Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №523/4898/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/4898/26

Провадження №2/523/4401/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"04" вересня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря - Ячменьової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

10 березня 2026 року до суду через підсистему ЄСІТС надійшла позовна заява ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 21360 грн за кредитним договором № 71392432 від 25 серпня 2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 серпня 2025 року сторони в електронній формі уклали договір № 71392432 про надання коштів у кредит у розмірі 12000 грн шляхом перерахування на банківський рахунок відповідача. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором заборгованість відповідача складає 21360 грн., з яких 12000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1800 грн - сума заборгованість за процентами за користування кредитом, 1800 грн - заборгованість за комісією та 5760 - заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом, яку позивач просить стягнути на його користь разом із понесеними судовими витратами.

16 березня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони у судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи.

В матеріалах справи є клопотання представника позивача про розгляд справи у його відсутність на підставі наявних матеріалів справи, в якому також та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач про дату, час та місце слухання справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою місця проживання, проте вони повернулися до суду без вручення адресату з довідкою АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Судом враховуються також судові повістки, надіслані на електронні засоби зв`язку, зазначені ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору.

Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України він вважається таким, що повідомлений належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив, із клопотаннями до суду не звертався.

Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень ст.ст.280, 281 ЦПК України суд з письмової згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 25 серпня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 у електронній формі уклали договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71392432, відповідно до якого Товариство надало відповідачеві кредит у розмірі 12000 грн у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на зазначену ним платіжну картку № НОМЕР_1 строком на 30 днів з остаточною датою погашення кредиту 23 вересня 2025 року зі сплатою процентів за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою - 0,500 % у день, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісії за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту, що у грошовому виразі складає 1800 грн.

У разі порушення строків повернення кредиту за понадстрокове користування позикою нараховується пеня у розмірі 4,00 % у день на тіло кредиту за кожен день такого користування.

Відповідач 25 серпня 2025 року о 15:02 підписав договір одноразовим ідентифікатором - 18248, який був надісланий на вказану позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором виконало, здійснивши 25 серпня 2025 року перерахування кредитних коштів на картку відповідача № НОМЕР_1 за допомогою посередника платіжних послуг ТОВ «Європейська платіжна система», що діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку.

Оскільки відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, то за розрахунком позивача за ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 21360 грн, з яких 12000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1800 грн - сума заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованих з 25 серпня по 23 вересня 2025 року, 1800 грн - заборгованість за комісією за видачу кредиту та 5760 - заборгованість за пенею за понадстрокове користування кредитом з 24 вересня по 05 жовтня 2025 року.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонам.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , уклавши кредитний договір, взяв на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів, сплати процентів та інших платежів, передбачених договором.

Щодо стягнення комісії за видачу кредиту, суд звертає увагу на те, що за умовами договору, підписаного відповідачем, передбачені платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладання договору, а саме, комісії за надання кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:

"31.14. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

31.15. Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування".

Тобто, Велика Палата Верховного Суду висловлювала позицію про необхідність перевірки умов договору на відповідність діям вказаних норм на час укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості, тому беручи до уваги наявність в умовах договору такої послуги та її погодження з відповідачем (п. 2.2.4 кредитного договору від 25 серпня 2025 року), вимога про стягнення комісії у розмірі 1800 грн також підлягає задоволенню.

При цьому суд вважає, що позовна вимога про стягнення неустойки за невиконання відповідачем умов договору суперечить чинному законодавству з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні, і наступними Указами воєнний стан був продовжений, а Указом Президента № 342/2026 р від 27 квітня 2026 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року строком на 90 діб.

Таким чином, враховуючи вказану норму, у задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 5760 грн, нарахованої за невиконання відповідачем кредитних зобов`язань, слід відмовити.

Отже, встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, що вказує на обґрунтованість пред`явлених позовних вимог у частині стягнення боргу за кредитом у загальному розмірі 15600 грн, з яких 12000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1800 грн - сума заборгованість за процентами за користування кредитом та 1800 грн - заборгованість за комісією.

З боку відповідача суду не наданого жодного належного та допустимого доказу на спростовування доводів, викладених позивачем.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

За нормами ст.137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат правничої допомоги позивачем надано договір надання правничої допомоги № 20-08/25 від 20 серпня 2025 року, укладеним між позивачем та адвокатом Ткаченко Ю.О., акт № 4-МК від 05 лютого 2026 року прийому-передачі наданих послуг до договору № 20-08/25 стосовно боржника ОСОБА_1 , в якому вартість наданих послуг складає 4500 грн, платіжну інструкцію від 27 лютого 2026 року № d44b92 на загальну суму 184500 грн за оплату правничої допомоги згідно з договором № 20-08/2025 і актом приймання-передачі № 4-МК від 05 лютого 2026 року.

Враховуючи вказані норми, нескладність справи, розгляд якої здійснено судом в порядку спрощеного провадження, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення правничої допомоги підлягає частковому задоволенню у розмірі 3000 грн.

При вирішенні питання про стягнення правничої допомоги судом враховано правові висновки Верховного Суду у справах № 755/9215/15-ц, №922/445/19.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача також підлягають стягненню на користь позивача пропорційно до задоволених вимог судовий збір в розмірі 1944,45 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 258-260, 263-265, 273, 274-279, 280-284, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою:АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924, місцезнаходження: пл. Арсенальна, 1Б, м. Київ, 01010) заборгованість за договором про надання коштів у кредит № 71392432 від 25 серпня 2025 року у розмірі 15600 грн, з яких 12000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1800 грн - сума заборгованість за процентами за користування кредитом та 1800 грн - заборгованість за комісією, а також судовий збір у розмірі 1944,45 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення складено 04 вересня 2026 року.

Суддя