Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №523/18613/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/18613/26

Провадження №2-о/523/520/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мурманової І.М.

за участю секретаря судових засідань – Сивак К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Пересипського районного суду м. Одеси із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви зазначила, що ОСОБА_2 є біологічним батьком її молодшої доньки, однак, його батьківство щодо дитини у встановленому законом порядку не встановлено.

Відомості про батька доньки були внесені до актового запису про народження відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Разом з цим, ОСОБА_2 постійно вимагає від заявника передати йому дитину та заявляє про наявність перешкод йому у спілкуванні з дитиною. Також він постійно погрожує тим, що звернеться до суду та буде вимагати можливості бачитися з дитиною.

Заявник зазначає, що не заперечує проти того, щоб ОСОБА_2 , самостійно звернувся у встановленому законом порядку для встановлення батьківства та вирішення питання щодо своїх можливих прав та обов`язків.

Зазначає, що не має наміру перешкоджати йому користуватися захистом своїх прав. Однак, не погоджуюся на те, щоб він вирішував питання щодо дитини шляхом переслідування заявника, погроз, образ, залякування або психологічного тиску.

Щодо систематичного переслідування, заявник зазначає, що ОСОБА_2 , систематично переслідує завника. Майже щодня приходить до її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , очікує біля будинку та намагається зустріти. Зустрічає в магазині та інших місцях, де перебуває заявник. Його поява в таких місцях відбувається систематично та створює для заявника постійне відчуття небезпеки.

Під час таких зустрічей ОСОБА_2 , ображає, висловлює на адресу заявника погрози, чинить психологічний тиск та вимагає від заявника передати йому дитину.

Заявник зазначає, що не бажає спілкуватися з ним та не дає своєї згоди на такі контакти. ОСОБА_2 , продовжує приходити до будинку заявника, шукати зустрічі з нею та переслідувати. Через таку поведінку, заявник постійно побоююся зустріти його біля свого будинку, у магазині або в іншому місці під час пересування разом із дітьми.

З урахуванням викладеного заявник просить: видати щодо ОСОБА_2 обмежувальний припис з метою забезпечення її безпеки та безпеки її дітей, а саме:

Заборонити ОСОБА_2 наближатися до заявника на визначену судом відстань, у тому числі до місця її проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборонити ОСОБА_2 , переслідувати заявника, стежити за нею, розшукувати, та будь-яким іншим способом намагатися встановлювати її місце знаходження.

Заборонити ОСОБА_2 , особисто контактувати з заявником, у тому числі підходити до заявника, зупиняти, чекати біля будинку її місця проживання, магазину або інших місць, які остання відвідує.

Заборонити ОСОБА_2 , здійснювати з заявником телефонні переговори, листування, контакти через соціальні мережі та месенджери, а також контакти через третіх осіб.

Заборонити ОСОБА_2 , вчиняти щодо заявника будь-які дії, спрямовані на залякування, приниження, образи, погрози або психологічний тиск.

Заборонити ОСОБА_2 , приходити до місця проживання заявника та перебувати поблизу нього з метою зустрічі або контакту із заявником.

Заборонити ОСОБА_2 , переслідувати заявника або чинити на неї психологічний тиск у зв`язку з питаннями щодо молодшої доньки.

Заборонити ОСОБА_2 , вимагати від заявника передачі дитини шляхом погроз, переслідування, залякування або психологічного тиску.

Вжити передбачених законом заходів захисту з урахуванням систематичного характеру поведінки ОСОБА_2 , щодо побоювань заявника за власну безпеку та безпеку її дітей.

Після надходження та реєстрації зазначеної заяви, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2026 року заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи в судове засідання.

Заявник звернулась на адресу суду з заявою щодо можливості розгляду справи за її відсутності, в якій зазначила, що заяву просить задовольнити та видати обмежувальний припис (а.с.21).

Заінтересована особа: ОСОБА_2 про час та місце слухання справи повідомлений шляхом направлення смс-повідомлення та шляхом розміщення оголошення в порядку передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, до суду не з`явився, не повідомив про причини не явки.

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Дослідивши заяву, проаналізувавши надані заявником докази на підтвердження заявлених вимог, в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до правил статті 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Правовідносини, що склалися між учасниками справи, регулюються спеціальними Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» а також міжнародно-правовими актами, під час вирішення такої категорії справ обов`язковому застосуванню підлягає судова практика Європейського суду з прав людини.

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей закон визначає організаційно-правові засади запобігання домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», визначено перелік осіб на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання серед яких - колишнє подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено значення термінів, які вживаються в цьому ж законі, зокрема: домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала, а також погрози вчинення таких діянь; економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, моржування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» визначено, що насильство за ознакою статі - діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов`язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті.

Згідно ст. 21-5 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», постраждала особа або її представник, а в разі вчинення насильства за ознакою статі стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування мають право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Про видачу обмежувального припису кривднику суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.

Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, насильства за ознакою статі, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.

Згідно заяви про видачу обмежувального припису, заявник ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 є батьком її дитини ОСОБА_3 .

Заявник зазначає, що батько дитини в судовому порядку батьківство щодо дитини не визнає, при цьому шляхом переслідування, погроз та психологічного тиску вимагає у заявника побачень з дитиною.

Судом встановлено, що постановою Пересипського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2026 року (справа №523/5911/26) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 340 гривень в дохід держави.

Згідно вказаної постанови встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 308414 від 09 березня 2026 року складеного відносно ОСОБА_2 , останній 09 березня 2026 року близько 13:00 годині знаходячись за адресою АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно матері своєї дитини – гр-ки ОСОБА_1 , а саме висловлювався нецензурною лайкою на її адресу, ображав, принижував та погрожував, а також наніс удари по обличчю, що не спричинило тілесні ушкодження, внаслідок чого була завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю. Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП (а.с.14).

Отже, судом встановлено, що заявниця зверталась до органів поліції з питання прийняття мір до ОСОБА_2 , який вчиняє відносно неї домашнє насильство.

Під час вирішення вимог щодо видачі обмежувального припису суд встановлює, чи є зазначені заявником в обґрунтування заявлених вимог правовідносини такими, що регулюються спеціальним Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та дає їм оцінку на предмет того, чи є зазначені обставини проявом домашнього насильства, а також чи є потреба вживати заходів, щоб запобігти домашньому насильству в подальшому.

Відповідно до п. 7, 9 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»: обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи; оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Відповідно до частини першої статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Саме на захист людини, її життя і здоров`я, недоторканості та безпеки спрямоване обґрунтоване застосування обмежувального припису.

З огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що заявником доведено, що ОСОБА_2 вчиняє відносно заявника домашнє насильство, погрожує застосувати фізичну силу, а відтак у суду є підстави застосувати положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Так, відповідно до положення ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» - обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

При цьому, слід зазначити, що згідно з положеннями Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі встановлені судом обставини та дослідженні докази, суд дійшов висновку, що доводи заявниці знайшли своє підтвердження в ході розгляду заяви, а тому заяву слід задовольнити і з метою запобігання та протидії психологічному та фізичному насильству, що має місце з боку заінтересованої особи по відношенню до заявниці, суд вважає необхідним вжити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , щодо ОСОБА_1 , оскільки, остання як жертва такого насильства, потребує захисту у порядку передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Беручи до уваги факти встановлені під час розгляду справи, суд зважає на високий рівень вірогідності продовження чи триваючого вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту до кривдника необхідно застосувати обмежувальний припис.

З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, суд вважає, що обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту прав заявника.

Суд погоджується із доводами викладеними в заяві, та вважає, що наведені у заяві обмеження, як вид обмежувального припису будуть забезпечувати дієвий та ефективний захист заявника від кривдника.

Відповідно до ч.2 ст.350-8 ЦПК України про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

Керуючись ст.ст. 4, 9, 12, 89, 90, 211, 247, 263-265, 350-1 - 350-8 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису – задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис терміном на 6 (шість) місяців, яким визначити заходи обмеження прав ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), а саме:

Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися до місця проживання, навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання (ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України).

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повідомити Відділ поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області (м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, буд. 18) для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік.

Повне судове рішення складено 31.08.2026 р.

Суддя: