Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №293/732/26 — Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/732/26

Провадження № 2/293/710/2026

03 вересня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І.Короткий зміст позовних вимог

26.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в особі представника – Адвокатське об`єднання «Апологет» - адвоката Усенка М.Г., звернулось до суду з позовом, за змістом якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №4735202 від 10.10.2019 в сумі 21 478,10 грн., сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн.

В обґрунтування позову ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» зазначає, що 10.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4735202 за умовами якого товариство надало відповідачу кредит в розмірі 5000 грн., зі сплатою процентів, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит у сумі визначеній договором. Однак відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений договором.

27.03.2020 між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит капітал» укладено договір відступлення прав вимоги 49-МЛ від 27.03.2020 за умовами якого ТОВ «ФК» Кредит капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №4735202 від 10.10.2019.

Заборгованість відповідача згідно виписки з особового рахунку становить 21 478,10 грн з яких:

-заборгованість по тілу кредиту – 5000 грн;

-заборгованість за відсотками – 13 378,10 грн;

-заборгованість за комісією за видачу кредиту – 600 грн;

-заборгованість по штрафах/пені – 2500 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач добровільно умов договору не виконав, позивач просить стягнути з нього заборгованість в судовому порядку в загальному розмірі 21 478,10 грн.

ІІ. Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання

З метою визначення підсудності справи відповідно до вимог ч.8 ст.187 ЦПК України суд звернувся з запитом до Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 29.05.2026 суд прийняв справу до розгляду та відкрив провадження. Розгляд справи постановив проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. Перше судове засідання суд призначив на 11 год. 00 хв. 29.06.2026 та задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с.40).

17.06.2026 на виконання вимог ухвали суду від 29.05.2026 до суду надійшло повідомлення АБ «Укргазбанк»( а.с.44-46).

29.06.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с.48-49).

29.06.2026 сторони в судове засідання не з`явились. Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання відкладено розгляд справи у зв`язку з першою неявкою в судове засідання відповідача, на 12 год. 30 хв. 06.08.2026 (а.с.51).

06.08.2026 розгляд справи відкладено за клопотанням відповідача ОСОБА_1 , який на даний час проходить військову службу та знаходиться в зоні бойових дій. Розгляд справи відкладено на 09 год. 10 хв. 03.09.2026 (а.с.53-71).

03.09.2026 сторони в судове засідання не з`явились. Клопотань про відкладення розгляду справи не подали. Про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка відповідача судом не визнавалась обов`язковою, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.8 ст.178 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що 10.10.2019 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4735202, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 5000,00 грн. строком на 15 днів.

Згідно п. 1.4 термін повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування ним – 25.10.2019.

Сукупна вартість кредиту складає 2475,00 грн. в грошовому виразі та 1,204.00 відсотків річних.

Згідно п.1.5.1. комісія за надання кредиту: 600,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,00 від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом: 1875,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором – фіксована (п.1.5.2).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно п. 2.3.1. позичальнику за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певні кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил (а.с.8-10).

Згідно графіку розрахунків та анкети-заяви на кредит №4735202 від 10.10.2019 кредит надано в розмірі – 5000 грн; комісія за надання кредиту становить – 600,00 грн, проценти – 1875,00 грн, що разом складає 7475,00 грн. (а.с.10-12).

27.03.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК«Кредит капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №49-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК«Кредит капітал» за плату належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема і ОСОБА_1 (а.с.15-23).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимог №49-МЛ від 27.03.2020 за №1864 значиться ОСОБА_1 , кредитний договір №4735202 від 10.10.2019 - загальна сума заборгованості 21 478,10 грн. (а.с.24).

Із повідомлення АБ «Укргазбанк» Північна регіональна дирекція від 10.06.2026 №БТ -523/272/2026 вбачається, що 27.11.2017 на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 за тарифним планом Старт Драйв ЗКП Відвага, для обслуговування якої відкрито клієнту банківський рахунок № НОМЕР_2 (ІВАN НОМЕР_3 . На вказану картку 10.10.2019 здійснено зарахування коштів в сумі 5000,00 грн. (а.с.44-46).

Відомість про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» та виписка з особового рахунку за кредитним договором №4735202 від 10.10.2029 підтверджує розмір заборгованості відповідача в сумі 21 478,10 грн (а.с.14-14).

З наданого відповідачем копії військового квитка серії НОМЕР_4 та довідки в/ч НОМЕР_5 від 15.07.2026 вбачається, що ОСОБА_1 з 08.01.2025 по даний час перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_5 (а.с.53-69).

ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, мотиви суду

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В частинах першій, другій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Однак відповідач, не виконуючи належним чином зобов`язання за Договором не дотрималася зазначених вимог, що призвело до виникнення заборгованості за кредитом. Надані позивачем докази та розрахунок заборгованості не був спростований відповідачем в ході судового розгляду.

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем в належній формі був укладений кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит на придбання товару зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, таким чином сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору кредиту.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, зазначений договір недійсним не визнано, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог.

Перехід прав вимоги від первісного кредитора за договором до позивача підтверджується наданими та дослідженими матеріалами справи а саме: договорами факторингів, реєстрами боржників та платіжними квитанціями про оплату переходу прав вимог за договорами.

Тобто позивач набув права вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №4735202 від 10.10.2019.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд установив, що 10.10.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4735202 в електронній формі. Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами (одноразовим паролем), наявний в матеріалах справи та досліджений судом.

За даним договором, сторонами досягнуто згоду з істотних умов договору, в тому числі щодо строку кредитування та нарахування відсоткової ставки.

Згідно графіку розрахунків передбачено, що загальна сума платежу по кредиту становить 7475,40 грн., яка склдається з тіла кредиту – 5 000 грн, комісії за надання кредиту – 600,00 грн, процентів 1875,00 грн.

Суд виходячи із наданого позивачем та первісним кредитором розрахунку за договором, вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі – 5000,00 грн. та відсотках нарахованих в межах строку надання кредиту (15 днів) в розмірі – 1875,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Нарахування відсотків поза межами строку кредитування суд вважає не обґрунтованими та такими, що стягненню з відповідача не підлягають.

Що стосується заборгованості по комісії в розмірі – 600,00 грн. за надання кредиту суд зазначає слідуюче.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Разом з тим, закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитному договорі №4735202 від 10.10.2019, не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, також позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про нарахування штрафу/пені у розмірі 2500 грн. суд зазначає наступне.

У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та здійснено розрахунок неустойки у розмірі 2500 грн. (під час дії в Україні воєнного стану), а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд не вбачає підстав для застосування до відповідача положень закону ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності

Тобто, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. В тому числі, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Таким чином, законодавець пов`язує можливість застосування відповідної пільги не з самим фактом існування кредитного договору, а з наявністю у боржника спеціального правового статусу військовослужбовця у визначений законом період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період це період функціонування держави, органів влади, Збройних Сил України та інших військових формувань, який настає з моменту оголошення мобілізації або введення воєнного стану та охоплює мобілізацію, воєнний час і частково відбудовний період.

Загальновідомим є те, що особливий період в Україні триває з 2014 року та не припинений станом на момент розгляду справи.

Разом із тим, сам факт існування особливого періоду не є достатньою підставою для автоматичного звільнення особи від сплати процентів за кредитом.

Юридичне значення має саме дата набуття особою статусу військовослужбовця та співвідношення цієї дати з періодом нарахування процентів.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження проходження військової служби відповідачем надано копію військового квитка № НОМЕР_4 від 13.12.2016, який підтверджує те, що 31.10.2023 ОСОБА_1 призваний до лав ЗСУ.

Разом із тим, із наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що проценти за користування кредитними коштами нараховані та підлягають задоволенню судом до 25.10.2019.

Суд враховує, що звільнення від нарахування процентів є спеціальною пільгою, яка має виключний характер, а тому її застосування потребує належного доведення наявності усіх передбачених законом підстав.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Саме на відповідача покладається обов`язок довести факт поширення на нього відповідної законодавчої гарантії у спірний період.

Суд також бере до уваги, що механізм реалізації зазначеної гарантії передбачає активну поведінку позичальника.

Відповідно до правового регулювання, сформованого законодавством та нормативними актами Національного банку України, особа, яка претендує на застосування пільги, повинна звернутися до кредитора із відповідною заявою та підтвердними документами.

У разі відмови кредитора або неврахування відповідних обставин спір може бути вирішений судом.

Разом із тим, доказів звернення відповідача до кредитора з вимогою застосувати гарантії, передбачені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», матеріали справи не містять.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За викладених фактичних обставин, проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 6875 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за кредитом, 1875,00 грн - заборгованість за процентами.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати зі сплати судового збору стягуються відповідно до розміру задоволених вимог, що складає 851,97 грн.

Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 8000 грн, суд зазначає наступне.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ст. 141 ЦПК України).

Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).

Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами, зокрема, можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.

Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 укладений між ТОВ «Ф»»Кредит капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологег», акт наданих послуг №Д/23959 від 14.04.2026; детальний опис наданих послуг до акту №Д/23959 від 14.04.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025; згідно яких вартість наданих послуг становить 8 000 грн.(а.с.27-30).

Водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Заразом, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

При ухваленні рішення суд, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.

Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, задоволених вимог, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, у цьому випадку йдеться про пропорційність предмета спору, ціни позову та обсягу судової діяльності.

При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною (постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі 755/9215/15-ц).

Суд уважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача є завищеним, позаяк заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 8 000 грн є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову, тому зменшує її розмір до 3000,00грн.

Керуючись ст. ст. 77-81, 83, 89, 95, 141, 247, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором №4735202 від 10.10.2019 у розмірі 6875 (шість тисяч вісімсот сімдесят п`ять) гривень; судовий збір у розмірі 851 (вісімсот п`ятдесят одну) гривню 97 копійок та 3000 (три тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до Черняхівського районного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал»,

Місце знаходження: 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1 корп.28, 4-й поверх.

код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ,

зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 04.09.2026.

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО