Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №947/33432/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/33432/26

Провадження № 2-а/947/240/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі: головуючого – судді Луняченка В.О.

за участю:

секретаря судового засідання Макаренко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Національної поліції Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, інспектора УПП в Одеській області взводу 2 роти 5 батальйону 2 Лупашко Тетяни Петрівни, про оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень, поліцейського взводу 1 роти1 батальйону 1 УПП в Одеській області ДПП сержанта поліції Корнилова В.А., Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил дорожнього руху та відшкодування матеріальної і моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

З позовом про касування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил дорожнього руху та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заходами електронного суду, до Київського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7682735 від «07» серпня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 122 КУпАП; провадження в адміністративній справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення; стягнути з Відповідача (Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП) сплачені за вимушену евакуацію та зберігання автомобіля, у розмірі 3270 грн, а також судовий збір 665,6грн.; стягнути матеріальну шкоду: витрати на таксі у розмірі 415 грн за таксі та кошти на усунення нових пошкоджень автомобіля (подряпин) у розмірі 4000 грн на ремонт, стягнути з Відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 грн

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О.

Ухвалою суду від 21.08.2026 відкрито провадження у справі.

Як встановлено судом ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 01.07.2026 року.

06 серпня 2026 року позивач, керуючи власним транспортним засобом марки CITROEN BERLINGO , номерний знак НОМЕР_2 , здійснив зупинки та стоянку на спеціально відведеної конструктивної кишені для паркування автомобілів майданчику магазина « Обжора», за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55, на паркувальному місці що позначене дорожнім знаком 5.42.1 з додатковою табличкою 7.17 де дозволено зупинку та стоянку транспортним засобам осіб з інвалідністю.

07.08.2026 о 04:50 годині, поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону полку УПП в Одеській області сержантом поліції Корниловим П.А. було виявлена зупинка вказаного транспортного засобу, з візуально відсутнім на ньому розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю», та після огляду та фотофіксації поліцейським було здійснено тимчасове затримання транспортного засобу із направленням затриманого автомобіля, шляхом виклику евакуатору, на зберігання на спеціальному майданчику.

У подальшому 07.08.2026 , після того як Бец А.В. звернувся до УПП в Одеській області , інспектором 2 взводу 5 роти 2 батальйону УПП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Лупашко Т.П., на підставі акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, фотознімків з місця, була винесена постанова серії ЕНА № 7682735 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.6 ст. 122 КУпАП , із зазначенням у постанові складу правопорушення: здійснення зупинку та стоянку транспортного засобу на місці яке позначено дорожнім знаком 5.42.1 з додатковою табличкою 7.17 де дозволено зупинку та стоянку транспортним засобам осіб з інвалідністю, на яких встановлено розпізнавальній знак «Водій з інвалідністю», чим порушено п.33 ПДР.

Під час розгляду справи був присутній позивач який заперечував проти притягнення його до адміністративної відповідальності та надав копію посвідчення особи з інвалідністю, а також заявляв що спеціальний знак «Водій з інвалідністю» був приліплений на внутрішню сторону лобового скла автомобіля але відклеївся та впав на підлогу автомобіля.

Позивач у судовому засіданні зазначив про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення так як він скористався наявним у нього правом на зупинку транспортного засобу яким він керував у місце спеціально відведеного для зупинки транспортних засобів осіб з інвалідністю, а також незаконність тимчасового затримання транспортного засобу який не перешкоджав вільному руху інших транспортних засобів, та наполягав на заподіяння йому такими незаконними діями матеріальної та моральної шкоди.

З наданих представником Департаменту патрульної поліції відзиву, із наявної фотофіксацією виявленого автомобіля не обладнаного розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю» та відео фіксації огляду виявленого транспортного засобу, вбачається обґрунтування законності дій співробітників поліції як з приводу тимчасового затримання транспортного засобу так і винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, так як нормами Правил дорожнього руху, а саме визначеної у п.33 Правил дорожнього руху додатковою табличкою 7.17 , яка, при застосуванні із дорожнім знаком 5.42.1 , позначає місця для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальній знак «Водій з інвалідністю», а виявлення такого порушення є достатньою підставою , визначеною ч.1 ст. 265-2 КУпАП, для тимчасового затримання транспортного засобу.

Частиною другою статті19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

За змістом статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху - частини перша і друга статті 121-3. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Згідно абзацу 6 ст. 122 КУпАП зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правові та соціальні основи дорожнього руху визначені Законом України № 3353-XII від 30.06.1993р. «Про дорожній рух» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до ст.14 якого учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з ст.53 вказаного Закону юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Пунктом 30.3. ПДД визначено, що на відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки (додаток 4):

ґ) “Водій з інвалідністю” - квадрат синього кольору із стороною 150 мм і білим зображенням символу таблички 7.17. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю;

Табличка 7.17 “Особи з інвалідністю” застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 і 5.43 для позначення місця (або спеціально відведеної частини майданчика) для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальний знак “Водій з інвалідністю” відповідно до вимог цих Правил.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та гарантії їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами врегульовано Законом України « Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» ( далі Закон № 875-XII).

Частина шоста статті 30 Закону № 875-XII, зокрема, визначає, що водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським об`єднанням осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю", повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Таким чином нормами спеціального Закону, яким врегульовані основи соціальної захищеності осіб з інвалідами та приписи Кодексу України про адміністративні правопорушення не містять обов`язковості наявності на транспортному засобі яким керує особа з інвалідністю або на якої здійснюється перевезення особи з інвалідністю розпізнавального знака "Водій з інвалідністю", та визначає можливість встановлення такого знака як право, тобто наявність відповідного права особи з інвалідністю на користування спеціально відведеними на місцях паркування транспортних засобів місць для зупинки і стоянки транспортних засобів яким керують особи з інвалідністю або на яких таки особи перевозяться як пасажири.

У даному випадку наявність різних норм права у вигляді Правил дорожнього руху де зазначається що на позначених табличною 7.17 спеціально відведених місцях для паркування мають право зупинятись та стояти транспортні засоби, на яких установлено розпізнавальний знак “Водій з інвалідністю” та спеціальний Закон № 875-XII яким гарантовано таке право саме особам з інвалідністю які самостійно керують або використовують транспортні засоби в якості пасажирів та відповідне право не залежить від наявності відповідного спеціального знаку на самому транспортному засобі, дозволяє суду визначитись, що у даному конкретному випадку позивач, який є особою з інвалідністю, був притягнутий до адміністративної відповідальності згідно вимог ч.6 ст. 122 КУпАП до складу адміністративного правопорушення якої законодавець визначив не факт відсутності на транспортному засобі відповідного розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" а використання таких спеціально відведених та позначених відповідними дорожніми знаками місць для зупинки чи стоянки без відповідного права, незважаючи на те що відповідне право у нього існує, та ще під час розгляду адміністративної справи відповідні докази були наявні у інспектора яка складала відповідну постанову.

Таким чином, суд приходить до висновку , що на момент розгляду адміністративної справи було встановлено, на основі наявних у інспектора доказів, що у діях особи, відносно якої складається постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч.6 ст. 122 КУпАП.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вище визначене суд вважає що постанова серії ЕНА № 7682735 від «07» серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за обставинами виявленими 07 серпня 2026 року за ч.6 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню , а адміністративна справа за даними обставинами підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Що стосується вимог про визнання незаконними дії поліцейського взводу 1 роти1 батальйону 1 УПП в Одеській області ДПП сержанта поліції Корнилова В.А. щодо тимчасового затримання транспортного засобу позивача 07. 08.2026 та евакуації автомобіля внаслідок чого позивачу були завдані матеріальні збитки , суд вважає вказані вимоги необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено , зокрема, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих.

Таким чино законодавець визначив як підстави для тимчасового затримання – наявність підстав вважати , що водієм порушена правила зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю так і право на здійснення доставлення такого виявленого автомобіля на зберігання на спеціальний майданчик у випадку розміщення виявленого транспортного засобу на вказаних вище спеціально відведених та позначених дорожніми знаками місцях.

У даному випадку фотофіксацією та відеозаписом підтверджено , та не заперечується самим позивачем, що його автомобіль стояв на спеціально відведеному, для стоянки транспортних засобів якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, місці , яке було облаштовано відповідними дорожніми знаками та на склі автомобіля були відсутні розпізнавальні знаки "Водій з інвалідністю", тобто у поліцейського були всі підстави вважати що є наявність правопорушення та відповідні обставини які у сукупності є достатніми для здійснення тимчасового затримання транспортного засобу та евакуації його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку.

При розгляду даного питання суд приймає до уваги, що законодавець не ототожнює підстави для тимчасового затримання транспортного засобу із встановленням самого факту правопорушення, а визначає як підставу наявність у поліцейського обґрунтованої підстави вважати, що водієм вчинено відповідне правопорушення , а тому скасування судом постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не впливає на встановлення того, що на момент виявлення даного транспортного засобу відповідні підстави у поліцейського були наявні.

Суд критично ставиться до твердження позивача що на лобовому склі автомобіля був приклеєний відповідний розпізнавальний знак “Водій з інвалідністю” але можливо він відклеївся та впав, так як саме водій несе відповідальність за комплектацію власного транспортного засобу у тому числі і демонстрації відповідного знаку, який , окрім того, повинен бути розміщеним як на лобовому так і задньому склі автомобіля, а при недбалому ставленні до розміщення відповідного розпізнавального знака сам водій несе всі ризики які пов`язані із відсутністю такого знаку, а також звертає увагу що у даному випадку встановлення даних обставин безпосередньо не пов`язано із притягненням до адміністративної відповідальності а тому тягар доказування наявності такого розпізнавального знаку на транспортному засобі який стояв на спеціально відведеному та облаштованому відповідними дорожніми знаками місці на якому дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, покладається на самого позивача.

Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності такого знаку позивачем не надано а тому суд вважає що під час судового розгляду не встановлено порушення прав позивача діями та рішеннями співробітників поліції а тому відсутні підстави для стягнення заявленого позивачем матеріальної та моральної шкоди саме з суб`єктів владних повноважень.

Водночас , якщо під час здійснення правомірної евакуації транспортного засобу була завдана шкода , то питання відшкодування повинно розглядатись у порядку цивільного законодавства за позовом власника транспортного засобу до суб`єкта який здійснив евакуацію.

Керуючись ст. ст. 241-243,245,246,250,295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), до Управління патрульної поліції в Одеській Департаменту патрульної поліції ( місцезнаходження: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5 ), Департаменту патрульної поліції ( місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3 ), інспектора УПП в Одеській області взводу 2 роти 5 батальйону 2 Лупашко Тетяни Петрівни ( робоча адреса: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5 ) про скасування постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок неправомірної евакуації транспортного засобу.

Скасувати постанову серії ЕНА № 7682735 від «07» серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 122 КУпАП, яка винесена інспектором УПП в Одеській області взводу 2 роти 5 батальйону 2 Лупашко Тетяною Петрівною.

Закрити провадження по адміністративної справі щодо притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч.6 ст. 122 КУпАП, по обставинам виявленим 07.08.2026 року.

Відмовити у задоволенні вимог про матеріальної та моральної шкоди внаслідок евакуації транспортного засобу 07.08.2026.

Рішення може бути оскаржено, шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя В. О. Луняченко