Вирок від 03 вересня 2026 р. у справі №704/201/26 — Тальнівський районний суд Черкаської області

Тальнівський районний суд Черкаської області

Єдиний унікальний номер: 704/201/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.09.2026 року

Тальнівський районний суд Черкаської області в складі :

головуючої судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тальне кримінальне провадження № 12026250360000156 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Романівка Тальнівського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , освіта середня спеціальна, місце роботи: ФОП “ ОСОБА_6 ” посада різноробочого, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, стан здоров`я задовільний, раніше судимий:

- 19.01.2026 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.;

- 10.02.2026 року Звенигородським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11900 грн.,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , будучи визнаним винним:

- постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 23.07.2024, справа № 704/693/24, яка набрала законної сили 03.08.2024, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на 5 років;

- постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15.04.2025, справа № 703/1529/25, яка набрала законної сили 29.04.2025, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на 5 років;

- постановою Маньківського районного суду Черкаської області від 14.08.2025, справа № 701/780/25, яка набрала законної сили 25.08.2025, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на 5 років,

достовірно знаючи про наявність вказаних постанов суду, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість їх виконати, умисно підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 06.02.2026 близько 10.30 год., перебуваючи на вул. Соборна, м. Тальне Звенигородського району Черкаської області, умисно керував автомобілем марки "ВАЗ 21093", реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв`язку з чим поліцейським офіцером громади Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області було зупинено ОСОБА_4 та повідомлено на лінію 102 про вказаний факт як умисне невиконання постанов суду, які набрали законної сили.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю. Дав показання про те, що він не має права керування транспортними засобами та неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування автомобілем без посвідчення водія. Його було позбавлено права керування постановою Тальнівського районного суду влітку 2024 року, постановою Смілянського районного суду навесні 2025 року та постановою Маньківського районного суду влітку 2025 року, однак, не дивлячись на це у певних необхідних випадках він сідав за кермо автомобіля та їхав у справах. У вчиненому щиро розкаюється та пообіцяв не вчиняти подібних правопорушень. Зазначив, що вже здійснив часткове погашення штрафів за постановами суду. Просив призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі у виді штрафу.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанов суду, що набрали законної сили.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке класифікується відповідно положень ст. 12 КК України, як нетяжкий злочин; особу обвинуваченого, який раніше судимий, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, довідку-характеристику виконкому Тальнівської міської ради, згідно якої інформація про порушення громадського порядку до виконкому щодо обвинуваченого не надходила; те, що обвинувачений має постійне місце роботи, на утриманні має трьох малолітніх дітей, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд також ураховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів.

Враховуючи характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, а також наслідки вчиненого, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При визначенні розміру покарання суд враховує також, що ОСОБА_4 раніше був засуджений за кримінальні правоворушення, передбачені ч. 1 ст. 382 КК України, вироками від 19.01.2026 та 10.02.2026 року.

Водночас суд бере до уваги, що нове кримінальне правопорушення вчинене ним 06.02.2026 року, тобто після постановлення вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.01.2026 року, однак до постановлення вироку Звенигородського районного суду Черкаської області від 10.02.2026 року. З огляду на це, зазначені вироки враховуються судом до встановленого законом порядку призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.

При цьому суд враховує, що після постановлення вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.01.2026 року ОСОБА_4 призначено покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, останній через нетривалий проміжок часу, а саме 06.02.2026 року, вчинив нове умисне кримінальне правопорушення такого самого виду.

Зазначена обставина свідчить про те, що призначене покарання за попереднім вироком не мало достатнього превентивного впливу на обвинуваченого та не забезпечило належного утримання від вчинення нового кримінального правопорушення.

Враховуючи наведене, суд не вважає можливим призначити покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 382 КК України, та визначає його у розмірі 900 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідає характеру вчиненого, обставинам кримінального правопорушення та даним про особу обвинуваченого

При цьому, суд також бере до уваги, що відповідно до вироку Звенигородського районного суду Черкаської області від 10.02.2026 року ОСОБА_4 призначено покарання у виді штрафу в розмірі 700 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а тому остаточне покарання має визначатися з урахуванням правил, встановлених ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень - шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 10.02.2026 року, більш суворим покаранням, визначеним за цим вироком.

Крім того, оскільки кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_4 засуджується цим вироком, вчинене після постановлення вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.01.2026 року, за яким призначене покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та на час ухвалення цього вироку зазначене покарання повністю не відбуте, суд відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України приєднує частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком до покарання, визначеного за цим вироком за правилами ч. 4. ст. 70 КК України, та вважає достатнім частково приєднати до покарання у виді штрафу в розмірі 900 неоподаткованих мінімумів доходів громадян невідбуту частину покарання за вироком від 19.01.2026 в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та остаточно визначити покарання за сукупністю вироків у виді штрафу в розмірі 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

У підсумку, дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст. 349, 368-370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 виним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 900 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 15300 гривень.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 10.02.2026 року, більш суворим покаранням, визначеним за цим вироком, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, у виді штрафу в розмірі 900 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 15300 гривень.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарання за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.01.2026 року та покарання за цим вироком, призначеного на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у виді штрафу в розмірі 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20400 гривень.

Речові докази: DVD-R диск із записами з нагрудної камери поліцейського ВПД №1 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Тальнівський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Оскарження в апеляційному порядку вироку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, не допускається.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1