Вирок від 09 липня 2026 р. у справі №367/8626/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8626/26

Провадження по справі № 1-кп/367/995/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року суддя Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному порядку обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 62024100120000814 від 21.09.2024 року по обвинуваченню:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженця с.Горохівське Снігурівського р-ну Миколаївської обл., з професійно-технічною освітою, українця, громадянина України, не одруженого, військовослужбовця, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,-

в с т а н о в и в:

Органом досудового розслідування встановлені фактичні обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Так, солдат ОСОБА_2 з 25.07.2024 до цього часу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, а з 30.08.2024 - на посаді стрільця 1-го комендантського відділення комендантського взводу групи бойового та матеріально-технічного забезпечення окремого загону безпілотних систем спеціального призначення проходить військову службу за призовом під час мобілізації.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Окрім того, ОСОБА_2 будучи військовослужбовцем, зобов`язаний додержуватися вимог ст. ст. 6, 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.

Згідно із п. 4 «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських організацій, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України» «Додатку № l» до постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна», не може перебувати у власності громадян, серед іншого, наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням лікаря).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» на території України встановлюються заходи контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що передбачають окрім іншого: визначення основних умов, вимог, правил і системи заходів, пов`язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин в Україні; ліцензування відповідних видів діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; запровадження системи дозволів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та контролю за дотриманням дозвільних документів; застосування заборон та обмежень щодо обігу окремих наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та встановлення квот, у межах яких здійснюються виробництво, виготовлення, зберігання, ввезення на територію України, вивезення з території України наркотичних засобів і психотропних речовин; відпуск фізичним особам наркотичних засобів, психотропних речовин лише за рецептом лікаря і відповідно до медичних показань; встановлення обмежень, пов`язаних з виконанням окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; запровадження відповідальності за порушення законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори; інші заходи, передбачені Законом та міжнародними договорами України.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на території України дозволяється лише в цілях і в порядку, встановлених цим Законом, а в передбачених ним випадках - у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (зі змінами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №653 від 24.05.2024) «Список №2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в «Таблиця І» РVР (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1- он) є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Однак, усупереч вищенаведених нормативно-правових актів ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку у сфері обігу наркотичних засобів за наступних обставин.

Так, в один із днів, але не пізніше 20 год 54 хв 21.09.2024, за невстановлених обставин, ОСОБА_2 , діючи умисно, з метою особистого вживання без мети збуту, у порушення вищенаведених нормативно-правових актів, незаконно придбав кристалоподібну речовину бежевого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР, масою 0,289 г, та для подальшого вживання незаконно зберігав її при собі без мети збуту.

Під час перебування ОСОБА_2 21.09.2024 приблизно о 20 год 54 хв за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., м. Буча, вул. Максима Залізняка, поблизу будинку №5, останній був зупинений працівниками поліції. За результатами проведених слідчих дій виявлено факт незаконного зберігання ОСОБА_2 без мети збуту у безбарвному пакеті з полімерного матеріалу з пазовим замком у футлярі чорного кольору для окулярів, що був пристебнутий до одягнених на ньому штанів, кристалоподібної речовини бежевого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР, масою 0,289 г, яку у подальшому вилучено.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту.

Положеннями ч. 2 та ч. 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Судом встановлено, що до обвинувального акта прокурором додано клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України просить суд розглянути дане кримінальне провадження, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Також, відповідно до вимог ч. 3 ст. 302 КПК України, до обвинувального акта було додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_2 , складену в присутності захисника ОСОБА_3 , щодо беззаперечного визнання обвинуваченим винуватості у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні. У даній заяві захисником ОСОБА_4 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченим, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності. Крім того, у вказаній заяві обвинувачений ОСОБА_2 просив призначити йому покарання у виді штрафу.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст. ст. 381-382 КПК України.

Вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 , захист якого здійснює захисник ОСОБА_4 , обставини вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Таким чином, суд визнає доведеним, що ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.

Також судом досліджено дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який є діючим військовослужбовцем, раніше не судимий, у лікаря психіатра та нарколога під наглядом не перебуває.

Вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу обвинуваченого, який є діючим військовослужбовцем, раніше не судимий, у лікаря психіатра та нарколога під наглядом не перебуває.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Суд зазначає, що згідно положень статей 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Тому, на підставі викладеного, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з врахуванням всіх обставин справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді штрафу відповідно до нижньої межі санкції ч. 1 ст. 309 КК України.

Призначене ОСОБА_2 покарання у виді штрафу є необхідним й достатнім для його виправлення та запобігатиме вчиненню нових кримінальних правопорушень в майбутньому.

Речовими доказами суд розпоряджається відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на проведення експертизи в даному провадженні суд відшкодовує за рахунок обвинуваченого.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого суд не застосовує.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, –

ухвалив:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Речові докази по справі: речовину бежевого кольору, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP масою 0.289 г. та яку поміщено та запаковано до спец-пакету № 0001621 – знищити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення експертизи в розмірі 3 183 (три тисячі сто вісімдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1