коефіцієнта фізичного зносу та інших законодавчих обмежень, підлягають стягненню з винуватця ДТП на підставі статті 1194 ЦК України.

28.07.2026 представником відповідача ПАТ «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» подано письмові пояснення, згідно яких твердження позивача про те, що він був позбавлений можливості реалізувати своє право до моменту встановлення винної особи судом, не ґрунтується на нормах діючого на момент укладення договору законодавства та суперечить спеціальному Закону № 1961-IV. Тривалий розгляд справи про адміністративне правопорушення є стандартною процесуальною процедурою, передбаченою Кодексом України про адміністративні правопорушення, та не може бути прирівняний до обставин непереборної сили або подій, що не залежали від волі особи. Позивач, будучи безпосереднім учасником дорожньо-транспортної пригоди та володіючи інформацією про пошкодження свого майна з 17.05.2024, не був обмежений жодною нормою у поданні заяви про страхове відшкодування у встановлений річний строк. Спроби представника позивача підмінити поняття «заяви про страхове відшкодування» повідомленням винуватця та фактом надсилання електронного повідомлення про проведення огляду автомобіля експертом від 04.12.2024 є безпідставними.

Також ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відкидає доводи позивача щодо відсутності у нього обов`язку повідомляти страховика про ДТП. Хоча обов`язок письмового повідомлення про пригоду згідно зі статтею 33 Закону дійсно покладений на водія транспортного засобу, право на отримання відшкодування згідно зі статтею 35.1 Закону реалізується виключно за ініціативою потерпілої особи. Відсутність повідомлення від винуватця події не звільняє потерпілого від обов`язку дотримуватися річного строку на подання заяви про виплату, якщо він має намір отримати кошти саме від страхової компанії. Посилання на те, що винуватець повинен повідомити свого страховика про настання ДТП не має жодного правового значення для відносин із ПАТ «НАСК «ОРАНТА», оскільки Закон чітко розмежовує ці поняття.

ПАТ «НАСК «ОРАНТА» наголошує на тому, що позивач з моменту дорожньо-транспортної пригоди не вчинив жодної передбаченої Законом № 1961-IV дії, спрямованої на офіційне ініціювання процедури страхового врегулювання. Наявність у позивача технічної можливості надіслати повідомлення про огляд автомобіля остаточно спростовує твердження про існування об`єктивних перешкод, які б заважали йому подати належну заяву про страхове відшкодування у той самий період. Таким чином, пропуск присічного річного строку є прямим наслідком свідомої пасивності позивача, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду є безумовною підставою для відмови у задоволенні вимог до страховика

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, просить позовні вимоги задоволити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Пащук А.І. в судовому засіданні позовні вимоги визнав часткового, а саме визнав позовні вимоги щодо стягнення із ОСОБА_2 на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 61953,36 грн.. В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди не визнає, також просить зменшити витрати на правову допомогу заявлені позивачем.

Представник відповідача - ПАТ «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта» в судове засідання не з`явився, згідно поданого відзиву просить розглянути справу без участі їхнього представника.

Заслухавши вступне слово сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Kia Ceed» реєстраційний номер НОМЕР_4 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 (а.с.13).

17.05.2024 р. о 12 год. 09 хв. за адресою: м. Ходорів, вул. Грушевського, 55 Стрийського району Львівської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів«Toyota Auris», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та «Kia Ceed» реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 , що підтверджується зокрема схемою місця ДТП (а.с.14, 177-178).

Вказана обставина сторонами визнається.

Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 18.09.2025 у справі №443/931/24, яка набрала законної сили 29.09.2025, закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП за подією яка мала місце 17.05.2024 о 12 год 09 хв у м. Ходорів на вул. Грушевського,55, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.с.15-16).

Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 22.10.2025 у справі №443/931/24, яка набрала законної сили 04.11.2025 (а.с.17-18), виправлено описки, допущені у постанові Жидачівського районного суду Львівської області від 18.09.2025 по справі №443/931/24 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП, шляхом внесення виправлення у постанову - замість « ОСОБА_5 » зазначити « ОСОБА_2 ».

Як видно із листа відповіді начальника ВП №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області Флиса А. №351207-2025 від 31.10.2025, який адресований ОСОБА_1 , то останнього повідомляють про те, що йогозвернення, яке надійшло у відділення поліції № 1 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області, щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), відносно водія автомобіля марки «TOYOTA AURIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , за фактом дорожньо-транспортної пригоди , яка мала місце 17.05.2024 року о 12 год. 09 хв., в м.Ходорів, на вулиці Грушевського, 55, зареєстроване відділенням поліції № 1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України за № 8676 від 07.10.2025 року, та розглянуто.

Вивченням матеріалів було з`ясовано, що вказана у зверненні дорожньо-транспортна пригода сталася 17.05.2024, а отже на момент надходження звернення на адресу відділення поліції № 1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області 07.10.2025 строк притягнення до адміністративної відповідальності, визначений частиною 2 статті 38 КУпАП. сплинув, таким чином правові підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення відсутні (а.с.127).

Листом відповіддю заступника начальника Стрийського РУП ГУНП у Львівській області Кіт Т., який адресований ОСОБА_1 , то останнього повідомлено про те, що в Стрийському РУІІ ГУНП у Львівській області по факту можливого неналежного виконання службових обов`язків окремими поліцейськими ВнП №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, в частині неналежного розгляду звернення по факту дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 17.05.2024 у м. Ходорів, Стрийського р-ну, Львівської області, проведено службове розслідування.

За результатом проведення службового розслідування, призначеного наказом начальника Стрийського РУП ГУНП у Львівській області №690 від 28.11.2025, до окремих поліцейських ВнП №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області застосовано дисциплінарні стягнення.

Крім цього інформують про те, що копії висновку службового розслідування скеровано на адресу ВнП №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області для вирішення питання про складання адміністративного протоколу за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 (а.с.128).

Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 28.01.2026 у справі №443/32/26, справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення (а.с.19-20).

Вказаною постановою суду встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №548707 від 23.12.2025 ОСОБА_2 17.05.2024 о 12 год 09 хв у м. Ходорів, вул. Грушевського, 55 Стрийського району Львівської області керуючи автомобілем «Toyota Auris», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не переконалася у безпеці виконання виїзду на зустрічну смугу руху, не дала дорогу автомобілю «Кіа Сід», реєстраційний номер НОМЕР_7 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався на зустріч, внаслідок чого здійснила зіткнення із вказаним автомобілем. Від удару автомобіль «Кіа» відкинуло назад, де він зіткнувся із припаркованим автомобілем «Фольксваген Тоуран», який належить громадянці ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим ОСОБА_2 порушила вимоги п.п.10.1, 11.3 ПДР, вчинивши правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.

Факт порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів доведено, а тому її дії вірно кваліфіковано за ст.124 КУпАП.

Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 29.01.2026 у справі №443/32/26, виправлено описку, допущену у постанові Жидачівського районного суду Львівської області від 28.01.2026 по справі №443/32/26 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП, шляхом внесення виправлення у постанові - замість помилково зазначених: дати народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зазначити « ІНФОРМАЦІЯ_2 », місця проживання: « АДРЕСА_1 » зазначити « АДРЕСА_2 » (а.с.20 на звороті - 21).

Крім того, постановою Жидачівського районного суду Львівсьокї області від 05.05.2026 у справі №443/32/26, яка набрала законної сили 18.05.2026, виправлено описку, допущену у постанові Жидачівського районного суду Львівської області від 28.01.2026 по справі №443/32/26 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП, шляхом внесення виправлення у постанову:

замість зазначеного реєстраційного номера автомобіля «Toyota Auris» («Toйота Ауріс») НОМЕР_2 вказати вірний реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

замість зазначеного реєстраційного номера автомобіля «Кіа Ceed» («Кіа Сід») реєстраційний номер НОМЕР_7 вказати вірний реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.70-71).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. (ч.2 ст. 82 ЦПК України).

Таким чином, факт винуватості ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 17.05.2024, є встановленим та не підлягає доказуванню.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Toyota Auris», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «НАСК „ОРАНТА"» за полісом серії АТ/4695299, діючий на 17.05.2024, згідно якого ліміт за шкоду майну - 160 000 грн., розмір франшизи - 2500 грн., що підтверджується копією полісу (а.с.24).

Як вбачається із скріншоту текстового повідомлення, долучено представником ОСОБА_2 до матеріалів справи, 17.05.2024 ПАТ НАСК «ОРАНТА» зареєстровано страховий випадок, який мав місце 17.05.2024 за №07686 (а.с.144).

16.02.2026 ОСОБА_1 подано до ПАТ НАСК «ОРАНТА» заяву про страхове відшкодування за полісом серія АТ/4695299, за шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 17.05.2024, яке зареєстровано підрозділом ПАТ НАСК «ОРАНТА» 30.03.2026 за №833 (а.с.22).

Листом відповіддю №09-02-26/6499 від 02.04.2026 ПАТ НАСК «ОРАНТА» повідомила ОСОБА_1 , що згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі -Закон) страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяно шкоду третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 37.1 та 37.1.4 Закону, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Правомірність позиції Компанії підтверджується і правовою позицією Верховного Суду (наприклад Постановою Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №465/63125/16-ц).

Слід зазначити, що дорожньо-транспортна пригода сталася 17.05.2024 p., а з письмовою заявою про страхове відшкодування до ПАТ HACK «ОРАНТА» Ви звернулися 30.03.2026 р.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного HACK «ОРАНТА» не має правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування за заявленою подією по справі №24-13-8926 (а.с.23).

10.12.2024 між ОСОБА_1 та ТзОВ «фірма «Експертиза» укладено договір №10 про виконання судової експертизи, згідно якого вартість послуги складає 7000,00 грн., яка була оплачена ОСОБА_1 , що підтверджується платіжною інструкцією від 09.12.2024 (а.с.25-26).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи №150 від 23.12.2024(а.с.27-48):

1.Пошкодження автомобіля «Kia Ceed 1,6 TDi 5dr 5MT» ідентифікаційний номер НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_4 виявлені після ДТП 17.05.2024, які визначені при його обстеженні 10.12.2024 - зазначені у п.1.2 дослідницької частини даного висновку та відображені на фотографіях фототаблиць додатку.

2.Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Kia Ceed 1,6 TDi 5dr 5MT» ідентифікаційний номер НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_4 внаслідок його пошкодження в ДТП 17.05.2024 року в цінах станом на день його обстеження 10.12.2024 року без врахування (включення) ПДВ у вартості нових складових (запчастин), без врахування (включення) ПДВ у вартості матеріалів та із середньостатистичною регіональною вартістю ремонтно відновлювальних робіт (ні з, ні без ПДВ) становить: 138 962,71 грн.;

3.Ринкова вартість автомобіля «Kia Ceed 1,6 TDi 5dr 5MT» ідентифікаційний номер НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_4 на 17.05.2024 до моменту пошкодження у ДТП становить 255110 грн.;

4.Коефіцієнт фізичного зносу складових автомобіля «Kia Ceed 1,6 TDi 5dr 5MT» ідентифікаційний номер НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_4 на момент його пошкодження у ДТП 17.05.2024 року становить Е3=0,70.

5.Вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля «Kia Ceed 1,6 TDi 5dr 5MT» ідентифікаційний номер НОМЕР_5 реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження в ДТП 17.05.2024 року в цінах станом на день його обстеження 10.12.2024 року без врахування (включення) ПДВ у вартості нових складових (запчастин), без врахування (включення) ПДВ у вартості матеріалів та із середньостатистичною регіональною вартістю ремонтно-відновлювальних робіт (ні з, ні без ПДВ), становить: 77 009,35 грн..

При цьому судом встановлено, що представник позивача повідомляла ПАТ HACK «ОРАНТА» про те, що огляд автомобіля для проведення експертного дослідження буде відбуватися 10.12.2024, що підтверджується поштовою квитанцією та скриншотом електронного повідомлення (а.с.129-131), а також дослідженим в судовому засіданні відеозаписом, який міститься на СD диску, з якого видно електронний лист про надіслання на електронну адресу ПАТ HACK «ОРАНТА» (oranta@oranta.ua) повідомлення про огляд автомобіля експертом (а.с.179).

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Щодо відшкодування майнової шкоди.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (п.1. ч.1, ч.3 ст.22 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Нормами ч.1,2 ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України (ст.980 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 (провадження № 61-10773св20)

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.

Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

На час укладення полісу серії АТ/4695299 діяв Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV (далі Закон № 1961-IV ), а тому саме положення цього Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV, страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (п.9.1 ст.9 Закону № 1961-IV).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (ст..28 Закону № 1961-IV).

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України (ст.29 Закону № 1961-IV)..

Відповідно до п.33.1.4, 33.3 ст.33 Закону № 1961-IV, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально (п.33-1 ст.33-1 Закону № 1961-IV).

Підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначено, що підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Як встановлено з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було завдано шкоди позивачу, відбулася 17.05.2024 та із письмовою заявою про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 звернувся до ПАТ HACK «ОРАНТА» 30.03.2026, тобто з пропуском річного строку, встановленого законом.

Великою Палатою Верховного суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 (провадження №14-95цс20) вказано: «що як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.

При цьому зазначений закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

Слід також зазначити, що відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Відтак зазначена норма визначає, що саме законом встановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення.

Відповідно до цього Закону та статті 13 ЦК України сторони повинні діяти добросовісно, не порушуючи права інших осіб - учасників цих правовідносин.

За змістом зазначених норм права встановлюється, як добросовісність поведінки особи, чиї права порушено, так і передбачається, що припинення права може бути лише у випадках, передбачених законом.

Зміст суб`єктивного цивільного права становлять такі юридичні правомочності, як реалізація особою права на дії; можливість вимагати певної поведінки від інших; можливість захисту порушеного права в юрисдикційному порядку (зокрема, у досудовому та судовому порядку).

Під здійсненням цивільного права слід розуміти реалізацію тих можливостей, які становлять зміст суб`єктивного цивільного права. Здійснення цивільного права відбувається шляхом вчинення фактичних та юридичних дій, що свідчить по свободу поведінки учасників цивільних правовідносин при реалізації своїх прав та обов`язків на власний розсуд.

Цивільне законодавство встановлює правило, згідно з яким нездійснення особою своїх майнових прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом (частина друга статті 12 ЦК України). При цьому, ЦПК України містить норми, коли нездійснення цивільного права є підставою для припинення цивільного права, настання інших негативних правових наслідків для носія такого права.

Поняття відмови від права не є тотожним поняттю нездійснення права (наприклад, відмова від прав, набутих за довіреністю, повинна відбуватись із повідомленням довірителя (стаття 250 ЦК України), відмова від права власності здійснюється шляхом заяви про це чи вчиненням інших дій, які свідчать про відмову від цього права (стаття 347 ЦК України)). Відмова від належного особі права припиняє таке право.

Також припинення цивільного права та/або припинення права на захист порушеного права та/або припинення права на отримання відшкодування від певної особи не є ідентичними. Припинення цивільного права має під собою наслідком припинення цивільних правовідносин та відбувається, як вже було зазначено, лише у випадках, передбачених законом.

Припинення ж права на відновлення або захист порушеного права, право на відшкодування шкоди за рахунок певної особи не позбавляє особу взагалі цивільного права, але має наслідком неможливість отримання відновлення порушеного права або відшкодування шкоди тощо за рахунок певної особи (припинення поруки, пропуск позовної давності до одного з боржників). При цьому особа не позбавлена права на отримання захисту або відновлення порушеного права від іншого боржника за його наявності.

Таким чином, припинення цивільного права має бути передбачено законом, на відміну від чого припинення права на отримання відшкодування від певної особи не позбавляє особу цивільного права, а лише позбавляє її можливості отримати відшкодування від цієї особи.

Закон № 1961-IV передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 331 Закону № 1961-IV).

Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18)).

В іншій постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37Закону № 1961-IV річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19).

Поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб`єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. У такому випадку договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі та може бути оформлений як окремий договір, і як пункт основного договору (частина перша статті 259 ЦК України). При цьому закон не передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути скорочена за домовленістю сторін, що свідчить про те, що позовна давність на звернення до суду за захистом порушеного права визначається законом і може бути тільки збільшена.

Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Поряд із цим законодавством встановлюються також спеціальні строки позовної давності, зокрема, скорочені до одного року. Така позовна давність, яка закріплена статтею 258 ЦК України, визначена лише для вимог, зазначених у частині другій цієї норми, і зміст цієї норми не допускає розширеного тлумачення та передбачає такий строк для вимог про відшкодування шкоди, спричиненої наслідками ДТП.

Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.

Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.

Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України).

Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.

Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії)винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.».

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Пошкодження транспортного засобу є наслідком настання страхового випадку, а саме дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася 17.05.2024, про яку ОСОБА_2 вчасно було повідомлено страховика, а позивачем в свою чергу було повідомлено ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про огляд транспортного засобу експертом, а після встановлення винуватця ДТП було подано заяву про виплату страхового відшкодування.

За конкретних обставин, які склались, позивач діяв добросовісно, вживав заходів для доведення своєї невинуватості у згаданому ДТП та встановлення винної особи, що є необхідним для виплати страхового відшкодування так як страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої настає саме цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

Наслідком таких добросовісних та активних дій позивача було складення 23.12.2025 протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП, і саме з цього часу позивач набув статусу потерпілого (фізичної особи, майну якої заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу) та у нього фактично виникли правові підстави для подання заяви про виплату страхового відшкодування.

Оцінивши встановлені обставини справи, суд дійшов переконання про поважність пропуску строку для подання заяви про страхове відшкодування, що було зумовлено об`єктивними причинами, незалежними від волі позивача, а саме необхідністю доводити в судовому порядку свою невинуватість у настанні ДТП, набуття статусу потерпілого та визначення особи, яка є відповідальною за заподіяну шкоду, з подальшим притягнення її до адміністративної відповідальності.

Також суд відхиляє твердження представника ПАТ НАСК «ОРАНТА» про те, що позивач, у порушення вимог п. 33.3 ст. 33 Закону, не забезпечив ПАТ «НАСК «ОРАНТА» можливість провести огляд пошкодженого транспортного засобу KIA CEED, державний номер НОМЕР_2 , безпосередньо після події, оскільки як зазначалось вище учасник дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 повідомляла про факт ДТП, яке мало місце 17.05.2024, та ПАТ НАСК «ОРАНТА» зареєстровано страховий випадок за №07686 від 17.05.2024.

Більше того про дату експертного дослідження автомобіля представник позивача повідомляла ПАТ «НАСК «ОРАНТА про те, що огляд автомобіля для проведення експертного дослідження буде відбуватися 10.12.2024.

Будь-яких доказів про наявність перешкод у доступі представника страхової компанії до вказаного автомобіля суду не надано.

Отож, враховуючи вищевикладене, суд вважає підставними та обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди.

Разом з тим, згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» підлягає стягнення у розмірі 74509,35 грн. (77009,35 - 2500 розмір франшизи), а з ОСОБА_2 - 61953,36 грн., (138962,71 (вартість відновлювального ремонту) - 77009,35 (вартість відновлювального ремонту із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля).

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року (зі змінами та доповненнями), при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року).

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Надаючи оцінку доводам представникам позивача щодо завдання позивачу моральної шкоди, суд погоджується зі обґрунтуваннями завданої моральної шкоди позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу принесло позивачу незручності та потребували додаткових зусиль для організації його життя, оскільки звичайний ритм життя був порушений. Внаслідок істотного пошкодження транспортного засобу, неможливості його експлуатації, необхідності вжиття заходів для захисту порушеного права було порушено звичний життєвий уклад позивача, для відновлення якого необхідні додаткові затрати та зусилля.

Одночасно, зважаючи на сутність моральної шкоди, немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного та фізичного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, а тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз (правова позиція Верховного Суду України № 6-28008св10 від 13.07.2011 року).

За висновками Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

На переконання суду, визначений представником позивача розмір моральної шкоди у сумі 40000,00 грн. є завищеним, і дотримуючись засад розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням конкретних обставин справи, суд приходить до висновку, що обґрунтованим є розмір завданої моральної шкоди 2000,00 грн., оскільки суду такий розмір моральної шкоди є справедливим і достатнім для компенсації понесених позивачем незручностей внаслідок пошкодження транспортного засобу.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 596,07 грн., а з ОСОБА_2 користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 511,62 грн., що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Враховуючи те, що законодавством України щодо діяльності адвоката не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Розмір витрат має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства (пункт 40). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44). Адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту (пункт 64).

Суд, зважаючи на вимоги ч. 4 ст. 10 ЦПК України, враховує рішення Європейського суду з прав людини, зокрема: у справах «East/WestAllianceLimitedпроти України» (Заява №19336/04), «Баришевський протиУкраїни» (Заява № 71660/11), «Двойних протиУкраїни» (Заява № 72277/01), «Меріт протиУкраїни» (заява № 66561/01) ЄСПЛ зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; у справі «Лавентс протиЛатвії» (заява № 58442/00) ЄСПЛ вказав, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано такі документи:

- Договір про надання правничої (правової) допомоги №30/26 від 24.07.2026 року (а.с.150);

- Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 28.07.2026 відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги №30/26 від 24.07.2026 (а.с.151);

- Рахунок на оплату послуг №1 від 28.07.2026 на суму 40000,00 грн. (а.с.151 на звороті).

З умов наданого договору, який укладений між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Статум» в особі голови об`єднання Цап О.Р., вбачається, що предметом цього договору є надання Об`єднанням за винагороду усіма законними методами та способами допомогти клієнту у справі №443/861/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Національна Акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування майнової та моральної шкоди, яка розглядається Жидачівським районним судом Львівської області.

За послуги, що надаються об`єднанням згідно цього договору, клієнт оплачує об`єднанню гонорар, розмір якого є ціною договору і який становить 40000,00 грн. (п.4.1 договору).

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 28.07.2026 АО «СТАТУМ» на виконання договору про надання правової допомоги було надано ОСОБА_1 правову допомогу на суму 40000,00 грн. , за які АО «СТАТУМ» було виставлено рахунок на оплату від 28.07.2026.

Зазначені вище докази в матеріалах справи свідчать про реальність надання ОСОБА_1 АО «СТАТУМ» правової допомоги в рамках укладеного між ними договору.

Одночасно суд погоджується із твердженнями відповідачів про те, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом враховано те, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову; взято до уваги критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, предмету спору та фінансового стану обох сторін.

Відтак, із урахуванням складності справи, яка віднесена до категорії малозначних справ, складності виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40000,00 грн. завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу співмірності розподілу судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, дотримуючись принципів розумності та співмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу слід зменшити, встановивши такий у сумі 15000,00 грн., стягнувши з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь позивача 8070,00 грн., а з ОСОБА_2 - 6 930,00 грн., що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог до кожного із відповідачів.

Крім цього, представник позивача просить вирішити питання щодо стягнення з відповідачів витрат на проведення експерти у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

10.12.2024 між ОСОБА_1 та ТзОВ «фірма «Експертиза» укладено договір №10 про виконання судової експертизи, згідно якого вартість послуги складає 7000,00 грн., яка була оплачена ОСОБА_1 , що підтверджується платіжною інструкцією від 09.12.2024.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь позивача понесені витрати за проведення експертизи у розмірі 2914,38 грн., а з ОСОБА_2 користь позивача понесені витрати за проведення експертизи у розмірі 2501,49 грн., що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) матеріальну шкоду у розмірі 61953 (шістдесят одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят три) гривні 36 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (ЄДРПОУ 00034186, м.Київ, вул.Здолбунівська, 7 «Д») на користь на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) 74509(сімдесят чотири тисячі п`ятсот дев`ять) гривень 35 копійок страхового відшкодування майнової шкоди, завданої під час дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі гривень) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) 511 (п`ятсот одинадцять) гривень 62 копійки витрат на сплату судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (ЄДРПОУ 00034186, м.Київ, вул.Здолбунівська, 7 «Д») на користь на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) 596(п`ятсот дев`яносто шість) гривень 07 копійок витрат на сплату судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) 6930 (шість тисяч дев`ятсот тридцять) гривень витрат на правову допомогу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (ЄДРПОУ 00034186, м.Київ, вул.Здолбунівська, 7 «Д») на користь на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) 8070(вісім тисяч сімдесят) гривень витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) 2501(дві тисячі п`ятсот одна) гривеню 49 копійок витрат на проведення експертизи.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (ЄДРПОУ 00034186, м.Київ, вул.Здолбунівська, 7 «Д») на користь на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) 2914(дві тисячі дев`ятсот чотирнадцять) гривень 38 копійок витрат на проведення експертизи.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя С.І. Сливка