Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №948/580/26 — Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/580/26

Номер провадження 2/948/562/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Косик С.М.,

за участю: секретаря Ткач Н.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

у с т а н о в и в :

у червні 2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Машівського районного суду Полтавської області із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що вона з відповідачем є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За судовим наказом Машівського районного суду Полтавської області від 25.06.2021 року було вирішено стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 23.06.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

У квітні 2025 року вищевказаний позивачка звернула до виконання вищевказаний судовий наказ та постановою старшого державного виконавця Карлівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.04.2025 року було відкрито виконавче провадження №77876500.

Позивачка вважає, що відповідач зобов`язаний утримувати свого сина до досягнення ним повноліття та сплачувати аліменти на його утримання в розмірі, визначеному судовим наказом, натомість порушуючи права та законні інтереси дитини він до цього часу лише періодично частково сплачує визначену рішенням суду суму аліментів, а тому за період з червня 2021 року по березень 2026 року включно має заборгованість в розмірі 246 125,93 грн.

У позові позивачка посилаючись на норми законодавства зазначила, що у даному випадку період прострочених днів за спірний період визначається з 01.07.2021 року по 01.05.2025 року.

Позивачка навела розрахунок нарахованої неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01.06.2021 року по 01.05.2025 року, яка складає 2626001,5 грн.

Також зауважила, що граничний розмір пені, яка може бути стягнута в разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти не може перевищувати 100 % заборгованості, а тому загальний розмір пені у сумі 2626001,5 грн вважає за необхідне зменшити до суми заборгованості по аліментах, а саме до 246 125,93 грн.

При цьому, позивачка зазначила, що відповідач перебуває на військовій службі, отримує постійні доходи, а тому має матеріальну змогу сплачувати аліменти на утримання свого неповнолітнього сина.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.06.2021 по 01.05.2025 у розмірі 246 125,93 грн. (а.с.1-5,23-27).

Ухвалою від 18.06.2026 року суд залишив без руху дану позовну заяву та надав позивачу строк для усунення недоліків (а.с.20).

Ухвалою від 26.06.2026 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначив розгляд справи по суті (а.с. 30).

06.07.2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_3 надійшов до суду відзив на позовну заяву, у якому він просить у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі посилаючись на таке.

Відповідач зазначив, що у нього з позивачкою під час шлюбних відносин народився спільний син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25.06.2021 року Машівським районним судом Полтавської області було видано судовий наказ про стягнення з нього на користь позивачки по даній справі аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку тане більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 23.06.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Повідомив, що за рішенням суду від 23.09.2025 року шлюб між сторонами було розірвано.

Зважаючи на вищевикладене відповідач зауважив, що позивачка зверталася до суд з заявою про видачу судового наказу про стягнення з нього аліментів у період коли вони ще перебували у зареєстрованому шлюбі та сімейні правовідносини між ними не були припинені.

Виконавчий документ був звернений позивачкою до виконання у квітні 2025 року, тобто майже через 4 роки після його видачі, що на думку відповідача свідчить про те, що позивачка протягом тривалого часу не вчиняла дій, спрямованих на його примусове виконання, а звернулась лише після припинення між ними шлюбних відносин.

У відзиві відповідач звернув увагу на те, що йомуне було відомо про звернення позивачки до суду із заявою про видачу судового наказу, про факт його видачі, а також про подальше пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання.

Зауважив про те, що у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів наданого позивачкою нарахування заборгованості здійснюється, починаючи з червня 2021 року, але позивачка звернулась до Карлівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про його примусове виконання лише у квітні 2025 року, внаслідок чого виконавче провадження №77876500 було відкрито лише 22.04.2025 року.

Зважаючи на вищевикладене відповідач зазначив, що протягом майже чотирьох років (з червня 2021 року по квітень 2025 року) позивачка виявляла процесуальну пасивність та не пред`являла виконавчий лист до виконання, у зв`язку з чим виконавче провадження не було відкрите, хоча цей період у подальшому був включений до розрахунку заборгованості. Як наслідок, він не отримував постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження чи інших документів, які б свідчили про ініціювання процедури стягнення коштів у визначеному судом порядку.

За таких обставин відповідач повідомляє, що він об`єктивно не володів інформацією про наявність невиконаних майнових зобов`язань та здійснення нарахування заборгованості, а відтак був позбавлений реальної та технічної можливості сплачувати аліменти на утримання сина.

Крім того, вважає необхідним врахувати, що протягом більшої частини періоду, за який нараховано заборгованість, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та проживали однією родиною. Зазначена обставина має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки свідчить про те, що нарахування заборгованості охоплює період, коли сімейні правовідносини між сторонами не були припинені. Протягом цього часу відповідач не самоусувався від виконання батьківських обов`язків, а матеріальне забезпечення неповнолітнього сина здійснювалось ним безпосередньо в межах ведення спільного проживання.

У своєму відзиві відповідач також повідомив, що станом на сьогоднішній день він є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та у зв`язку з тим, що перебуває на позиціях постійний та стабільний зв`язок з ним відсутній. В період з 26.06.2022 по 13.08.2022 року, з 09.09.2022 по 30.11.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України.

Повідомив, що єдиним його джерелом доходу є грошове забезпечення, яке він отримує під час проходження військової служби інші фінансові ресурси відсутні, але через нарахування заборгованості зі сплати аліментів, банківські рахунки відповідача було заблоковано. Викладена обставина стала підставою для звернення до старшого державного виконавця Карлівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області з заявою про визначення банківського рахунку.

Також відповідач повідомив, що з його грошового забезпечення здійснюються відповідні утримання на користь стягнення аліментів. Водночас у зв`язку з накладеними обмеженнями на його банківські рахунки фактичний обсяг коштів, доступних для розпорядження ним є істотно обмеженим.

З огляду на вищезазначене, зокрема факт того, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась за обставин, які не залежали від волі відповідача, а поточне виконання зобов`язань здійснюється регулярно й в межах його наявних фінансових можливостей, відповідач вважає, що доводи позивачки підлягають відхиленню судом у повному обсязі (а.с.39-41).

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно, позивачка, шляхом направлення документів до електронного кабінету її представника (а.с.33-35,37,63), відповідач повідомлявся шляхом направлення рекомендованих листів з повідомленням за зареєстрованим місцем проживання, які не були вручені і повернулися до суду з відмітками «адресат відсутній» (а.с.59), також повідомлявся шляхом направлення документів до його електронного кабінету, які отримані ним (а.с.36,38,62).

Представниця позивачки - адвокат Бульбах Н.М. подала клопотання про розгляд справи без її участі та участі позивачки, позовні вимоги підтримала в повному обсязі (а.с.64).

У судовому засіданні 12.08.2026 року позивачка та її представниця позовні вимоги підтримали.

Ураховуючи викладене, суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності сторін та, дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 14.08.2013 р. (а.с.8).

Як убачається з Витягу з реєстру Машівської селищної територіальної громади №2026/005246081 від 02.04.2026 року та №2026/005246515 від 02.04.2026 року позивачка ОСОБА_1 та її син ОСОБА_5 з 06.10.2015 року зареєстровані по АДРЕСА_1 (а.с.15,16).

За інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру №2937947 від 25.06.2026 року вбачається, що відповідач ОСОБА_3 з 06.10.2015 року зареєстрований по АДРЕСА_1 (а.с.29).

25.06.2021 року Машівським районним судом Полтавської області було видано судовий наказ у справі №948/489/21 (провадження №2-н/948/143/21) за яким вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 23.06.2021 року і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнено з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 227, 00 грн. (а.с.9).

22.04.2025 року старшим державним виконавцем Карлівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Філінською Я.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77876500 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 23.06.2021 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.10).

Карлівським відділом державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_3 від 01.04.2026 року №12342/19.17-30 за яким за період з червня (8 днів червня) 2021 року по березень 2026 року заборгованість зі сплати аліментів складає 246 125,93 грн (а.с.14).

Матеріали справи не містять доказів, що нарахована державною виконавчою службою вказана вище заборгованість зі сплати аліментів оскаржувалася б у встановленому законом порядку.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, наданим Карлівським відділом ДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 01.04.2026 року №12342/19.17-30, загальна сума заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів за період з червня (8 днів червня) 2021 року по березень 2026 року становить 246 125,93 грн (а.с. 14).

Суд погоджується зі вказаним розрахунком.

З наданих відповідачем документів вбачається, що ОСОБА_3 26.02.2022 року на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» був призваний у Збройні Сили України та з 09.11.2023 року перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 , а також те, що він в період з 26.06.2022 по 13.08.2022, з 09.09.2022 року по 30.11.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України (а.с.44-49,51).

Відповідно до заяви про визначення рахунку адресованої старшому державному виконавцю Карлівського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Філінській Я.О. вбачається, що ОСОБА_3 просив визначити зазначений ним банківський рахунок відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», на який надходять всі види виплат забезпечення військовослужбовця і який є єдиним джерелом фінансового його забезпечення, оскільки протягом листопада 2025 року на його рахунок було накладено арешт (а.с.52,53).

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У ч.1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради №789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2023 року по справі № 705/2656/21 зазначив, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.

Аналогічний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 461/7406/18 та від 28 жовтня 2020 року в справі № 610/1213/17.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зауважує, що відповідач під час розгляду справи не надав належних і допустимих доказів на спростування розміру заборгованості зі сплати аліментів та доказів того, що така заборгованість виникла не з його вини. Вказане є його процесуальним обов`язком відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд доходить висновку про те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, оскільки він у добровільному порядку не вжив заходи щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі, а також останнім не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він мав об`єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів.

Доводи відповідача про те, що виконавчий лист не відразу після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів надійшов на виконання, є неспроможними, так як обов`язок сплачувати аліменти визначено положеннями статей 180, 181 СК України (узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року по справі № 359/240/21).

Водночас суд уважає за необхідне зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів відповідно до частини другої статті 196 СК України.

Так, суд бере до уваги ту обставину, що в матеріалах справи містяться докази часткової сплати аліментів відповідачем відразу після пред`явлення позивачкою виконавчого листа до виконання, а також ту обставину, що відповідач є військовослужбовцем Збройних Сил України та його єдиним доходом є грошове забезпечення військовослужбовця, відповідач є учасником бойових дій.

Судом враховується і встановлене Основним Законом України право кожного на гідний рівень життєдіяльності для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48 Конституції України), а тому суд знаходить можливим знизити розмір неустойки і вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну виплату аліментів на утримання дитини в розмірі 100 000 грн.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, а позивачка звільнена від сплати судового збору при подачі даного позову у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому з відповідача на користь держави потрібно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1000,00 грн.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. 1-18, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про стягнення пені за прострочення сплати аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.06.2021 року по 01.05.2025 року у розмірі 100 000,00 грн та судовий збір в розмірі 1000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя С. М. Косик