Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №496/4287/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4287/26

Провадження № 2/496/3755/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої – судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря – Сурженка В.С.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, юридична адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, індекс 65012, до

відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення надміру виплачених коштів,

позивач – повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, але представником надано заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача,

відповідач – повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, але у відзиві на позовну заяву виклав клопотання про розгляд справи без його участі, -

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. 03.06.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – позивач та/або ГУ ПФУ в Одеській області), в особі представника, звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі – відповідач) з вимогами про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат.

2. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ України в Одеській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності ІІІ групи з 14.08.2025 по 31.07.2026 року. Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 10.02.2026 року № 3335/26/661/ВТ, ОСОБА_1 було скасовано рішення від 23.07.2025 року № 47/25/1463. Виплату пенсії припинено з 01.04.2026 року. У зв`язку з цим виникла переплата пенсії в сумі 90225,39 гривень за період з 01.10.2025 року по 31.03.2026 року. Згідно службової записки відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян від 18.03.2026 року № 5503/19-16 переплата взята на облік 24.03.2026 року відділом з питань відрахувань. ОСОБА_1 було надіслано листа від 25.03.2026 року за вих. № 1500-0405-8/44399, в якому повідомлено про виявлену переплату з проханням повернути кошти самостійно на рахунок Пенсійного фонду України. Водночас, станом на день подання даної позовної заяви переплата не погашена. В зв`язку з вищевикладеним у позивача виникло право звернутися до суду з вказаним позовом.

3. 25.08.2026 року на адресу суду, через канцелярію, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким останій просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що підставою для призначення пенсії був витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23.07.2025 року № 47/25/1463, відповідно до якого відповідачу було встановлено ІІІ групу інвалідності на період з 14.08.2025 року по 31.07.2026 року. Отже, на момент призначення та виплати пенсії існувала документально підтверджена підстава для її призначення та виплати. Пенсія призначалася та виплачувалася не масовільно і не внаслоідок будь-яких дій з боку відповідача, спрямованих на незаконне отримання коштів, а на підставі документів та рішення компетентного органу, які булт подані до Пенсійного фонду та прийняті ним до розгляду. Таким чином, відповідач наголошує на тому, що право на пенсійне забезпечення виникло не внаслідок подання ним недостовірних відомостей чи зловживань правом, а у зв`язку з фактичним станом його здоров`я, який був предметом відповідного медичного оцінювання та підтверджувався медичними документами. Особливу увагу суду відповідач звертає на те, що позивач підтверджує факт того, що рішення експертної комісії від 23.07.2025 року було скасоване 10.02.2026 року, при цьому виплата пенсії була припинена з 01.04.2026 року, а про виявлену переплату було повідомлено відповідача лише листом від 25.03.2026 року. Таким чином, до березня 2026 року питання щодо скасування рішення експертної команди не було доведено до його відома. Окрім того, окремо зазначає, що він не був присутнім при прийняті рішення про скасування рішення експертної команди від 23.07.2025 року, не приймав у ньому участі та не мав можливості впливати на його зміст. Також зазначає, що у даному випадку позивач не стверджує, що сума в розмірі 90225,39 гривень виникла внаслідок арифметичної або іншої рахункової помилки при обчисленні пенсії. Відповідач вказує на те, що позивач володів інформацією про скасування рішення та мав технічну й організаційну можливість своєчасно припинити виплату. (а.с. 24-26)

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. Представник позивача в судове засідання не з`явився, але надав заяву про розгляд справу у його відсутність. (а.с. 48)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 року цивільна справа № 496/4287/26 була передана на розгляд головуючій судді Портній О.П. (а.с. 7)

6. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 08.06.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків. (а.с. 8-9)

7. 24.06.2026 року на адресу суду, через підсистему «Електронний суд», від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками. (а.с. 11-16)

8. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

9. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 25.06.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 18-19)

10. Верховний Суд у своїй Постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

11. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

12. Судом встановлено, що 17.07.2025 року ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності на один рік, що підтверджується Витягом № 47/25/1159/В з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23.07.2025 року. (а.с. 43-45).

13. Рішенням № 3335/26/661 від 10.02.2026 року ЕК ЦОФСО скасоване рішення ЕКОПФО № 47/25/1463 з 09.02.2026 року, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного фінкціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії № 3335/26/661/ВП. (а.с. 46-47)

14. Згідно розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії, за пенсійною справою № 1501040033, пенсіонер ОСОБА_1 , розмір переплати пенсійного забезпечення становить 90225,39 гривень. (ЕС)

15. Відділом з питань відрахувань Управлінням з питань виплат ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 24.03.2026 року № 57. (ЕС)

16. Листом від 25.03.2026 року ГУ ПФ України в Одеській області повідомило ОСОБА_1 про наявність переплати пенсійного забезпечення у зв`язку зі скасуванням рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 47/25/1463 від 23.07.2025 року, витяг з якого (№ 47/25/1159) було надіслано до територіальних органів Пенсійного фонду України. (ЕС)

V. Оцінка Суду.

17. Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільно-процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

18. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

19. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

20. Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

21. Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

22. Статтею 46 Конституції України регламентовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

23. Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ (далі Закон № 875-ХІІ) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

24. Відповідно до ч. 1 ст. 2 зазначеного закону особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

25. Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 875/ХІІ (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

26. Статтею 7 Закону № 875-ХІІ встановлено, що законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

27. Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 року № 2961-IV (далі – Закон № 2961-IV).

28. Абзацом 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 2961-ІV встановлено, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.

29. Нормами ст. 7 Закону № 2961-IV (в редакції на момент прийняття рішення про скасування інвалідності) встановлено, що залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування особи, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності. Особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів та захворювань, при яких група інвалідності встановлюється без строку повторного оцінювання, а також особам з інвалідністю, у яких строк повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи настає після досягнення пенсійного віку, встановленого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (оцінювання повсякденного функціонування особи) (безстроково). Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

30. Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 року. У подальшому строк дії воєнного часу продовжений та триває станом на час розгляду справи.

31. Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 року «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», уведеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 року № 576/2023, зокрема, визначено Кабінету Міністрів України забезпечити у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні (тобто з 24.02.2022 року).

32. У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень визначено ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.

33. Так, рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (далі - Рішення РНБО від 22.10.2024 року), що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 року № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

34. Підпунктом «б» п. 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 року вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

35. На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанови від 25.10.2024 року № 1207 та 08.11.2024 року № 1276, якими було внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

36. Реформування системи встановлення інвалідності здійснено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», на виконання якого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі – Постанова № 1338) затверджено, зокрема, Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі – Положення про команди), Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критерії встановлення інвалідності. Саме на підставі цих актів 23.07.2025 року проведено оцінювання, за результатами якого ОСОБА_1 встановлено інвалідність III групи.

37. Відповідно до п. 1 Положення про команди, це Положення визначає організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО).

38. Згідно з п. 2 Положення про команди, експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я, а за потреби – у закладах комунальної або державної форми власності.

39. Пунктом 3 Положення про команди встановлено, що перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання та входити до складу експертних команд, затверджується керівником відповідного закладу охорони здоров`я і підлягає оновленню не менш як один раз на рік.

40. Відповідно до п. 9 Положення про команди, склад експертної команди формується індивідуально для кожного випадку з лікарів у кількості не менше трьох осіб, з обов`язковим включенням лікаря-терапевта або профільного лікаря щодо супутнього захворювання чи ускладнень; головуючим визначається лікар, спеціальність якого відповідає основному діагнозу (п. 10 Положення про команди).

41. Пунктом 6 Положення про команди визначено функції експертних команд, до яких, зокрема, віднесено встановлення груп (підгруп) інвалідності з фіксацією причин та часу її настання відповідно до підтверджувальних документів (підпункт 6 п. 6), внесення протоколу та рішення про проведене оцінювання до електронної системи (підпункт 8 п. 6).

42. Пунктом 12 Положення про команди встановлено обмеження щодо складу експертних команд: до їх складу не можуть входити особи, які обіймали посади голів медико-соціальних експертних комісій, внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, або мають незняту чи непогашену судимість за умисний злочин.

43. Організаційно-методичне керівництво діяльністю експертних команд та перевірку обґрунтованості прийнятих ними рішень за скаргами осіб здійснює Центр оцінювання функціонального стану особи (далі – ЦОФСО), права та обов`язки якого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03 грудня 2024 року № 2022 «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи» покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ 03191673) з 01.01.2025 року. Цей наказ замінив наказ МОЗ від 26.10.2024 № 1809, яким аналогічні повноваження щодо органу попередньої (ліквідованої) системи – Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ – покладалися на ту саму установу; наказ № 1809 з 01.01.2025 року втратив чинність.

44. Положенням про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженим наведеним наказом МОЗ № 2022, до повноважень ЦОФСО віднесено, зокрема, перевірку під час оскарження обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами, розгляд відповідних медичних документів та проведення повторного оцінювання, за результатами якого приймається рішення про скасування, підтвердження попереднього рішення або формування нового рішення.

45. Саме реалізуючи ці повноваження, ЦОФСО рішенням від 10.02.2026 № 3335/26/661 скасував рішення експертної команди № 47/25/1463 від 23.07.2025 про встановлення ОСОБА_1 інвалідності III групи. З матеріалів справи не вбачається, яка саме з передбачених п. 10 Положення про Центр підстав (перевірка за зверненням правоохоронних органів, за результатами моніторингу, чи за скаргою в порядку оскарження) стала приводом для цієї перевірки, що, однак, не впливає на суть спору, оскільки предметом судового розгляду є не правомірність самого скасування інвалідності, а наявність підстав для стягнення переплати пенсії з відповідача.

46. Пунктом 2 Постанови № 1338 встановлено перехідне положення, за яким документи та рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями до запровадження нової системи, а також документи, видані на їх підставі, залишаються чинними та прирівнюються до рішень експертних команд і документів, виданих на підставі таких рішень (включно з витягами з рішень). Такі документи МСЕК продовжують бути підставою для оформлення чи продовження соціальних виплат, пільг, пенсій, допомог, компенсацій та інших соціальних гарантій на весь строк дії довідки до акта огляду МСЕК – до моменту проведення особі планового оцінювання повсякденного функціонування експертною командою.

47. Порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений ст. 50 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-ІV) та ст. 103 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ)

48. Відповідно до ст. 50 Закону № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

49. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

50. Статтею 103 Закону № 1788-ХІІ визначено, що суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

51. Отже, обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера.

52. Крім того, механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, визначено Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 21.03.2003 року № 6-4 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2014 № 25-3) (далі - Порядок №6-4).

53. Пунктами 3 та 4 Порядку № 6-4 встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до ст. 50 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

54. Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

55. У разі припинення виплати пенсії відповідно до ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

56. Виходячи зі змісту зазначених норм, сума пенсії, яка надміру виплачена, повертається пенсіонером або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку лише у двох випадках: коли вона виплачена внаслідок зловживань з боку пенсіонера або у разі подання страхувальником недостовірних відомостей.

57. Таким чином, діючим законодавством України визначаються дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб`єкта, на якого покладається такий обов`язок в залежності від того, хто із цих суб`єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов`язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов`язок відшкодування зайвих виплат покладається на страхувальника.

58. Відповідальність може бути покладена на пенсіонера на підставі ч. 1 ст. 103 Закону № 1788 виключно в наслідок зловживання з боку такої особи, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

59. Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 року у справі № 489/205/16-а, від 03.10.2019 року у справі № 487/3380/16-а, від 11.02.2020 року у справі № 761/41107/16-а, від 18.08.2020 року у справі № 638/10460/17, від 22.04.2021 року у справі № 688/742/17.

60. Всупереч вимогам ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в своєму рішенні Пенсійним органом не зазначено які зловживання з боку відповідача, як пенсіонера або подання яких недостовірних даних страхувальником призвели до надміру виплати пенсії.

61. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, в особі представника, посилався на ст. 1166 ЦК України, що на думку суду є безпідставним з огляду на наступне.

62. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

63. Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

64. З п. 5 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року вбачається, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

65. Таким чином, для вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди необхідно встановити: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Кожна із цих складових є обов`язковою умовою для відшкодування завданої шкоди.

66. Судом встановлено, що позивачем не надано доказів вчинення ОСОБА_1 будь-яких протиправних чи недобросовісних дій, які призвели до призначення та виплати йому пенсії. Сам по собі факт подальшого скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23.07.2025 року не свідчить про зловживання з боку відповідача та не є достатньою підставою для покладення на нього обов`язку повернути отримані пенсійні виплати.

67. Суд також враховує ч. 1 ст. 1212 ЦК України, де закріплено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

68. Але зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

69. Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

70. Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

71. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

72. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 року у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 року у справі № 904/2444/18.

73. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, то ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03.06.2016 року у справі № 6-100цс15, Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 910/1531/18.

74. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

75. Вказані положення відповідають визначенню пенсії, наведеному у ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, згідно якої пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

76. Таким чином, з обох норм права вбачається, що для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, мав достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

77. Таким чином, відсутня будь-яка підстава для відповідальності ОСОБА_1 та стягнення з нього коштів.

78. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. Зазначені висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України від 22.01.2014 року у справі № 6-151цс13 та від 02.07.2014 року у справі № 6-91цс14, постановах Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі № 517/186/17 та від 28.03.2018 року у справі № 173/166/17.

79. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

80. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у ст.1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

81. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що жодного із зазначених підстав для незастосування ст. 1215 ЦК України позивач не навів, в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки недобросовісності та ознаки порушень закону.

82. Така правова позиція відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові 27 лютого 2019 року у справі №404/4822/ 15-ц; № 14-55цс19 (п. 30 позиції Верховного Суду) та загалом сформованій у цих правовідносинах судовій практиці. Крім того, як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі №753/15556/15 (провадження №14-445цс18), правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і, відповідно, тягар доказування недобросовісності набувача покладається на платника відповідних сум.

83. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

84. Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

85. Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

86. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

87. Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

88. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

89. Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

90. З врахуванням викладеного суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять достатніх та достовірних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив недобросовісні дії, які призвели до безпідставного нарахування пенсії, а тому підстав для стягнення спірних коштів із відповідача суд не вбачає.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

91. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 2, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 263, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів – відмовити.

2. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

5. Повний текст рішення складено 26.08.2026 року.

Суддя О.П. Портна