Вирок від 03 вересня 2026 р. у справі №507/1670/26 — Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/1670/26

Провадження № 1-кп/507/50/2026

Номер рядка звіту 227

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2026 рокуселище Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Любашівка кримінальне провадження, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 2026 № 12026160000000467 від 04 травня 2026 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Гвоздавка Любашівського району Одеської області, громадянина України, із вищою освітою, пенсіонера, неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

про обвинувачення у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення:

прокурор ОСОБА_4

потерпіла ОСОБА_5

сторона захисту:

обвинувачений ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи особою, яка у встановленому законодавством порядку 11.12.1992 року отримала права керування транспортними засобами категорій «В1,В,С1,С» та отримав посвідчення водія серії НОМЕР_1 , 04.05.2026, о 09 годині 00 хвилин, в умовах денного природного освітлення, при необмеженій видимості, сухого дорожнього покриття, сів за керування технічно справного вантажопасажирського автомобіля «MERCEDES BENZ 109D», р/н НОМЕР_2 , який стояв на під`їзній дорозі до будинку АДРЕСА_1 , у безпосередній близькості від вказаного будинку, та автомобіль стояв передньою частиною до будинку АДРЕСА_2 .

Діючи далі, водій ОСОБА_3 , перебуваючи за керуванням вказаного вантажопасажирського автомобіля «MERCEDES BENZ 109D», після здійснення запуску двигуна відразу відновив рух транспортного засобу заднім ходом, при цьому, перед початком руху вкрай уважним не був, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки для життя і здоров`я іншим учасникам дорожнього руху, чим проявив кримінальну протиправну недбалість, тобто не передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень іншій особі, як наслідку своєї дії, що утворювала реальну загрозу для життя і здоров`я цієї особи, хоча повинен був і міг передбачити ці наслідки, якщо б діяв більш обачливо.

У той самий час, вздовж задньої частини вантажопасажирського автомобіля «MERCEDES BENZ 109D» у темпі постійного повільного кроку, в силу свого літнього віку, справа наліво, враховуючи положення водія на водійському місці, рухалась по під`їзній дорозі до будинку №126 по вул. Яблунева села Гвоздавка Друга, пішохід похилого віку ОСОБА_6 .

Здійснюючи рух на керованому вантажопасажирському автомобілі заднім ходом у безпосередній близькості від будинку №126 по вул. Яблунева села Гвоздавка Друга, в напрямку проїзної частини вул. Яблунева, водій ОСОБА_3 , діючи в порушення вимог п.п. 1.3., 1.5., 1.7., 2.3. «б», 10.1., 10.9. Правил дорожнього руху України (введені в дію 01.01.2002 постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), відповідно до яких:

п.1.3. «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»;

п.1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п.1.7. «Водії зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності»;

п.2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п.10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п.10.9. «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб» не вжив заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації, не здійснював постійний нагляд за дорожньою обстановкою та її зміною праворуч від свого автомобіля, хоча, в умовах необмеженої видимості, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, мав таку об`єктивну і реальну можливість, не звернувся за допомогою до інших осіб і своєчасно не виявив небезпеку в русі, в особі пішохода похилого віку ОСОБА_6 , яка рухалась біля задньої частини автомобіля, повільно перетинаючи траєкторію руху цього автомобіля, та через свої вікові вади зору, слуху не чула і не бачила, як справа до неї наближається джерело підвищеної небезпеки, тому потребувала особливої уваги водія та особливої обережності, контролю за її переміщенням та діями, а також адекватного реагування на них.

Як наслідок, через неуважність і нехтування вимогами Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_3 позбавив себе можливості уникнути аварійної ситуації, своєчасно не відреагував на небезпечну зміну дорожньої обстановки, не зупинив керований транспортний засіб, тим самим не дав можливості пішоходу безпечно вийти за траєкторію руху автомобіля, хоча мав таку технічну можливість, і допустив наїзд без гальмування задньою правою бічною частиною керованого автомобіля на пішохода похилого віку ОСОБА_6 , що призвело до втрати рівноваги пішоходом і її падіння на дорожнє покриття, переїзд ніг пішохода.

Отже, водій ОСОБА_3 , шляхом належного виконання вимог пунктів: 1.3., 1.5., 1.7., 2.3. «б», 10.1., 10.9. «Правил дорожнього руху», гарантовано мав технічну можливість запобігти ДТП і його фактичні дії знаходяться у причинному зв`язку з настанням події цієї пригоди, а також настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_6 .

Внаслідок дорожньо – транспортній пригоди пішохід похилого віку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала наступні тілесні ушкодження: на внутрішньо-задній поверхні лівої гомілки від колінного до гомілково-ступневого суглобу мається обширна рана з відшаруванням шкіряного покриву на відрізку 27.0х10.0см; в верхній і нижній третині гомілки мається повний перелом кісток гомілки зі зміщенням відламків; по задній поверхні правого передпліччя в верхній її третині мається садно темно-червоного кольору, ромбовидної форми, з западаючою поверхнею відносно навколишньої тканини, розміром 7.0х5.0см; аналогічне садно мається на тільній поверхні правої кисті розміром 2.5х1.5см; на верхніх повіках обох очей маються два синці блідо-синюшного кольору, овальної форми, розміром 2.5х1.5см і 2.0х1.0см; в лівій тім`яній ділянці мається крововилив синюшно - фіолетового кольору овальної форми 4.0х3.0см; по середньо-ключичній лінії праворуч, під м`язовим, лопаточним і біля-хребтовим лініям праворуч і ліворуч маються множинні переломи ребер зі зміщенням відламків, перелом грудини в проекції 4-5 міжребер`я, там же визначаються синюшно - фіолетового кольору вогнищеві крововиливи; визначається перелом хребта в проекції 4-5 грудних хребців зі зміщенням.

Всі тілесні ушкодження, виявленні при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_6 складають єдиний комплекс поєднаної травми і оцінюються в комплексі, були небезпечними для життя та згідно з п.п. 2.1.1.(а), 2.1.3.(з), 2.1.3.(л), 2.1.3.(м), 2.1.3.(о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (1995р)» мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Смерть ОСОБА_6 настала в результаті травматичного шоку на тлі множинних тілесних ушкоджень з залученням декількох ділянок тіла, що утворилася в умовах ДТП, у день пригоди.

Допущені водієм ОСОБА_3 порушення вимог п.п. 1.3., 1.5., 1.7., 2.3. «б», 10.1., 10.9. «Правил», знаходяться у прямому причинно – наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо – транспортної події та у своїй сукупності призвели до настання суспільно - небезпечних наслідків у вигляді заподіяння небезпечних для життя тяжких тілесних ушкоджень, що за собою спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6 .

Таким чином, дії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України , як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.286 КК України визнав повністю, та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, не оспорює та повністю визнає себе винним у пред`явленому обвинуваченні. Своїми показаннями підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. У скоєному щиро кається, зробив для себе відповідні висновки.

Обвинувачений окрім визнання своєї вини у скоєному кримінальному правопорушення , повністю визнав кваліфікацію своїх дій, докази, на які посилався орган досудового розслідування.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд, з`ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз`яснив сторонам кримінального провадження вимоги ч.3 ст.349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів.

У зв`язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини в скоєні кримінального правопорушення, визнання ним кваліфікації його дій та доказів, на які посилався орган досудового розслідування, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються та дослідження зібраних у кримінальному провадженні доказів було обмежене допитом обвинуваченого, показання якого відповідають фактичним обставинам справи і нею не оспорюються та дослідженням документів, що його характеризують. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій не має, а також їм зрозуміло, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дії ОСОБА_3 підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 286 КК України , як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

Відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При обранні покарання ОСОБА_3 відповідно до ст.65 КК України суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до статті 12 КК України є тяжким, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, який є громадянином України, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, проживає із батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та здійснює за ним догляд, який через похилий вік і хвороби, потребує стороннього догляду. Поряд із тим, суд враховує пом`якшуючі та відсутність обтяжуючих обставин.

Так, відповідно до ст.66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 суд визнає: щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності підлягати кримінальній відповідальності, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.

Відповідно до ст.67 КК України, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

З урахуванням обставин кримінального провадження і даних про особу обвинуваченого, суд приходить до переконання про необхідність призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі.

Також, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки вчинене ним кримінальне правопорушення безпосередньо пов`язане з грубим порушенням Правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом. Внаслідок неуважності обвинуваченого, недотримання ним вимог безпеки дорожнього руху настали тяжкі наслідки (спричинення смерті потерпілій), тому така поведінка вказує на нездатність особи належним чином та безпечно реалізовувати право керування транспортними засобами. При цьому суд враховує, що обвинувачений не має неповнолітніх дітей, доказів того, що його робота безпосередньо пов`язана з керуванням транспортними засобами та відповідно є єдиним засобом для існування, суду не представлено.

Під час судового розгляду судом проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, його щире каяття, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності, суд приймає до уваги вік ОСОБА_3 , який характеризується виключно позитивно, вчинив злочин з необережності, у момент ДТП був тверезим, також суд враховує думку потерпілої, яка просила суворо не карати ОСОБА_3 , не позбавляти його в волі. За таких обставин, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне застосувати ст.75 КК України, тобто звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного судом основного покарання із випробуванням.

При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.

Саме таке покарання буде найбільше відповідати принципам та цілям призначення покарань і буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, ОСОБА_3 у виді домашнього арешту, слід залишити до набуття вироком законної сили без змін.

Цивільний позов не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

За вимогами ч. 4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, накладеного ухвалами слідчих суддів під час досудового розслідування.

Процесуальні витрати пов`язані із залученням експерта в розмірі 19254 грн. 40 коп. відповідно до вимог ст. ст.118, 122, 124 ч. 2 КПК України, підлягають стягненню із обвинуваченого на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

Визнати винним ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.286 КК України – 4 (чотири) роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки .

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути із ОСОБА_3 процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів в розмірі 19254 грн. 40 коп. на користь держави.

Речовий доказ, який знаходиться на спеціалізованому майданчику тимчасового затримання автомобілів та мототранспорту, який розташований за адресою: вул. Завокзальна, 2-А селище Любашівка Одеської області, а саме: автомобіль «MERCEDES BENZ 109D», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2007 року випуску , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить на праві власності ОСОБА_8 повернути власнику або володільцю ОСОБА_3 .

Накладений, ухвалою слідчого судді Київського районного суду від 08 травня 2026 року, арешт на майно, яке визнано речовими доказами - скасувати.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту – скасувати після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Даний вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1