Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №697/1395/26 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/1395/26

Провадження № 2/697/997/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання - Шакало Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Каневі Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (далі також - ТОВ «Іннова-Нова», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 8044430525.

Як вбачається із змісту договору позики, разом із Правилами надання споживчих кредитів, затвердженими 17.11.2024, складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими позичальник був попередньо ознайомлений.

Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.2. договору позики, позикодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму у розмірі: 5 000,00 грн. шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки вказаної відповідачем, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п. 2.6.1., п.2.6.2. та 2.6.3. цього договору, його додатків.

Основні умови договору щодо надання коштів у позику: п. 2.4. тип кредиту - кредит; п. 2.7. мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби; п. 2.5. строк кредиту (строк дії договору) - 360 днів; дати надання кредиту: 03.05.2025 або наступний за ним календарний день; п. 2.6.1. стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього договору та становить: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання позичальником право користування кредитом за зниженою процентною ставкою; 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї дати, яка настане раніше); п. 2.7. комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту.

Перерахування позичальнику кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн. в рамках виконання умов договору було здійснено шляхом грошового переказу, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної відповідачем під час укладання договору, що підтверджується довідкою про перерахування коштів, виданою ТОВ ФК «Контрактовий Дім».

ТОВ «Іннова-Нова», як позикодавець, свої зобов`язання виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн.

В той же час відповідач всупереч умовам договору позики та норм ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.

Станом на дату підготовки позовної заяви (включно), заборгованість відповідача перед позивачем складає 30 330,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 15 330,00 грн. - заборгованість за процентами (нараховувалися по 28.04.2026); 10 000,00 грн. - сукупна сума пені, нарахована за порушення зобов`язань позичальником договору.

За таких умов, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 30 330,00 грн. та понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Також в матеріалах позову наявне клопотання в якому позивач просить витребувати у АТ «ПУМБ»: документи, завірені належним чином, які підтверджують інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 карткового рахунку НОМЕР_1 ; документи, завірені належним чином, які підтверджують надходження на картковий рахунок НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн. в період з 03.05.2025 по 05.05.2025 від ТОВ «ФК «Контрактовий Дім».

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04.06.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та витребувано в АТ «ПУМБ»: документи, завірені належним чином, які підтверджують інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) карткового рахунку НОМЕР_1 ; документи, завірені належним чином, які підтверджують надходження на картковий рахунок НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн. в період з 03.05.2025 по 05.05.2025 від ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» (а.с.57-58).

08.06.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому вказав, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виключно в частині належним чином доведених вимог, а в частині - відмові.

Щодо факту отримання кредиту. Відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання грошових коштів у сумі 5 000,00 грн.

Разом з тим, відповідач не погоджується з розміром заявленої заборгованості та вважає розрахунок позивача таким, що потребує перевірки.

02.06.2025 відповідачем здійснено оплату 2 250,00 грн.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що зазначена сума була спрямована на погашення: 1 500,00 грн. - процентів, 750,00 грн. - комісії.

Отже, відповідач вчиняв дії щодо виконання своїх зобов`язань та не ухилявся від їх виконання.

Щодо недоведеності пені. Позивач просить стягнути 10 000,00 грн. пені.

При цьому згідно договору пеня визначається як подвійна облікова ставка НБУ за кожен день прострочення, але не більше 15% від суми простроченого платежу.

З наданого розрахунку вбачається, що починаючи з 03.07.2025 позивач щоденно нараховував пеню по 225,00 грн.

Однак, відсутня формула розрахунку, не зазначено розмір облікової ставки НБУ, не наведено механізму отримання суми 225,00 грн. на день, не пояснено яким чином пеня досягла 10 000,00 грн.

Таким чином, заявлена сума пені є недоведеною.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, саме позивач зобов`язаний довести обставини, на які посилається.

Навіть у випадку визнання права позивача на стягнення пені її розмір є явно неспівмірним.

Сума кредиту становила 5 000,00 грн. Заявлена пеня становить 10 000,00 грн.

Тобто розмір пені у два рази перевищує суму самого кредиту.

Просить суд застосувати положення ст. 551 ЦК України та зменшити розмір пені до справедливого та співмірного розміру.

Щодо витрат на правничу допомогу. Позивач посилається на договір про надання правничої допомоги. Однак наданий договір має характер рамкового договору юридичного обслуговування господарської діяльності позивача.

Такий договір сам по собі не підтверджує: обсяг робіт саме у цій справі, фактичний час роботи адвоката, співмірність витрат складності справи.

Справу не можна віднести до складних категорій спорів. У разі заявлення витрат на правничу допомогу просить перевірити їх співмірність та зменшити до розумного розміру.

Просить суд відмовити у стягненні пені у розмірі 10 000,00 грн. як недоведеної; у разі встановлення підстав для її стягнення застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити її розмір; відмовити у стягненні необгрунтованих витрат на професійну правничу допомогу або зменшити їх розмір; судові витрати розподілити пропорційно до задоволених вимог (а.с.67-68).

08.06.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів та детального розрахунку пені в якому просив витребувати у ТОВ «Іннова-Нова» детальний математичний розрахунок пені, заявленої до стягнення; витребувати розрахунок пені по кожному дню нарахування із зазначенням: дати нарахування, суми простроченого платежу, застосованої ставки, розмір пені за відповідний день; витребувати відомості про розмір облікової ставки Національного банку України, яка використовувалася при розрахунку пені за кожний відповідний період; витребувати обгрунтування та математичний розрахунок суми пені 225 грн. за кожен день прострочення, зазначеної у розрахунку заборгованості; розрахунок, який підтверджує відповідність заявленої до стягнення пені умовам кредитного договору, Правилам надання кредитних коштів та Паспорту споживчого кредиту; письмове пояснення щодо формування загальної суми пені у розмірі 10 000,00 грн., заявленої до стягнення у даній справі (а.с.71-73).

08.06.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу в якому вказав, що позивачем заявлено про намір стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Вважає, що такі витрати у заявленому позивачем розмірі не відповідають критеріям співмірності та розумності. Дана справа є типовою справою про стягнення заборгованості за договором споживчого кредитування. Предмет спору є нескладним, не потребує проведення експертиз, допиту свідків, дослідження значного обсягу доказів або вирішення складних правових питань. Позовна заява складена за типовою формою, яка використовується позивачем у великій кількості аналогічних справ щодо стягнення заборгованості за договорами мікрокредитування.

Наданий позивачем договір про надання правничої допомоги має рамковий характер та передбачає юридичне обслуговування діяльності позивача в цілому.

Сам по собі такий договір не підтверджує: обсяг виконаних адвокатом робіт саме у даній справі; кількість фактично витраченого часу; зв`язок заявлених витрат саме з цією справою; співмірність заявленої суми характеру спору.

Крім того, відповідач звертає увагу, що відповідно до практики Верховного Суду суд не зобов`язаний автоматично присуджувати стороні всі заявлені витрати на правничу допомогу та має право перевіряти їх необхідність, реальність і співмірність.

Також врахуванню підлягає ціна позову та характер спору. Стягнення значних витрат на правничу допомогу у типовій кредитній справі фактично призведе до необгрунтованого збільшення фінансового навантаження на відповідача та не відповідатиме принципам справедливості і розумності судових витрат.

Просить суд у разі заявлення позивачем вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу перевірити їх обгрунтованість, реальність та співмірність; витребувати у позивача: детальний опис виконаних адвокатом робіт, розрахунок витраченого часу, акти приймання-передачі наданих послуг, документи, що підтверджують обсяг послуг саме у справі № 697/1395/26, документи, що підтверджують виникнення у позивача обов`язку сплатити відповідні кошти адвокату; у разі встановлення неспівмірності заявлених витрат зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розумного та співмірного розміру; у разі ненадання належних доказів фактичного обсягу наданих послуг та їх зв`язку із даною справою відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу (а.с.74-76).

08.06.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про зменшення розміру пені в якому вказав, що вважає заявлений розмір пені явно завищеним, неспівмірним наслідкам порушення зобов`язання та таким, що підлягає зменшенню.

Відповідач не заперечує факту отримання кредитних коштів та не ухилявся від виконання своїх зобов`язань.

Так, 02.06.2025 відповідачем було здійснено платіж у розмірі 2 250,00 грн., який був зарахований позивачем у рахунок погашення нарахованих процентів та комісії.

Отже, відповідач вчиняв дії, спрямовані на виконання кредитного договору, що свідчить про відсутність умисного ухилення від виконання зобов`язань.

При цьому сума отриманого кредиту становила 5 000,00 грн., тоді як розмір заявленої до стягнення пені складає 10 000,00 грн., тобто удвічі перевищує суму самого кредиту.

Нарахування пені у розмірі, що перевищує суму отриманого кредиту, фактично призводить до надмірного покладення фінансового тягаря на відповідача та не відповідає принципу співмірності цивільно-правової відповідальності.

Також звертає увагу, що наданий позивачем розрахунок не містить достатнього математичного обгрунтування механізму формування пені у розмірі 10 000,00 грн. та не дозволяє перевірити правильність її нарахування.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що неустойка не повинна перетворюватися на джерело отримання невиправданого доходу кредитора та підлягає зменшенню у випадках її очевидної неспівмірності наслідкам порушення зобов`язання.

Враховуючи наведене, розмір заявленої пені вважає явно неспівмірним: сумі отриманого кредиту, характеру порушення, факту часткового виконання зобов`язання відповідачем, принципам розумності, добросовісності та справедливості.

Просить суд застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України; визнати заявлений позивачем розмір пені у сумі 10 000,00 грн. явно неспівмірним наслідкам порушення зобов`язання; зменшити розмір пені до справедливого, розумного та співмірного розміру на розсуд суду; у разі встановлення відсутності належного та допустимого розрахунку пені - відмовити у задоволенні позовних вимог у частині її стягнення (а.с.78-80).

22.06.2026 до суду від АТ «ПУМБ» надійшла витребовувана інформація (а.с.85-87).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09.07.2026 у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено (а.с.101-102).

03.08.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли додаткові письмові пояснення в яких він вказав, що ухвалою суду від 09.07.2026 йому було відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів. Однією з підстав відмови суд зазначив відсутність підтвердження того, що ним вживалися заходи для самостійного отримання необхідних документів від позивача.

На виконання зазначеної ухвали суду та з метою реалізації свого права на захист він безпосередньо звернувся до позивача із письмовою заявою про надання документів та детального розрахунку заборгованості, яка була підписана кваліфікованим електронним підписом та направлена на офіційну електронну адресу ТОВ «Іннова-Нова».

У своїй заяві він просив надати, зокрема: детальний математичний розрахунок пені; розрахунок пені по кожному дню нарахування; пояснення методики визначення суми пені у розмірі 225,00 грн. за день; відомості щодо застосування облікової ставки Національного банку України; математичний розрахунок формування загальної суми пені 10 000,00 грн.; документи, які підтверджують відповідність нарахованої пені умовам кредитного договору, Правилам надання кредитних коштів та Паспорту споживчого кредиту.

31.07.2026 ним було отримано відповідь ТОВ «Іннова-Нова», до якої було додано копію кредитного договору та розрахунок заборгованості.

Разом із тим, позивач не надав жодного із документів, які були предметом його звернення, а саме: математичної формули розрахунку пені; пояснення щодо застосування суми пені 225,00 грн. за кожен день прострочення; детального розрахунку пені по кожному дню її нарахування; розрахунку відповідності пені умовам кредитного договору, Правилам надання кредитних коштів та Паспорту споживчого кредиту; пояснення механізму формування загальної суми пені у розмірі 10 000,00 грн.

Фактично позивач повторно надав лише загальний розрахунок заборгованості, який вже міститься в матеріалах справи, без будь-якого математичного обгрунтування заявленої до стягнення пені.

Відповідно до ст.ст. 12 та 81 ЦПК України, саме позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Оскільки заявлена до стягнення пеня оспорюється відповідачем, обов`язок доведення правильності її розрахунку покладається саме на позивача.

Ненадання позивачем детального та зрозумілого розрахунку пені, попри його письмове звернення, позбавляє його можливості перевірити правильність заявлених вимог та свідчить про недоведеність цієї частини позовних вимог.

Крім того, у своєму відзиві він вже звертав увагу на те, що нарахування пені викликає обгрунтовані сумніви щодо його відповідності умовам кредитного договору, Правилам надання кредитних коштів та Паспорту споживчого кредиту, а також щодо співмірності заявленої до стягнення неустойки.

Просить суд врахувати наведені обставини під час оцінки доказів у справі та при вирішенні питання щодо обгрунтованості вимог позивача про стягнення пені (а.с.111-112).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без участі їх представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с.6-зворот).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву з проханням провести розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі матеріалів, підтримує поданий ним відзив, а також усі подані клопотання та заперечення, надати належну оцінку викладеним доводам, дослідити всі подані докази та вирішити справу відповідно до вимог законодавства (а.с.99).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 03.05.2025 між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладений договір надання грошових коштів у кредит № 8044430525, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 3941 (а.с.15-26).

Відповідно до п. 2.1. договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується позичальником через Веб-сайт. Ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет, в порядку передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону позичальника, вказаний позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в товаристві (в т.ч. месенджери).

Відповідно до п. 2.2. договору, на умовах, встановлених договором, товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту (якщо умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту), проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 2.3 договору, сума кредиту (загальний розмір) складає: 5 000,00 грн.

Згідно з п. 2.4 договору, тип кредиту - кредит.

Відповідно до п. 2.5. договору, строк кредиту (строк дії договору) 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 днів.

Згідно з п. 2.6.1. договору, стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5 цього договору та становить:

1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору;

0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).

Згідно з п. 2.7. договору, комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 3195,29% річних (п. 2.9.1. договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 22 580,00 грн. (п. 2.10.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 .

Згідно з п. 5.4.1. договору, позичальник зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту (якщо умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту), штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором.

Відповідно до п. 7.3. договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань згідно договору, уключачи прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, визначених графіком платежів, з наступного календарного дня позичальник повинен виплатити товариству штраф у розмірі 28% від суми простроченого платежу (частини суми кредиту, визначеної графіком платежів, та нарахованих процентів), за кожен факт такого прострочення.

За порушення позичальником строків повернення кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені договором, кредитодавець має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу. Позичальник зобов`язується сплатити нараховану пеню у день закінчення строку дії цього договору або в день дострокового повернення кредиту у повному обсязі (п. 7.4. договору).

Відповідно до паспорта споживчого кредиту, що містить інформацію, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит: тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту - 5 000,00 грн.; строк кредитування - 360 днів; спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом (кредитні кошти надаються позичальнику шляхом перерахування на банківську карту вказану при подачі заявки на отримання кредиту); процентна ставка - процентна ставка стандартна: протягом перших 180 днів - 1%, починаючи з 181 дня по 360 день дії договору - 0,87%. Річна процентна ставка за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 356,49%; загальні витрати за кредитом - за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 17 580,00 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 22 580,00 грн.; реальна річна процентна ставка за весь строк користування кредитом - 3195,25% річних; пеня - у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу; штрафи - 28% від суми простроченого платежу (частини суми кредиту, визначеної графіком платежів, та нарахованих процентів) за кожен факт такого прострочення. Паспорт споживчого кредиту 03.05.2025 підписаний між ТОВ «Іннова Фінанс» та відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.31-33).

Додатком № 1 до договору про надання грошових коштів у кредит № 8044430525 від 03.05.2025 є графік платежів, розрахований з припущення, що позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі, згідно з яким визначено до сплати: сума кредиту - 5 000,00 грн., проценти за користування кредитом - 16 830,00 грн., комісія за надання кредиту - 750,00 грн., реальна річна процентна ставка - 3 195,29%, загальна вартість кредиту - 22 580,00 грн. (а.с.26-зворот - 27).

Відповідно до анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://finsfera.ua//), ОСОБА_1 вказав свої паспортні дані, місце проживання та інформацію стосовно бажаного кредиту: сума кредиту - 5 000,00 грн., номер банківської картки для перерахунку коштів - НОМЕР_1 , номер телефону - НОМЕР_3 (а.с.8).

Згідно з договором № 160523/1 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 16.05.2023, ТОВ «Іннова Фінанс» доручає ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» за відповідну плату здійснювати перекази коштів (платежів) з використанням реєстру виплат на користь отримувачів відповідно до правил МПС для сервісів Visa Direct/Master Card Money Send (а.с.10-13).

Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» № 23117 від 14.05.2026, 03.05.2025 о 16:22 ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти в сумі 5 000,00 грн., номер картки - НОМЕР_4 , номер транзакції - НОМЕР_5 , номер замовлення - 807416cf-af7e-4439-b89d-f3bbf149d52a (а.с.9).

Згідно з інформацією АТ «Перший Український Міжнародний Банк» № КНО-07.8.5/10429 БТ від 12.06.2026, в банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_6 до рахунку № НОМЕР_7 у гривні. В результаті аналізу операцій, здійснених по карті НОМЕР_6, яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 03.05.2025 по 05.05.2025 була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 5 000,00 грн. через сервіс іншого банку: дата транзакції - 03.05.2025, час транзакції - 16:22:35, сума транзакції - 5 000,00 грн. (а.с.85).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_2 має заборгованість за кредитом № 8044430525 станом на 28.04.2026 у сумі 30 330,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 15 330,00 грн. - заборгованість за процентами; 10 000,00 грн. - заборгованість по пені (а.с.46-50).

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 8044430525 від 03.05.2025 утворилась заборгованість в сумі 30 330,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 15 330,00 грн. - заборгованість за процентами; 10 000,00 грн. - заборгованість по пені, яка заявлена позивачем до стягнення.

Відповідно до Рішення № 05-09/2025 єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» від 05.09.2025, змінено назву товариства з «Іннова Фінанс» на «Іннова-Нова» (а.с.44).

Доказів погашення відповідачем заборгованості суду не надано.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 36 КПК України та ст. 79 КАС України.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Іннова Фінанс» (ТОВ «Іннова-Нова») перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті https://finsfera.ua.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 03.05.2025 між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір надання грошових коштів у кредит № 8044430525, у формі електронного документу, який було підписано з використанням позичальником ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором 3941 (а.с.15-26). Укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, за яким з рахунку ТОВ «Іннова Фінанс» перераховано кошти шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки НОМЕР_1 , зареєстрованої останнім у особистому кабінеті на сайті позивача.

Отже, з досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який ним особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, факт укладення договору між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 підтверджується достатніми та належними доказами, наданими позивачем.

Відповідно до договору № 8044430525 від 03.05.2025, позичальником вказано реквізити належного йому електронного платіжного засобу для перерахування коштів за договором: НОМЕР_1 .

Виконання ТОВ «Іннова Фінанс» взятих на себе зобов`язань по договору № 8044430525 від 03.05.2025 з перерахування та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 5 000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 23117 від 14.05.2026 та відповіддю АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/10429 БТ від 12.06.2026 (а.с.85).

Крім того, відповідач у своєму відзиві визнає факт укладення кредитного договору та отримання від ТОВ «Іннова Фінанс» грошових коштів у сумі 5 000,00 грн. в якості кредиту.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, до суду не надано. Також слід звернути увагу на те, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного договору та додаткових угод до нього.

Крім того суд зазначає, що враховуючи умови надання кредитних коштів, саме боржник має доступ до свого рахунку, і він має можливість надати суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредиторів на виконання укладеного договору.

Також суд зауважує, що укладений договір № 8044430525 від 03.05.2025 підписаний сторонами та містять всі істотні умови договору та терміни повернення кредиту (користування ним).

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вже було встановлено судом, договір № 8044430525 від 03.05.2025 підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; боржник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо його умов та в подальшому договір виконував.

Кредитний договір містить повну інформацію щодо умов кредитування, а саме щодо суми та періоду надання кредиту і розміру процентної ставки, порядку надання і погашення кредиту, відповідальності за порушення умов договору.

Враховуючи зміст кредитного договору, слід дійти висновку, що ОСОБА_1 з моменту підписання цього договору був обізнаний щодо оплатності наданого кредиту, а також щодо свого обов`язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту.

В правових позиціях Верховного Суду зазначено про відсутність підстав для визнання договорів недійсними, зокрема, пунктів договору щодо нарахування процентів за користування кредитом та відсутність порушень зі сторони кредитодавця вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», які укладені відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», що відображено в постановах від 12.01.2022 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, від 18.06.2021 у справі № 234/8079/20.

Волевиявлення сторони щодо підписання договору свідчить, що особа, яка погоджується укласти договір, отримала всі необхідні відомості для прийняття рішення про погодження умов договору.

Відповідачем підписано вказаний кредитний договір, а відтак, останній погодився з визначеними договором умовами та розумів наслідки невиконання його положень.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування відсотків, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Таким чином, вказані нарахування процентів за користування кредитом відповідають умовам укладеного між сторонами договору та зазначеним нормам права.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Однак, у справі не встановлено, що ТОВ «Іннова Фінанс» (ТОВ «Іннова-Нова») приховало від позичальника об`єктивну інформацію щодо сукупної вартості кредиту. Розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Із наданих сторонами доказів вбачається, що боржником здійснювалось погашення заборгованості за договором № 8044430525 не в повному обсязі, чим порушено зобов`язання, встановлені договором.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, з 04.05.2025 по 30.10.2025 (перший період протягом перших 180 днів) відсотки нараховували за відсотковою ставкою 1% в день та становлять 9 000,00 грн. (5 000,00 грн. х 1% (50,00 грн.) х 180 днів). З 31.10.2025 до 28.04.2026 (другий період починаючи з 181 дня по закінчення строку дії договору) відсотки нараховувались за відсотковою ставкою 0,87% в день та становлять 7 830,00 грн. (5 000,00 грн. х 0,87% (43,50 грн.) х 180 днів). Загальна сума заборгованості по відсотках становить 16 830,00 грн. (9 000,00 грн. + 7 830,00 грн.).

Також з розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 здійснив проплату заборгованості за кредитом в сумі 2 250,00 грн., які були спрямовані позивачем на погашення заборгованості за відсотками в розмірі 1 500,00 грн. та комісії в розмірі 750,00 грн. А тому, розмір заборгованості за відсотками з урахування часткової сплати становить 15 330,00 грн. (16 830,00 грн. - 1 500,00 грн.).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що проведений позивачем розрахунок є належним, оскільки повністю відповідає та узгоджується з умовами кредитного договору № 8044430525 від 03.05.2025 та не спростований відповідачем. Проценти за користування кредитом нараховувались відповідно до умов кредитного договору та в межах його дії до 28.04.2026. Всі проплати, які здійснював відповідач, були враховані в розрахунку заборгованості. Після закінчення строку дії договору сума заборгованості не змінювалася та становить: 15 330,00 грн. відсотки, 5 000,00 грн. основний борг.

Нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до п. 2.6.1. договору. Протягом строку кредитування, плата за користування кредитом нараховувалась на залишок заборгованості по кредиту.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 у своєму відзиві та поясненнях не заперечував проти розрахунку заборгованості за відсотками та тілом кредиту, а також не заперечував проти розміру заборгованості, доказів погашення боргу суду не надав.

Крім того, суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною 5, згідно з якою у кредиті для споживача максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК) / t х 100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1% (частина 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5%;

протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 19 серпня 2024 року не більше 1%.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем при нарахуванні відсотків не було порушено вимог Закону України «Про споживче кредитування» та нарахування було здійснено за узгодженими сторонами відсотками.

Крім того, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Так, комісія за надання кредиту передбачена умовами Договору, зокрема п. 2.7. та становить 15% від суми наданого кредиту і нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту.

Вказана умова Договору погоджена з позичальником та передбачає плату за надання кредиту шляхом перерахування коштів на картку через платіжний сервіс. Така умова не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» та не є дискримінаційною, отже нарахування комісії за кредитом не суперечить закону та було здійснено позивачем правомірно.

Щодо стягнення заборгованості за пенею, суд зазначає наступне.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

За ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі.

Пеня, як різновид неустойки, характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов`язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов`язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання; г) триваючий характер нарахування пені за кожен день прострочення.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» змінено обов`язок кредитодавця щодо списання неустойки в залежності від дати укладення договору про споживчий кредит та на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань, суд зазначає наступне.

Частиною 1, 2 статті 4 ЦК України встановлено, що основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

У Рішенні від 13.03.2012 № 5-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України внесені не були, застосування доктрини lex posterior derogat priori (пізніший закон скасовує попередній) неможливе. Норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта.

А тому, враховуючи вищевикладені положення законодавства України, позовні вимоги товариства в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за кредитним договором № 8044430525 від 03.05.2025 не підлягають задоволенню.

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 8044430525 від 03.05.2025 в розмірі 20 330,00 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 5 000,00 грн. та заборгованості по відсоткам у сумі 15 330,00 грн.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 17 від 25.05.2026 (а.с.1).

Позовні вимоги позивача задоволені на 67,03% (20 330,00 грн. х 100 : 30 330,00 грн.).

Тому, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Іннова-Нова» судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі пропорційно задоволених вимог, а оскільки позов задоволено на 67,03%, судовий збір слід стягнути в розмірі 1 784,61 грн. (2 662,40 грн. х 67,03%).

Крім того, представником позивача в позовній заяві висловлено намір про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по справі, розрахунок яких буде наданий протягом 5 днів, у відповідності до абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Як визначено ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, позивачу ТОВ «Іннова-Нова» необхідно подати докази щодо розміру понесених судових витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Заперечення відповідача щодо розміру понесених витрат на правову допомогу на даному етапі розглядатися не можуть, оскільки позивач не надав ще доказів понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заборгованість за договором позики № 8044430525 від 03.05.2025 в розмірі 20 330,00 грн. (двадцять тисяч триста тридцять гривень, 00 копійок).

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» сплачений судовий збір в розмірі 1 784,61 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят чотири гривні, 61 копійка).

Позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» подати докази щодо розміру понесених позивачем судових витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», код ЄДРПОУ 44127243, адреса місцезнаходження: вул. Верхній Вал, 10, м. Київ, 04071;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий Б . К . Скирда