Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №554/12481/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 01.09.2026Справа № 554/12481/26

Провадження № 2-о/554/297/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі

головуючого – судді Савченко Л.І.,

при секретарі – Ревеці К.О.

за участю заявниці – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_3 ,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_2 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк шість місяців, яким просила заборонити :

перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_1 ;

наближення ближче ніж на 100 м. до місця проживання (перебування) ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_1 ;

наближення ближче ніж на 100 м до місця перебування ОСОБА_2 та переслідування її;

особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_3 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкування з нею;

ведення листування, телефонних переговорів із ОСОБА_2 або контактувати з нею;

обмеження спілкування з постраждалою ОСОБА_2 .

Заявниця зазначає, що ОСОБА_3 є її колишнім співмешканцем, який постійно вчиняє сварки, зловживає алкогольними напоями, вчиняє психологічне та фізичне насильство. Конфлікти, які виникають, супроводжуються словесними образами та вживанням ненормативної лексики з боку кривдника. ОСОБА_2 зазначає, що зазнає постійного психологічного тиску та насильства з боку ОСОБА_3 , що полягає у погрозах їй, нецензурному висловлюванні в її адресу, що принижує її честь та гідність. Заявниця вказує, що неодноразово зверталась до Полтавського відділу поліції, працівниками якого відносно ОСОБА_3 видавалися термінові заборонні приписи. ОСОБА_2 вказує, що ОСОБА_3 вчинив відносно неї фізичне насильство, через що вона вимушена була звертатись за медичною допомогою. Кривдник неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. ОСОБА_2 вважає, що є жертвою домашнього насильства , яке відносно неї чинить ОСОБА_3 , та потребує захисту у порядку , передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 24 серпня 2026 року заяву залишено без руху, заявнику надано строк на усунення недоліків, які останньою усунуто в строк вказаний в ухвалі суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 26 серпня 2026 року відкрито провадження за вказаною заявою.

Заявник ОСОБА_2 у судовому засіданні заяву про видачу обмежувального припису підтримала. Пояснила, що з ОСОБА_3 проживали одинадцять років в цивільному шлюбі. Квартира, в якій вона проживає, знаходиться у її власності, ОСОБА_3 за даною адресою не зареєстрований. Після того, як вони посварились з ОСОБА_3 , він орендує житло, але може приходити та кричати під вікнами, а квартира знаходиться на першому поверсі. ОСОБА_2 зазначила, що боїться ОСОБА_3 , оскільки він, коли зустрічає її на вулиці, починає до неї чіплятись.

Заінтересована особа ОСОБА_3 , будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи телефонограмою (а.с.19), у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Суд, заслухавши заявника, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що з ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.4).

З копії термінового заборонного припису складеного 31.10.2025 р. відносно ОСОБА_3 вбачається, що 31.10.2025 р. за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 скоїв домашнє насильство економічного та сексуального насильства відносно ОСОБА_2 , а саме поводив себе агресивно, перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував та хватав за руки, штовхав (а.с.12).

З копії термінового заборонного припису складеного 25.03.2026 р. відносно ОСОБА_3 , вбачається, що 25.03.2026 р. за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 скоїв домашнє насильство економічного та сексуального насильства відносно ОСОБА_2 , а саме висловлював образи нецензурного характеру погрожував, штовхав , не випускав з дому ОСОБА_2 (а.с.13).

З довідки № 10969 від 15.07.2026 р. виданої Відділенням екстреної (невідкладної) медичної допомоги травмпункт КП «1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» ОСОБА_2 вбачається, що вона 15.07.2026 року звернулась до медичного закладу та їй встановлено Діагноз: забій, садна, м`яких тканин , голови, забій , при шкірні гематоми обох передпліч (а.с.7).

Відповідно до ч.1 ст.350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» .

Частиною 1статті 1 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Згідно з положеннями п. 2, 7 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб, зокрема: колишнє подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Положеннями ст. 21 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 та п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника, із заявою про видачу якого може звернутися постраждала особа.

Положеннями ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема: заборони перебування в місці спільного проживання; обмеження спілкування з постраждалою; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб та ін.

Відповідно до ч. 3 - 4 ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству»).

Відповідно до ч. 2 ст. 350-6 ЦПК України у разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.

Згідно зі ст. 350-7 ЦПК України за заявою осіб, визначених статтею 350-2 цього Кодексу, обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду згідно з частиною другою статті 350-6 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 09.03.2024 у справі № 711/3693/22 визначено, що обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків.

Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками.

У постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 127/9600/22 суд зазначив, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Ураховуючи наведене, наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства щодо заявника, котра потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», відтак є підстави для видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 на строк 6 місяці, який є достатнім на переконання суду, враховуючи наявні ризики.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, що виконує захисну та запобіжну функції, і спрямований на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених зазначеним вище Законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Під час вирішення питання щодо застосування такого заходу суд, на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства, має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи-кривдника, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою останнього.

У справі, що розглядається, суд дійшов висновку, що існує обґрунтований ризик продовження чи повторного вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 , настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, і такі ризики є реальними.

Зазначене підтверджується фактичними обставинами справи та доказами, зокрема, копіями термінового заборонного припису відносно кривдника складених відносно ОСОБА_3 31.10.2025 р. та 25.03.2026 р., медичною довідкою ОСОБА_4 від 15.07.2026 року.

У силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 273, 305-1, 350-3, 350-4,354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_3 – задовольнити .

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 на строк шість місяців, яким заборонити :

перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_1 ;

наближення ближче ніж на 100 м. до місця проживання (перебування) ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_1 ;

наближення ближче ніж на 100 м до місця перебування ОСОБА_2 та переслідування її;

особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_3 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкування з нею;

ведення листування, телефонних переговорів із ОСОБА_2 або контактувати з нею;

обмеження спілкування з постраждалою ОСОБА_2 .

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копія рішення суду надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити Полтавське районне управління поліції ГУНП в Полтавській області за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також Виконавчий комітет Шевченківської районної у місті Полтаві ради за місцем проживання (перебування) заявника.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заявник – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 .

Заінтересована особа – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП – невідомо

Повний текст рішення складено 04 вересня 2026 року.

Суддя Л.І.Савченко