Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №537/2710/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/1707/2026

Справа № 537/2710/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.09.2026 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді Маханькова О.В.,

за участі секретаря судового засідання Золотаренко Д.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Гонсевич Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, де просить ухвалити рішення, яким зняти арешт з нерухомого майна з квартири АДРЕСА_1 , винесений ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 11.11.2005 р., як забезпечення позову про розподіл майна подружжя, по справі, яка закрита та знищена у архіві суду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 10.01.2003 року, посвідченим приватним нотаріусом, та іншими правовстановлюючими документами. Під час оформлення права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про наявність арешту (заборони відчуження) на зазначену квартиру, який був зареєстрований на підставі ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука від 22.10.2004 року як захід забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Разом із тим спір, у зв`язку з яким було застосовано захід забезпечення позову, фактично припинився, оскільки позивачка у справі відмовилася від вимог щодо поділу майна. У подальшому шлюб між сторонами був розірваний. Відтак підстави, які існували на момент накладення арешту, відпали.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.05.2026 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник – адвокат Гонсевич Н.С. просили задовольнити позов.

В судове засідання відповідач не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з копії договору купівлі – продажу 10.01.2003 року, посвідченого приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопа О.Е. гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 продали, а гр. ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1 .

З копії технічного паспорту встановлено, що власником квартири за адресою АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З листа про накладення заборони вказано, що Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області повідомляє про накладення заборони на відчуження об`єкту нерухомого майна на підставі ухвали 22.10.2004 року, інформація про об`єкт заборони: квартира АДРЕСА_1 .

Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 11.11.2005 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та розподіл майна закрито.

Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 11.11.2005 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та розподіл майна залишено без розгляду.

З копії свідоцтва про розірвання шлюбу встановлено, що шлюб між чоловіком ОСОБА_1 і дружиною ОСОБА_2 розірвано, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №153 від 05.07.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, а саме Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, станом на 09.04.2026р. вбачається: тип обтяження: (заборона на нерухоме майно), реєстраційний номер обтяження: 1458004, зареєстровано: 10.11.2004 17:07:34 за №1458004 реєстратором: Перша Кременчуцька державна нотаріальна контора, 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Перемоги, 9/1, 0536756178; підстава обтяження: ухвала, б№, 22.10.2004, Крюківський районний суд, суддя Денисенко Д.О.; об`єкт обтяження: квартира за адресою АДРЕСА_2 , власник ОСОБА_1 .

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 9 Конституції України, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до вимог ст. 41 Конституції України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно до вимог ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з приписами ч.ч.1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не можу бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою.

Згідно вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Умови та підстави зняття арешту з майна врегульовані ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.3 ст.59 Закону у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.59 Закону підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Частина 5 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно частини 1 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» розрахована на ті випадки, за яких вимогу про визнання права власності та про зняття з нього арешту заявляє особа, яка є одноосібним власником або співвласником подільної речі.

Таким чином, заборона відчуження майна, яке належить на праві приватної власності позивачу порушує права та законні інтереси позивача як власника, оскільки унеможливлює повноцінно володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном.

Отже, на час звернення з позовною заявою обтяження з майна не знято, цим в свою чергу порушується право власності та внаслідок чого позивач позбавлений змоги в повному об`ємі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для обтяження у вигляді арешту, а вимога позивача про звільнення майна з-під арешту підлягає задоволенню.

Рішення про зняття арешту з майна є підставою для зняття його заборони в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Судові витрати по справі вважати по фактично понесеними стороною позивача.

Керуючись ст.ст.16,321,391 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 5,12,13,18,76-81,89,141,200,211,223,258,263-265,354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна з квартири АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання Полтавського апеляційному суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 03.09.2026 року.

Суддя Маханьков О.В.