Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №369/7905/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7905/25

Провадження № 2/369/3977/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

04.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В. за участю секретаря судових засідання Лисяк К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві цивільну справу № 369/7905/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 26 серпня 2021 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди №ДОБ 26-08/2021, за яким ОСОБА_2 отримав у тимчасове платне користування у виді контейнер К201 в кількості 1 шт., бойлер в кількості 1 шт. Загальну місячну вартість оренди визнано у 5400 грн. 00 коп. за місяць.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором оренди виконала у повному обсязі, надавши у тимчасове користування ОСОБА_2 визначену кількість обладнання належної якості та кількості. Будь-яких претензій від ОСОБА_2 не надходило.

ОСОБА_2 користувався орендованим обладнанням в період з 27 серпня 2021 року по 02 вересня 2022 року.

За час користування орендованим обладнанням ОСОБА_2 було нараховано орендну плату у розмірі 60 542 грн. 00 коп. ОСОБА_2 всупереч своїм зобов`язанням сплатив лише 40 100 грн. 00 коп., пропустивши при цьому погоджені строки сплати орендної плати. Заборгованість ОСОБА_2 зі сплати орендної плати становить 20 442 грн. 00 коп.

02 вересня 2022 року за актом здачі-приймання обладнання №01092022 до договору оренди №ДОБ 26-08/2021 від 26.09.2021 р. ОСОБА_2 повернуто фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 орендоване обладнання, та в акті сторони зафіксовали заборгованість ОСОБА_2 по оренді платі у сумі 20 442 грн. 00 коп. У досудовому порядку ОСОБА_2 виниклу суму заборгованості зі сплати орендної плати не сплатив.

З урахуванням вищевикладеного фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 20 442 грн. 00 коп., 2 868 грн. 05 коп. пені розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 8 176 грн. 80 коп. штрафну санкцію, 5 937 грн. 37коп. інфляційного збільшення; 1 746 грн. 40 коп. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2025 року головуючим суддею по справі було визначено суддю Янченко А.В.

Ухвалою суду від 27 червня 2025 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, на подачу заяв по суті справ.

У судове засідання представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Представником позивача заявлено клопотання, в якому позовні вимоги було підтримано у повному обсязі, висловлено прохання щодо проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, а також надано згоду на ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судових засідань ОСОБА_2 повідомлявся шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за його офіційно зареєстрованою адресою проживання, шляхом направлення SMS-повідомлення про виклик до суду на його номер мобільного телефону, вказаний у матеріалах позовної заяви, а також шляхом публікації оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи зворотного поштового повідомлення, судові повістки про виклик до суду не були вручені ОСОБА_2 за його зареєстрованим місцем проживання. Станом на момент ухвалення судового рішення від відповідача ані засобами поштового зв`язку, ані на офіційну електронну адресу суду, ані в будь-який інший спосіб не надходило жодних заяв, клопотань, у тому числі відзиву на позовну заяву.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу, що положення чинного процесуального законодавства не передбачають обов`язку суду, в якого відсутні відомості щодо місця проживання чи перебування учасника справи, крім як відомостей про офіційно зареєстроване місце проживання/перебування, повторно направляти судові повістки про виклик до суду. Повернення поштового відправлення з відміткою про закінчення строку зберігання, яке відправлялася за офіційно зареєстрованою адресою проживання відповідача, що є єдиними відомостями про його проживання, які перебувають у володінні суду, є належним виконанням суду свого процесуального обов`язку щодо повідомлення особи про дату, час і місце судового засідання, а відповідно вважається належним чином повідомленням особи про проведення судового розгляду.

У Постанові КЦС ВС від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 зроблено висновок, що листи, що повернулися з відміткою/довідкою поштового відділення про причину повернення «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими, якщо їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або на адресу місця реєстрації фізичної особи чи адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Таким чином, ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про проведення судового розгляду за відсутності представника позивача, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем було висловлено згоду на проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, засвідчено обізнаність щодо наслідків ухвалення заочного рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, а позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, то суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України вважає за необхідне провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів з наступним ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 26 серпня 2021 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди № ДОБ 26-08/2021, відповідно до п. 1.1-1.2 якого ФОП ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняв у тимчасове оплатне користування обладнання, яке зазначається в акті прийому-передачі. У свою чергу, відповідно до положень розділу 6 договору оренди № ДОБ 26-08/2021 від 26.08.2021 року ОСОБА_2 зобов`язався сплачувати орендну плату у встановленому розмірі, строк та порядку.

Договір оренди № ДОБ 26-08/2021 від 26.08.2021 року підписаний ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Таким чином, між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі укладеного договору виникло зобов`язання, за яким ФОП ОСОБА_1 була зобов`язана передати у користування ОСОБА_2 визначене обладнання, а ОСОБА_2 був зобов`язаний сплачувати орендну плату на умовах, визначених у договорі.

Відповідно до акту здачі-приймання обладнання №1 від 27.08.2021 року ФОП ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 отримав у тимчасове оплатне користування обладнання у виді: Контейнер К201(1 одиниця) (вартість оренди 4500 грн. за 30 діб за одну одиницю), бойлер (1 одиниця) (вартість оренди 900 грн. за 30 діб за одну одиницю), тобто усього 2 одиниці обладнання зі сплатою 5400 грн. 00 коп. орендної плати в місяць. Акт здачі-приймання №1 від 27.08.2021 року особисто підписаний ОСОБА_2 , будь-яких зауважень, заперечень від нього щодо кількості, якості переданого обладнання не має.

Таким чином, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 належним чином виконала свої зобов`язання за договором оренди № ДОБ 26-08/2021від 26.08.2021 року, передавши у тимчасове оплатне користування ОСОБА_2 погоджене обладнання в належній якості та кількості.

За результатами дослідження акту здачі-приймання обладнання №1 від 27.08.2021 р., акту здачі-приймання обладнання №01092022 від 02.09.2022 р. судом підтверджено, що вищезазначене обладнання перебувало у тимчасовому оплатному користуванні ОСОБА_2 у період з 27.08.2021 року по 02.09.2022 року. Відповідно до акту здачі-приймання обладнання № здачі-приймання обладнання №01092022 від 02.09.2022 р. передане в оренду обладнання було повернуто ФОП ОСОБА_1 .

З акту звірки з 27.08.2021 року по 02.09.2022 рік (а.с. 58) судом встановлено, що за період з 27.08.2021 року по 02.09.2022 року, коли майно перебувало у користуванні ОСОБА_2 , було нараховано 60542 грн. 00 коп. орендної плати. При цьому нарахування орендної плати здійснювалося відповідно до погодженої в акті здачі-приймання обладнання №1 від 27.08.2021 року загальної суми орендної плати.

У свою чергу, з акту звірки вбачається, що ОСОБА_2 належним чином у повному обсязі зобов`язання зі сплати орендної плати не виконав, сплативши 40100 грн. 00 коп. на користь ФОП ОСОБА_1 в якості орендної плати за укладеним договором. Внаслідок цього ОСОБА_2 допустив прострочення виконання свого грошового зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 20442 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_2 свого зобов`язання зі сплати орендних платежів.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на договору оренди майна, погоджений розмір щомісячного платежу, встановлений строк користування відповідачем наданим майном, суд погоджується з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості, вважає його правильним та обґрунтованим.

Щодо стягнення неустойки та сум, передбачених ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 9.2.1, 9.2.3 договору оренди № ДОБ 26-08/2021 від 26.08.2021 року сторонами було передбачено застосування заходу забезпечення виконання зобов`язання у виді неустойки (штрафу та пені).

Так, відповідно до п. 9.2.1 договору за кожен день прострочки внесення орендної плати згідно строків оплати, визначених цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 9.2.3 договору у випадку, якщо прострочка по оплаті оредної плати перевищує 15 календарних днів орендар додатково сплачує штраф в розмірі 40% від місячної орендної плати за кожне окреме порушення строків оплати по даному договору протягом всього строку дії договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013 року - пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов`язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

У Постанові ВП ВС від 01.06.2021 року у справі № 910/12876/19 зроблено висновок, що чинне законодавство не встановлює для учасників відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином, вимоги ФОП ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 заявленої суми пені та штрафу є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що стороною позивача доведено допущення ОСОБА_2 прострочення з виконання грошового зобов`язання щодо сплати орендної плати, то вимоги про стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення договору оренди з ОСОБА_2 , доведено факт порушення ОСОБА_2 свого зобов`язання зі сплати орендних платежів, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості у загальному розмірі 39170 грн. 62 коп.

На підставі цього суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З позовної заяви вбачається, що судові витрата позивача по справі складаються з: витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви (1211 грн. 20 коп.) та витрат на професійну правничу допомогу (14000 грн. 00 коп.).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів понесення заявлених судових витрат, зважаючи на відсутність заперечень відповідача щодо розміру судових витрат сторони позивача, суд приходить до висновку про необхідність стягнення судових витрат, що були понесені позивачем, з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (зареєстрована адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму заборгованості за договором оренди № ДОБ 26-08/2021 від 26.08.2021 року у загальному розмірі 39170 (тридцять дев`ять тисяч сто сімдесят) гривень 62 копійки, з яких: 20 442 (двадцять тисяч чотириста сорок дві) гривні 00 копійок сума заборгованості зі сплати орендних платежів; 2 868 (дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) гривні 05 копійки сума неустойки у виді пені; 8176 (вісім тисяч сто сімдесят шість) гривень 80 копійок сума неустойки у виді штрафу; 5 937 (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять сім) гривень 37 копійок сума інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України; 1 746 (одна тисяча сімсот сорок шість) гривні 40 копійок сума 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Стягнути з ОСОБА_2 (остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (зареєстрована адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (зареєстрована адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач:

ОСОБА_2 (остання відома зареєстрована адреса проживання:: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складено: 04.09.2026 року.

Суддя А.В. Янченко