Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №279/679/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/679/26

Провадження № 2/279/1163/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Гончаровою Ю.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №279/679/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначивши, що 06.07.2023 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 103035759, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 10 000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Кредитний договір укладений в електронній формі, підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

28.02.2024 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" був укладений договір відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло право вимоги за кредитним договором №103035759 від 06.07.2023 року.

Оскільки ОСОБА_1 порушив умови договору має заборгованість в розмірі 25662,71 грн., з яких: 5999,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 18663,71 грн. прострочена заборгованість за сумою відсотків, 1000,00 грн. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту. Просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати зі сплати судового збору та за надання професійної правничої допомоги.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача Трофімов А.В. подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовна заява ґрунтується на тому, що 06.07.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір №103035759 в електронній формі.

Відповідно до змісту індивідуальної частини договору, сума кредиту склала 10 000 гривень із загальним строком кредитування 100 днів. Структура договору передбачала пільговий період тривалістю 10 днів із процентною ставкою 1,5% день та поточний період тривалістю 90 днів із процентною ставкою 3,0% на день. Позивач стверджує, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань та після відступлення права вимоги за договором №105-МЛ/Т від 28.02.2024 року, заборгованість станом на 05.01.2026 року склала 25 662,71 гривень.

Структура боргу свідчить про значний дисбаланс: сума відсотків перевищує залишок основного боргу більш ніж у три рази. Це свідчить про використання позивачем механізму нарахування надвисоких відсотків, що в умовах споживчого кредитування є несправедливим та таким, що суперечить принципам добросовісності та розумності.

Відсутність доказів відступлення права вимоги.

У матеріалах справи міститься лише витяг з реєстру боржників, який є одностороннім документом, що містить вибірково перенесені дані. Як вказує правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Позивачем не надано повного реєстру, підписаного обома сторонами договору факторингу (цесії), що унеможливлює перевірку обсягу та змісту прав, які перейшли до нового кредитора. Докази оплати за відступлений портфель заборгованості, що згідно зі ст. 1077 ЦК України є істотною умовою договору факторингу. У даному випадку платіжна інструкція №75540 від 28.02.2024 року підтверджує сплату 2 240 601,68 грн. за весь портфель, проте без повного реєстру неможливо встановити, чи входила до цього платежу вимога до ОСОБА_1 і в якому розмірі.

При вирішенні заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками відповідач не погоджується із заявленим їх розміром.

Положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», які встановлюють заборону на включення у договори несправедливих умов. Умови є несправедливими, якщо вони призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Встановлена у договорі №103035759 ставка 3,0% на день (1095% річних) є яскравим прикладом такого дисбалансу.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022, розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6.

Цією нормою встановлено, що у період дії воєнного стану та у 30-денний строк після його припинення споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань. Зокрема, споживач звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором за прострочення.

У позові ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» хоча й зазначає про відсутність пені, проте включена сума «прострочених відсотків» у розмірі 18 663,71 грн. та комісії 1 000 грн. за своєю сутністю є санкцією за невиконання зобов`язання у строк. Згідно з роз`ясненнями, платежі, які за своєю природою є платою за прострочення, не можуть нараховуватись під час воєнного стану. Включення їх до тіла заборгованості є незаконним та підлягає списанню.

Неправомірність нарахування відсотків після закінчення строку кредитування.

Строк дії кредитного договору № 103035759 закінчився 14.10.2023 року. Позивач розраховує борг станом на 2026 рік, продовжуючи нараховувати 3% на день. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа № 444/9519/12) та від 31.10.2018 (справа № 202/4494/16-ц) зробила висновок: право кредитодавця нараховувати відсотки за договірною ставкою припиняється зі спливом визначеного договором строку кредитування. Після 14.10.2023 кредитор втратив право на 3% щоденно. Подальше нарахування є штучним «роздуванням» суми боргу, що не ґрунтується на законі.

У договорі № 103035759, було фактично визначено не один строк кредитування та не одну відсоткову ставку кредиту.

У таких обставинах, згідно з практикою Верховного Суду, необхідно застосовувати положення сопіга ргоГегепІит.

Звернувшись до суду, позивач просить стягнути з відповідача 18663,71 грн. заборгованості за нарахованими процентами та 1000 грн. заборгованості за комісією.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України "Про захист прав споживачів", є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 22 ч. 1 ст. 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно зі ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до п. 5 ч. З ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. З ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Окрім того, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації. Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Договір № 103035759 містить умови про нарахування 3,0% на день (1095% річних).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо вони створюють істотний дисбаланс прав та обов`язків, а саме заборгованість за відсотками 18 663,71 грн що втричі перевищує суму залишку заборгованості кредиту (5999,99 грн.), що згідно з п. 5 ч. З ст. 18 Закону «Про захист прав» споживачів свідчить про встановлення непропорційно великої суми компенсації. Крім того, Закон № 3498-ІХ обмежив денну ставку за споживчими кредитами до 1,0%.

Відповідно до ст. 58 Конституції України та офіційного тлумачення КСУ (Рішення № 1-рп/99), цей закон має зворотну дію в часі, оскільки він пом`якшує відповідальність фізичної особи. Таким чином, будь-які нарахування понад 1% на день є незаконними та не підлягають стягненню.

Таким чином, заявлена позивачем сума процентів та інших нарахувань за користування, із, врахуванням положень п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав», не може перевищувати 2500 грн.

Також вважає, що заявлені вимоги позивачем про витрати на правову допомогу є неспівмірними та просить їх зменшити.

Тому просить в задоволені позову відмовити. В разі часткового задоволення позову зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1000 грн.

Представником позивача адвокатом АО « Апологет» Усенко М.І. подано відповідь на відзив. З доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач не погоджується.Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 06.07.2023 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит №103035759, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 10 000,00 грн., строком на 100 днів з 06.07.2023 року, який складається з пільгового та поточного періоду. Пільговий період складає 10 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 16.07.2023 року. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду закінчується 14.10.2023 року (дата остаточного погашення заборгованості).

Відповідно до п.1.4 Договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 16.07.2023 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 14.10.2023 року (останнього дня строку кредитування).

Відповідно до п. 1.5 Договору загальні витрати позичальника за пільговий період складають 2500,00 грн. в грошовому виразі та 344421,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтована реальна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 29500,00 в грошовому виразі та 14951,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 12500,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 39500,00 грн.

Відповідно до п. 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту: 1000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразового в момент видачі кредиту.

Відповідно до п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1500,00 грн., які нараховуються ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитомпротягом пільгового періоду.

Відповідно до п. 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 27000,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Відповідачу кошти кредиту були надані ТОВ "Мілоан" у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до п.2.3.1 Договору позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавець надала така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для подовження поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено).

Якщо позичальник здійснює продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування (пролонгація) на умовах визначених цим пунктом, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено /поновлено пільговий період нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.

Згідно з п. 6.3 Договору, приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами та Графіком платежів) та підтверджує, зокрема, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил.

Сторонами було узгоджено графік повернення позики та сплати процентів.

Позивачем надано докази про зарахування на рахунок відповідача коштів в розмірі 10 000,00 грн. за договором №103035759 від 06.07.2023 року (платіжне доручення 67963934 а.с. 17).

На виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ "Універсалбанк" за № БТ/Е-6187 від 28.02.2026 року надав інформацію, що на картковий рахунок платіжної картки № НОМЕР_2 був зарахований платіж у сумі 10000,00 грн. у період з 06.07.2023 по 11.07.2023.

Відповідачем не заперечується факт укладення Договору про споживчий кредит № 103035759 між ним та ТОВ «Мілоан» 06.07.2023 року, а також факт отримання грошових коштів в розмірі, передбаченому цим договором, а саме 10000,00 грн.

Таким чином, ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, а відповідач отримав грошові кошти у порядку та на умовах, що визначені укладеним між ними кредитним договором, згідно якого сторонами було погоджено всі його істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, умови кредитування.

П. 3.2.6. вищезазначеного кредитного договору передбачено, що кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково на користь третіх осіб в будь–який час протягом строку цього Договору без згоди Позичальника .

28.02.2024 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" був укладений договір відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло право вимоги за кредитним договором №103035759 від 06.07.2023 року.

До позову надана виписка з особового рахунку за Кредитним договором №103035759 від 06.07.2023 року, яку сформував представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», згідно якої заборгованість ОСОБА_1 становить: 25662,71 грн., з яких: 5999,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 18663,71 грн. прострочена заборгованість за сумою відсотків, 1000,00 грн. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Відповідно до Претензії вих №23403840/4171 від 29.12.2025 року ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" повідомила відповідача ОСОБА_1 , що між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" був укладений договір відступлення прав вимоги № 105 –МЛ/Т. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором №103035759 від 06.07.2023 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та фізичною особою ОСОБА_1 з терміном повернення кредиту до 28.12.2023 року. ( а.с. 30)

Положеннями ч. 1 ст.1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України).

У частині першій статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. У разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Частиною 1статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, в якій, зокрема, зазначено, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Матеріалами справи підтверджується, що договір, укладений між позивачем та відповідачем (позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту) підписаний електронним підписом. Дані обставини відповідачем не заперечуються.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом Украiни «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутних послуг кредитодавцем i третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням етектронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примiрнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз`яснення логічно пов`язані з нею. Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12, ч.1 ст.3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реестрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реестрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення вiд особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом, якай зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторiн».

Також, приписами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Договір про споживчий кредит №103035759 від 06.07.2023 року містить підпис одноразовим електронним ідентифікатором V95573.

Відповідно до п.2.3.1 Кредитного Договору позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавець надала така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для подовження поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено).

Якщо позичальник здійснює продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування (пролонгація) на умовах визначених цим пунктом, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено /поновлено пільговий період нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.

У разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п.1.5.3 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.5.3 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця пункт 4.2.).

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення заборгованості складеної ТОВ «Мілоан», вбачається, що відповідачем частково сплачувалась заборгованість по тілу кредиту, процентів, та комісії за пролонгацією, останній платіж здійснено відповідачем - 10.08.2023 року. (а.с. 18-19)

Судом встановлено, що підписанням договору про споживчий кредит № 103035759 від 06.07.2023 року сторони досягли згоди щодо умов, зокрема про нарахування відсотків та можливості продовження строку кредитування, отже нарахування простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 5999,00 грн., та 18663,71 грн. простроченої заборгованості за сумою відсотків за кредитним договором № 103035759 від 06.07.2023 року є правомірним.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед позивачем, не довів відсутність заборгованості.

Також безпідставним є посилання представника відповідача про відсутність доказів відступлення права вимоги, яке відбулось між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" 28.02.2024 року, та відсутність належних та допустимих доказів індививідуалізації права вимоги саме до ОСОБА_1 , що спростовується поданим позивачем позовної заяви з додатками: Договір відступлення прав вимоги №105 –МЛ/Т від 28.02.2024 року, Додаткова угода №1 до Договору відступлення прав вимоги №105 –МЛ/Т від 28.02.2024 року, від 04.02.2025року, Витяг з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №105–МЛ/Т від 28.02.2024 року а.с. 20-24,28,30), також Претензії вих. №23403840/4171 від 29.12.2025 року ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" повідомила відповідача ОСОБА_1 , що між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" був укладений договір відступлення прав вимоги № 105 –МЛ/Т. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором №103035759 від 06.07.2023 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та фізичною особою ОСОБА_1 з терміном повернення кредиту до 28.12.2023 року. (а.с.30)

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavinand Others v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява №4909/04).

28.02.2024 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" був укладений договір відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло право вимоги за кредитним договором №103035759 від 06.07.2023 року. ( Договір відступлення прав вимоги №105 –МЛ/Т від 28.02.2024 року, Додаткова угода №1 до Договору відступлення прав вимоги №105 –МЛ/Т від 28.02.2024 року, від 04.02.2025року, Витяг з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги 105 –МЛ/Т від 28.02.2024 року а.с. 20-24,28,30)

Відповідно до Претензії вих №23403840/4171 від 29.12.2025 року ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" повідомила відповідача ОСОБА_1 , що між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" був укладений договір відступлення прав вимоги № 105 –МЛ/Т. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором №103035759 від 06.07.2023 року, що укладений між ТОВ « Мілоан» та фізичною особою ОСОБА_1 з терміном повернення кредиту до 28.12.2023 року. ( а.с. 30)

Відповідно до ст. 214 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

З наведено вище слід прийти до однозначного висновку про те, що до ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" перейшли всі права кредитора за кредитним договором № 103035759 від 06.07.2023 року.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною1статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1ст.626 ЦК України).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до змісту ст.ст.610,612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У ч.1 ст.638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, враховуючи встановленні обставини, а також те, що відповідачем не спростовано наявність кредитної заборгованості, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як набувача права вимоги до цього боржника на підставі Договору відступлення прав вимог № 105-МЛ від 28.02.2024, заборгованості за Договором про споживчий кредит №103035759, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Згідно зі ст.1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Відповідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов`язання відповідно до укладеного договору не виконує, істотно їх порушує, до погашення заборгованості заходів вживав частково, що є підставою для стягнення з нього заборгованості за кредитними договором.

При цьому, суд не може погодитися з законністю нарахування та стягнення комісії в сумі 1000,00 грн. виходячи з наступного.

Разом з тим, вказана комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог ч.5 ст.11, ч.1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Наведений висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №730/1100/15-ц, від 27 листопада 2019 року по справі №522/18855/16, від 19 лютого 2020 року по справі №756/8840/17-ц, які з огляду на вимоги ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору стягуються відповідно до розміру задоволених вимог (0, 96 %).

Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми в рахунок відшкодування за правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1ч.3ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, акт №Д/14461 надання послуг (правової(правничої допомоги) від 05.01.2026 року, детальний опис наданих послуг до Акту №Д/14461 від 05.01.2026 року, ордер на надання правничої допомоги.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимоги про стягення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., оскільки вони є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Керуючись ст.ст.4-12,141,247,259,263-265 ЦПК України, ст.ст.525,526,530,549,610-612,628,629,638,1054,1055 ЦК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" - 24662 (двадцять чотири тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 71 копійку заборгованості за кредитним договором № 103035759 від 06.07.2023 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судовий збір в розмірі 2325 (дві тисячі триста двадцять п`ять) гривень 50 копійок та 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", адреса місця реєстрації/знаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 , корпус 28, ЄДРПОУ- 35234236.

Відповідач – ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації АДРЕСА_1 , адреса місця проживання/знаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП- НОМЕР_3 .

Суддя Леся НЕДАШКІВСЬКА

копія згідно з оригіналом