Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №161/9721/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9721/26

Провадження № 2/161/5382/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Кихтюка Р.М.,

секретаря – Авдійчук О.А.,

з участю представника позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування майна із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який був власником земельної ділянки площею 1,86 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Гіркополонківської сільської ради Луцького району.

Після його смерті відкрилася спадщина і спадкоємцями першої черги є його діти: він, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Вказує, що 02.03.2006 року відповідач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/4 частки зазначеної земельної ділянки (реєстровий № 1-496). При цьому, в свідоцтві було зазначено, що на 1/4 частку спадкового майна свідоцтво ще не видане.

В подальшому, 01.02.2008 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку цієї ж земельної ділянки (реєстровий № 1-206) та з метою передачі належної земельної ділянки в оренду звернувся із заявою до Державного реєстратора про державну реєстрацію набуття права спільної часткової власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722881600:04:000:0540.

Однак, йому було відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку із наявністю суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно. Зокрема, було встановлено, що право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за іншою особою, а саме: відповідачу на підставі свідоцтво про право на спадщину за законом від 2 березня 2006 р. ВСЕ№016657 №1-496 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 480426, згідно з яким вона стала одноосібним власником (частка 1/1) всієї земельної ділянки площею 1.87 га з кадастровим номером 0722881600:04:000:0540.

Вважає, що видача відповідачу державного акту на всю земельну ділянку (частка 1/1) за наявності іншого спадкоємця, який успадкував 1/4 частку та реєстрація в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно права приватної власності на неї є незаконною та порушує його право власності і унеможливлює реалізацію ним його законного права на спадкову 1/4 частку майна.

У зв`язку з чим, просить визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 480426, виданий 28.03.2006 року Луцьким районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722881600:04:000:0540 та витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на його користь 1/4 частку спірної земельної ділянки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у заяві та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов визнала частково, вказавши, що її вина відсутня при видачі та отриманні державного акту.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом з`ясовано, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.02.2008 року ОСОБА_3 успадкував після смерті ОСОБА_4 1/4 частину земельної ділянки площею 1,86 га, розташованої на території Гіркополонківської сільської ради Луцького району (а.с. ).

При цьому, ОСОБА_2 успадкувала після смерті ОСОБА_4 3/4 частини зазначеної земельної ділянки площею 1,86 г (а.с. ).

28 березня 2006 року Луцьким районним відділом земельних ресурсів на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 2 березня 2006 р. ВСЕ№016657 №1-496 ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 480426, зареєстрований за №010607600159 в Книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю, згідно з яким вона стала одноосібним власником (частка 1/1) всієї земельної ділянки площею 1.87 га з кадастровим номером 0722881600:04:000:0540 (а.с. ).

Як вбачається з Інформаційно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 473136002 від 17.04.2026, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722881600:04:000:0540 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1143126407228), зареєстровано 06.12.2016 р. за ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯБ480426, виданого 28.03.2006 відділом земельних ресурсів (а.с. ).

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

На підставі абз.2 п.1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року №139-У) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (п.1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року №509-УІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

В абзаці 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, передбачено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За змістом статті 391 ЦК України та статті 155 ЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абз.2 п.2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87, 90, 97, 100, 102, 108, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЩІК України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову у державній реєстрації прав, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Як з`ясовано судом та слідує із матеріалів справи, відповідачем оформлено право власності на всю спірну ділянку, що суперечить свідоцтву про право власності на спадщину за законом, згідно якого вона є власником частки даної нерухомості.

Отже, беручи до уваги неможливість оформлення позивачем спадкових прав у встановленому законом порядку, суд вважає, що визнання частково недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку в судовому порядку є винятковим способом захисту прав позивача.

Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 480426 слід визнати недійсним в межах 1/4 частки та витребувати у відповідача на користь позивача дану 1/4 частку земельної ділянки.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 81, 141, 175, 184, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 203, 215 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 480426, виданий 28.03.2006 року Луцьким районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722881600:04:000:0540 в частині частини вказаної ділянки.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1/4 частки земельної ділянки з кадастровим номером 0722881600:04:000:0540.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасниками справи є:

Позивач – ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений 04 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк