Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №363/3910/25 — Вишгородський районний суд Київської області

"04" вересня 2026 р. Справа № 363/3910/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

11.07.2025 року до суду надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.

Так, зі змісту протоколу серії ЕПР1 за №385697 від 09.07.2025 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП слідує, що 09.07.2025 року о 20 год. 55 хв. в с. Демидів на автошляху Київ-Овруч, 41 км, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки BMW X5 M601 XDRIVE, д/н НОМЕР_1 , перед початком здійснення обгону, пересік суцільну лінію дорожньої розмітки та не переконався, що водій автомобіля марки FORD, д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 , що рухався попереду по тій самій смузі руху, не подав сигналу про намір здійснення повороту ліворуч, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 14.2 (б) ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 з обставинами, викладеними в протоколі не погодився, посилався на те, що протокол та додана до нього схема є необґрунтованими та такими, що не відображають дійсні обставини ДТП. Так, згідно вказаних документів водій автомобіля FORD, д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 рухався в попутному напрямку з автомобілем ОСОБА_1 , за межами населеного пункту і здійснював поворот ліворуч, при цьому грубо проігнорував вимоги п. 9.4 ПДР України щодо необхідності подання сигналу покажчиком повороту завчасно, до початку маневру за 150-200 метрів поза межами населеного пункту, а подав відповідний сигнал безпосередньо перед початком самого маневру, при цьому ОСОБА_1 почав обгін цього автомобіля задовго до початку суцільної лінії дорожньої розмітки і мав намір його закінчити згідно умов дорожньої ситуації та ПДР України. В той же час, водій автомобіля FORD, д/н НОМЕР_2 , увімкнувши показчик лівого повороту безпосередньо перед початком здійснення маневру, почав повертати ліворуч ще до закінчення суцільної лінії дорожньої розмітки та, перетнувши її частиною корпусу автомобіля, виїхав на зустрічну смугу руху, в якій рухався ОСОБА_1 , закінчуючи початий раніше обгін. Під час виїзду на зустрічну смугу руху, водій автомобіля FORD, д/н НОМЕР_2 врізався лівою стороною свого переднього бамперу у середню частину корпусу автомобіля BMW X5 M601 XDRIVE, д/н НОМЕР_1 , після чого транспортні засоби почали екстрено гальмувати та зупинилися в місцях, вказаних співробітниками поліції на схемі місця ДТП. Але під час складання схеми, не було зображено та зафіксовано слідів і предметів, що стосуються пригоди: розміщення частин та уламків кузовів автомобілів, частинок фарби, уламків скла, осипання грунту, слідів рідини, що відокремилися від транспортних засобів, відносно елементів проїжджої частини та автомобілів, не було зафіксовано і площу розсіювання уламків скла, осипання грунту, зафіксовано лише можливі (за слів учасників ДТП) місця зіткнення. Все це призвело до спотворення дійсних обставин ДТП та встановлення винної особи. При цьому водій автомобіля FORD, д/н НОМЕР_2 не заперечував того, що зіткнення транспортних засобів сталося наприкінці суцільної лінії дорожньої розмітки і на відстані 0,9 м від неї на зустрічній смузі руху. Автомобіль FORD, д/н НОМЕР_2 здійснював поворот ліворуч безпосередньо пересікаючи суцільну лінію дорожньої розмітки і після здійснення маневру, мав виїхати на ліву сторону дороги, що веде до комплексу «Полігон», таким чином, здійснивши поворот ліворуч, він неминуче мав опинитися на смузі зустрічного руху, що є порушенням п. 10.5 ПДР України.

ОСОБА_1 вказав, що його автомобіль обладнаний камерами відеореєстраторів, що вмикаються автоматично перед початком руху і здійснюють постійний запис дорожньої обстановки під час руху.

Копію відеозапису події надав суду для огляду та врахування під час вирішення справи.

Крім того, адвокат Кебкал О.М. просив суд закрити провадження по цій справі на підставі ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Інший учасник ДТП, власник автомобіля марки FORD, д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 надав суду письмові пояснення, в яких пояснив суду наступне, так, 09.07.2025 року, приблизно о 21 год. 05 хв., він рухався з м. Київ в напрямку с. Димер, дотримуючись ПДР України та на переривчастій лінії мав намір здійснити поворот ліворуч. Перед тим, як здійснювати маневр повороту, включив світловий показчик приблизно за 150-200 м до повороту, впевнився в безпечності маневру (руху), подивившись в дзеркало бокового виду та в тому, що на зустрічній смузі немає зустрічних автомобілів і в цей момент, на дуже великій швидкості, зі значним її перевищенням, роблячи маневр обгону, автомобіль марки BMW X5 M601 XDRIVE, д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , виїхавши на зустрічну смугу, вдарив автомобіль FORD, д/н НОМЕР_2 , удар був такої сили, що в автомобілі ОСОБА_2 відірвало ліве переднє колесо та бампер, а автомобіль ОСОБА_1 після удару розвернуло і він зупинився близько 50 м попереду.

Представники ОСОБА_2 – адвокати Криворучко Ю.В. та Бордік В.Ю. підтримали пояснення ОСОБА_2 та просили суд визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти на нього стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік та стягнути судовий збір, посилаючись на те, що саме ОСОБА_1 порушив ПДР України, а саме – переткнув суцільну лінію розмітки 1.1, яку заборонено перетинати; порушив п. 2.3. (б) – не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, створив небезпеку для руху; п. 10.1 - перед початком обгону не впевнився в безпечності маневру; п. 14. 1 - почав обгін, не впевнившись, що це безпечно та п. 14.6 – заборонено обгін транспортного засобу, що увімкнув поворот ліворуч; п. 12. 4 – при виїзді на зустрічну смугу, заборонено створювати перешкоду іншим учасникам руху; п. 12.2, рухався з суттєвим перевищенням швидкості руху тощо.

Представники ОСОБА_2 надали суду відеозапис з камери наружного відеоспостереження, що розташована на в`їзді в «Учбовий Центр Хорс» та просили суд врахувати при вирішенні справи.

Представник ОСОБА_1 , адвокат Кебкал О.М. звернувся до суду з клопотанням, в якому просив суд призначити по справі автотехнічну експертизу, проведення якої доручити експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, витрати на проведення експертизи покласти на ОСОБА_1 . Адвокат зазначив, що ОСОБА_1 категорично не згоден з протоколом про адміністративне правопорушення, вважає, що він не порушував вимоги п. 14.2 «б» ПДР України, в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, винним в ДТП, що сталася 09.07.2025 року є саме водій ОСОБА_2 , вважає ОСОБА_1 , оскільки він грубо порушив вимоги п. 9.4 ПДР України, увімкнувши світловий покажчик лівого повороту безпосередньо перед початком здійснення маневру та почав здійснювати поворот ліворуч ще до закінчення суцільної лінії дорожньої розмітки та переткнувши її частиною корпусу автомобіля, виїхав на зустрічну смугу руху, в якій рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , закінчуючи початий раніше маневр обгону і саме дії водія ОСОБА_2 призвели до того, що у ОСОБА_1 не було технічної можливості запобігти ДТП з моменту виникнення небезпеки. Зазначене чітко підтверджується наданими ОСОБА_1 матеріалами відеозапису з камер відеореєстраторів автомобіля BMW X5 M601 XDRIVE, д/н НОМЕР_1 . А відтак, з метою всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин цієї справи виникає необхідність встановити відповідність дій водія автомобіля FORD, д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 у вказаній дорожній ситуації технічним вимогам ПДР України, наявності у водія автомобіля BMW X5 M601 XDRIVE, д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 технічної можливості запобігти ДТП з моменту виникнення небезпеки, встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями обох водіїв та ДТП.

Суд, постановою від 08.09.2025 року, за клопотанням представника ОСОБА_1 призначив по справі судову автотехнічну експертизу, проведення якої було доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, попередивши їх прокримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків, встановлену ст. ст. 384, 385 КК України.

Так, 30.04.2026 року до суду надійшов висновок експерта за №СЕ-19-25/59851-ІТ від 14.04.2026 року.

ОСОБА_1 та його представник – адвокат Кебкал О.М. просили суд закрити провадження по вказаній справі на підставі ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Представники іншого учасника ДТП ОСОБА_2 – адвокати Криворучко Ю.В. та Бордік В.Ю. просили суд визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні ним правопорушення за ст. 124 КУпАП та провадження по справі закрити у зв`язку із закінченням строків накладення стягнення. При цьому посилалися на те, що вина ОСОБА_1 доведена сукупністю доказів: протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП, поясненнями учасників ДТП, фотознімками, відеозаписом з камери спостереження, схемою організації дорожнього руху на зазначеній ділянці. На думку представників ОСОБА_2 – Фастовець І.О. переткнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, порушив п. 2.3 (б), п. 10.1, 12.2, 12.4, 14.1, 14.2, 14.6 ПДР України. Згідно відповіді Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області від 14.10.2025 року, схеми організації дорожнього руху ділянки на автодорозі Р-02 Київ-Іванків-Овруч, станом на 2025 рік чітко вбачається, що суцільна лінія дорожньої розмітки є саме горизонтальною розміткою, а саме розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія).

Суд, вислухавши особу, яка притягається до відповідальності, її представника, іншого учасника ДТП ОСОБА_2 та його представників, експерта, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного:

Відповідно до ст. 1 КУпАП України, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний зокрема з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 2 ст. 251 КУпАП наголошує, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини. Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України». Так, у відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Виходячи з рішень ЄСПЛ - розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена ст. 62 Конституції України.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 році передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Так, згідно п. 4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року за N23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 КУпАП (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції. Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 9 КУпАП зазначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При цьому, вирішуючи питання щодо винуватості та притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд має перевірити наявність обставин, що виключають притягнення особи до відповідальності.

Статтею 124 КУпАП визначає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Диспозиція сформульованих норм є бланкетною, а тому обставинами, що підлягають з`ясуванню, є те, в чому саме виразилося порушення особою правил дорожнього руху і, чи наявна вина особи у цих порушеннях.

Так, відповідно до вимог ст. 14 ЗУ "Про дорожній рух» - учасники дорожнього руху повинні знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Стаття 251 КУпАП зазначає, що доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Таким чином, зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов`язана скласти протокол, в якому в обов`язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції ст. 124 КУпАП та утворюють об`єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.

Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 за №386697 від 09.07.2025 року слідує, що в провину ОСОБА_1 інкримінується порушення ним п. 14.2 (б) ПДР України.

Пунктом 14.2 (б) ПДР України затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306 зазначено, що перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП - обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Ставлячи в провину ОСОБА_1 порушення ним п. 14.2 (б) ПДР України працівниками поліції до матеріалів справи долучено лише: протокол про адміністративне правопорушення, схему місця ДТП від 09.07.2025 року, пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчення водія та витяг з ІПС МВС України «Армор».

Так, 30.04.2026 року до суду надійшов висновок експерта за №СЕ-19-25/59851-ІТ від 14.04.2026 року, зі змісту якого слідує наступне:

1) Щодо водія автомобіля марки BMW X5 M601 XDRIVE, д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 :

Водій автомобіля марки BMW X5 M601 XDRIVE, д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з технічними вимогами п. 12.3, 12.4, 14.2 ПДР України, якщо дозволена швидкість руху транспортних засобів становить 50 км/год.

Водій автомобіля марки BMW X5 M601 XDRIVE, д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з технічними вимогами п. 12.3, 12.6 (г), 14.2 ПДР України, якщо дозволена швидкість руху транспортних засобів становить 90 км/год.

В діях водія автомобіля марки BMW X5 M601 XDRIVE, д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності технічним вимогам п. 12.4 ПДР України, якщо дозволена швидкість руху транспортних засобів становила 50 км/год.

В діях водія автомобіля марки BMW X5 M601 XDRIVE, д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності технічним вимогам п. 12.6 (г) ПДР України, якщо дозволена швидкість руху транспортних засобів становила 90 км/год.

Водій автомобіля марки BMW X5 M601 XDRIVE, д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем марки FORD, д/н НОМЕР_2 шляхом дотримання допустимої швидкості руху та вжиття своєчасних заходів до зменшення швидкості.

В діях водія автомобіля марки BMW X5 M601 XDRIVE, д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності технічним вимогам п. 12.4 ПДР України, якщо дозволена швидкість руху транспортних засобів становила 50 км/год, однак зазначені невідповідності не знаходяться в причинному зв`язку з подією ДТП.

В діях водія автомобіля марки BMW X5 M601 XDRIVE, д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності технічним вимогам п. 12.6 (г) ПДР України, якщо дозволена швидкість руху транспортних засобів становила 90 км/год, однак зазначені невідповідності не знаходяться в причинному зв`язку з подією ДТП.

2) Щодо водія автомобіля марки FORD, д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 :

Водій автомобіля марки FORD, д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 повинен був діяти згідно з технічними вимогами п. 10.1 ПДР України та дорожньої розмітки 1.1 (в частині заборони перетину).

В діях водія автомобіля марки FORD, д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності технічним вимогам п. 10.1 ПДР України та дорожньої розмітки 1.1 (в частині заборони її перетинання).

Водій автомобіля марки FORD, д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем марки BMW X5 M601 XDRIVE, д/н НОМЕР_1 шляхом виконання технічних вимог п. 10.1 ПДР України.

В діях водія автомобіля марки FORD, д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності технічним вимогам п. 10.1 ПДР України, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку із настанням події ДТП.

Під час розгляду справи в суді експерт ОСОБА_5 суду пояснив, що на виконання постанови суду, він разом з експертом ОСОБА_6 провели комплексну судову фототехнічну та інженерно – транспортну експертизу, за результатами якої було складено висновок від 14.04.2026 року за №СЕ-19-25/59851-ІТ.

Так, дійсно до експертної установи була спрямована постанова суду про призначення судової автотехнічної експертизи, в той же час проведення експертного дослідження та надання відповідей на запитання, що зазначені в постанові судом потребували проведення саме комплексної судової фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи, а відтак, для проведення дослідження було залучено не лише експерта автотехніка, а і експерта відділу транспортної аналітики лабораторії інженерно-транспортних та товарознавчих досліджень ОСОБА_7 , який досліджував надані учасниками ДТП матеріали відеозаписів. Залучення іншого експерта та проведення саме комплексної експертизи було необхідно для повного, об`єктивного дослідження та надання відповідей на порушені судом питання. Зазначена експертиза поводилася з використанням інформаційних джерел (відповідних діючих Методик), зазначених в експертному дослідженні, крім того, експерти попереджені про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. Експерт додав, що в даному випадку не було порушено вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, оскільки у наданому суду висновку викладені відповіді саме на поставлені судом запитання. Експертами виконані в повному обсязі обов`язки, передбачені Інструкцією, проведено дослідження та надано обґрунтований висновок на поставлені питання, які не виходили за межі компетенції експертів, наданих матеріалів було достатньо. В даному випадку передоручення проведення експертизи іншій особі з порушенням встановленого законодавством порядку не було.

Щодо посилання представників Талаха О.В. на те, що нібито в постанові суду про призначення експертизи зазначена назва та адреса іншої експертної установи – м. Київ, вул. Джонса Гарета, 5, а не тієї, яка проводила експертизу – не відповідає дійсності, оскільки експертиза була проведена саме Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним Центром МВС України, а щодо адреси, то вона була зазначена помилково, оскільки Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний Центр МВС України знаходиться в м. Києві по вул. Богомольця, 10, куди і були направлені матеріали справи судом.

Експерт суду пояснив, що на ділянці автодороги, де водій BMW X5 M601 XDRIVE, д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 приступив до здійснення обгону попутного транспортного засобу відсутні попереджувальні або заборонені дорожні знаки та відповідна горизонтальна дорожня розмітка, яка б інформувала його про наближення до перехрестя, а відтак водій ОСОБА_1 не був попереджений про наявність перехрещення доріг за напрямком свого руху. Крім того, не визначено величину дозволеної швидкості руху транспортних засобів на вказаній ділянці дороги, де відбулася пригода 50 км/год або 90 км/год, а тому дослідження проводилося з двома варіантами розвиту ДТС. Так, водій ОСОБА_1 повинен був: обирати швидкість руху, яка б не перевищувала максимально дозволену на даній ділянці проїзної частини автодороги (50 км/год або 90 км/год); перед початком маневру обгону переконатися у його безпечності та в унеможливленні створення своїми діями перешкод іншим учасникам руху; з моменту виникнення небезпеки для руху, вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля. Тобто водій ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. п. 12.3, 12.4 (або 12.6 (г)) та 14.2 (а, б, в, г) ПДР України.

Так, зазначеними пунктами ПДР України передбачено наступне:

12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

12.4 – у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

12.6 (г) – поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю: іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.

14.2 - перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що:

а) жоден з водіїв транспортних засобів, які рухаються за ним і яким може бути створено перешкоду, не розпочав обгону;

б) водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч;

в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані;

г) після обгону зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу, якого він обганяє, повернутися на займану смугу.

Експерт зазначив, що проведеними розрахунками було встановлено, що ОСОБА_1 не мав часу на виконання вимог п. 12.3 ДДР шляхом застосування гальмування та не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем FORD, д/н НОМЕР_2 , як з максимально дозволеною швидкістю 50 км/год так і з фактичною швидкістю 97,72 км/год. Експерт також зазначив, що на ділянці дороги, де водій автомобіля BMW X5 M601 XDRIVE, д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 розпочав маневр відсутні знаки або суцільна лінія розмітки, яка б забороняли обгін, а тому в його діях не вбачається невідповідностей технічним вимогам п. 14.2 (а, б, в, г). Фактична швидкість руху автомобіля BMW X5 M601 XDRIVE, д/н НОМЕР_1 , перевищувала максимально дозволену, то в діях водія вбачаються невідповідності технічним вимогам п. 12.4 або 12.6 (г), але оскільки, за умов дотримання водієм дозволеної швидкості руху, він не мав технічної можливості запобігти зіткненню, то зазначені невідповідності в його діях не перебувають у причинному зв`язку з подією ДТП. З моменту виникнення небезпеки для руху, ОСОБА_1 не ужив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки, а тому в його діях вбачаються ознаки невідповідності вимогам п. 12.3 ПДР. Оскільки за умов застосування своєчасного гальмування, ОСОБА_1 не мав технічної можливості запобігти зіткненню, то вказані невідповідності в його діях не перебувають у причинному зв`язку з подією ДТП.

Остаточно експерт звернув увагу суду, що за наслідками проведення зазначеної комплексної експертизи було встановлено, що в діях ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей технічним вимогам п. 14.2 ПДР; вбачаються невідповідності технічним вимогам п. 12.6 (г) ПДР; не вбачається невідповідностей технічним вимогам п. 12.3 ПДР; невідповідності вимогам 12.6 (г) не перебувають у причинному зв`язку з подією ДТП.

Згідно листа заступника начальника з експлуатаційного утримання та безпеки автомобільних доріг Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, на адвокатський запит надано копію наявної схеми організації дорожнього руху на автодорозі Р-02 Київ-Іванків-Овруч станом на 2025 рік. Ділянка знаходиться за межами населених пунктів зі швидкісним режимом відповідно до ПДР України, стан та наявність засобів організації дорожнього руху фіксується працівниками поліції на момент ДТП.

Згідно доданої схеми організації дорожнього руху на автодорозі Р-02 Київ-Іванків-Овруч станом на 2025 рік – на ділянці, де водій автомобіля BMW X5 M601 XDRIVE, д/н НОМЕР_1 розпочав маневр обгону – відсутні знаки або суцільна лінія розмітки, які б забороняли йому обгін.

ОСОБА_1 та його представник просили суд закрити провадження по цій справі на підставі ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки дослідженими доказами не було підтверджено порушення Фастовцем п. 14.2 (б) ПДР України.

Представники ОСОБА_2 просили суд визнати висновок експертизи неналежним доказом, оскільки судом по справі була призначена судова автотехнічна експертиза, а експерти на власний розсуд провели комплексну судову фототехнічну та інженерно-транспортну експертизу. А відтак, посилаючись на раніше подані ними пояснення просили суд визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні ним правопорушення за ст. 124 КУпАП та провадження по справі закрити у зв`язку із закінченням строків накладення стягнення.

Суд не погоджується з доводами представників Талаха О.В. щодо визнання висновку експерта неналежним доказом, оскільки встановлено, що дійсно за клопотанням представника Фастовця І.О. по вказаній справі судом була призначена судова автотехнічна експертиза, проведення якої було доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному Центру МВС України.

30.04.22026 року зазначена експерна установа спрямувала до суду висновок експерта від 14.04.2026 року за №СЕ-19-25/59851-ІТ за результатами проведення комплексної судової фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи.

При цьому допитаний судом експерт ОСОБА_5 , що приймав участь в проведенні вказаної експертизи зазначав, що проведення експертного дослідження та надання відповідей на запитання, що були зазначені судом в постанові потребували проведення саме комплексної судової фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи, а відтак, для проведення дослідження було залучено не лише експерта автотехніка, а і експерта відділу транспортної аналітики лабораторії інженерно-транспортних та товарознавчих досліджень ОСОБА_7 , який досліджував надані учасниками ДТП матеріали відеозаписів. Залучення іншого експерта та проведення саме комплексної експертизи було необхідно для повного, об`єктивного дослідження та надання відповідей на порушені судом питання. Зазначена експертиза поводилася з використанням інформаційних джерел (відповідних діючих Методик), зазначених в експертному дослідженні, крім того, експерти були попереджені про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. Експерт додав, що в даному випадку не було порушено вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, оскільки у наданому суду висновку викладені відповіді саме на поставлені судом запитання. Експертами виконані в повному обсязі обов`язки, передбачені Інструкцією, проведено дослідження та надано обґрунтований висновок на поставлені питання, які не виходили за межі компетенції експертів, наданих матеріалів було достатньо. В даному випадку передоручення проведення експертизи іншій особі з порушенням встановленого законодавством порядку не було.

Згідно ЗУ «Про судову експертизу» - судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються визначеним законом порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи; існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду; створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням; кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків;

Підставою проведення судової експертизи є зокрема і відповідне судове рішення.

Незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов`язаний провести повне дослідження і дати обгрунтований та об`єктивний письмовий висновок.

Так, згідно Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень слідує, що згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.

Первинною є експертиза, коли об`єкт досліджується вперше.

Комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.

Під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.

На експерта покладаються обов`язки, в тому числі і прийняти до виконання доручену йому експертизу.

Експерту забороняється зокрема і передоручати проведення експертизи іншій особі з порушенням встановленого законодавством порядку; самостійно збирати матеріали, що підлягають дослідженню, а також самостійно вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно; вирішувати питання, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, у тому числі з питань права.

За аналогією з кримінальним процесом суд приходить до висновку, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, та інших обставин, які мають значення для провадження.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. При цьому недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

В переліку випадків істотного порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема є, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит тощо.

Як було встановлено в судовому засіданні під час дослідження висновку експерта та допиту експерта порушень вимог ЗУ «Про судову експертизу» та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень які б призвели до істотного порушення прав і свобод людини виявлено не було. Експертиза проведена експертною установою, визначеною судом, експерти попереджені про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. Експертне дослідження проведено на підставі матеріалів адміністративної справи та доказів наданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , експертами надано відповіді на порушені в постанові суду запитання, випадків самостійного збору матеріалів, що підлягають дослідженню та/або самостійного вибору вихідних даних для проведення експертизи не встановлено, навпаки експертами в повному обсязі досліджено докази (пояснення, матеріали відеозаписів, надані самими учасниками ДТП), а відтак вважати вказаний висновок експерта неналежним та недопустимим доказом у суду підстав не має.

Суд виходить з того, що він не може самостійно перебирати на себе функції обвинувачення і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає об`єктивності при вирішені питання про тягар доказування у такій категорії справ.

Факт вчинення правопорушення повинен бути доведений та перевірений за допомогою протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколів про вилучення речей і документів, а також інших документів.

В цьому контексті суд зазначає наступне:

Протокол про адміністративне порушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й фактично актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення, оскільки містить формулювання суті та кваліфікації правопорушення. У свою чергу, суд розглядаючи справу повинен виходити з кваліфікації правопорушення інкримінованого особі наведеної саме у протоколі та перевірити наявність у діях такої особи складу відповідного правопорушення, не виходячи за межі кваліфікації визначеної у протоколі.

Суд наголошує на тому, що він не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить формулювання обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися у суді. Суд також не повинен самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція).

Отже, виходячи з наведеного, у даному випадку суд розглядає справу виключно щодо інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме порушення ним п. 14.2 (б) ПДР України і в межах своєї компетенції та повноважень може перевіряти лише наявність чи відсутність у його діях саме цього правопорушення, адже не наділений повноваженнями перекваліфіковувати дії особи на іншу статтю (частину статті) зазначеного Кодексу.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (у даному випадку особи уповноваженої на складання протоколу) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії відображеній у протоколі, як суть правопорушення. Наявність таких обставин, яким версія правоохоронного органу не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення (у даному випадку особа уповноважена на складання протоколу), був спростований фактами, встановленими на підставі належних та допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити усю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у інкримінованих діях.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень, у даному випадку суб`єкт уповноважений на складня протоколу в особі уповноважених на це представників.

Під час розгляду зазначеної справи в суді не було доведено винуватості ОСОБА_1 у порушенні останнім п. 14.2 (б) ПДР України та як наслідок вчинення правопорушення за ст. 124 КУпАП, оскільки висновком експерта, його допитом, схемою місця ДТП, схемою організації дорожнього руху на ділянці де відбулася ДТП, доказами, наданими безпосередньо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (їх пояснень, матеріалами відеозаписів тощо) встановлено, що в діях водія ОСОБА_8 не вбачається невідповідностей технічним вимогам а. 14.2 (б) ПДР України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки матеріалами справи жодним чином не підтверджується наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме не доведений факт порушення ним п. 14.2 (б) ПДР України, що є необхідною обставиною для кваліфікації його дій за вказаною статтею, є всі підстави для застосування п. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року за №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. cт. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року за №23-р 2010 - адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої ст. 62 Конституції України презумпції невинності.

Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно з яким винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь. Однак, Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення в даному конкретному випадку, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.07.2019 р. у справі за №216/5226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі за №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17 (ЄДРСРУ № 82707106).

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. При цьому стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи додані до протоколу про адміністративне правопорушення докази, суд дійшов висновку, що по даній справі не підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки факт порушення останнім п. 14.2 (б) ПДР України 09.07.2025 року не знайшов свого підтвердження.

Суд зазначає, що вказані та досліджені судом докази у своїй сукупності не доводять поза «розумним сумнівом» факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно п. 1 ст. 247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В даному випадку суд приходить до висновку, що в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а відтак провадження у справі підлягає закриттю.

Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1, 9, 40-1, 124, 245, 251, 252, 247, 280 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП - закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області на протязі десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.П. Дьоміна